КИЇВ (QHA) -

Ректор Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського Володимир Казарін розповів журналісту Олександру Вороніну в ефірі Радіо Hayat про переміщення вузів з окупованих територій і роботу університету у Києві.

Радіо Hayat: З анексованого Криму надійшла інформація про затримання кримських татар. Це на додачу до тих людей, яких затримали раніше, до тих вироків, які отримали лідери Меджлісу Ахтем Чийгоз та Ільмі Умеров. Як Ви вважаєте, як українська і світова громадськість можуть вплинути на російську владу, що порушує права людини?

Володимир Казарін: По-перше, я хочу сказати, що люди, про яких Ви говорите, мені особисто знайомі. З Ільмі Умеровим ми перебуваємо багато років у дружніх відносинах. Я знаю цілий ряд інших імен кримськотатарських діячів, які або були заарештовані, або були вигнані з Криму. Хтось зник безслідно. Я думаю, що колись таємниця їхнього зникнення відкриється. І, боюся, результат буде невеселий. Я думаю, що має місце звичайна акція геноциду кримських татар, пов'язана з тим, що вони найбільш послідовно і найбільш гостро реагували на те, що відбувається у Криму. Це розправа. Я думаю, що ті, хто затіяв цю розправу, хто її здійснює, можливо, внутрішньо починає усвідомлювати, що настане час, коли доведеться відповідати за все, що вони зробили. Я радий тому, що силові органи на материковій частині України фіксують всі ці випадки. Багато студентів Таврійського університету — кримчани, коли їм стає відомо про чергові факти такого роду, вони теж звертаються зі скаргами до відповідних інстанцій, захищають своїх рідних, своїх близьких, знайомих. Нам всім треба пройти через це, витримати все це, але я не сумніваюся, що рахунок ми висунемо тим, хто це організував, повною мірою.

Радіо Hayat: Ви відчували ці титанічні зрушення, що у самій Росії щось негаразд, що мова піде про застосування грузинського сценарію?

Володимир Казарін: У мене в цьому сенсі є частково особистий досвід, який налаштовував мене на те, що це може статися. З 2006 по 2010 рік, за часів президентства Віктора Ющенка я був у Севастополі на чиновницькій роботі. Я був першим віце-губернатором Севастополя. Це саме той час, коли сталася війна 08.08.08. Я мав честь в аеропорту Бельбек зустрічати президентів, які збиралися летіти у Тбілісі на мітинг на захист Грузії. Я бачив, як ішли кораблі Чорноморського флоту разом із ракетним крейсером «Москва», щоб здійснювати морську підтримку цих злочинних дій. Я бачив настрої військових у Севастополі. Після цього Севастополь демонстративно підписав договори про дружбу і співпрацю з Поті, Батумі, Тбілісі, висловивши підтримку їм усім. У відповідь ми зустріли мовчазну і запеклу реакцію з боку командування Чорноморського флоту. У нас різко обмежилися всякого роду контакти, зустрічі, узгодження заходів. Вже тоді з моїми друзями я говорив, що, якщо це зовсім поруч із нами, у Грузії, сталося, і з огляду на те, як вони сьогодні поводяться, думаючи, що вони — переможці, є підстави думати, що цей сценарій може бути один раз випробуваний в Україні. У підсумку він був випробуваний.

Радіо Hayat: Ви могли б залишитися на своїй викладацькій роботі, можливо, менше виявляти активність. Що змусило Вас залишити півострів?

Володимир Казарін: У Криму, я вважаю, всім було зрозуміло, що я ніколи не міг би з цим всім погодитися. Моя особиста боротьба проти всього цього почалася у лютому 2014 року. Це і численні виступи по радіо і телебаченню, інтерв'ю, які я давав численним зарубіжним ЗМІ. 2 лютого був опублікований ініційований мною документ-звернення до кримчан ректорів, проректорів та науковців Криму різних вишів із закликом проявити витримку і не піддаватися на ті провокаційні заклики, які тоді вже почали лунати з боку проросійських пропагандистів. Я хочу сказати, що ми з колегами тоді, 2014 року, розуміючи, що справа йде до окупації, Таврійський національний університет буде закритий, ліквідований, з літа-осені 2014 року розпочалися переговори з Міністерством освіти і науки з питання — чому донецьким вишам ви видаєте накази про переведення на вільну українську територію, а кримським вишам немає таких наказів. Тоді нам сказали, що потрібно виступити з ініціативою, написати листа.

Я знаю всіх цих людей у Криму, я знаю, хто такий Аксьонов, хто такий Константинов, тому що в різні часи я був на різних посадах, я був віце-прем'єром Автономної Республіки Крим, депутатом двох скликань кримського парламенту. Я знав, що вся ця порода людей не має принципів, у них є один підхід — інтерес. Якщо він змусить їх перейти на будь-чий бік, вони перейдуть, що і сталося. У наших відносинах ніколи не було компромісу, тому такі одіозні московські діячі, як Затулін, Дугін, Жириновський особисто про мене відгукувалися негативно. В одній своїй статті я писав, що якщо Костянтин Затулін мене лає, я можу спокійно жити, я все роблю правильно.

Радіо Hayat: Як Вам вдавалося відновити виш?

Володимир Казарін: Це була досить легка робота. Кримські студенти відразу піднялися, вони всі брали участь в акціях протесту, вони йшли з університету і брали участь у різного роду пікетах і демонстраціях. Група Сенцова складається з 4-х людей, двоє з яких — студенти Таврійського університету. Це Геннадій Афанасьєв, що повернувся за обміном, він був юристом, а Олександр Кольченко, який відбуває покарання, був географом. Багато інших студентів в усьому цьому брали участь. Понад 15 тисяч кримських студентів, а це третина всього студентства Криму, виїхали на материкову частину України. Серед викладачів Таврійського університету виїхало 40%. Вони працюють у вишах України від Львова до Дніпра. Але всі вони хочуть на 0,5, на 0,25 ставки зарахуватися до Таврійського, щоб підкреслити своє кримське походження.

1 січня 2015 року у Криму створили так званий «Кримський федеральний університет», ліквідувавши для цього всі українські виші у Криму. На момент створення там було 76 тисяч людей, це викладачі, співробітники та студенти. Через три роки там залишилося всього 27 тисяч людей.

Коли кримська молодь дізналася про введення в Україні безвізу, у нас вдвічі збільшився потік студентів, що переводяться з Криму до Таврійського університету. У цьому сенсі студентство та викладачі ногами проголосували проти цієї окупації.

Радіо Hayat: Яка статистика по переселенню студентства?

Володимир Казарін: Переведено з окупованих територій Криму і Донбасу 18 університетів. З Криму ми і 17 — з Донбасу, які переводили за наказом міністерства. Наш переїзд був суто нашою ініціативою. Ми єдиний університет, який був переведений до Києва. Наші батьки-засновники, які відкривали у 18-му році університет у Криму, вчинили дуже мудро. Ми відкривалися як філія Київського університету імені Святого Володимира (сьогодні КНУ імені Т. Г. Шевченка).

Вернадський розумів, що відродження суспільства можливо тільки через освіту, тому посередині громадянської війни він створював університети. Коли «білим» довелося йти з Криму у 20-му році, намагаючись врятувати молодих «білих» офіцерів або солдатів, він переодягав їх у цивільний одяг і розсаджував в аудиторії як студентів.

Вернадський говорив, що жодним іншим чином відновити зруйновану країну, крім того, як виростити нове покоління людей, здатних це робити, неможливо. Він зібрав блискучу плеяду професорів.

Університет, створений нами, повернувся до Києва. Нам дуже активно допомагає Міністерство освіти і науки в особі попереднього міністра Сергія Мироновича Квіта та нинішнього Лілії Михайлівни Гриневич, нам допомагає Кабінет міністрів України. Ми, переселенські вузи, допомагаємо один одному, до нас в університет вступають діти з Донбасу, у нас працюють також викладачі з окупованих територій Донбасу.

Я думаю, що держава має приділяти трохи більше уваги виконанню прийнятих рішень. Наприклад, є прекрасний закон про окуповані території. Йому майже 2,5 роки. Там є стаття, яка говорить, що студенти з окупованих територій можуть продовжувати освіту на вільній території України на умовах держзамовлення і отримання безкоштовного гуртожитку. Досі жодного разу ця стаття не виконувалася. Разів зо три нам говорили, що з першого січня, з першого вересня будемо виконувати, але не виходить. Політичний резонанс цього рішення був би величезним, тому що деякі їдуть туди і говорять, що насправді стипендії не дають, гуртожиток не пропонують, написали, але не роблять. Ми припускаємося помилки, коли недостатньо про них піклуємося.

Радіо Hayat: Нещодавно була прийнята нова редакція закону про освіту. Як Ви оцінюєте законопроект і чинну реформу вищої школи?

Володимир Казарін: У нас дуже хороший закон про вищу освіту, який був прийнятий 2014 року, а остаточно набув чинності 2016 року. Він європейський. Там проголошена повна автономія університетів. Це хороший закон, але він дуже повільно реалізується.

Що стосується середньої освіти, то мене турбує тільки одне. Я розумію, що освіта глибока і різнобічна, потрібно багато засвоїти, але 12 років навчання при 6- або 7-річному вступі на навчання... Молоді люди мають закінчити школу в 19 років. Мені здається, що вони трохи раніше повинні йти в реальне життя. Чи не затримуємо ми дитину занадто довго в пелюшках?

Радіо Hayat: Чи може наша законодавча влада переглянути деякі рішення?

Володимир Казарін: Я думаю, що все може бути переглянуто. У ряді країн після досягнення 16 років за людиною закріплюють квартиру, всі проблеми держава вирішує. Найрозвиненіша за рівнем життя країна — це Норвегія. Десь поруч Данія. Але найбільший відсоток самогубств саме у Норвегії і Данії. Треба, щоб іноді молодь стикалася з реальністю в більш ранньому періоді.

Радіо Hayat: Років 10 тому була інформація про те, що Україна мало не перша у світі за кількістю студентів на душу населення. Потім почалася кампанія з ліцензування. Де тут золота середина?

Володимир Казарін: За кількістю вищих навчальних закладів ми у свій час точно були лідерами. Їх розплодилося дуже багато. Третина — це просто фабрики з видачі дипломів.

У зв'язку з цим іноді лунають голоси про те, що не потрібно всім здобувати вищу освіту. Я з цим категорично не згоден. У XXI столітті все стає дуже складним. Це століття, коли ми будемо вчитися все життя. Потрібно переучуватися, опановувати нові програми. На рівні шкільної освіти не можна буде себе знайти. Я думаю, що це абсолютна істина.

Радіо Hayat: Травма після конфлікту в українського і російського народів, напевно, залишиться надовго. Яка Ваша думка з цього приводу?

Володимир Казарін: Я думаю, що зі зміною політичної еліти, в першу чергу російської, багато проблем, які сьогодні здаються гострими, підуть разом із Путіним та його оточенням. Я думаю, що до кінця 2017 року відбудеться дуже багато несподіваного в російському політикумі, ми побачимо досить круті зміни, які там відбуватимуться. Мені подобається, як один з політиків сказав про кримську ситуацію: «Так само несподівано, як забрали, так само несподівано і повернуть». Це відбудеться відразу.

Головне питання в тому, щоб зміни, які наближаються, не вкинули нас у глобальний хаос.

Радіо Hayat: У вас є відчуття, куди котиться світ?

Володимир Казарін: Я думаю, що якщо світ не поверне собі серйозних і відповідальних політиків, якщо світ не впорається з цією проблемою, нам доведеться пережити важкі часи. Я сподіваюся на мудрість українського народу, який не дасть себе втягнути в популістські ігри і вибере людей, які зможуть цю проблему адекватно вирішити.

Радіо Hayat: Останнє запитання ми ставимо всім гостям програми «Вечірній Хаят». Слово «хаят» означає «життя». Що для Вас життя?

Володимир Казарін: У мене недавно, 6 днів тому, народилася онучка. З її народженням я усвідомив багато речей. Я думаю, що життя складається з повсякденних радощів кожного дня. Це прокинутися, поснідати, побачити близьких людей, переговорити з сусідом у під'їзді. Якщо у нас є це наповнення життям, тоді мають сенс політика, наука, журналістика. Якщо фундаменту повсякденного життя і вміння радіти кожному дню немає, все інше — це вигадана комедія.

Джерело: Радіо Hayat

QHA