КИЇВ (QHA) -

У розмові з кореспондентом QHA Різа Шевкієв висловив переконання, що кремлівська репресивна машина не зможе зупинити корінний народ Криму у боротьбі за свою землю.

Першу частину інтерв'ю читайте тут.

QHA: До окупації Криму жодної агресії стосовно росіян з боку кримських татар не було. Зараз Росії вдалося відродити старі міфи про жорстоких татар-зрадників?

Різа Шевкієв: Росіяни в Криму це розуміють, але пам'ять дуже часто буває короткою, і вони завжди піддаються на будь-яку провокацію. Кремлівська ідеологія, розроблена для російськомовного Криму, дозволяє легко маніпулювати людьми.

Я згадую, що коли ми в 90-х масово поверталися до Криму, російськомовне населення почало активно продавати будинки і виїздити з півострова, бо хтось пустив чутку, що татари приїхали забирати будинки і вбивати росіян. Тоді на півострові склалася нездорова і напружена ситуація. Щоб її розрядити — ми від Меджлісу зробили ряд заяв для кримчан щодо того, що у нас ненасильницька форма боротьби, і нікого ми різати не збираємося.

І тоді росіяни заспокоїлися, і вже такого потоку з Криму не було. Може, даремно ми тоді це зробили, і краще б вони поїхали...

Пізніше, 2004 року, у нас була піша акція: перша колона кримських татар почала рухатися з Керчі, з найвіддаленішої точки, і до неї стали примикати колони з усіх кінців Криму, прямуючи до Сімферополя. І ми так йшли пару тижнів. Ближче до Сімферополю народу ставало все більше. Тоді на мітинг зібралося велика кількість людей 50 тисяч. Так ми відзначали день Депортації, показуючи, що кримськотатарський народ єдиний і пам'ятає цю трагічну дату у своїй історії. Наша хода висвітлювалася у ЗМІ.

Я на всі мітинги зазвичай готував гасла, прапори і все, що необхідно. А потім на машині це все розвозив в місця великого скупчення народу. І коли я в ті дні заїхав до Сімферополя, то побачив мертве місто і пустельні вулиці, де не було ані душі, навіть машини не їздили. І тоді я зрозумів, що у місцевого населення з'явився дикий страх і багато хто просто виїхав із міста.

Своїми мирними акціями ми показували, що ми непохитні і ніколи не заспокоїмося, адже Крим — це батьківщина корінного народу. Але ми готові гостинно приймати будь-які національності, які живуть у Криму.

QHA: Ви неодноразово згадували, що брали участь у «дорожніх» акціях, організованих кримськотатарськими жінками. Вам не було страшно виходити на дорогу, по якій їхала російська техніка?

Різа Шевкієв: Ми закликали з боку Меджлісу, щоб люди вийшли і показали свою реакцію на введення російських військ до Криму. А оскільки люди були напружені, то вони з готовністю вийшли на вулицю. На всіх ключових ділянках проїжджих доріг, де рухалася російська військова техніка, починаючи від Севастополя і Бахчисарая і закінчуючи військовою базою у Перевальному, вишикувалися жінки і діти.

Проводячи подібні мирні акції, ми протестували проти російської окупації півострова. Це була дуже велика масова акція, куди люди вийшли з плакатами і прапорами, а основним гаслом стали «Крим — це Україна» і «Ми не хочемо в Росію».

Коли люди стояли біля краю доріг, «тигри», що проїздили повз, їхали із расчохленими кулеметами, дула яких були націлені на дітей і жінок. Російські військові навіть не дотримувалися елементарних правил безпеки стосовно мирних жителів Криму.

Багато людей нам дорікають, що кримські татари нічого не зробили під час російської окупації. А я їм відповідаю: «Ви знаєте, що таке чинити опір без зброї, без влади, без підтримки Києва та урядових заяв?». Якби хтось кинув коктейль Молотова в цей броньовик, то вони б відкрили вогонь по беззахисних людях, а потім почали б стріляти по всьому Криму. Який опір без зброї?

Добре, що вони самі цього не спровокували і не почали стріляти.

QHA: Чи були у Вас плани під час похорону Решата Аметова пройти жалобною ходою через весь Сімферополь, демонструючи кримчанам, чим тепер може закінчитися мирний пікет?

Різа Шевкієв: На жаль, у нас це не обговорювалося, хоча треба було це зробити.

Коли ми зібралися у центральній мечеті, оголосили, що похорони відбудуться на кладовищі за містом. Моя недоробка була в тому, що я не здійняв галас і не ініціював ідею пронести тіло Решата Аметова через весь Сімферополь. Це стало б гучною акцією на честь першої жорстоко вбитої невинної людини під час одиночного протесту.

На жаль, подібна ідея відвідала мене не відразу. Я вже потім подумав про це, коли його тіло підняли і понесли до машини, і тільки тоді я запропонував піти пішки. Але на чолі процесії стояв муфтій, що став згодом колабораціоністом, який не дозволив цього зробити.

Якби тоді колона з 5-6 тисяч людей пройшла б 11-12 кілометрів через весь Сімферополь під камерами журналістів, то це отримало б світовий розголос.

В той скорботний для всіх кримських татар день відбулися скромні похорони Решата Аметова на кладовищі за містом, де, втім, також зібралося багато людей.

QHA: Кримські татари вперше за довгий час зіткнулися зі звірячим вбивством невинної людини. Напевно, тоді багато людей зрозуміли, що насправді відбувається і чим це може закінчитися для кожного, хто захоче виступити проти путінського режиму?

Різа Шевкієв: Вбивство Решата Аметова... Я так вважаю, метою окупантів не було зупинити саме його. Адже він не являв собою фізичної загрози, і він не брався за зброю, а вийшов лише з гаслом. Але жорстоко вбивши одного, хто не погодився з окупацією і готового боротися з російськими окупантами, вони поставили на цьому жирну крапку, залякуючи таким чином найактивніших проукраїнськи налаштованих людей. Адже вони хотіли, щоб його понівечене тіло знайшли, інакше труп Аметова ніхто ніколи не побачив би.

Це було зроблено для науки всьому кримськотатарському народу та всім, хто чинив опір.

Але страх не переміг наш народ і не змусив його підкоритися російській окупації — можливо, він на деякий час змусив декого замовкнути, але залишилися ті, хто продовжує боротися.

Поки ми думали, якими саме методами треба боротися проти кремлівської окупації півострова, окупанти знову вирішили проводити акції залякування. Згодом почали безслідно зникати люди. Коли люди зникують безвісти, то всі думають, що з ними вчинили, як із Решатом Аметовим — спочатку замучили до смерті, а потім закопали, або вони сидять десь у катівнях ФСБ, але ніхто про це не знає.

Потім почалися більш м'які акції, під час яких просто затримували людей, тримаючи їх у СІЗО. Пізніше окупаційна влада придумала нові акції залякування, відкривши справу «Хізб ут-Тахрір». Коли молодих нормальних людей, навіть якщо вони проповідували вчення в світлі свого розуміння, садять в тюрму. Вони ж нікому нічого поганого не зробили і шкоди нікому не завдали. Ми самі були проти цього руху і вважали його неправильним, але це не означає, що їх треба було садити або вбивати.

QHA: Коли, на Вашу думку, Крим повернеться під українську юрисдикцію?

Різа Шевкієв: Я впевнений, що Крим повернеться в Україну. Перш за все, це залежить від нашого народу. Наш народ не прийняв російську окупацію і він не підживлює кадрами окупаційну владу. Наш народ всіляко чинить опір навіть мовчанням і неучастю в їхніх акціях і діях. А окупаційній владі з кожним днем ​​треба шукати нові кадри і «лідерів», які б агітували людей за «русскій мір».

Їх телебачення стало пропагандою ФСБ, що перетворює людину на маріонетку.

Президент України Петро Порошенко обіцяв до кінця минулого року дати нам кримськотатарську національну автономію у складі України, але ці закони досі не прийняті. Статус кримськотатарської автономної республіки у складі України дає світовій спільноті нові важелі для тиску на Росію, він не дозволить іншим національностям проводити будь-які референдуми без згоди корінного народу Криму. Україна повинна це прийняти на законодавчому рівні.

Український уряд має продовжувати боротися за Крим і Донбас. Коли у ЗМІ з'являються провокаційні обговорення щодо того, що Україна погоджується здати Крим в обмін на Донбас, українські політики і депутати повинні різко виступати проти цього, заявляючи, що Крим ніколи не буде розмінною монетою в переговорному процесі.

Можливо, нам треба проводити мітинги і пікети біля стін Верховної Ради і вимагати прийняття відповідних законів.

На міжнародному майданчику у Меджлісу все нормально, адже ми беремо участь в усіх засіданнях міжнародних організацій, що стосуються деокупації півострова.

Ми повинні постійно звертатися до керівництва Великобританії та Америки, які відповідальні за виконання Будапештського меморандуму, щоб воно активніше вживало заходів щодо повернення Криму під українську юрисдикцію. Треба закликати Великобританію і США посилити санкції, що дозволяють зберегти їхнє власне обличчя. Необхідно шляхом економічного тиску задушити Росію, щоб вона відмовилася від окупації і вивела свої війська з окупованих територій, знайшовши інші шляхи розвитку своєї держави.

Спілкувалася Еліна Сулима

 

QHA