КИЇВ (QHA) -

Розмова з головою БО Фонд «Крим» Різою Шевкієвим була дуже цікавою, адже він був свідком подій, що відбувалися у дні окупації Криму.

Різа Февзійович згадує, як дула автоматів на танках були спрямовані в бік протестуючих, які не відчували страху. У його пам'яті ще свіжа картина оточеної російськими військами військової бази у Перевальному, куди він возив продукти для українських військових.

Він пережив і мітинги, і допити у ФСБ, де зустрів колишніх есбеушників, які перекинулися під крило РФ. Одному з них Різа Шевкієв сказав, що на цьому його кар'єра закінчилася, оскільки зрадників не любить ніхто.

QHA: Різа-бей, розкажіть, будь ласка, про мітинг в пам'ять Номана Челебіджихана 23 лютого 2014 року.

Різа Шевкієв: На мітингу було таке відчуття, що в країні щось відбувається, події на Майдані сильно сколихнули українське суспільство. Саме через це на мітинг зібралося багато людей, площа була практично заповнена. Там лунали різні висловлювання на адресу кримської влади, у нас тоді було багато претензій до влади у Криму. І ми тоді вже знали про сепаратистські рухи у кримському парламенті.

QHA: Які саме були претензії були у кримських татар до місцевої влади?

Різа Шевкієв: Здебільшого були питання про те, що кримськотатарський народ недостатньо представлений у структурі державної влади Криму, особливо у депутатському корпусі та в уряді. Виходячи з нашої чисельності і відсоткового складу у Криму, ми не мали там достатньо кадрів, не кажучи вже про силові структури, як СБУ і прокуратура.

Почуття неспокою через ситуацію у Києві підштовхнуло людей прийти на площу.

Там були люди, які поставили питання про зняття пам'ятника Леніну, що стоїть на центральній площі у Сімферополі. Я теж проти цього пам'ятника, ми його вже намагалися зняти, але тоді був підходящий момент.

Це не було спеціальним рішенням Меджлісу — голова під час свого виступу висловив таку думку.

QHA: Ви зверталися до українського уряду, щоб змінити квоти?

Різа Шевкієв: Ці питання піднімалися щороку, але, на жаль, крім розмов нічого не відбувалося. Навіть у кращі часи  за Ющенка, коли ми йому відкрили дорогу до Криму, після того як його не пустило «Русское единство», перекривши дорогу в аеропорт. Тоді від нас приїхало кілька людей, і, розсунувши цей натовп, ми відкрили дорогу майбутньому президентові.

Однак, коли він став президентом, він не виконав своїх обіцянок і не підтримав наш народ. Він виявився пустишкою, а ми в нього вірили. Звісно, й інші президенти приходили і відходили, але суттєвої допомоги нам не надавали.

QHA: Розкажіть, що відбувалося на мітингу 26 лютого.

Різа Шевкієв: Саме в той день на позачерговій сесії кримські депутати хотіли прийняти сепаратистські рішення. І тоді дуже велика кількість народу зібралася під стінами парламенту, щоб не дозволити їм цього зробити.

З боку проросійських активістів штучно зібрали натовп, звозячи людей на великих автобусах з різних міст Криму, але основний контингент був із Севастополя. Там зібралася Аксьонівська банда. Як повдіомляли нам, вони перевдягали у цивільний одяг російських морських піхотинців і відправляли їх на мітинг. Також там були присутні озброєні нелегітимні формування. Їм вдалося зібрати велику кількість мітингувальників, майже довівши її до нашої чисельності.

Але зазвичай проросійське населення не могло зібратися на будь-які мітинги більше 100-300 людей. Зазвичай у них не було такого прагнення масово збиратися і об'єднуватися. Вони виявляють свою політичність тільки в акціях під маркою «русского мира», демонструючи свою перевагу над іншими, особливо якщо їм хтось пропонує випити. У цьому вони єдині.

QHA: В той день було багато міліції, яка спільно з Чубаровим і його заступниками стежила за порядком, створюючи коридор, щоб уникнути зіткнень між протестувальниками, чи не так?

Різа Шевкієв: Коли це питання обговорювали у Меджлісі, то я і ще деякі члени були проти проведення мітингу біля стін Верховної Ради АРК. Бо у нас була інформація, що «Русское единство» теж хоче проводити мітинг. І раз вони там будуть, нам не можна спільно проводити акції. Адже можуть виникнути провокації, там можуть спровокувати зіткнення, підкинути трупи з моргу або вбити когось. Вже тоді ми відчували присутність спецслужб Росії, і я тоді говорив, що вони можуть спровокувати бійку, а потім все звалити на нас.

Я пропонував проводити мітинг в іншому місці. І спочатку зібратися біля Меджлісу, а тоді вже вирішити, де ми будемо базуватися.

Ми тоді могли зібратися на площі Леніна і поставити там намети, щоб почати тривалу акцію протесту. Але не вийшло, оскільки більшість схилялася до думки, що треба провести мітинг біля кримського парламенту.

Так, ми робили коридор разом із Чубаровим і Аксьоновим, бо ніхто не був зацікавлений в тому, щоб відбулося зіткнення. Потім я дістав мегафон і передав Рефату Чубарову, щоб він, звертаючись до людей, міг контролювати ситуацію.

QHA: Проросійські активісти кидали у кримських татар якісь предмети?

Різа Шевкієв: Та сторона дражнила нас, кидаючи пляшки з водою і ображаючи. Природно, з нашого боку у відповідь теж почали кидати пляшки.

А взагалі у росіян для кожної нації є свої образливі слівця. Узбеків вони називають «звірами», українців — «хохлами» чи «бандерівцями». Нас можуть назвати улюбленим радянським слівцем «зрадник», адже після насильницької Депортації нам було боляче чути таке. Тим більше ми не терпимо матюків, особливо тих, де згадується слово «мати», а росіяни їх вживають у кожному реченні.

Під час мітингу вони кричали: «Татари, геть із Криму», «Крим це російська земля», розмахуючи своїми прапорами або палицями від них.

У той день прихильникам «русского мира», яких привозили автобусами за гроші, наливали горілку за Верховною Радою, де поставили столик і всіх їх безкоштовно поїли. Їх спеціально споювали, щоб вони були агресивними, кажучи їм, що татари хочуть створити свою владу, а всіх росіян переріжуть.

Але у нас завжди був принцип ненасильницької боротьби, звісно, ми не чинили жодних насильницьких дій.

QHA: На Вашу думку, чому кримські татари тоді покинули площу біля кримського парламенту?

Різа Шевкієв: Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров боявся, що може пролитися кров — йому повідомили про озброєних автоматами людей у натовпі.

1993 року натовп також зайшов до будівлі ВР АРК і міг її зайняти, домагаючись прийняття національної автономії у Криму, але нам тоді не дали цього зробити. І зараз ми могли б зайти до приміщення парламенту, нас було так багато, що ми могли б цю будівлю зайняти, але я не гарантую, що не було б жертв. Можливо, тоді б усе склалося інакше. Зараз важко щось передбачити.

Я не виключаю, що у Києві могли ввести військовий стан у Криму та прийняти закони про автономію, давши сепаратистському урядові під зад. І тоді ми б позбавили російські війська можливості зайти на територію півострова і проводити там псевдореферендум. У них тоді не було б жодних підстав його провести.

Кремль створив морально-ідеологічну атмосферу для російськомовного населення, кажучи йому, що ми нібито пішли вбивати і різати інших. І, звісно, простий обиватель починає боятися, не розуміючи, що ми проводимо лише мирні акції.

Після всієї російської пропаганди про можливі звірства з боку кримських татар, під час яких може постраждати мирне населення, ватажку кримської «самооборони» Самвею (його справжнє ім'я Армен Мартоян) легко було зібрати добровольців до своїх лав, тоді прийшло багато бажаючих.

А будівлю кримського парламенту зайняв спецназ, що призвело до прийняття рішення про приєднання Криму до Росії шляхом проведення незаконного референдуму.

Продовження інтерв'ю читайте завтра

Спілкувалася Еліна Сулима

QHA