КИЇВ (QHA) -

Політолог Віталій Кулик розповів в ефірі Радіо Hayat про розгляд резолюції Генеральної Асамблеї ООН стосовно порушень прав людини у Криму та про ситуацію в Україні.

Радіо Hayat: Почнемо з учорашнього голосування у Нью-Йорку, де на Генеральній Асамблеї ООН втретє було розглянуте кримське питання. Що там відбувалося?

Віталій Кулик: Фактично приймалася резолюція Генеральної Асамблеї ООН стосовно порушення прав людини у Криму і стосовно визначень і санкцій стосовно Росії. Значною мірою це є декларативний документ. Він не збільшує об’єм санкцій, він їх і не зменшує, а фіксує. Це вже позитив. Зараз багато критики навколо самого голосування про те, що 70 країн утрималися, що багато країн пострадянського простору проголосували проти цієї резолюції. Тут варто розділяти групи країн, які утрималися або проголосували проти резолюції. Мова іде про третій комітет ООН, комітет, пов’язаний з правами людини та правами національних меншин. Очевидно, що такі країни, як Індія, Китай, ПАР також мають проблеми з національними меншинами. Підтримуючи Україну у питаннях Криму, вони ризикують, що потім можуть бути резолюції стосовно того, що і в їхніх країнах є порушення прав національних меншин, переслідування, зловживання владою, певні ознаки виключення певних спільнот і таке інше. Це стосується передусім Китаю, де є проблема Тибету, Уйгурстану, а також Індії, в деяких штатах якої також є ознаки порушення прав національних меншин, свободи слова, пересування. Все це країни, які мають такі самі проблеми, що й Росія. Вони побоюються, що проти них можуть бути застосовані подібні методи і резолюції. З іншого боку, є 5 країн, які солідаризувалися з РФ. Фактично це майже весь пострадянський простір Євразії. Проти резолюції проголосували Узбекистан, Таджикистан, Вірменія, Білорусь. Це свідчить про те, що Росія змогла знайти аргументацію для своїх партнерів як щодо Договору про колективну безпеку, так і в межах Митного союзу, куди входять всі ці країни.

Таким чином ми змушені констатувати, що маємо інакше побудувати свою стратегію відносин з країнами пострадянського простору, переглянути деякі питання у діалозі. Це також має позначитися на нашому політичному діалозі і відносинах у міжнародних інституціях. Раніше Україна з розумінням ставилася до проблем Узбекистану, Киргизстану, Вірменії. Зараз питання толерування деяких позицій має бути зняте. Україна має чітко ставити акценти і виходити з власних національних інтересів, а не підігрувати нібито партнерам.

Радіо Hayat: Це вже третя резолюція щодо Криму. Перша була у 2014 році. Вона стосувалася не стільки прав людини, скільки самого факту анексії. У 2016 році була ще одна.

Віталій Кулик: У третій резолюції є позиція, яка фіксує наявність військового конфлікту між Росією та Україною. Ця резолюція сприяє існуванню санкційного режиму стосовно Росії. Вона – це ще один камінчик в архітектуру санкційного удушення Росії і вибивання з неї поступок у мирному діалозі щодо Донбасу і щодо Криму. Окрім того, Україна наголошує на необхідності постійного моніторингу, фіксуванні порушень прав людини у Криму. Це питання моніторингу, який мають проводити передусім міжнародні організації. Це політична відповідальність ОБСЄ та Ради Європи, до якої входить Російська Федерація. Так, вона може блокувати деякі мандати та ініціативи, але міжнародні інституції, які опікуються правами людини, мають на це реагувати.

Порушення накопичуються. У 2015 – 2016 році була динаміка поодиноких затримань, а у 2017 році це були вже масові заборони. Світова спільнота має приймати рішення, зокрема політичні, що повинні тиснути на Росію.

Радіо Hayat: Який інструментарій є, окрім санкцій?

Віталій Кулик: На даний момент лише санкції і політичні рішення щодо виключення Росії з певних діалогових майданчиків, блокування участі Росії у міжнародних інституціях, персональні санкції стосовно осіб, компаній, які мають відношення до порушення прав людини. Має бути постійний моніторинг. Має існувати біла книга фіксування порушень прав і свобод в Криму. Потім вона має лягти в основу справи «Україна проти Росії» у справі Криму в міжнародних судових інстанціях.

Радіо Hayat: Яка інституція має цим опікатися в Україні?

Віталій Кулик: Це має бути спільна робота МЗС, Міністерства окупованих територій і Міністерства юстиції. Має бути чітка взаємодія, має бути штаб.

Радіо Hayat: Дехто з експертів каже, що потрібно, щоб на вищому рівні чи на рівні віце-прем’єрів була людина, яка курує цю проблему.

Віталій Кулик: Має бути призначена відповідальна особа, яка має здійснювати крос-координування в питаннях Криму. Скрізь є заступники з питання європейської інтеграції, так і має бути вертикаль в питаннях деокупації Криму.

Радіо Hayat: На одному аналітичному майданчику є спроба здійснити рейтингування закордонних послів і наших послів, які представляють Україну у світі. Як би ви оцінили роботу нашого зовнішньополітичного відомства?

Віталій Кулик: Якщо говорити про діяльність українського МЗС, то очевидно, що у нас центр прийняття зовнішньополітичних рішень знаходиться не в МЗС. Генерування зовнішньої політики здійснюється Адміністрацією президента Петра Порошенка. МЗС є інструментальним органом, який здійснює цю політику. З цієї точки зору і варто оцінювати роботу МЗС. Як інструментарій воно впоралося на тверду четвірку за п'ятибальною шкалою. Це забезпечення директив, просування єдиних ліній, чіткі формулювання і відстоювання позицій у міжнародних інституціях. Ініціатив, які МЗС могло б реалізувати, безліч. Політична відсутність України у Центральній Азії призвела до того, що країни обрали чітко проросійський вектор у питанні підтримки чи непідтримки резолюції.

Радіо Hayat: На Донбасі триває військовий конфлікт. Які ваші прогнози щодо зміни формату «нормандської четвірки»?

Віталій Кулик: Не буде ніякої зміни, буде формат четвірки. Ця четвірка працює як розставлення політичних крапок над «і» після роботи Мінської групи. Човникова дипломатія Сурков – Волкер – це узгодження великими мазками принципових рішень між Вашингтоном і Москвою. Видно, що немає якоїсь надмірної кулуарності у цих переговорах.

20 грудня відбуваються переговори у Мінську в безпековій частині стосовно забезпечення припинення вогню на новорічні канікули та свята. Це 73 раунд переговорів Мінської тристоронньої контактної групи. У 2015 і 2016 роках вдавалося домовлятися про режим тиші. У 2016 році навіть кілька тижнів були лише поодинокі перестрілки між сторонами на лінії розділення. У 2017 році у нас жодного дня без обстрілів і військових зіткнень. Всі домовленості про припинення вогню і режим тиші не були дотримані. Це означає, що Російська Федерація не зацікавлена у зменшенні ескалації, а навпаки зацікавлена в тому, щоб це був “тліючий” конфлікт.

Радіо Hayat: Як ця ситуація залежить від розвитку “передвиборчої кампанії” в Росії?

Віталій Кулик: Я думаю, що Російська Федерація намагатиметься вивести українське питання з порядку денного Росії в частині миротворчої операції, в частині Донбасу. Для Путіна немає сценарію, за яким би він отримав перемогу в Україні, це лише пряме вторгнення. Наслідки від цього вторгнення неоднозначні. Застосування зброї масового ураження означає втручання і НАТО, і країн, які є союзниками США. Фронтального наступу у 2018 році навряд чи варто очікувати. Те, що може бути масштабна ескалація, тобто спроба прориву, операції, захоплення якогось населеного пункту, це буде подано як певна історія успіху і швидкої перемоги для Путіна, можливо.

З моєї точки зору, українське питання настільки перетворилося на валізу без ручки для Путіна, що його просто будуть замовчувати під час виборчої кампанії.

Радіо Hayat: Якщо подивитися на окремі повідомлення, на окремі політичні статті, які характеризують позиції деяких політиків Заходу, складається враження, що вони більше занепокоєні не стільки порушенням світового порядку, а тим, що деякі західні лідери думають, як зберегти обличчя Путіну.

Віталій Кулик: Росія є елементом наявного світопорядку. У Росії є сфера інтересів. Вона фінансово її підтримує, військово сприяє. Взяти і виключити Росію для Заходу є проблематично. Що це буде? Нова холодна війна? Згортання економічних відносин? Переорієнтація ринків? Які збитки для компаній? До чого це призведе для населення? Як виллється в електоральних настроях? За цих умов Захід не може піти на перетин якоїсь червоної лінії. Є простір для маневрів, де Захід може збільшувати санкції, зменшувати санкції, торгуватися. В цій грі інтереси України враховуються за залишковим принципом. Ми є майданчиком, на якому відбувається зіткнення інтересів. Тут немає нічого поганого чи хорошого. Так влаштована світова політика. Києву треба говорити і “так”, і “ні” нашим західним партнерам.

Радіо Hayat: Чи припускалася наша влада у 2017 році грубих помилок?

Віталій Кулик: Було дуже багато грубих помилок. Було намагання обійти питання, які вона обіцяли вирішити. Я маю на увазі передусім боротьбу з корупцією.

Радіо Hayat: Що чекає на Україну в 2018 році?

Віталій Кулик: Це буде достатньо цікавий, напружений і динамічний рік, зійдуться багато ліній, пов’язаних із зовнішньополітичними ризиками та внутрішньополітичними процесами.

Джерело: Радіо Hayat

QHA