КИЇВ (QHA) -

В інтерв’ю для радіо «Hayat» про новації квітневого законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо удосконалення окремих положень», ініціатором якого виступив Президент України, посилення вимог, нову процедуру втрати громадянства України та правові колізії розповіла докторант кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ольга Поєдинок.

Радіо «Hayat»: Резонансний законопроект № 8297 зараз на розгляді у комітетах, але вже став предметом широкого експертного обговорення. Чи справді у разі набуття ним статусу ЗУ ми маємо певні ризики, зокрема, для жителів анексованого Криму?

Ольга Поєдинок: Документ був спрямований на створення більш жорстких умов для отримання українського громадянства та розширення підстав для його втрати. Отже, така небезпека для українців існує, зокрема для наших співвітчизників, які зараз проживають на території анексованого півострова.

Особливо, якщо вони активно користуються своїм російським громадянством: беруть участь у виборах в Криму, отримують як громадяни РФ державну допомогу, обіймають посади у так званих органах влади півострова. Або стосовно тих українців, яких примусово всупереч нормам міжнародного гуманітарного права призвано до лав ЗС РФ. Якщо це буде встановлено, то вони також ризикують втратити українське громадянство.

Це неприпустимо, тому що навіть у випадку схвалення такої норми на противагу їй існує інша, спеціальна норма, яка закріплена в ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» і стосується безпосередньо фактів примусового набуття російського громадянства на тимчасово-окупованій території України. Відповідно до цього положення, правові наслідки вимушеного набуття громадянства не визнаються нашою державою і не є підставою для втрати громадянства України.

Отже, на мою думку, юридично, навіть якщо такі зміни до ЗУ будуть ухвалені щодо громадянства, то є спеціальна норма, яка стосується громадян анексованого Криму. Втім, тут вже є небезпека іншого тлумачення, оскільки ЗУ про громадянство зміниться пізніше, що призведе до запровадження нової норми, яка також може бути застосована.

Як на мене, таке тлумачення є неприпустимим, бо українські громадяни не можуть втрачати українське громадянство через неправомірні, злочинні дії РФ. Адже цілком зрозуміло, що набуття російського громадянства у період з 2014 року було примусовим, тому що в людей, які в силу різних обставин хотіли залишитися в Криму, не було альтернативи.

Відтак, будь-яка людина, яка планувала якесь своє подальше життя в Криму, отримувала російський паспорт, тому що так просто набагато реалістичніше влаштувати своє життя. Саме це давало гарантію того, що можна не хвилюватися про те, чи подовжить посвідку на проживання окупаційна міграційна служба, а людина буде жити у власній квартирі, мати роботу, соціальне, медичне забезпечення, утримувати присадибну ділянку, мати безкоштовну і гарантовану освіту.

Радіо «Hayat»: Збільшення підстав для позбавлення громадянства України розширить повноваження вітчизняних контролюючих відомств (ДПСУ, ДМСУ). Чи не створить це додаткових незручностей для українців, які проживають на анексованій території?

Ольга Поєдинок: Російські спецслужби з моменту анексії послідовно намагаються розширити межі контролю за діями українців, які проживають на півострові. Одночасно, законопроект від 19 квітня № 8297 (далі Законопроект — ред.) створює передумови для того, щоб українські органи державної влади мали подібні контролюючі повноваження та обов’язки.

Зокрема, спостерігати за реєстрами виборців РФ, в яких можуть фігурувати наші співвітчизники. Наприклад, з’ясовувати чи брала та чи інша особа, як громадянин РФ, участь на виборах того ж Президента Російської Федерації Володимира Путіна 18 березня цього року. Хоча саме цей приклад є малоймовірним, бо сподіваємося, що у разі набрання чинності, як закон, цей документ не матиме зворотної дії у часі.

По суті, виникає подвійний контроль, який, скажімо так, додає стресу громадянам України. Адже, для кримчан буде посилюватися, так би мовити, повсякденне відчуття нагляду, що неприпустимо. До того ж, формулювання законопроекту достатньо складні, створюють колізії між положеннями різних нормативно-правових актів, що збільшує підстави для майбутніх зловживань правозастосовними та контролюючими органами держави. Саме через це сполошилися правозахисники та жителі окупованого Криму.

На мою думку, їхнє занепокоєння є цілком зрозумілим. Не знаю, чи буде успішним цей законопроект, оскільки до нашого парламенту останнім часом подається дуже багато проектів ЗУ з питань громадянства, але відсоток успішності цих документів на усіх стадіях розгляду надзвичайно низький.

Тому подивимося, як буде, але у будь-якому випадку є чинна норма, на яку кримчанам слід спиратися, відповідно до якої автоматичне набуття громадянства РФ не є підставою для втрати громадянства України. Тим паче, що така формула відповідає нормам міжнародного права, юридичній і загальнолюдській логіці.

Радіо «Hayat»: Чому саме Петро Порошенко виступив ініціатором законопроекту про внесення змін для вдосконалення окремих положень ЗУ «Про громадянство України»? Чи не пов’язано це з початком передвиборчої кампанії президента нашої держави?

Ольга Поєдинок: Президент не вперше подає законопроект, метою якого є скорочення випадків отримання подвійного, чи, навіть, множинного громадянства. Нагадаю, що трохи більше року подібний документ розглядався українським парламентом. Він стосувався в цілому скорочення випадків множинного громадянства і не торкався конкретно громадянства РФ: більш детально врегульовував питання зміни громадянства.

Законопроект № 8297 також передбачає, що навіть якщо громадянин України недобровільно набув громадянства іноземної держави (необов’язково РФ — ред.), проте користується правами та виконує обов’язки, пов’язані з належністю до іноземного громадянства, то це може стати підставою для втрати громадянства України. Звісно, якщо усі перераховані факти будуть мати місце і виявлені відповідними органами.

Відстежувати це будуть, скоріш за все, уповноважені відомства, дії яких будуть регламентовані підзаконними нормативно-правовими актами. Можливо, виконання цих обов’язків буде покладено на прикордонників та працівників міграційної служби України, але на сьогодні відповідальність, розподіл обов’язків та алгоритми взаємодії, поки що не визначені.

Інтерв’ю провів Едуард Солодовник

QHA