КИЇВ (QHA) -

Приєднання Криму до Росії — це злочинна авантюра російської влади, яка порушила не тільки норми міжнародного права, а й внутрішні російські закони, вважає Микола Семена.

Гаяна Юксель: Миколо, закінчився півторарічний марафон зі слідством і судом. Рішення суду ще не набуло чинності, але, тим не менш, спитаю, як Ви його оцінюєте?

Микола Семена: Репресії у Криму проти журналістів і активістів, невмотивовані арешти, обшуки і суди вже оцінені світовою громадськістю — вони політично мотивовані, їхня мета боротьба із незгодними. В Криму ліквідовано свобода слова, право на інформацію та інші права людини, фактично над півостровом опущена нова залізна завіса. Справа проти мене оцінена російським правозахисним товариством «Меморіал» як політично мотивована, на цій основі припинення її зажадали 30 правозахисних організацій понад 10 країн Європи з об'єднання «Громадянської платформи». Однак суд впевнено йшов «своєю дорогою» бо його метою було змусити замовкнути незгодних. Про це говорить той факт, що, крім умовного покарання, суд присудив мені заборону на публічну діяльність на три роки, чим позбавив мене права на професію, намагається змусити мене мовчати весь цей час, оскільки, думаю, російські політики та юристи впевнені, що доля Криму буде вирішуватися в майбутні роки на основі міжнародного права, і зайві публіцисти та аналітики, на зразок мене, їм ні до чого.

Гаяна Юксель: Які оцінки Вашої справи з юридичної точки зору?

Микола Семена: Як відомо, стаття 280.1 внесена до Кримінального кодексу Росії в процесі анексії Криму. Мета її — боротьба з незгодними із приєднанням Криму. Однак це півсправи. На думку правозахисників, стаття 280.1 суперечить статтям 29 і 55 Конституції РФ, оскільки неправомірно звужує обсяг прав і свобод громадян. Як зазначають правозахисники, Конституція дозволяє громадянам вільно обговорювати питання федеративного устрою Росії, обговорювати ініціативи щодо входження в неї або виходу будь-якого із суб'єктів федерації, як це робиться в усьому світі, і це не буде зазіханням на її територіальну цілісність.

По ходу слухань стало зрозуміло, що як анексія Криму, так і ці справи проти журналістів та активістів грунтуються на суцільному беззаконні. Так, у справах ЄСПЛ вже кілька разів зазначалося, що російський Закон № 144 ФЗ «Про оперативно-розшукову діяльність» за слабкого контролю прокуратури і судів неодноразово призводив до порушення прав людини, упередженості поліцейських і спецслужб, зловживань і тенденційності. За цим законом у Криму продовжують працювати спецслужби, які, згідно з ним, влаштували тотальне стеження за журналістами та активістами, і постійно порушують їхні права на таємницю особистої інформації, на свободу слова і свободу інформації.

Гаяна Юксель: Раніше говорили про те, що ваша справа буде одним з перших прецедентів судового розгляду законності приєднання Криму до Росії, а також законності нинішніх кордонів Росії. Це правда?

Микола Семена: Так, у ході судового розгляду справи було наведено багато аргументів про те, що юридично у березні 2014 року Крим не увійшов до складу Росії ні з точки зору міжнародного права, ні з точки зору внутрішнього російського законодавства. Це підтверджується багатьма колізіями у законодавстві.

По-перше, парадокс, але це факт, прийняття Криму і Севастополя до складу РФ суперечить навіть закону про прийняття до РФ нових суб'єктів федерації. Як відомо, Крим і Севастополь прийняті до складу РФ окремим федеральним конституційним законом від 21 березня 2014 року. І в ньому зазначено, що ця дія здійснюється «відповідно до статті 4 Федерального конституційного закону від 17 грудня 2001 року № 6 ФКЗ «Про порядок прийняття до Російської федерації і утворення в її складі нового суб'єкта федерації». Однак у самій цій статті Закону РФ від 2001 року сказано, що «Прийняття до Російської федерації як нового суб'єкта іноземної держави або його частини здійснюється за взаємною згодою Російської Федерації та даної іноземної держави згідно із міжнародним (міждержавним) договором про прийняття до Російської Федерації як нового суб'єкта іноземної держави або його частини, укладеним між Російською Федерацією та даною іноземною державою». Тобто Росія згідно зі своїм же конституційним законом про прийняття нових суб'єктів федерації мала укласти договір про прийняття Криму з Україною. А без цього документа закон про прийняття Криму від 21 березня 2014 року, прийнятий з порушенням закону № 6-ФКЗ від 17 грудня 2001 року, є юридично нікчемним і не чинним з моменту прийняття.

Більше того, в законі РФ «Про державний кордон РФ» зазначається, що всі кордони РФ, як і в усьому світі, встановлюються шляхом укладення договорів з сусідніми країнами про точки проходження кордону і розміщення пропускних пунктів на ньому. Згідно з договорами Росії з Україною «Про дружбу, співпрацю і партнерство» та «Про російсько-український кордон», ратифікованими Росією і Україною і чинні досі, кордон між Росією і Україною проходить по Керченській протоці і на Перекоп він ніколи у встановленому законом порядку не переносився, вже не кажучи про укладення договору з Україною. Ці договори, як документи міжнародного права, згідно зі ст. 15 Конституції РФ, мають пріоритет перед національним законодавством, і всі суперечні їм положення внутрішніх законів, якщо вони їм суперечать, не повинні діяти. Таким чином, приєднання Криму до Росії — це злочинна авантюра російської влади, яка порушила не тільки норми міжнародного права, а й внутрішні російські закони.

Гаяна Юксель: Як Ви розцінюєте посилання російських політиків на нібито правомочність кримського референдуму?

Микола Семена: Це дуже просте питання. Залізничний суд Сімферополя у вироку з моєї справи посилається на те, що референдум проводився нібито на основі міжнародного права і декларацій про право націй на самовизначення. Вони стверджують, що якийсь «народ Криму» мав право на самовизначення, і ось він самовизначився за допомогою цього референдуму. Насправді це груба підтасовка і обман. По-перше, міжнародні документи надають право на самовизначення націй, а не діаспор. Таким чином, кримськотатарський народ має право на національне самовизначення у Криму, як на території свого етногенезу, а російська діаспора — не має, тому що вона вже один раз самовизначилася і має свою державу, а територія Криму не є місцем етногенезу російської нації. По-друге, в праві немає такого поняття як «народ Криму», оскільки це населення всього лише одного регіону, а не самостійної державної одиниці.

Неспроможні також спроби оголосити Крим самостійною державою, оскільки за один день після референдуму і до приєднання до Росії він в такій якості не зміг відбутися — не була прийнята конституція, не були обрані органи влади, не було навіть жодних атрибутів, таких як гімн і прапор. А тим більше заплутане питання про приєднання Севастополя. Ніхто досі не може пояснити, на підставі чого він приєднаний — він сам не держава, до складу Криму він не входив. Це повне беззаконня на світовій арені.

Гаяна Юксель: Кажуть, що з анексії Криму почався колапс російської правової системи. Це правда?

Микола Семена: Так, це правда. Ми в російському законодавстві маємо парадоксальну правову колізію. З одного боку, це Конституція і одна частина чинного російського законодавства, а саме — закони РФ «Про кордон Російської Федерації», Федеральний конституційний закон від 17 грудня 2001 року № 6 ФКЗ «Про порядок прийняття до Російської Федерації і утворення в її складі нового суб'єкта федерації», два договори з Україною, та інші. Вони виписані згідно із міжнародним правом, дотримуються принципу верховенства права, не містять суперечностей з Конституцією і раніше прийнятими законами.

З іншого боку — це частина законодавства, прийнята останнім часом, написана похапцем і не узгоджена з міжнародним правом, що порушує принцип верховенства права, і прийнята за суб'єктивними політичними мотивами. Це, в першу чергу, федеральний закон про прийняття Криму і Севастополя до складу РФ як суб'єктів федерації від 21 березня 2014 року, і весь комплекс наступних актів щодо Криму і Севастополя, які не тільки кардинально суперечать першій групі законів, але в силу цієї суперечності законам і документам з вищим статусом взагалі не повинні були набути чинності. До цієї категорії входить і закон про внесення поправок до КК РФ, що доповнив кодекс статтею 280.1, про заклики до порушення територіальної цілісності, що вивело КПК Росії за межі міжнародного права.

Таким чином, перед суддею стояла складна дилема: або керуватися законами другої частині законодавства, що не набули чинності, але фактично виконуються з незрозумілих підстав, і за ними винести вирок, але це нонсенс, оскільки такий вирок не може бути справедливим. Або ж керуватися Конституцією, давно чинним законодавством про визнання Криму в складі України і його кордонів, документами міжнародного права, ратифікованими Росією, і тільки тоді такий вирок був би обґрунтованим і законним. На жаль, суддя обрала перший шлях. Немає сумніву, що після апеляції це рішення в такому ж неправосудному вигляді і набуде чинності на території Росії. Ну, подивимося, є і вищий суд.

Гаяна Юксель: Наскільки відомо, у Вашому процесі брали участь серйозні експерти. Що це дало суду?

Микола Семена: Так, з ініціативи захисту у справі брали участь експерт — політолог, професор Краснодарського університету Михайло Савва, і рецензент — лінгвіст з Москви Олена Новожилова. У своєму висновку Михайло Савва як з точки зору міжнародного права, так і з точки зору внутрішнього російського законодавства довів, що Крим не увійшов до складу Росії, а тому до проблеми територіальної цілісності Росії взагалі не причетний. Отже, судовий процес взагалі не має підстави.

Рецензент-лінгвіст високої кваліфікації, що має кілька наукових ступенів, Олена Новожилова свідчила на суді, що експерт ФСБ Ольга Іванова, яка проводила експертизу як у моїй справі, так і у справі Ільмі Умерова, є некомпетентним лінгвістом, і в ході експертизи в результаті професійних помилок «прийшла до хибно позитивного висновку» про наявність складу злочину у моїй статті. Втім, аналогічна ситуація і у справі Ільмі Умерова. Так ось, кваліфікація Ольги Іванової така, що на 7 сторінках своєї праці вона припустилася 72 помилок, зокрема близько 20 помилок з курсу російської мови початкової школи, понад 20 помилок з курсу російської мови середньої школи, інші — з курсу вищої школи. Ольга Іванова як фахівець взагалі безграмотна, і російська спецслужба користується її послугами. Мабуть тому, що грамотні експерти її цілям не відповідають.

Проте суд у вироку взагалі обійшов мовчанням експертний висновок професора Михайла Савви, ніби його і не було. Про це ігноруванні ми заявимо в апеляції. А щодо експертів-лінгвістів, то суд, як це не смішно, визнав повноваження безграмотної Іванової і за формальними підставами відвів експертизу фахівця високого класу Олени Новожилової. Мабуть, так треба було для винесення неправосудного вироку.

Гаяна Юксель: Скажіть, які політичні наслідки репресій у Криму?

Микола Семена: Фактично, російські політики у Криму домоглися реакції, протилежної тій, на яку розраховували — замість загального послуху і покірності вони отримали новий вид дисидентського руху незгодних з анексією Криму, причому по всій Росії, в якому беруть участь журналісти, адвокати, правозахисники, громадські активісти. Як відомо, на довиборах 10 вересня у Москві партія Григорія Явлінського на багатьох ділянках вийшла переможцем і загалом по Москві посіла друге місце. Григорій Явлінський напередодні заявив, що Крим анексований незаконно, і по праву належить Україні. Як бачимо, багато москвичів підтримали його. Таким чином, цей дисидентський рух поширений по всій Росії, і надалі він наростатиме, бо іншої реакції народу на такі несправедливі суди, на репресії, на ігнорування прав людини і не може бути.

QHA