КИЇВ (QHA) -

Зважаючи на політичну ситуацію в Україні, зокрема, конфлікт з «Газпромом», держава має зосередити свої зусилля на збільшенні вітчизняного газовидобутку, залученні інвестицій та досягненні енергетичної незалежності. Імпортувавши минулого року енергоносіїв на понад 11 млрд доларів, за обсягами розвіданих запасів газу Україна входить у трійку країн Європи, і ми маємо достатньо ресурсів, щоб не закуповувати його за кордоном. Про проблеми галузі та шляхи їхнього вирішення, про позитивні зрушення та очікувані наслідки, ми поспілкувалися з виконавчим директором Асоціації газовидобувних компаній України Романом Опімахом.

QHA: Які позитивні зміни прийшли у газовидобувну галузь, що дають нам надію на досягнення енергетичної незалежності?

Роман Опімах: Є декілька речей, які вже зроблені урядом, парламентом, Президентом.

Перше, на чому слід наголосити — це новий фіскальний режим. Тобто, з 2018 року в країні діє стимулююче оподаткування для буріння нових газових свердловин і держава надала гарантії його не змінювати протягом 5 років. Завдяки новій податковій системі, сьогодні Україна має найбільш привабливу позицію серед видобувних європейських країн. Це надасть змогу залучати потужні інвестиції у галузь та очікувати на прихід інвесторів.

Другим важливим кроком для індустрії — є дерегуляція. Стара рудиментна система була значною перешкодою для розвитку галузі. Підписання Президентом закону №3096-д, у значні мірі, сприятиме збільшенню власного газовидобутку та розвитку галузі.

У першу чергу документ полегшує землевідведення для буріння свердловин. 70% українських земель — аграрні, з них 3/4 — це паї і змінювати їхнє цільове призначення зараз неможна через мораторій. Ми знайшли компромісний варіант, що дозволить розвиватися газовидобувній індустрії та не порушувати ті правові норми, які зараз існують.

По-друге, законопроект передбачає суттєве скорочення терміну на отримання дозвільних документів. Якщо раніше газовидобувним компаніям потрібно було отримати 44 дозволи у 16 різних установах і це займало близько 3,5 років, то зараз процедуру пришвидшено щонайменше на 18 місяців. Скасовуються 14 дозволів, ліквідуються 6 ступенів дублюючих погоджень. Контроль держави, звичайно, залишається за екологічною ситуацією, промисловою безпекою, земельними нормами.

Третя річ — це гармонізація українського та європейського законодавства. Зокрема, важливим є імплементація норм директив щодо процедур проведення аукціонів на надання вуглеводневих ділянок у користування та унормування переліку ресурсних платежів, які стягуються з надрокористувача.

Закон містить ось ці революційні нотки, є довгоочікуваним і ми закликаємо Президента його якнайшвидше підписати. Документ суттєво полегшить життя галузі, поставить Україну в один ряд з державами, що мають найкраще регуляторне законодавство.

QHA: Це те, що зроблено, а що ще потрібно змінити?

Роман Опімах: Мають з’явитися нові ділянки — нові об’єкти для інвестування. Наразі тут величезна проблема, яку ніяк не можна зрушити з місця. Вже півтора року в країні не було проведено жодного аукціону на розвідку та видобуток вуглеводнів, плани на поточний рік офіційно відсутні.

В усьому світі йде боротьба за залучення інвестицій. Країни регулярно виставляють на аукціони нові ділянки, що вимірюються десятками тисяч квадратних кілометрів, а в Україні не проводяться торги і немає нових ділянок для розробки. Як іноземному інвестору в таких умовах починати бізнес? Як зайти на ринок? Тут, нажаль, українська влада не створює сприятливих можливостей.

Прикладом успіху у вирішенні такого питання можна назвати Мексику, яка у 2015 році провела демонополізацію ринку і в наступні декілька років галузь підписала угоди на 60 млрд доларів інвестицій. Країна виставила на аукціон 220 тисяч квадратних кілометрів площ. Для порівняння, протягом 2015 — 2016 рр. в Україні на нафтогазових аукціонах продали 1,2 тис квадратних кілометрів.

QHA: А чому ж так не відбувається в Україні, всі розуміють, що потрібно проводити аукціони, а вони не проводяться?

Роман Опімах: Це відбувається з двох причин. Перша, саботаж державних установ, які за це відповідають. Коли підприємство звертається до Держгеонадр про надання ділянки для проведення відповідних робіт, то ця держустанова просто відмовляє у початку законної процедури, користуючись різними формальними причинами. За останні майже 20 років 93% площ було надано поза аукціоном, що свідчить про політику подвійних стандартів.

Аукціони у нас не правило, а більше виняток із правил. Це величезна проблема. Цього не розуміє репутаційний інвестор, якого сюди нібито запрошують. Від цього, звичайно, страждає держава. До слова, ми порівняли початкову ціну за якою виставлялася ділянка із тією ціною, за яку вона була продана на аукціоні. Під час торгів ціна на наскрізні ліцензії у середньому зросла у шість разів, у той час як без аукціонів ці ділянки реалізуються за початковою ціною.

QHA: Як за новими правилами відбувається децентралізація ренти?

Роман Опімах: З початку року розпочалося відрахування 5% ренти на розвиток місцевих громад у тих регіонах, де проводиться нафтогазовидобуток. Логіка таких дій у мотивуванні регіонів до співпраці з сектором. Зокрема, це має полегшити погодження ділянки облрадою перед винесенням її на аукціон. До слова, за два минулих роки Полтавська обласна рада надала 76 відмов та одне погодження. Це не є нормальним і ми постійно про це наголошуємо. Тут слід нагадати, що 40% газу України видобувається саме на Полтавщині. Ми очікуємо, що відрахування 5% ренти стимулюватиме цей регіон до продуктивної співпраці з індустрією.

QHA: Які ще законодавчі зміни потрібно зробити, щоб галузь ефективно працювала?

Роман Опімах: Якщо говорити про законодавчу ініціативу, то вже багато років ведемо перемовини про доцільність кардинального оновлення Кодексу про надра та зведення його положень із сучасними європейськими вимогами та світовими трендами. Наразі робота у цьому напрямку ведеться експертами місії Євросоюзу. Водночас, ми проаналізували досвід інших країн — у світі  питання нафти та газу регулюється, переважно, окремим законом. Це нормально, адже різні групи корисних копалин мають свої особливості. Тому ми вивчаємо зараз можливість опрацювання точкових змін у профільний закон «Про нафту і газ». Чого ці зміни повинні стосуватися? У першу чергу, модернізації законодавства, зокрема, винесення питання проведення аукціонів на рівень закону. Також досліджуємо, щоб питання регулювання відносин у користуванні нафтогазоносними надрами здійснювалося окремою незалежною урядовою установою. Це світова практика, яка показує свою продуктивність. Незважаючи на існування в Україні понад 120 мінеральних ресурсів, які потребують уваги, не потрібно забувати, що 94% ренти припадає на нафтогазовидобувні компанії. Зазначу, що у 2017 році галузь сплатила  майже 75 млрд грн податків, а це десята частина надходжень до державного бюджету.

Ми пропонуємо зміни, щоб прибрати ті шпаринки в законодавстві, які дозволяють надавати ділянки поза аукціоном. Йдеться про «апробацію», яка, на сьогодні, є останнім критично неконкурентним засобом отримання ліцензії та дискримінує проведення відкритих торгів на користування надрами. Я думаю, що загальна хвиля тих позитивних змін, які вже відбулися у галузі,  допоможе ліквідувати і цей обхідний шлях.

За нашими спостереженнями, впроваджені ініціативи та зроблені кроки свідчать про значне зростання активності у галузі. Так, замовлення на буріння нових свердловин у цьому році зросло щонайменше на 35% — що є безпрецедентним за останній час. Звичайно, це буде мати позитивний ефект, який відобразиться на збільшенні обсягів газовидобутку. Якщо у минулому році приріст виробництва склав 2,4%, то цьогоріч ми очікуємо щонайменше 7%. Є всі підстави сподіватися, що у 2019 році він досягне 15 – 20%.

QHA: Коли Україна зможе стати енергетично незалежною і не купуватиме газ за кордоном?

Роман Опімах: Згідно урядової Концепції розвитку газовидобувної галузі планували, що це станеться у 2020 році. Щоправда, ми маємо певну затримку з її реалізацією та створенням умов для досягнення цільового результату. Разом з тим, реформи у галузі стрімко відбуваються і ці зміни є відчутними.

Слід сказати, що ми маємо вирішити водночас два питання: збільшити газовидобування та більш раціонально використовувати енергоресурси. Ті зміни, що ми спостерігаємо у роботі сектору дають впевненість стверджувати, що після 2020 року ми можемо вийти на видобуток власного газу в розмірі 28 млрд кубометрів, що дасть змогу Україні досягти енергетичної самодостатності. Завдання абсолютно реальне. Більше того, у найближчі роки Україна може стати експортером блакитного палива і забезпечувати також європейського споживача.

Сергій Огін

QHA