КИЇВ (QHA) -

 

Завтра виповниться рівно рік з того дня, як два політв'язня, заступники голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров і Ахтем Чийгоз отримали свободу.

У вересні 2017 року кримський «суд» засудив Чийгоза до 8 років колонії суворого режиму. Причина: участь в мітингу на підтримку територіальної цілісності України 26 лютого 2014 року. За декілька годин після мітингу російські військові зайняли будівлю кримського парламенту, біля стін якого він і відбувався.

За два тижні оголосили вирок і Умерову — два роки колонії-поселення за його висловлювання у телеефірі. Умеров нібито з екрану закликав до порушення територіальної цілісності Росії.

Звільнили їх за участю турецької сторони. Спочатку політв'язнів відправили до Анкари, звідки вони вилетіли на материкову Україну. З перших же годин на свободі Умеров і Чийгоз говорили, що обов'язково приїдуть до Криму. Однак за цей рік їм так і не вдалося там побувати. Як не вдалося ознайомитися і з «указом про помилування», або якимось іншим документом російського «правосуддя», на підставі якого Росія відпустила їх. Документи, на підставі яких звільнили політв'язнів, засекречені, а їхня відсутність залишає без відповіді питання «чи можуть вони поїхати в окупований Крим без ризику знову опинитися за гратами за надуманими звинуваченнями»?

З питання про те, чому це звільнення українських політв'язнів у Криму і в Росії виявилося поки останнім, QHA і розпочало бесіду з Ільмі Умеровим і Ахтемом Чийгоз.

ІЛЬМІ УМЕРОВ

Щодо звільнення політв'язнів.

— На жаль, російська сторона не йде ні на які перемовини, тому що там усе вирішує одна людина — Путін. У нашому випадку це було втручання і прохання кримськотатарської діаспори Анкари. Після того, як мені оголосили вирок, мої співвітчизники порахували, що я не витримаю цього тюремного покарання і почали активно просити Ердогана вжити якісь заходи. І нас звільнили: Ахтема — з в'язниці, а я до в'язниці не дійшов. У мене був вирок, який набув чинності, було визначено день, коли я мав сам приїхати в Керченську колонію. Але у цей проміжок часу якраз абсолютно несподівано для нас і відбулося звільнення.

Про зміни за рік

— Що для нас змінилося? За великим рахунком — нічого. Усі наші зусилля спрямовані на те, щоб тема Криму не зникала з інформаційних потоків, а залишалася на перших шпальтах. Це головне завдання, яким ми займалися протягом цього року.

За цей час ми побували у США, Канаді, у багатьох європейських країнах, в структурах ООН, ЄС, ОБСЄ, Парламентської асамблеї Ради Європи, у багатьох міжнародних організаціях. І всюди ставили питання повернення Криму, його деокупацію.

Але є одна сторона у цьому процесі — це позиція України. Бажано, щоб Україна свою позицію теж демонструвала. Є створена Петром Порошенко робоча група, яка розробила проект змін до Конституції про статус Криму. Змінити статус Криму на національну автономію потрібно вже зараз, не чекаючи деокупацію.

Паралельно зі змінами до Конституції необхідно ухвалити ще як мінімум два закони — про корінні народи і про статус кримськотатарського народу. Ще у вересні минулого року президент Порошенко обіцяв внести ці питання до порядку денного. Продовження поки що немає. А якщо Україна не демонструє позицію своїми справами, то їй все важче відстоювати цю позицію на міжнародних майданчиках.

Про світову підтримку

— Є рішення Міжнародного суду ООН у Гаазі про відновлення діяльності Меджлісу кримськотатарського народу, про можливість здобувати освіту в Криму українською мовою. Росія ігнорує це рішення суду. Поки ми перебуваємо у такому положенні: начебто увесь світ нас підтримує, а результатів немає.

Про санкції

— Ми не розглядаємо військовий шлях (звільнення Криму, — ред.). Крим настільки мілітаризований, що це дуже небезпечно. Тому розглядаємо тільки дипломатичні й політичні методи впливу.

Якщо санкції неефективні, треба їх розширювати. Можливо від індивідуальних санкцій переходити на санкції щодо держави — до форм бойкоту та ігнорування Росії. Ось відбувся Чемпіонат світу з футболу в РФ, і на жаль, жодна країна світу по-справжньому його не проігнорувала. Деякі просто не поїхали як уболівальники, але команди свої відправили. Якщо світ ігноруватиме такі значущі заходи, я думаю, Росії мало не здасться. Їй стане тісно.

АХТЕМ ЧИЙГОЗ

Щодо звільнення політв'язнів.

— Не буде якогось типового прикладу. Але я думаю, що щось станеться щодо одразу декількох людей. Мають зійтися усі обставини і запрацювати всі механізми. Ми маємо продовжувати битися за них (в'язнів Кремля, — ред.). Ось це ключове.

Я не знаю, як це пояснити, але коли сидиш у в'язниці й чекаєш якусь дату — ось, під цю дату щось може статися — це вимотує. Не факт, що щось станеться. Це вимотує і суспільство.

Про дух і надії

— Я зв'язуюся з родичами наших політв'язнів, і навіть безпосередньо з деякими з них. Я знаю в яких умовах вони там перебувають.

Ті, хто там сидить, мають бачити від нас надію, бачити, що ми за них боремося. Це додасть їм сил, дасть дух. А коли тебе засуджують до восьми, десяти, двадцяти років, а виходиш ти через рік — це буде великим успіхом і досягненням і для нашого суспільства, і для нашої держави. І, звичайно, для цих хлопців.

Про своє балотування до українського парламенту

— Я за складом така людина, що мені необов'язково потрібні регалії для активної участі в житті суспільства. Але якщо надійде така пропозиція від груп, які мені по духу, по характеру, по діям близькі, я можу її прийняти.

Раніше Ільмі Умеров заявив, що для нього є питанням принципу ознайомитися з указом президента Росії, на підставі якого він був випущений на свободу, оскільки навіть за російським законодавством йому в обов'язковому порядку мали надати цей документ.

У Меджлісі припускають, що Росія може звільнити Олега Сенцова, домовившись з Америкою про його обмін на якихось російських агентів, які перебувають в американських в'язницях.

Ахтем Чийгоз передбачає, що незабаром на свободу можуть вийти як мінімум три відомих в'язня Кремля — ​​Роман Сущенко, Олег Сенцов, Володимир Балух.

 

Тетяна Іваневич

QHA