КИЇВ (QHA) -

Екс-міністр юстиції Микола Онищук розповів журналістові Олександру Вороніну в ефірі Радіо Hayat про судову реформу та створення Антикорупційного суду.

Радіо Hayat: Поговорімо сьогодні про судову реформу. На якій стадії вона зараз перебуває?

Микола Онищук: З останньої нашої зустрічі чотири місяці тому багато що змінилося. Якщо говорити про стан реформи, вже є важливі рішення не тільки нормативного характеру, а йдеться про те, що з 15 грудня почали діяти оновлені процесуальні кодекси: Цивільно-процесуальний, Кримінально-процесуальний, Кодекс адміністративного судочинства, Господарсько-процесуальний кодекси. Вони заклали суттєві зміни з точки зору доступності до правосуддя, забезпечення принципу змагальності, вимогливішого ставлення суддів до своїх обов’язків у здійсненні правосуддя.

З іншого боку, сформований новий Верховний Суд, і 115 суддів цього Суду розпочали виконання своїх обов’язків. Більше того, вже утворені у складі нового Суду чотири спеціалізовані суди, а також палати та колегії. Вже розпочався розподіл справ і найвища судова інстанція розпочала роботу.

З цим пов’язується суттєве сподівання громадян, суспільства, професійних кіл, адже у складі оновленого Верховного Суду майже чверть науковців та адвокатів, тобто тих, хто прийшов з несудової системи. Спираючись на оновлене процесуальне законодавство, ми сподіваємося, що Верховний Суд зможе творити однакову практику застосування закону, що він виступатиме юридичним дороговказом для судів нижчих інстанцій і забезпечить справедливий, неупереджений перегляд у касаційному порядку справ, які були розглянуті місцевими та апеляційними судами.

Як ви знаєте, зі створенням нового Верховного Суду в нашій державі ліквідовані вищі спеціалізовані суди. І судова ланка стала трьохскладовою. Раніше це були чотири ланки, і громадяни мали довший шлях до юридичної істини, тепер судова система України приведена у відповідність до звичайних європейських стандартів, тобто має чіткий трьохланковий характер.

Радіо Hayat: Нещодавній указ президента про ліквідацію судів був спрямований на реорганізацію судової гілки?

Микола Онищук: Це був очікуваний крок з боку глави держави, передбачений самою концепцією реформування правосуддя щодо ще однієї складової реформи. Ми розпочали її зі зміни Конституції, потім були ухвалені закони – про Вищу раду правосуддя, нова редакція закону про статус суддів, про Конституційний суд, тобто був імплементований конституційний імператив. І залишався один важливий етап цієї реформи – це територіальна реорганізація судів. Тому було ухвалене відповідне рішення. Зауважу, що до 31 грудня повноваження щодо ліквідації, створення чи реорганізації судів за Конституцією належали президенту, а вже з 1 січня 2018 року це може робити лише парламент. Ми знаємо, що парламентська процедура доволі тривала, інколи політично заангажована, тому, як мені видається, цілком виправдано президент скористався своїми повноваженнями, і на підставі подання Державної судової адміністрації та Вищої ради правосуддя змінив територіальну систему організації судів. Яка мета була цього? Ми добре знаємо, що країна складається не лише з міст, де численність суддів складає 10-15-20-30. У такому випадку проблеми, пов’язані з відпусткою, хворобою чи припиненням повноважень у суді не виникали б. Тому що є колектив, який може перерозподіляти навантаження. Але в країні багато сільських районів, інколи небагаточисельних. І суд у багатьох випадках складався з чотирьох-п’яти, інколи трьох суддів. І якщо хтось подав у відставку, захворів чи пішов у відпустку, суди припиняли свою роботу, тому що немає кому відправляти правосуддя.

Тому наразі відбулося укрупнення судів. Два-три, інколи чотири суди об’єднуються в один місцевий суд. Це не означає, що з’явилася проблема доступності, наприклад, з одного району їхати в інший. Це не так, адже самі судді як працювали в певному районі, так і залишаються працювати. Але юридичний офіс судовий тепер перебуває в іншому районі. Там один бухгалтер, колектив суддів об’єднаного округу складає 12 осіб, і таким чином загрози, що якийсь районний суд перестане тимчасово працювати через відпустку судді, немає, тому що є колеги, які зможуть його заступити.

Коли ми говоримо про нову територіальну організацію судів на місцевому рівні, то основний лейтмотив цього рішення був саме у цьому. Відверто скажу, що там немає ніякої політики. Для прикладу: у Києві об’єднали Печерський та Голосіївський суди. У Печерському суді навантаження кримінальними справами майже 80%, у Голосіївському – близько 40%. І якщо їх об’єднали, то справи розподілятимуться рівномірно. У Печерському суді навіть існувала проблема у фізичному здійсненні своїх повноважень належним чином, зокрема у кримінальному контексті, тому що вони просто фізично не могли впоратися з таким обсягом роботи.

Також об’єднаний Солом’янський суд з одним з судів міста Києва, що дозволить розвантажити цей суд.

Радіо Hayat: Колеги-журналісти, які спеціалізуються на судовій хроніці, завжди скаржилися, що на судових засіданнях було багато людей, умови роботи суддів та місця судових засідань були неналежними. Чи покращить укрупнення цей показник?

Микола Онищук: Я поясню ситуацію. Перше, що зробила держава  вирішила фінансові питання. Перша складова – це суддівська винагорода, маємо визнати, що судді, особливо ті, які вже пройшли оцінювання, отримують достойну заробітну плату. Друге – тепер нарешті немає в судах проблеми паперу, друкованих засобів, картриджів, адже сторони приносили з собою папір. Тепер все це вирішено.

Що на часі? На часі достойні приміщення. Одномоментно цю проблему не вирішиш. Років 7-8 судова система не отримувала з бюджету видатків капітального характеру, нічого не видавалося і дуже мало чого будувалося. Тепер державний бюджет передбачає суттєві кошти для того, щоб будувати нові суди, ремонтувати суди, де в цьому є потреба, і я думаю, що найближчі 3-5 років ситуація із приміщеннями для здійснення судочинства буде суттєво покращена.

Радіо Hayat: Ви очолюєте спеціальний навчальний заклад, де юристів після закінчення юридичних ВНЗ готують для того, щоб вони вдягли суддівську мантію. Розкажіть, що це за заклад і як пройшли перші роки його роботи?

Микола Онищук: Складовою судової реформи було створення в країні спеціалізованої державної установи, яка опікується підготовкою суддівських кадрів. Як початковою, коли ми говоримо про доступ до суддівської професії, так і наступною, коли ми говоримо про підвищення кваліфікації. У багатьох ВНЗ ще донедавна писали, що вони готують суддів, заманюючи до своїх навчальних закладів студентів з тим, щоб поправляти свій фінансовий стан. Насправді ж, випускали тільки правників, ніяких суддів там ніхто не готував. За чинним законодавством, сьогодні доступ до суддівської професії лежить виключно через складання відбіркового іспиту і наступне 12-місячне навчання. Тобто держава добирає гарного правника і навчає його бути суддею. Нещодавно Вища кваліфікаційна комісія оголосила конкурс та вже його провела на добір кандидатів на посади 600 суддів, і ми очікуємо, що до кінця цього місяця будуть оголошені ці переможці конкурсу, і вони будуть скеровані для спеціальної підготовки до Школи суддів. Конкурс складав 1:10. І наше завдання з цих правників зробити суддю. Тобто 12 місяців, які встановлені законом, будуть присвячений тому, щоб кандидат на посаду судді, гарний правник, оволодів вміннями, навичками, здібностями відправляти саме суддівську діяльність. Тому що одна справа – знати право, а інша справа – в судовому засіданні, де є живі люди, їхні долі, майно, воля, діти, приймати обґрунтовані, зважені, справедливі рішення.

Радіо Hayat: Прокуратура теж змінила свої певні функції. Чи бувають якісь суперечності на місцях у нових умовах? Куди йдуть скарги?

Микола Онищук: Наші громадяни звикли скаржитися. Вони спочатку скаржилися в райкоми та обкоми партії, потім вони скаржилися у прокуратуру, тепер вони мають скаржитися до суду. Звісно, що дії якогось державного службовця можна оскаржити в порядку підлеглості, наприклад, якщо районний інспектор знущається чи діє неупереджено, можна його дії оскаржити у його керівництва в області. Але сьогодні юридична система побудована таким чином, що у випадку, коли права людини порушуються, вона має захищати їх у суді.

Радіо Hayat: Зокрема у Конституційному?

Микола Онищук: Зокрема у Конституційному. Ви знаєте, що складовою судової реформи є запровадження інституту індивідуальної конституційної скарги.

Отже, громадяни мають захищати свої права, звертаючись до суду. А прокуратура за Конституцією функції загального нагляду втратила, тобто вона більше не контролює діяльність державних владних установ, а тим більше громадянського суспільства, взаємини між громадянами – цивільні чи сімейні, чи будь-які інші. І це правильно. Тому що її функція – підтримувати державне звинувачення. Вона також втратила і функцію досудового розслідування. Тепер цим мають займатися органи досудового кримінального розслідування поліції, частково – СБУ, НАБУ та Державне бюро розслідування, процес формування якого тільки почався.

Сьогодні прокуратура приведена до загальноєвропейського стану, але захист прав має відбуватися в суді, тому що саме суд за конструкцією організації самої системи правосуддя є органом, який має безсторонньо та неупереджено приймати рішення, захищаючи права громадян.

Радіо Hayat: Грудень пройшов під політичним протистоянням, всі вимагали найшвидшого створення Антикорупційного суду. На якій стадії зараз вирішення цієї проблеми?

Микола Онищук: За різних обставин політичне рішення про створення цього суду прийнято. У парламенті лежить проект закону, поданий президентом, і я так розумію, щойно народні депутати повернуться з канікул, вони мають розпочати розгляд цього законопроекту. Є нарікання на цей законопроект, є зауваження громадських організацій та різних експертів, але для цього є парламент, процедура першого та другого читання, нехай зважують, допрацьовують, але важливо те, що цей процес розпочався. І сумнівів у тому, що цей суд буде створений, немає. Є сумнів лише в тому, який час займе процес його створення.

Радіо Hayat: Багато експертів вважають, що на рівні Міністерства юстиції треба створити державний орган чи спеціальну особу, яка б опікувалася питаннями військовополонених та політв’язнів, яких за гратами утримує Росія. 

Микола Онищук: Якщо брати до уваги правовий захист інтересів цих осіб, то мені видається, що в нас створений інститут вторинної правової допомоги, це робить Міністерство юстиції. І в рамках спеціально створених державних інститутів безоплатної правової допомоги держава мала б виділити окремий підрозділ чи визначити пріоритетний напрям захисту інтересів осіб, які постраждали внаслідок окупації Криму чи військового втручання країни-агресора на території Донбасу. З моєї точки зору, це завдання Міністерства юстиції і Центру надання безоплатної правової допомоги, який для цих потреб зокрема і створений. Потрібно більше людей, щоб належно обслуговувати інтереси осіб, які постраждали.

Джерело: Радіо Hayat

QHA