КИЇВ (QHA) -

29 травня Президент Азербайджану Ільхам Алієв дав старт Транс анатолійському газопроводу (TANAP) — складовій “Південного газового коридору”, який має забезпечити постачання газу в обхід Росії, а також забезпечити додаткові об’єми блакитного палива для Туреччини. При цьому, виходу нового конкурента на європейський газовий ринок усіма силами заважає Росія, яка зацікавлена у збереженні свого домінування.

QHA запитало у президента Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайла Гончара про те, чи зможе Азербайджан потіснити Росію в ЄС, про чинники, що цьому можуть сприяти і перешкоди з боку Газпрому для утвердження нових постачальників на ринку ЄС.

QHAВчора Ільхам Алієв запустив Транс анатолійський газопровід. Наскільки це може диверсифікувати європейський газовий ринок?

Михайло Гончар: Газопровід TANAP має максимальну проектну потужність 31 млрд куб м у своєму повномасштабному розвитку. Це доволі скромна позиція на тлі загального обсягу європейського газоспоживання, яке перевищує 450 млрд кубів і на тлі російського газового експорту до Європи, який наближається до двохсот мільярдної позначки. Але ні зараз, ні у найближчі роки не йдеться про 31 млрд куб м експорту азербайджанського газу.

По-перше, ще не готове продовження проекту TANAP до південної Італії — проект транс адріатичного трубопроводу або TAP (газопровід пролягатиме через Грецію, Албанію та Адріатичне море — ред.), який власне і має вивезти аж 10 кубічних метрів газу на ринок Європейського союзу, а точніше на південь Італії. Це, по суті, глухий кут. Там немає потужної промисловості, яка б використовувала цей газ. Так, Азербайджан має стратегічні плани щодо болгарського газового ринку. Баку готовий дати 1 млрд куб м, що на третину диверсифікує постачання газу в Болгарію, готовий газифікувати країну, але усе це під пильним оком Газпрому, який вже встиг спорудити першу нитку “Турецького потоку” і зараз домовляється з Туреччиною про другу.

Більше того, Газпром хоче використовувати також і TAP. Звичайно, його пропускна спроможність дозволятиме постачати невеликі обсяги, але я думаю що стратегія Газпрому полягає у тому, щоб не допустити виходу великих обсягів азербайджанського газу. Проектна потужність ТАНАП — 31 млрд куб м, так от така кількість азербайджанського газу в Європі ніколи не з’явиться. Не тому що його бракуватиме. Ні, і в рамках родовища Шах Деніз ІІ, і інших проектів Азербайджан зможе забезпечити такий обсяг, але цей газ значною мірою потрапить до, по-перше, Туреччини, по-друге, у Європі його заблокує Газпром. Він робить усе для цього. Тому добре, що проект запущено, але поки що це символічний запуск. Ну, люблять в Азербайджані перерізати різні стрічечки. Головне свято буде тоді, коли азербайджанський газ зустрінуть в провінції Апулія на півдні Італії. Але навряд чи це відбудеться раніше 2021 року.

QHA: Якщо на півдні Італії немає попиту на азербайджанський газ, чи можливо його спрямувати на північ країни?

Михайло Гончар: В принципі, якщо на північ Італії, то потрібно було йти іншим маршрутом. Але інший маршрут був би заблокований власне Росією, та й азербайджанська нафтова компанія і не думала туди йти, бо у той час, коли формувалася стратегія TANAP і робився вибір на користь того чи іншого маршруту, Росія пропонувала свій “Південний потік”. Власне, Азербайджан діяв так, щоб ніяким чином не дражнити росіян. При всьому тому, що Росія займалася відвертим блокуванням TAP.

Ще позаминулого року на півдні Італії організовувалися кампанії про екологічну шкідливість постачання азербайджанського газу для Італії. Під приводом, що це унікальна місцевість, археологічні пам’ятки, туристична зона і так далі, та за допомогою різних корупційних механізмів, Газпром організував кампанію спротиву, мобілізувавши не тільки місцеві екологічні організації, але й місцеву владу. Це загальмувало реалізацію проекту, але не зірвало. Державна нафтова компанія Азербайджану виграла відповідні суди і проект продовжується, хоча й із запізненням. Тому, в принципі, стратегія Азербайджану і Туреччини ніби зорієнтована на європейський ринок, але цьому протидіє Росія, та й азербайджанська влада там, де вона зіштовхується з російськими інтересам, намагається їх враховувати навіть ціною власних інтересів. Азербайджану Москва обіцяє за гарну поведінку допомогти у вирішенні карабахського питання. У мене складається враження, що чомусь у Баку цьому вірять.

Добре, що цей проект стартує, але попереду він матиме серйозні виклики і за першої ж нагоди Росія докладе зусиль або поставити його під контроль, нав’язавши Азербайджану спільну політику щодо експорту газу на європейський ринок, мовляв щоб тримати певну ціну, або ж намагатиметься зірвати подальший розвиток.

QHAВи зазначили, що РФ намагається отримати доступ до TAPЯкі для цього є правові підстави?

Михайло Гончар: Росія виходить з того, що мовляв, якщо ви європейці говорите про третій енергопакет (низка директив ЄС спрямована на зменшення залежності газового ринку від одного постачальника, зокрема РФ — ред.), то це не тільки ми маємо забезпечити доступ для газу з неросійських джерел для газопроводів, якими оперує Газпром, а й Газпром має отримати доступ до інших трубопроводів, щоб постачати свій газ. У цьому випадку Газпром доволі майстерно використовує європейське енергетичне законодавство для того, щоб проштовхнути свій газ і обмежити й без того мізерну частку азербайджанського газу на європейському ринку. Для прикладу, якщо потужність TAP буде, скажімо, 10 млрд кубів, то Газпром може забрати під себе 5 млрд потужностей. Це виклик, інша справа, що те, у кого купувати газ, вирішуватиме ринок, але всі ми розуміємо, що таке “італійський ринок”.

Спілкувався Роман Кот

QHA