КИЇВ (QHA) -

Журналіст, свідок подій 2014 року в Криму Леонід Матюхін розповів журналісту Едуарду Солодовнику в ефірі Радіо Hayat про події під час окупації Криму у 2014 році.

Радіо Hayat: З чим у вас асоціюється лютий 2014 року?

Леонід Матюхін: Він асоціюється з Верховною Радою АРК, адже я отримав від редактора завдання фотографувати та спостерігати 26 та 27 лютого за подіями, що відбуваються під ВР Криму.

Радіо Hayat: Тобто йдеться про мітинг 26 лютого, на якому обговорювалася подальша доля Криму. Тоді вже лунали якісь певні гасла?

Леонід Матюхін: Я був на мітингу із самого початку, і можу сказати, що проукраїнські налаштованих людей там було набагато більше спочатку, і ніякої загрози не відчувалося. Я там був з товаришем, який вже тоді говорив про те, що було б непогано, як би Крим відійшов до Росії.

Ближче до обіднього часу почали підходити люди, які були агресивно налаштовані.

Радіо Hayat: Це були цивільні люди чи у формі?

Леонід Матюхін: Так, цивільні. А якщо говорити глобально, то десь 24–25-го числа, коли ми гуляли з друзями центром міста, бачили людей, які нам видавалися чужинцями. І ми тоді вже про це говорили, що щось не те, що в місті щось відбувається.

Отже, 26 лютого після обіду почали масово збиратися люди, які були налаштовані проти України. Їх підвозили автобусами, вони підходили великими колонами. Тоді я був добре знайомий з представниками спілки афганців Криму, і чи голова спілки, чи заступник голови привів величезну колону афганців. Ці афганці спочатку зайшли з того боку, де стояли проукраїнські налаштовані громадяни, зокрема кримські татари.

Радіо Hayat: Чи відчували ви страх, що події розгорталися у невідомому напрямку?

Леонід Матюхін: У ці дні особливого страху не було, хотілося розібратися в ситуації, яка відбувається.

Повертаючись до афганців, то виявилося, що вони стали не до тої частини мітингу. Проте без бійки чи будь-якої агресії їм дали вийти, і вони стали з того боку, де стояли люди, які вже на той час кричали «Крим — Росія», «Бандеры, вон из Крыма» тощо. І тоді вже з’явилися люди у незрозумілій формі одягу. Було видно людей, які очевидно були не місцевими. Коли ти довго живеш в одному місці, завжди видно чужинців.

Потім після обіду з будівлі Верховної Ради вийшли Чубаров та Аксенов. Наскільки я пам’ятаю, Чубаров сказав приблизно такі слова: «Крым победил». Аксенов теж почав всіх заспокоювати, адже до цього були бійки та сутички. Здавалося, що у будь-який момент може щось зайнятися і відбудеться серйозна бійка.

Радіо Hayat: Чи було відчуття, що українська влада та силові органи не були готові до такого розвитку подій?

Леонід Матюхін: Ні, я був переконаний у тому, що надійде команда. На той час з Майдану повернулися представнику «Беркуту» і «Альфи». І ось тут вже почалися такі інформаційні маніпуляції — їх зустрічали у Сімферополі, як героїв. Вони тоді були деморалізовані з різних причин, але я тоді чомусь був переконаний, що якби була чітка команда їм звільнити Верховну Раду, то вони б її виконали.

Повертаючись до спогадів про події 26-го лютого, варто сказати, що коли Рефат Чубаров сказав, що Крим переміг і все вирішиться на сесії, проукраїнські налаштовані люди практично всі розійшлися. А з того боку з’явилася діжка, в ній запалили дрова, і там залишалися молодики, можливо, якісь футбольні фанати.

Радіо Hayat: Тобто ви вважаєте, що все ж таки був прописаний сценарій?

Леонід Матюхін: Так, сценарій був прописаний. Адже вони залишилися. Ми з другом ще трохи походили і повернулися додому. А вже під ранок ми дізналися, що захоплено Верховнау Раду АРК. Я не думаю, що хтось намагався чинити опір, тому що міліція вже тоді демонструвала свою неспроможність до конкретних дій.

Але чомусь ніхто не говорить, що перед цим на площі Леніна чи 25-го, чи 24-го числа був величезний проукраїнський мітинг, неможливо було пройти центральною вулицею Сімферополя, настільки багато було людей. І там ніхто не піднімав радикальних питань, просто йшлося про те, що Україні настав час жити мирно, без корупції. Наскільки я пам’ятаю, там був і Рефат Чубаров, і настоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату Клемент. Перед цим за добу на цьому місці я зустрів знайомих хлопців, які заробляли гроші на політичних мітингах тим, що чинили провокації. І вони там організували намет, записуючи людей до «самооборони». На щастя, тоді начальник міліції збив цю хвилю, вони згорнули цей намет до вечора.

Радіо Hayat: В російському пропагандистському фільмі «Крим» є сцена, коли на сімферопольському вокзалі стоять прибічники Росії, які чекають потяг з західної України, на якому начебто повинні приїхати українці і щось там робити в Криму. Чи це має під собою підґрунтя, чи це чисто режисерський пропагандистський задум?

Леонід Матюхін: Є таке слово російською мовою — «бред». Це як раз про це. Перебуваючи вже у Перевальному, в бригаді берегової охорони, нам також надходила інформація, що на автобусах в районі Бахчисарая «самооборона» зупинила бандерівців. Але це нісенітниця. Фільм «Крим» — жахливо брехливий. Геббельс колись казав: «Чим буде нижча брехня, тим швидше в неї повірять». І той фільм це демонструє. До речі, наскільки я знаю, Росія відреагувала на цей фільм рейтингом — 1.2, тобто його не дивилися. А ті кримчани, які дивилися, і з якими я спілкуюся, говорять, що це «бред», вони ж ці події пережили.

Радіо Hayat: В лютому 2014-го року в Криму працювало українське телебачення. Коли наступив цей злам і відбулося зомбування людей російською пропагандою?

Леонід Матюхін: Це дуже просто. Вони нічого нового не робили, а взяли інформацію зі старих радянських підручників. Насправді, в Криму було дуже багато російських каналів, і кабельне телебачення передбачало щонайменше третину російських каналів. 

Радіо Hayat: Треба було їх заборонити ще на початку 2013 року.

Леонід Матюхін: Так, але наше керівництво було тоді до цього не готове, а протягом багатьох років тривали заборони на мову. Наприклад, в Криму було лише дві україномовні газети. Одна — «Флот України», яка перебувала у Севастополі, і яка була, як кістка в горлі, тому що деякі її автори відверто критикували Путіна.

Колись мені пощастило поставити питання Віктору Ющенку, який на той час був президентом, і який перебував з візитом в Криму. Я його спитав, а що робити тим українським громадянам в Криму, які хочуть читати україномовні газети. Він тоді відповів, що потрібно відкрити десять таких газет. Якби ми тоді відкрили хоча б десять україномовних газет, ситуація сильно б змінилася.

Інша газета — «Кримська світлиця», яка також мала свої проблеми — їй то дозволяли виходити, то забороняли.

Радіо Hayat: У 1995 році в Севастополі на площі Нахімова проводився відомий фестиваль української пісні «Червона Рута». І на пісню «Сірко собака, мій пес» приходили російськомовні школярі, студенти, співали цю пісню та інші, вони танцювали та запрошували цей фестиваль знову.

Повернімося знову у 2014 рік. Чи до редакцій цих україномовних газет, зокрема, «Флот України», після окупації приходили російські силовики з пропозиціями працювати на російські ЗМІ Чорноморського флоту РФ?

 Леонід Матюхін: Так, це було, але трохи пізніше. Було таке враження, що вони нас випустили зі свого поля зору. Я з 27-го лютого перебував у бригаді берегової оборони, тому що відчував, що може початися війна.

До газет приходили вже пізніше, у ті дні не приходили, тому що у нас вийшов цілий розворот після побиття студентів з відповідними фотографіями, і газета прийшла до військових частин. Я пам’ятаю, як прийшла преса, і там була ця промайданівська газета. І це вже було, коли заходили російські війська.

Радіо Hayat: Як відбувався цей прихід силових структур? Що вони говорили?

Леонід Матюхін: Річ у тім, що газета була проукраїнська, серед наших кореспондентів були проукраїнськи налаштовані люди. Тому ми здивувалися, коли один з них залишився в Криму. А інші люди не стали просто спілкуватися з представниками ФСБ, які приходили.

Радіо Hayat: Тобто люди зберегли вірність українській присязі, переїхали до Одеси і далі продовжують нести службу?

Леонід Матюхін: Так, зберегли, і майже весь склад, який вийшов, перебуває зараз в Одесі.

Радіо Hayat: Згадуючи ті події, як ви вважаєте, що потрібно було зробити завчасно українській владі, щоб запобігти тим подіям, які відбулися в Криму?

Леонід Матюхін: Я можу сказати, що було біля Перевального. Нас там блокувала Псковська бригада ВДВ. Вони усі стояли в одному місці і ніякої аж такої сили не представляли для бригади берегової оборони. Якби було протистояння, шансів вони не мали ніяких протриматися більше години, тому що в нас були заряджені танки. Не думаю, що тоді було стільки зрадників з нашого боку. Я можу говорити про окремий підрозділ берегової бригади — механізований батальйон, у якому я знаходився і жив. І десь до 19–20-го березня у батальйоні не було жодного зрадника, ніхто не збирався переходити на сторону Росії. Людей потроху вбивали морально різними діями.

Потрібно було просто ухвалити рішення. Якщо говорити відверто, то за час незалежності України, простого офіцера не привчили самостійно приймати рішення. І тут сталася така ситуація, що люди, які очолили державу, чіткого конкретного рішення не ухвалювали. Я тоді чув тільки «Тримайтеся, ви — герої». Все. Хоча всі прекрасно розуміли, що відбувається. Комусь просто потрібно було взяти на себе відповідальність за керівництво державою. От і все.

Дуже сильно була розгорнута антиукраїнська інформаційна війна. Все, що відбувалося на той час у Києві, у Рівному, дуже круто і вміло використовувалося Російською Федерацією. Це було видно по моїм друзям, які були абсолютно адекватні, які ніколи у бік Росії не дивилися, але вони жили в Криму.

Відбувся Майдан, хто його сприймав, хто — ні, але він відбувся, і люди в решті решт чекали на певні позитивні зміни. Але перше, що почали говорити на російських каналах, це про те, що був ухвалений закон «про отмену русского языка», як вони його називали. І другим кадром після повідомлень про цей закон був завжди Сашко Білий, і саме так вони пропагували Україну — що там правлять незрозумілі люди, і це дуже підкосило людей. Я знаю людей, які виступали за Майдан, навіть з дітьми почали спілкуватися українською мовою, але після того, як з усіх боків пішла така пропаганда, пояснювати їм щось не мало сенсу. Ми розповідали, що говорити можна якою завгодно мовою, але є державна мова. Проте це була болюча проблема, яку не можна було так швидко чіпати, адже це вплинуло надзвичайно сильно на те, що люди відвернулися від України.

Радіо Hayat: Нещодавно Путін запропонував повернути захоплене військово-морське майно України. Як ви вважаєте, це початок передвиборчої кампанії, чи спроба налагодити діалог з Україною стосовно її майна?

Леонід Матюхін: Безумовно, це винятково передвиборча кампанія. Він таким чином намагається показати, який він добрий, а Україна — погана, бо не хоче їх забирати. Якщо він хоче мати чесний вигляд перед своїми виборцями, і хоче чесно повернути те, що вкрали, то, будь ласка, нехай повертає еквівалент усіх кораблів, які було вкрадено.

Ця пропозиція лише підтверджує, що населення Росії досі готове жити в брехні, плекати цю брехню і підносити як благо.

Радіо Hayat: Говорять, що сьогодні ситуація на Закарпатті розвивається таким чином, що може повторитися кримський сценарій? Що потрібно зробити владі, щоб забезпечити територіальну цілісність України?

Леонід Матюхін: Мені довелося бути минулого року в Закарпатті, і так, мене здивували настрої людей, які живуть близько до кордону. Я думаю, що якщо керівництво держави буде чітко приймати рішення, ми впораємося з будь-якими загрозами.

Джерело: Радіо Hayat

QHA