КИЇВ (QHA) -

Директор Кримської експертної центру Олексій Стародубов розповів журналісту Едуарду Солодовнику в ефірі Радіо Hayat про стратегію повернення окупованого Криму і про закони, що стосуються півострова.

Радіо Hayat: Яка Ваша думка щодо стратегії повернення Криму до складу України? Які в цьому є новації, позиції або якої трансформації вони набули останнім часом?

Олексій Стародубов: Трансформації як такої, на жаль, немає ніякої, бо стратегія — це більше питання держави. А те, що стосується стратегії, яку свого часу висунув Кримський експертний центр на розгляд експертів, то цей документ складався з трьох розділів: громадянський, міжнародний і конституційний. Громадянський розділ стосувався прав і свобод, міжнародний розділ торкався теми міжнародного суду ООН, і конституційний змін до Конституції.

Радіо Hayat: Чи вдається нашим дипломатам тему Криму донести до тих людей та міжнародніх інстанцій, які приймають певні рішення?

Олексій Стародубов: Ми маємо позов до Міжнародного суду ООН, який, на жаль, лише по дотичній стосується Криму. На мій погляд, необхідно було інакше будувати стратегію і висувати претензії Росії в контексті фінансування тероризму. Тоді у нас було б більше шансів виграти і довести, що дійсно були порушення міжнародного права. Але що маємо — те маємо. Всі інші суди другорядні, більше для галочки нашого профільного міністерства, в даному випадку — Міністерства закордонних справ.

Радіо Hayat: Яким чином Ваш експертний центр реагує на численні затримання у Криму? Та чи дається адекватна, на Вашу думку, відповідь нашими державними інститутами на ці порушення?

Олексій Стародубов: Я вважаю, що відповіді не зовсім адекватні з боку України пщодо того, що відбувається у Криму. На всі заборони, які відбуваються на території окупованого півострова, нам необхідно реагувати дзеркально. Наприклад, якщо там забороняють Меджліс, то нам тут необхідно заборонити всі ті організації, які з'явилися після анексії і нібито відстоюють права кримчан. Але ми цього не бачимо.

Другий момент. Якщо моніторити, яка кількість порушень прав людини фіксується на окупованому півострові, то, на жаль, для позову до Міжнародного суду ООН їх недостатньо. За статистикою прокуратури АРК на момент подачі позову до Міжнародного суду ООН було близько 120 порушених кримінальних справ щодо всіх незгодних. Звичайно ж, для пред'явлення претензій Росії про системні порушення прав людини цього недостатньо.

Тому я завжди говорив, що акцент треба робити на фінансуванні тероризму, що свого часу в лютому-березні 2014 року ми побачили «зелених чоловічків», ми побачили захоплення наших адміністративних будівель незрозумілими людьми у камуфляжі, і як наслідок — анексований півострів. Це все елементи тероризму, встановленого навіть російським законодавством.

Радіо Hayat: Зараз дуже мусується тема введення візового режиму з Російською Федерацією. Ви прибічник цього?

Олексій Стародубов: Це палиця з двома кінцями. Якщо ми зараз говоримо про введення візового режиму, то людям, які їхатимуть до Криму, теж доведеться отримувати візи. Отримання візи в цьому випадку побічно підтверджує, що окупований півострів є частиною Російської Федерації.

З іншого боку, ми бачимо нескінченні терористичні акти у нас на території, і з цим треба якось боротися. А візовий режим свого роду був би бар'єром. Але все ж не варто забувати, з ким ми маємо справу. Не можна сказати, що це якось обмежить перехід нашого кордону для тих людей, які налаштовані здійснювати тут протиправні дії.

Плюс не можна забувати, що 3,5 мільйони наших громадян проживають у Російській Федерації та здійснюють там якусь діяльність. У разі прийняття візового режиму всі ці громадяни потрапляють під ті умови і обмежувальні заходи, які передбачає такий режим. Це може стати великою соціальною проблемою.

Радіо Hayat: Чи варто відмінити закон про вільну економічні зону з Кримом?

Олексій Стародубов: Цей закон спочатку з'явився незрозуміло для чого і незрозуміло, за яких обставин. Більше того, потрібно звернути увагу на те, що ті, хто спочатку голосував за цей закон, зараз активно виступають проти. Цей закон абсолютно утопічний. Спочатку, коли мова йшла про наш півострів, був проект закону, який передбачав особливі умови для здійснення інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим. Дуже багато моментів з мирного законопроекту, підготовленого Україною для мирного Криму, перейшли в закон про вільну економічну зону «Крим». У ньому є комічні нововведення, наприклад, дозвіл грального бізнесу на території Криму, а це те ж саме, що сказати, що ми дозволяємо грати в карти у Москві. Як можна, не маючи фактичного контролю над територією, встановлювати правила ведення бізнесу? Крім негативу, цей закон нічого не створив як для кримчан, які проживають на території Криму, так і для переселенців, які переїхали після анексії.

Радіо Hayat: Чому влада зволікає і не скасовує цей закон?

Олексій Стародубов: Це питання треба поставити нашим народним депутатам і тим міністерствам, які займаються зараз питаннями Криму. На жаль, у нас питання Криму піднімається тільки в тих випадках, коли хтось виїздить за межі України для того, щоб показати, яка ми жертва, і що на нас напав агресор. При цьому ми забуваємо, що стратегії деокупації як такої у нас немає, якихось дорожніх карт для деокупації немає, вирішення проблем українського бізнесу, який залишився у Криму, немає. Тобто цілий ряд аргументів, які необхідно вирішувати представникам влади, залишені за дужками. Але це не заважає приїздити на Парламентську Асамблею і заявляти про якісь проблеми, які у нас виникають з Російською Федерацією.

Радіо Hayat: Що можна сказати про роботу нашого українського бізнесу на території Криму? В чому небезпека? З одного боку, українські бізнесмени там намагаються заробити гроші, але їх можуть звинуватити у фінансуванні тероризму за українським законодавством. В нас є готельна мережа Reikartz Hotel Group, яка працює у Криму, а її представництво є на материковій частині України. Чому б не накласти санкції або не попередити, що ця компанія порушує законодавство України?

Олексій Стародубов: Насправді проблема українського бізнесу мала вирішуватися українською владою. Наша влада мала цим займатися, коли наш півострів підступно анексували. І в даному випадку претензії можна висувати Україні як гаранту тих інвестицій, які здійснювалися українським та іноземним бізнесом на території півострова. На жаль, цими проблемами ніхто не займався.

Говорити зараз про те, що ті чи інші бізнес структури почали шукати ті чи інші шляхи вирішення проблем, які з'явилися після анексії і при цьому говорити, що потрібно створити їм якісь труднощі, на мій погляд, дуже цинічно. Тому що влада повинна допомагати українському бізнесу вийти з цього кризового становища, яке виникло після анексії, але, на жаль, ніхто не приходить на допомогу. Уявіть, що Ви, наприклад, розвивали готельну мережу, вклали в неї душу, не один мільйон доларів грошей, а потім приїздите до себе в країну і говорите, що там на окупованій території залишилися мої активи, давайте якось з ними вирішувати питання, а вас просто ігнорують.

Необхідно системно вирішувати цю проблему, яка існує протягом трьох років і продовжує існувати.

Радіо Hayat: Чи може розвиватися півострів в умовах окупації? Чи можливі інвестиції у Крим?

Олексій Стародубов: Тут все просто. Після анексії півострова з боку Європейського Союзу і Сполучених Штатів Америки були введені санкції, як персональні, так і по компаніях, і були введені обмеження по роботі з окупованим півостровом. Практично всім провідним технологічним компаніям, орієнтованим на ЄС і США, було заборонено працювати на території окупованого півострова. Таким чином, говорити про якісь інвестиції з боку європейських або американських компаній не доводиться. Ці санкції, як ми знаємо, діють і по сьогодні. Відповідно, системних інвестицій Крим не побачить.

Радіо Hayat: Коли окупанти прийшли до Криму, то обіцяли економічне диво — підвищені зарплати, підвищені пенсії, багато робочих місць. Чи сталося це економічне диво у Криму?

Олексій Стародубов: Воно не може статися в «чорній дірі». Коли діє режим санкцій з боку Європейського Союзу, США, коли окупацію не визнає більшість держав, що входять в ООН, говорити про якесь економічне диво не доводиться. Адже немає джерела залучення інвестицій. Дуже самовпевнено говорити, що росіяни почнуть вкладати гроші в півострів, оскільки в Росії своїх проблем мільйон, і говорити про те, що всі зараз прагнуть вкладати в цю «чорну діру», тим самим потрапляти в чорні списки ЄС і США, звісно, теж не доводиться. Можна лише сказати, що на момент анексії структура валового національного продукту мала чіткий вид, коли у нас промисловість становила 18%, торгівля — 14%, транспортний зв'язок — 10%, сільське господарство 10%. А зараз це все дуже серйозно змінилося і перекосилося у бік державного управління і соціального сектора. А всі інші елементи структури валового регіонального продукту зійшлися до нуля, оскільки промисловість практично не розвивається. Ринки збуту того ж кримського «Титану» і содового заводу практично звелися до нуля, оскільки це експортно орієнтовані підприємства, і в даному випадку нікуди експортувати свою продукцію вони не можуть. Сільське господарство теж занепало, оскільки не вистачає водних ресурсів і ринків збуту. Що стосується транспортного зв'язку, то всі порти, які перебувають на території Криму, у black-листі. В таких умовах неможливо говорити про якесь економічне диво або інвестиційний рай.

Радіо Hayat: Чи не здається Вам, що тема Криму все частіше стає розмінною монетою та популістським слоганом для передвиборчої кампанії в Росії для партій, які намагаються зайняти певну нішу в російському політикумі?

Олексій Стародубов: Насправді, Крим — це лакмусовий папірець. Коли ти ставиш запитання «Чий Крим?» — відразу видно, наскільки людина лукавить з відповіддю. І я маю зараз на увазі тих так званих «опозиційних» кандидатів. На мій погляд, Ксенія Собчак досить відверто і прямо заявила про те, що Крим є українським. Яким чином вона буде його повертати, потрібно ставити питання українській владі. Нам необхідно дати інструменти тим опозиціонерам, які виходять і намагаються балотуватися в президенти РФ або в Державну Думу. Нам потрібно дати той механізм, виконання якого передбачало б повернення нашого півострова назад. А коли ми їм ще й дорікаємо в тому, що вони не придумали, як його повертати, то, на мій погляд, це вже певний цинізм з нашого боку. Якби у позові до Міжнародного суду ООН було чітко виписано, що Росія зобов'язана повернути наш півострів у зв'язку із порушенням Міжнародної конвенції про фінансування тероризму в лютому-березні 2014 року, тій же Собчак можна було ставити питання чи визнає вона цей позов, якщо стане президентом, чи ні. І тоді всі спекуляції з приводу того, чий вона проект, відпали б. Тому що, якби вона сказала, що визнає цей позов і поверне Крим на підставі рішення суду ООН, то всі питання знімаються. А якби людина почала шукати підводні камені або течії, то тоді ми прекрасно розуміли б, з ким маємо справу.

Радіо Hayat: Ви свого часу навчалися у Лондонській школі економіки та лондонському університеті. Чи спілкуєтеся Ви зі своїми одногрупниками, і як вони оцінюють ситуацію щодо Криму та України?

Олексій Стародубов: Звичайно, я спілкуюся з усіма своїми однокурсниками, і, безумовно, особливо ті однокурсники, які навчалися зі мною в лондонській школі економіки, цікавляться подіями, які відбуваються у нас на території. Розібратися в цьому для них вкрай важко, хоча я Вам скажу, що це люди з певним досвідом роботи в політичних структурах у себе в країнах. Тому, повертаюся до своєї думки, що говорити про якісь інструменти вирішення проблеми, що виходять від західних партнерів, досить важко, оскільки багато хто не розуміє, що відбувається у Криму або на Донбасі. У цьому плані треба займати проактивну позицію українським політикам. На жаль, ми зараз бачимо зворотній бік медалі: приїздить людина, яка хотіла б отримати якісь орієнтири з боку української влади, а замість цього отримує питання — яким чином вирішувати наші конфлікти. Це неправильний підхід.

Радіо Hayat: Починаючи бесіду, Ви говорили про відсутність у нашої влади стратегії деокупації як Криму, так і ОРДЛО. Проте є закон про реінтеграцію Донбасу. Ми рухаємося вперед?

Олексій Стародубов: Поява такого закону вже давно назріла, але те, що він з'явився зараз і в тому форматі, в якому він з'явився, з якимись конспірологічними таємницями, це погана тенденція. Звісно, цей законопроект мав прийматися у відкритому режимі, він мав обговорюватися всіма зацікавленими сторонами, які перебувають у нас, які у нас на території. Перш за все це бізнесмени і організації переселенців, які виїхали з окупованих територій, це особи, які постраждали від війни як економічно, так і фізично. Ці зацікавлені особи і мали обговорювати цей законопроект і давати свої рекомендації. Що ж ми отримали? Кулуарну роботу щодо цього законопроекту, і він вийшов явно не орієнтований на тих людей, які, можливо, після закінчення цієї війни повернутися жити до себе додому. І те, що фракція львівського мера виступала активно за реінтеграційні процеси, не розуміючи навіть, де знаходяться певні населені пункти в Донецькій області, на мій погляд, непрофесійно. До цього потрібно підходити серйозно.

Радіо Hayat: Виходить, що цей законопроект сирий. Чому президент так поспішає?

Олексій Стародубов: В даному випадку йдеться про те, що нам необхідно закладати фундамент. Перший законопроект якраз і має бути фундаментальним, на якому базуватимуться всі інші норми, які вирішуватимуть проблему Донбасу.

Радіо Hayat: Ви як економіст говорили про цифри, що внаслідок втрати Криму Україна недоотримує 500 мільйонів євро щорічного доходу.

Олексій Стародубов: А точніше — 580 мільйонів євро щорічно Крим давав до зведеного бюджету України. Минуло три роки, і 1,8 мільярда євро ми недоотримали. Також у нас є оцінки, які робило Міністерство юстиції щодо втрат, яких ми зазнали у зв'язку з анексією, і там було більше трильйона гривень, і це те, що ми можемо вимагати з Російської Федерації. Всі ці цифри, на мій погляд, повинні оброблятися, пред'являтися державі-агресору і повинні за рахунок нього компенсуватися. Інструментів дуже багато, вони всі на слуху, починаючи від націоналізації російських компаній, які працюють на території України, і закінчуючи міжнародними претензіями через комерційні арбітражі, в рамках того ж самого суду ООН. На жаль, за жодним з цих напрямків держава на сьогодні не працює.

Джерело: Радіо Hayat

QHA