КИЇВ (QHA) -

Керівник центру глобалістичних досліджень "Стратегія XXI" Михайло Гончар розповів в ефірі Радіо Hayat про Мюнхенську конференцію з безпеки, «мінський процес» та ситуацію на Донбасі.

Радіо Hayat: 16 лютого відкривається традиційна Мюнхенська конференція з безпеки. Що собою являє ця конференція?

Михайло Гончар: Мюнхенська безпекова конференція — це традиційний формат ТОПового рівня політиків. Вона відкривається щорічно для обговорення безпекових питань глобального характеру. Як правило, це рівень глав держав та урядів, відповідних профільних міністрів — оборони, закордонних справ. Це одне з “паркетних” глобальних зібрань. Від нього не слід очікувати проривних рішень.

Радіо Hayat: Цього року наш очільник держави їде туди?

Михайло Гончар: Передбачається. Згідно з офіційними повідомленнями, він має взяти участь, виступити. Буде українська делегація, міністр закордонних справ. Ми знаємо, що на полях цієї конференції має відбутися зустріч у “нормандському форматі” на рівні міністрів закордонних справ. Тому, це важливий момент.

Українська проблематика, хоча й не буде в епіцентрі уваги Мюнхенської безпекової конференції, але вона потраплятиме у поле зору хоча б з тієї позиції, що буде зустріч у “нормандському форматі”. Це важливо, оскільки ми бачимо, що “мінський процес” давно зайшов у глухий кут, основна ініціатива з урегулювання “конфлікту в/та навколо України” (так його називають у Європі) перейшла зараз до тандему Волкер — Сурков, “нормандський формат” відійшов на задній план, оскільки сам по собі характер Мінських домовленостей не веде до вирішення питання припинення російської агресії проти України. Якраз оці формулювання про «конфлікт в/та навколо України» поширювалися через Мюнхенську безпекову конференцію і відображають бачення переважної більшості європейців. У цьому плані важливо, щоб українська делегація чітко заявляла про те, що є  агресія, а не давала якісь розпливчаті формулювання.

Радіо Hayat: Цьому буде сприяти законодавча база, що змінилася.

Михайло Гончар: Саме це я й мав на увазі. Поки ухвалений парламентом закон не підписаний президентом, але його дух і буква спонукають до таких формулювань.

Радіо Hayat: Який приблизний порядок денний конференції?

Михайло Гончар: Окрім виступів топових політиків, глав держав та урядів, які запрошені, поширюється низка аналітичних матеріалів, які спеціально розробляються під кожну конференцію. Також організатори намагаються сформувати певне бачення того, що відбувається. Паралельно відбувається те, що називається side events, тобто паралельні заходи.

Якщо говорити про цьогорічну конференцію, яка відбудеться 16 — 18 лютого, то мова може також йти про представлення певного бачення миротворчої місії ООН на Донбасі. Але я думаю, що поки це більшою мірою розмови на тему. З’являються перші повідомлення про те, який це може мати вигляд. Безперечно, топовою темою буде боротьба з тероризмом, чим дуже занепокоєна Європа. Проте я не думаю, що Європа буде здатна вийти за традиційний шаблон: намагаючись побороти тероризм у Європі, розповсюджений ісламістами, намагатися створити альянс з не менш терористичною химерою — Росією. Тут, як показує аналіз, Європа, і Захід загалом, прогресу не зробила. Навряд чи можна побороти зло, використовуючи проти одного його різновиду інший. Події в Сирії це підтверджують.

Сьогодні західні й вітчизняні аналітики намагаються визначити, де точка відліку початку агресивної політики Росії. Саме промова Путіна на Мюнхенській конференції 2007 року була однією з відправних точок, коли слова промовляли самі за себе. Насправді все почалося значно раніше, але у 2007 році було відверто заявлено претензії щодо відновлення впливу на пострадянському просторі. Ми бачимо, що потім сталося. Бухарестський саміт НАТО, Грузія та Україна попросили про надання плану дій щодо членства. Негативна реакція Росії була цілком прогнозована, але з таким російським підходом практично погодилися Німеччина й Франція. Практично цим негативним рішенням про ненадання плану дій щодо членства у квітні 2008 року, Берлін та Париж уможливили агресію Росії проти Грузії у серпні того ж року.

Радіо Hayat: Розбомбили ПВК Вагнера. Це суттєво вплине на поведінку Москви? Буде їм уроком?

Михайло Гончар: Думаю, що ні. По-перше, «их там нет». По-друге, йдеться про приватну військову компанію. Для того вони й створені. ПВК Вагнера — це певна обгортка для ведення воєн гібридного типу, зокрема для того, щоб приховати наявність кадрових частин російської армії.

Радіо Hayat: У ці дні виповнилося три роки з дня підписання Мінських домовленостей.

Михайло Гончар: Мінські домовленості — це один з компонентів ведення війни гібридного типу на випадок сценарію, коли щось пішло не так.

Давайте згадаємо середину 2014 року. Що пішло не так? Знищення рейсу MH-17. Замість того, щоб був збитий російський літак, що послугувало б приводом для широкомасштабного вторгнення в Україну, вийшов збій — знищений літак з європейцями на борту. Друга ситуація — рейд 95-ї аеромобільної бригади наприкінці липня — у серпні окупованими територіями, коли були розгромлені основні сили бандформувань та російських підрозділів. За оцінками Філіпа Карбера, свого часу провідного стратега Пентагону, це найпотужніший рейд аеромобільних сил за всю історію їхнього існування у цілому світі. Після цього виникла ситуація, що Росії довелося ввести декілька батальйонно-тактичних груп, відома ситуація з Іловайським котлом, і спроектувати відповідний «миротворчий» переговорний процес у Мінську. У Києві замість того, щоб розвивати успіх 95-ї аеромобільної, щоб політики і дипломати скористалися цим, повелися на те, щоб вступити у так звані мирні перемовини. Російська сторона переформатувала “мінський процес“ під себе.

Радіо Hayat: Один з експертів мені казав, що восени на території цих псевдореспублік відбуватимуться місцеві вибори.

Михайло Гончар: Один зі сценаріїв передбачає такий варіант. Я думаю, що спеціально запускаються певні пропагандистські вкиди, щоб стимулювати українську сторону до виконання цих так званих домовленостей.

Ще один великий мінус у тому, що українська сторона погодилася на розведення питань окупованого Криму та окупованих територій Донбасу. Це, я вважаю, стратегічна помилка. Доля тих, хто потрапив у полон на Донбасі, вирішується в рамках так званого “мінського процесу”. Доля політичних в’язнів Кремля, які знаходяться на окупованій території Криму чи вивезені до Росії, поза “мінським форматом”.

Радіо Hayat: Ви є одним з координаторів Об'єднання родичів політичних в'язнів Кремля. Ви робили прес-конференцію.

Михайло Гончар: Суть нашого заходу полягає у тому, щоб напередодні Мюнхенської конференції стимулювати представників української сторони і зайвий раз привернути увагу наших європейських партнерів на те, що є серйозні прогалини, пов’язані з “мінським процесом”, і саме “нормандський формат” може закцентувати увагу і вимагати від Росії припинення політичних репресій на окупованій території Криму і звільнення українських бранців Кремля.

Ми звернулися до федерального канцлера Німеччини Ангели Меркель з листом, щоб провідні західні політики бойкотували Чемпіонат світу з футболу у Росії в 2018 році і вимагали від Кремля звільнення українських політичних в’язнів.

Радіо Hayat: Персональні списки, які підготувало Міністерство фінансів США, небезпечні для Кремля?

Михайло Гончар: Я думаю, що американці зумисне створили ситуацію невизначеності, а невизначеність веде до хаосу.

Джерело: Радіо Hayat

QHA