КИЇВ (QHA) -

Про порушення прав людини на анексованому півострові, труднощі з підготовкою нового законопроекту щодо колаборантів, посилення правового тиску на кримських призовників в інтерв’ю радіо «Hayat» розповіла координаторка Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

Радіо «Hayat»: Пані Ольго, 17 квітня 1938 року, 80 років тому в Сімферополі за наказом Сталіна були позбавлені життя представники кримськотатарської інтелігенції. Перед цим НКВСівці провели так звані судові засідання по 20 хвилин кожне, які не мали нічого спільного з правосуддям. Сьогодні стрілка годинника, образно кажучи, зробила оберт — Крим вдруге анексований, знову ЗМІ інформують про порушення прав представників корінного народу, щодня обшуки, облави, арешти. Чи не вбачаєте ви певну історичну паралель подій 80-річної давнини?

Ольга Скрипник:Так, ви абсолютно праві, у 1938 році в Криму мала місце страшна трагедія. Щонайменше 36 людей було жорстоко розстріляно, але навіть сьогодні ще досі невідомо, скільки взагалі представників кримськотатарської інтелігенції було вбито. 

Так, як і вісімдесят років тому, Росія намагається придушити будь-яку думку, яка відрізняється від Кремлівської. Яскраве підтвердження цього законодавчі ініціативи РФ в анексованому Криму. Саме зараз тут відбуваються такі судові процеси, які не мають нічого спільного з правосуддям. По суті, це фарс, призначення якого — знущання над людьми або цілеспрямоване їхнє катування чи знищення за їхні погляди.

Саме для цього ще у 2014 році було запроваджено страшну статтю № 280.1 про так званий сепаратизм, тобто коли люди виступали проти визнання території півострова територією РФ. За цією статтею було засуджено багато людей. Зокрема, Ільмі Умеров та Сулейман Кадиров.

Радио «Hayat»: Які нові законопроекти намагається розглянути РФ щодо призову до лав ЗС РФ і навіщо їй це потрібно?

Ольга Скрипник: На сьогодні проведення призову в Криму намагаються врегулювати законопроектом, який вже підготовлений та очікує розгляду в Держдумі, і як тільки Путін підпише цей документ він набуде статусу Закону РФ. Цей документ стосується людей призовного віку, але новації його полягають у тому, що зараз людину, яку Росія вважає своїм громадянином, призовного віку можна притягнути до відповідальності у випадку, коли після отримання повістки вона не прийшла до військкомату, де після оформлення паперів стає військовослужбовцем ЗС Російської Федерації. У випадку, коли маючи повістку на руках громадянин відмовлявся від служби його можна було покарати у правовий спосіб.

Поліція, якщо повістка не вручена призовнику, мала розшукати призовника, вручити під розпис повістку про призов. Але зараз законодавці пропонують прибрати той пункт, відповідно до якого поліція зобов’язана розшукувати призовника. При цьому є небезпека, що люди змінять місце проживання у межах Кримського півострова, або захворіти чи поїхати до родичів. Таким чином, призовники можуть ненавмисно не отримати повістки, але навіть якщо ви не отримали повістку у рамках призовної кампанії, особа сама має прийти до військкомату і сказати: "Дайте мені повістку".

Якщо цього не зробити, то після завершення терміну призовної кампанії людина, якщо вона так і не прийшла самостійно, може підлягати кримінальній відповідальності за те, що вона начебто ухиляється від призову. Тоді усі наші призовники, наприклад, студенти до 27 років поїхали на навчання і ті, хто поїхали з Криму просто, автоматично можуть потрапити до переліку тих, хто ухиляється і їм буде небезпечно повертатися до півострова.

Таким чином, внаслідок цих законодавчих змін будуть розриватися родинні зв’язки. Окрім того, не всі будуть знати про такі новації, що може стати причиною потрапляння під таку відповідальність. Згідно російського законодавства, у разі доведення провини призовника, йому загрожуватиме до 2 років позбавлення волі або штрафи. Подібні випадки були вже зафіксовані, людей змушували платити дуже великі штрафи, після цього чоловіки мали йти служити до армії РФ.      

І тут важливо розуміти нам, Україні, що люди, яких забрали на строкову службу до лав армії країни-окупанта, не є порушниками українського законодавства. Адже такі дії з боку окупантів кваліфікуються як примус і міжнародний злочин, а кримські призовники вважаються жертвами, яких окупанти не мали права призивати до лав своїх ЗС.

Тому дуже важливо, щоб Міністерство оборони України повідомило кримчан про те, що не вважає порушниками українського законодавства тих кримчан, які були вимушені проходити строкову службу в ЗС РФ.

Радіо Хаят: Десь півроку тому ІА «Кримські новини» робили дослідження щодо можливої участі кримських призовників в сирійському конфлікті у складі підрозділів ЧФ РФ…

Ольга Скрипник: Ми, як Кримська правозахисна група вже маємо факти, коли кораблі Чорноморського флоту РФ були укомплектовані також людьми, які були призвані з анексованого півострова і у складі окупаційних підрозділів брали участь в операціях, у бойових операціях Середземномор’я, а також ми надавали ці докази державам, які вводять персональні санкції, зокрема, США, Канаді, установам ЄС.

Під час передачі даних йшлося про те, що зараз дуже важливо скласти додатковий список щодо російських чиновників, які організовують цей призов. Адже для кримчан існує ризик, перебуваючи у складі підрозділів російської армії, брати участь в проведенні військових операцій, локальних конфліктів проти країн демократичного світу (у тому числі України — ред.). В тому числі використовуючи ядерну зброю.    

Передумови для таких дій були створені у 2017 році, коли порушивши власну обіцянку про те, що кримчани не будуть служити поза межами півострова. З 2017 року РФ починає їх переводити до різних військових частин Російської Федерації, Тому не виключено, що якщо Росія буде продовжувати свою агресивну політику і втручатися в сірійський та інші конфлікти, то туди можуть потрапити кримчани.

Це виходить за межі лише Криму, адже може призвести до ситуації, коли жителів анексованого півострова втягнуть в інші міжнародні конфлікти. Тому правозахисники зверталися у березні цього року до Брюсселя і Стокгольма на різних міжнародних переговорних майданчиках, до міжнародних організацій ЄС і закликали їх посилити тиск на РФ, щоб припинити проведення призову до лав окупаційних військ, бо сьогодні РФ забирає кримчан навіть до конфліктів, які проходять за межами Криму.

РадіоХаят: Законопроект про колаборантів, тобто людей, які пішли на співпрацю з так званою владою Криму і обіймають певну посаду в незаконних органах влади анексованого півострова. Ваше враження від того, як у правовому полі намагаються дати визначення і врегулювати питання відповідальності осіб, які усвідомлено співпрацюють з окупаційною громадською чи військовою владою на шкоду Україні.

Ольга СкрипникСкладність щодо цього питання в тому, що в українському законодавстві немає чіткої відповіді щодо колаборантів. Зараз вітчизняне законодавство керується нормами законів, які діяли ще до анексії. Зараз окупація, яка триває вже 4 рік, і треба нарешті змінювати законодавство. Сьогодні питання державної зради (визначення, покарання — ред.) частково вирішується статтями 110 і 111 Кримінального кодексу України, в яких йдеться про посягання на територіальну цілісність і державну зраду.  

Але ці статті треба змінювати, оскільки люди мають різне відношення до окупаційної влади. Є ті, хто безпосередньо організовував захоплення влади, інша категорія кримчан — учасники референдуму. Зрозуміло, що різниця між ними є і, відповідно, ступінь відповідальності нерівноцінні.

Питань більше ніж відповідей: чи брати під варту, у якій формі, де тримати, яка відповідальність, чи можливо застосовувати автоматичну амністію? На моє переконання до того, як приймати відповідно до конкретної особи рішення, правоохоронні органи України мають провести неупереджене розслідування, встановити, що саме людина скоїла (або не скоїла — ред.), які злочини. Вже після цього уповноваженими органами мають ухвалюватися рішення про ступінь та категорію відповідальності кожного колаборанта. Вважаю, що необхідно розробити комплексний закон щодо захисту прав людини на окупованих територіях, де також вирішити питання відповідальності за співпрацю з окупаційними органами, але відповідальність має бути не лише кримінальною, необхідно визначити й інші види відповідальності.

Інтерв’ю провів Едуард Солодовник

QHA