КИЇВ (QHA) -

Глава Фонду «Крим», член Меджлісу кримськотатарського народу Різа Шевкієв розповів журналістам Радіо Hayat про діяльність фонду.

Радіо Hayat: Розкажіть про роботу організації Фонд «Крим». Які напрямки діяльності у неї були до анексії? Що змінилося 2014 року?

Різа Шевкієв: Напевно, варто згадати історію створення Фонду «Крим». 1991 року на Курултаї кримськотатарського народу одним з питань було створення якогось Фонду «Крим» (назву тоді ще не могли сказати, але Фонд «Крим» пролунав), щоб все майно, всі кошти, призначені для кримськотатарського народу, концентрувалися в цьому фонді. Таким чином створювалася певна матеріально-технічна база кримськотатарського народу. Після прийняття цього рішення десь у вересні Мустафа ага при зустрічі запропонував мені очолити цю справу, зайнятися реєстрацією цього фонду. Досить складно було в ті часи провести реєстрацію. Були умисні перешкоди з боку влади Криму. Мені довелося дуже багато бігати з цього питання. У січні 1992 року ми зареєстрували Фонд «Крим». Курултай не був визнаний засновником фонду, тому виступили фізособи, узгоджені з Меджлісом. Здебільшого це були члени Меджлісу, зокрема Мустафа ага Джемілєв, Сервер ага Амеров, Халіл ага Мустафаєв і ряд інших членів Меджлісу. Цим числом ми у складі засновників провели реєстрацію цього фонду.

Щоб розпочати діяльність, необхідні були якісь кошти. Пошуками цих коштів займався беззмінний президент Фонду «Крим» Мустафа Джемілєв. Перші фінансові надходження фонду пішли на надання допомоги особливо нужденним людям. З перших днів до нас зверталася маса людей із проблемами. Проблеми були різні, і матеріального характеру, і юридичного, зокрема захистити когось. Фонд «Крим» розташовувався там, де був перший офіс Меджлісу. Це були маленькі кімнатки, але ми там були постійно. Весь наш склад регіональних меджлісів був частим гостем фонду «Крим». Ми спілкувалися і разом вирішували багато питань. Штатний розклад у Фонду «Крим» був нечисленним. Волонтерами Фонду «Крим» здебільшого виступали регіональні місцеві меджліси, їхні голови, бо робота була загальна, питання, які треба вирішувати для народу, піднімалися ними. Вони ж сприяли реалізації цих питань. Фонду «Крим» надавалася дуже велика допомога з боку структур Меджлісу, Курултаю. Перші «зрушення» були вельми скромними, була програма видачі певної суми на народження дитини, на другу дитину в сім'ї видавалося більше коштів. Таким чином ця програма діяла. Ми навіть в перші роки могли вести облік, скільки дітей у нас народжується, через цю програму. Тоді у нас в рік виходило 2,5 тисячі дітей, народжених у Криму. Однак це не означає, що було всього 2,5 тисячі. Ми могли вести приблизний підрахунок. Це частина людей, яка знайшла можливість прийти за цими грошима. Ті, хто на віддалі, не могли прийти. Гроші були не дуже великі. Може, хтось не був поінформований.

Надалі значущим було те, що, коли ми придбали завдяки громадянам Туреччини з нашої діаспори будівлю, її оформили на Фонд «Крим». Там же розташувався більш-менш нормальний офіс Меджлісу кримськотатарського народу, Фонд «Крим» теж там знаходився. Ми завжди намагалися все майно, яке з'являється для роботи Курултаю, Меджлісу, ставити на баланс фонду. Будівля на Шмідта, 2, яку ми приватизували і поставили на баланс фонду, була гарною. Завдяки нашим турецьким співвітчизникам ми зробили серйозний ремонт. Вийшов престижний офіс у центрі міста. На жаль, зараз він перебуває в руках окупантів.

Я б іще хотів зазначити, кажучи про турецькі проекти, що найбільш значущим проектом було забезпечення 1000 сімей житлом. З 1997 по 2007 рік проходила реалізація цього проекту. Здебільшого це було житло, яке викуповувалося, бо будувати було довго, узгодження земель під будівництво було дуже складним у ті часи. Також серед цих програм було надання допомоги на добудову житла.

Наостанок перед окупацією ми почали будівництво Кримськотатарського культурного центру. Для цього ву центрі Сімферополя на вулиці Карла Маркса було викуплено у фонду майна поруйновану будівлю. Потім ми викупили ще сім квартир, щоб розширити площу забудови, почали проектування, вже був проект дев'ятиповерхового культурного центру. Тут вже почалися перепони тих проросійських сил, які ми називаємо гібридної війною. Вона почалася для нас тоді, тому що з'явилася «Русская община». Вони почали вигадувати різні приводи, щоб не дати нам закінчити будівництво культурного центру. Біля будівлі Верховної Ради Криму з'являлася гарна будівля — Кримськотатарський культурний центр. Це їм не підходило. У той час при владі був Могильов. Саме він заборонив будівництво культурного центру вище 5 поверхів, коли через дорогу стояв 12-поверховий житловий будинок. Проект був готовий, підрядник готовий, ми могли протягом двох років побудувати цей будинок. Ми так і не почали будівництво, хоча зазнали відчутних витрат — півмільйона доларів пішло на викуп квартир, будівлі, проекти.

Радіо Hayat: Зараз вони висувають претензії про перереєстрацію, чого Ви фізично не можете зробити, перебуваючи тут.

Різа Шевкієв: Не можемо. Коли прийшли окупанти, вони першою умовою поставили перереєстрацію всіх форм власності. Як би огидно це не було, ми спробували дозволити проросійському окупаційному «міністерству юстиції» перереєструвати, щоб ми могли продовжувати свою діяльність, адже все на Фонді «Крим». Ми хотіли зберегти рух Меджлісу, національний рух. Нам потрібно було, щоб юридично ці будівлі і транспорт були вільними. Однак вони цього не дозволили, заарештували ряд будівель, 7 об'єктів у Сімферополі, банківські рахунки, практично не дали працювати. Я думав, що причиною може бути наше незнання російських законів, і ми запросили юристів з Москви, вони приїхали і сказали, що за тиждень перереєструють. Через тиждень вони з'являються з опущеними головами і кажуть, що не можуть. І так одна, друга фірма. Третього разу до нас в офіс прийшли (ми здогадувалися, що це ФСБ), сказали, що перереєстрації фонду не буде. Коли мій бухгалтер сказала кілька різких слів на адресу окупантів, вони не витримали, вибухнули, сказали притримати язик, а то за розмови доведеться відповідати. Вони пригрозили, дали нам зрозуміти, що фонду вони не дадуть працювати за певних умов. Ці умови мені потім передали через моїх знайомих, які не брали участі в політиці, вони, напевно, більш наближені до кримінального середовища. Мені сказали, що я або маю працювати з ними, або зупинитися і зникнути:

— Відразу тобі кидають на рахунки 4,5 мільйона рублів, будеш працювати, тебе закидають грошима.

Я запитав про те, чи дійсно в такому випадку я не братиму участі в політиці. Вони сказали, що ні, але я знаю цих людей. Я ніколи на це не піду, бо доведеться виступати проти Меджлісу, проти свого народу, проти України і висловлювати згоду з окупацією. Це неприпустимо. У певний момент назріла така ситуація, що я виїхав звідти, це було в січні. Ахтем Чийгоз тоді мені ще говорив, що нас двох повинні посадити. Я приїхав до Києва, він виїхав з Києва. За 9 днів його посадили. На щастя, зараз він уже на волі.

Радіо Hayat: Хоч фонд — це благодійна організація, Ви зараз ходите на засідання судів, які проходять щодо кримських татар. Як ви оцінюєте російське правосуддя? Воно політично залежне?

Різа Шевкієв: Перші судові процеси після окупації вони затіяли проти Фонду «Крим». Перший обшук у великому масштабі був у Фонді «Крим», коли вони прийшли обшукувати Меджліс. 9 або 12 годин тривав цей обшук. Вони провели таку операцію, коли тільки всередині будівлі було близько 15-и озброєних представників спецслужб. Навколо цієї будівлі перекрили вулиці. Близько 100 осіб було задіяно в цій операції. У нас забрали всі носії інформації, відкопали якісь релігійні книги арабською, розкрили сейф Мустафи Джемілєва, забрали вміст. Вони завантажили в машини 20 з чимось величезних пакетів. Акт обшуку склали за 15-е число, а фактично обшук відбувався 16-го. Санкції на обшук вони не показували. Їм треба було знайти компромат.

На цьому вони не зупинилися. Я ходив на судові процеси з адвокатами. Ми вже вивчили російське законодавство, сподівалися, що зможемо довести їхню неправоту у суді. Однак це було дивно, як судді, порушуючи все російське законодавство, виносили рішення дивного змісту. Все було спрямоване проти нас. Деякі судді після суду вибачалися і казали, що нічого не можуть вдіяти. Ми розуміли, що з такими судами не доб'ємося правди. Вони вели процес по Шмідта, 2. Вони його завершили, але не можуть самі використовувати, бо не можуть знайти міжнародне виправдання рішеннями судів. Поліцейські там ночують, наш офіс перетворили на бомжатник, там купи сміття. Зараз вони затіяли процес проти нашого Кримськотатарського культурного центру. Суди першої інстанції ухвалюють рішення не на нашу користь. Ми проводимо ці суди, всі вони будуть потрібні для міжнародних судів.

Радіо Hayat: Для людей, які залишилися в анексованому Криму, рішення Меджлісу є авторитетними? Чи люди піддаються масовій пропаганді?

Різа Шевкієв: Те, що вони піддаються пропаганді, є фактом. Люди не сприймають цього. Більше занепокоєння викликають діти, їм постійно щось нав'язують, правду вони отримують лише вдома. Дорослих переконати неможливо. Народ за 25 років до окупації, обравши свій представницький орган, ніколи не ставив під сумнів необхідність Меджлісу і Курултаю. Народ сприймає Курултай і Меджліс як необхідний інструмент для відродження нашого народу.

До наших лідерів, які перебувають тут, додалися ще двоє. Я сумніваюся, що їх пустять до Криму, тому що деякі висловлювання Константинова, Аксьонова припускають, що їх навряд чи впустять до Криму. В такому складі, сподіваюся, ми будемо продовжувати роботу і розробляти нову тактику, посилювати боротьбу.

Боротьбу треба посилювати, треба зробити так, щоб ці санкції були суттєвими. Санкції мають бути настільки потужними і швидкими, щоб «ведмідь задихнувся», зупинився, щоб народ Росії прозрів, щоб Росія пішла іншим шляхом. Жителі Росії повинні вибрати інший шлях розвитку, щоб їхнє існування не обтяжувало інші держави, своїх сусідів. Я думаю, що санкції повинні бути жорсткішими.

Я вже певний час висловлююся, що треба б, напевно, в ООН провести слухання з виконанню Будапештського меморандуму. Тема не нова, але якщо в ООН міркуватимуть про виконання Будапештського меморандуму, то там пішли б розмови про неналежне виконання гарантами цього меморандуму, виникло б питання, що сам договір був складений досить неграмотно в юридичному плані, він не передбачає якихось дій, які зупинили б агресора.

Радіо Hayat: В чому для України цінність кримськотатарської автономії?

Різа Шевкієв: Ми 25 років до окупаційного періоду боролися за це. Автономія обов'язково потрібна як надання юридичного статусу корінного народу. Коли корінний народ матиме свою державність у вигляді національно-територіальної республіки на півострові Крим, міжнародна спільнота матиме шанс боротися не тільки за частину території України, а висловлюватиметься про те, що корінний народ, маючи статус свого державного утворення у складі України, підданий окупації, треба його захистити, оскільки цей нечисленний народ не має своєї армії, озброєння, в силу нечисленності не може чинити опір окупантам. Цей новий козир у руках міжнародної спільноти сприятиме якнайшвидшому звільненню Криму.

Радіо Hayat: Чому не всі депутати розуміють це?

Різа Шевкієв: Справжні патріоти України погодяться прийняти це, але є ще деякі співчувальники, вони, на мій погляд, хочуть, щоб Україна відбулася як держава, але не хочуть, щоб кримськотатарський народ мав автономну республіку, тим самим вони стають лояльними до Росії.

Якби 2014 року була автономна республіка, окупації б не було. 2014 року ми не могли вчинити жодних дій. Я кілька разів возив на «бусику» в Перевальне їжу, сигарети для солдатиків, які опинилися в російському оточенні. Вони говорили, що чекають наказу. Ось і дочекалися. Якби ми мали можливість впливати на ці процеси, опір почався б моментально. Якби нам сказали, що «на складі є зброя, зв'яжіть цих зелених чоловічків», ми б, напевно, знайшли б у собі такі сили.

На сьогодні питання деокупації не може вирішуватися силовими методами, військові дії можуть бути дуже трагічні для нашого народу, тому ми за політичні методи, економічні санкції.

QHA