КИЇВ (QHA) -

На додачу до недружньої Росії на Сході, останній рік показав також ускладнення політичного ландшафту на західних кордонах України. Зростання популістських та націоналістських настроїв у Польщі та Угорщині, хоча й пов’язане більшою мірою з незадоволенням політикою Брюсселю і тими процесами, які відбуваються в рамках ЄС, частково відбивається і на відносинах з Україною. Цьому приклад — мовне та історичне питання.

QHA поспілкувалося із Заступником міністра закордонних справ України Василем Боднарем про те, що робить Україна для того, щоб звести негативний ефект від розбіжностей у мовному та історичному питаннях до мінімуму і у той же час підтримувати співпрацю у справді важливих для Києва напрямках на високому рівні.

Польща: історія та практична співпраця

QHA: 16 лютого відбулося засідання комісії Україна — Польща на рівні віце-прем’єр-міністрів. Як ви оцінюєте його результати? Чи є ще невирішені моменти?

Василь Боднар: Насправді, сам факт проведення комісії — це вже важливий крок. Зустріч віце-прем’єрів планувалась давно. Про неї мова йшла ще з листопада місяця, потім у грудні підтвердили президенти. Те, що ми почали цей діалог, це вже великий крок уперед. Інша справа, це те, що стосується змісту. З минулого року досить багато змінилося. Зокрема в Польщі були ухвалені зміни до закону про інститут національної пам’яті. Почастішали випадки певних антиукраїнських випадів. Тобто, дещо змінилася ситуація. Звичайно на самих перемовинах ми порушили питання, які нас турбують, обговорили питання, які пов’язані з ексгумацією і вшануванням місць пам’яті.

У принципі, як ми вважаємо, діалог відбувся конструктивний. Ми маємо спільне розуміння як далі працювати, але деякі теми нажаль перейшли у віртуальну площину, а не в практичну. Тому, сподіваємось на продовження конструктивного діалогу і те, що ми вирішимо ці проблемні питання разом у предметній розмові, а не через засоби масової інформації.

QHA: Тобто, планується ще одне засідання комісії?

Василь Боднар: Насправді, як такої комісії немає. Це новий формат зустрічі віце-прем’єр-міністрів. За результатами цих перемовин у нас накопичилося декілька блоків запитань. І ми спробуємо зараз розпочати предметний діалог у різних інституціях. МЗС бере на себе одну сферу питань, Міністерство культури, Інститут національної пам’яті, Державна комісія з питань увічнення інші. Кожен розбирає свою тематику. Пан П. Розенко запросив свого візаві пана П. Глінського до Києва для остаточного узгодження питань, які цікавлять обидві сторони після проведення відповідної підготовчої роботи.

QHA: Коли можна очікувати на таку зустріч?

Василь Боднар: Я думаю, що ми вийдемо за декілька місяців на чергову зустріч. Принаймні, я на це сподіваюся.

QHA: Серед цих блоків питань, які є найбільш проблемними?

Василь Боднар: Польська сторона ставить питання відновлення ексгумації, наша сторона ставить питання щодо змін закону про Інститут національної пам’яті Польщі і розгляд питань, які спровокували так звану «заборону» ексгумації, тобто, це відновлення українських пам’ятників, які були пошкоджені або знищені на території Польщі.

Тут треба вибудувати чітке розуміння причин і наслідків. Так звана «заборона» на ексгумацію була введена у зв’язку із тим, що процес демонтажу українських пам’ятників у Польщі почав набувати офіційного характеру. Мова йде, насамперед, про відомі події в Грушовицях біля Перемишля. Але й варто згадати про відсутність реагування польської влади на вандалізм декількох інших пам’ятників. Хочу підкреслити, що на території України також мали місце пошкодження польських пам’ятників. Але усі вони відновлені коштом нашої сторони, зроблено численні заяви. Нажаль, з польського боку цього не спостерігається.

Польська сторона вважає, що більшість знищених пам’ятників нелегалізовані (п’ять із семи). Але ж на території України так само значна частка польських пам’ятників встановлені не у відповідний до закону спосіб. Проте, їх не тільки не демонтують, але й навіть відновлюють, як це мало місце у 2017 році з пам’ятником у Гуті Пеняцькій на Львівщині.    

Наша сторона пропонувала перемовини стосовно легалізації пам’ятників з обох боків кордону, також як стосовно проблем ексгумації. Проте, діалог на рівні експертів не дав тих результатів, яких би хотілося, тому питання було винесено на рівень віце-прем’єр-міністрів.

На жаль, дуже багато питань розкручено в медіа з негативною конотацією, натомість, я вважаю, що проблеми треба предметно обговорювати на двосторонніх перемовинах, а не за допомогою засобів масової інформації.

QHA: Чи відображається конфлікт з питань історії на інших сферах співробітництва?

Василь Боднар: Насправді, конфлікту як такого немає. Має місце суперечка, здебільшого, віртуального характеру. Є неузгоджені питання, але практична співпраця йде своїм шляхом. Ми маємо добре розвинену оборонну, торгівельну, прикордонну співпрацю, ефективні зв’язки між регіонами, взаємодію у реалізації конкретних проектів.

Насправді, відбувається така двовимірна взаємодія. Тобто, практична співпраця йде досить добре і ми можемо нею пишатися. Крайнім прикладом цього є солідарність з питань постачання газу — польська сторона погодилася продавати більші обсяги газу. Питання ціни — це звичайно комерційна річ, але воно є.

Інша справа, це медійні сигнали, які звучать з обох сторін. Вони, насправді, не відображають того характеру практичної співпраці, а більше мають емоційний вимір. Тут не потрібно маніпулювати, зокрема порівнювати марш радикалів у Львові з питаннями постачання газу. Адже польські радикали провокаційно вимагають повернення Львова до Польщі і це декларують банерами на своїх маршах. Це ж не означає, що це польська держава це вимагає. Так само будь-які дії радикалів не потрібно асоціювати з діями української влади.

Навпаки, Міністр Павло Клімікін, перебуваючи з візитом у Львові на початку березня, здійснив доволі символічний жест поклавши квіти і вшанувавши пам'ять поляків, які загинули під час українсько-польської війни 1918 — 1919 рр. Так само було спільне вшанування одного етнічного поляка, який загинув боронячи Україну зараз, під час російсько-української війни. Ці жести також мають бути поміченими.

Угорщина: дочекатися парламентських виборів

QHA: Історія з блокуванням Угорщиною засідання комісії Україна — НАТО продемонструвала, що на цьому напрямку теж не все гаразд. Чи є зараз передумови для нормалізації відносин з Угорщиною?

Василь Боднар: Насправді, це зловживання Угорщиною своїм правом як члена НАТО, оскільки тематика захисту нацменшин врегульовується на двосторонньому рівні. Ми вже організовували декілька раундів консультацій, де докладно обговорювали усі питання.

Останній раунд консультацій відбувся в Ужгороді 7 лютого, де на прес-конференції було відзначено позитивні результати перемовин. Водночас, наступного дня виходить речник МЗС Угорщини і заявляє, що ні про що не домовилися. Не зважаючи на попередні домовленості, угорська громада відмовилася від консультацій з Міністерством освіти і науки. Системними стали агресивні нападки на Україну в угорських ЗМІ та з боку офіційних осіб.

Тобто, якщо проаналізувати всю риторику угорської сторони, вона має політичний вимір і як ми розуміємо, це пов’язано насамперед з виборами, які матимуть місце у квітні місяці. Ми, звичайно, не відповідаємо такою агресивною риторикою, а пропонуємо практичні кроки з врегулювання.

Насамперед, основним дороговказом у цьому питанні є рекомендації Венеційської комісії. Вони ухвалені і ми, на відміну від деяких інших наших партнерів, вже почали роботу над їхньою імплементацією. Зокрема, уряд вже затвердив законопроект про розширення перехідного періоду до 2023 року. Рекомендації, які стосуються мов ЄС, планується включити до Річної національної програми під егідою Комісії Україна — НАТО на 2017 рік. Ми пропонуємо чіткий і зрозумілий алгоритм консультацій як з меншинами, так і з угорською стороною.

Нажаль, поки що це відбувається тільки в медіа і продовжується необґрунтована критика, яка не має під собою жодних підстав. Звичайно, ми пропонуватимемо й надалі робити не політичні заяви, а конкретні кроки. Ми вже закликали громаду, офіційний Будапешт повернутися за стіл перемовин і почати предметну розмову, а не мову ультиматумів.

Більше того, ми залучаємо також і міжнародних партнерів. Це і ОБСЄ — Верховний комісар з питань національних меншин відвідав Закарпаття на початку лютого, це і Рада Європи, яка допомагає у зміцненні інституційних спроможностей для забезпечення прав національних меншин, це інші наші міжнародні партнери, у тому числі Сполучені Штати. Ми у цьому випадку показуємо повну відкритість і конструктивність. Можливо потрібно витримати паузу до виборів. Тоді ми побачимо наскільки готова угорська сторона врегульовувати питання, а не загострювати їх.

QHA: Міністр Клімкін 5 лютого заявив, що за диверсією у Закарпатті «стирчать російські вуха»

Василь Боднар: Це однозначно. Це підтверджує слідство, яке провели наші правоохоронці. Це підтверджує затримання у Польщі двох виконавців, які вчинили злочин на початку лютого. Це стосується і другого підпалу. Зараз затримані перебувають під слідством, і я думаю, поліція нам детально розкаже, як це відбувалося і хто замовник, але попередня інформація свідчить про те, що всі замовлення щодо вчинених актів вандалізму тягнуться до російських спецслужб.

Більше того, як і у контексті Польщі, так і колись це було з Болгарією і Румунією, ми маємо чіткий російський слід у провокуванні міжетнічних сутичок. З Польщею це мало місце у вигляді як знищення пам’яток, так і нападу на Генеральне консульство РП у Луцьку і наші спецслужби довели російський слід цих провокацій.

У випадку з приміщенням угорської громади, також доведено, що це чіткий російський слід і «Фаланга», члени якої воювали на сході України на боці сепаратистів і росіян, і тутешні наймані за гроші виконавці також ведуть до росіян. Більше того, є інформація про плани щодо нападів на румунські школи в Україні, які так само підтверджує наша Служба безпеки.

Окрім того, минулого року ми мали випадки нищення чи вандалізації болгарських пам’ятників на півдні України. Це також мало на меті роздмухати конфлікт на базі національної ненависті на півдні Одещини. Це говорить про те, що росіяни не зупиняються перед спробами дестабілізувати ситуацію у відносинах з національними меншинами в Україні, зокрема, використовуючи ситуацію із законом про освіту.

Болгарія: східне партнерство і нацменшини

QHA: Минулого тижня ви були з візитом у Болгарії. Враховуючи її головування у першому півріччі цього року, якими є пріоритетні напрямки діалогу Києва та Софії?

Василь Боднар: Насправді, це були двосторонні консультації і відзначення 100-річчя встановлення дипломатичних відносин. Дійсно, ми вперше відзначали на такому рівні 100-річний ювілей, оскільки Болгарія була серед тих, хто визнав українську незалежність у 1918 році.

Основний результат наших консультацій — це домовленість про активізацію двостороннього діалогу, координацію і взаємодію у рамках болгарського головування у Європейському Союзі. Зокрема, одним із пріоритетів болгарського головування є ініціатива «Східне партнерство». У його рамках ми плануємо також низку заходів, плюс проекти, які будуть реалізовуватися на території України. Окрім того, ми плануємо і передали запрошення болгарській стороні, щоб відбулися візити на рівні прем’єр-міністра, міністра закордонних справ і президента до України.

Попередньо у нас є підтвердження про готовність організації візиту президента. Конкретні терміни будуть повідомлені Адміністрацією Президента України. Ми зараз працюємо над підготовкою цього візиту. Окрім того, серед наших планів є чергове засідання економічної комісії, домовленості щодо взаємодії з болгарською стороною стосовно забезпечення прав національних меншин, оскільки на території України проживає велика болгарська меншина і в принципі ми маємо питання, які нам необхідно узгодити, зокрема у світлі освітнього закону.

Кінець першої частини

Спілкувався Роман Кот

QHA