КИЇВ (QHA) -

Український адвокат, який займається справами переселенців, Сергій Заєць розповів в інтерв'ю Радіо Hayat про порушення прав внутрішньо переміщених осіб.

Радіо Hayat: Розкажіть про особливість внутрішньо переміщених осіб. Який у них статус?

Сергій Заєць: Я б не говорив про особливість, бо визначення якоїсь особливості веде до стигматизації, навішування ярличка, сприйняття внутрішньо переміщених осіб як якоїсь окремої групи, продукує якщо не вороже, то насторожене ставлення. Зрештою це веде до дискримінації, бо внутрішньо переміщені особи – це звичайні громадяни України, які були змушені внаслідок збройного конфлікту або під загрозою порушення прав людини залишити своє звичайне місце проживання і переміститися в межах кордонів України. Цим внутрішньо переміщені особи відрізняються від біженців.

Я б ще хотів звернути увагу на те, що в міжнародному праві термін "внутрішньо переміщені особи" — це доволі новий термін, нове явище. З початку 90-х років його було запроваджено, розроблено керівні принципи ООН стосовно внутрішнього переміщення. Є сприйняття, що внутрішньо переміщені особи – це переселенці зі Сходу та Криму. Таке сприйняття є хибним.  Насправді велике внутрішнє переміщення було викликане і Чорнобильською катастрофою. Воно було спровоковане техногенною катастрофою. Буває внутрішнє переміщення, викликане розвитком, коли звільняються певні території для забудови, будівництва доріг. Зазвичай воно є вимушеним для людини.

У нас чомусь вважається, що внутрішньо переміщена особа – це та, хто має відповідну довідку і зареєстрована як внутрішньо переміщена особа. Держава не визначає статус внутрішньо переміщеної особи. Так, держава може вести облік внутрішньо переміщених осіб для планування розподілу ресурсів, але насправді внутрішнє переміщення – це питання факту.

Вибухи на військових складах викликають внутрішнє переміщення. Є люди, у яких житло повністю знищено. Це теж внутрішньо переміщені особи.

Єдиним, що відрізняє внутрішньо переміщену особу від інших громадян України, є вразливе становище. Людина втрачає соціальні зв’язки, роботу, майно, звичайне житло. Людина стає значно більш вразливою. Держава має включатися, може вирішувати, кому надавати допомогу. Це соціальна допомога, надання житла. Насправді ж те, що я кажу, не є просто моєю думкою. Це витікає з керівних принципів ООН щодо внутрішнього переміщення.

На жаль, в Україні державне регулювання полягає у тому, що статус внутрішньо переміщеної особи визначається довідкою, рішенням чиновника. Фактично ідеться про те, що таким чином громадян України, які є внутрішньо переміщеними особами, обмежують в правах.

Найбільш очевидним таким моментом є питання, пов’язане з доступом кримчан до банківських послуг, коли Національний банк оголосив всіх кримчан нерезидентами. Це зменшення прав. Ідеться не про надання соціальних виплат, ідеться про те, що звичайний громадянин України має доступ до банківських послуг. Якщо в паспорті є відмітка, що особа прописана в Криму, доступ до банківських послуг обмежений. Це цілковито суперечить тому, про що я тільки що сказав.

Радіо Hayat: Можна зрозуміти логіку Нацбанку. Він не хоче, щоб громадяни інших країн позичали кошти, а потім не повертали. Ідеться про тих, хто має два паспорти, якщо вони мешкають в Сімферополі і приїжджають до Києва здійснити якісь дії.

Сергій Заєць: Для чиновника найлегше вирішити проблему – заборонити. Або варто вже на рівні державної політики (хоча це буде самогубство) визначитися, що Крим – це не Україна, сказати, що це не громадяни України, тому ми не маємо ніяких зобов’язань перед ними. Але політик, який це заявить, безумовно буде самогубцею.

Я особисто стверджую, що Крим – це Україна, це окупована Російською Федерацією територія. Якщо ми стверджуємо це на рівні закону, то необхідно і ставитися до кримчан, як до звичайних українських громадян. Якщо це окупована територія України, дії держави-окупанта для України не мають значення. Якщо Росія змусила всіх кримчан отримати громадянство РФ, то це нічого не змінює для України.

Коли ми говоримо про внутрішньо переміщених осіб, то тут дуже різна ситуація може бути. Ми як юристи Регіонального центру з прав людини оскаржуємо цю постанову Національного банку. Навіть був такий проміжний позитивний результат, коли суд на певний час визнав цю постанову недійсною, але потім Вищий адміністративний суд скасував це рішення. Зараз, вже після нового кола розгляду, справа перебуває у Вищому адміністративному суді. Насправді ми вже готуємо цю справу для звернення до Європейського суду з прав людини, комітету ООН з прав людини.

Це вдарило по кримчанах, які не є внутрішньо переміщеними особами, тобто по людях, які були звичайними трудовими мігрантами, які виїхали з Криму 5-7 років тому, залишаючи кримську прописку у паспорті. Якщо ця людина піде і зареєструється як внутрішньо переміщена особа, то фактично вона повідомить завідома неправдиву інформацію про те, що переміщення відбулося після 2014 року. Цю інформацію доволі легко перевірити, це тягне аж до кримінальної відповідальності.

В Криму була певна категорія українських громадян, які там фактично проживали, але були зареєстровані на материковій частині України. Встановлювали факт проживання в Криму на початок окупації. Через це вони набули громадянства Російської Федерації. Насправді набуття громадянства Російської Федерації кримчанами у нас сприймається дуже негативно. Але без російського паспорта жити там не можна. Людей, які не мають кримської прописки, але мають російський паспорт, не можна ідентифікувати. Вони можуть отримувати кредити в українських банках, брати участь у відмиванні грошей.

Є ще інша категорія – особи, які зареєстровані в тій частині Донбасу, яка зараз непідконтрольна Україні. Фактично вони так само можуть отримувати кредити, не повертати.

Наявність російського паспорта у мешканців Криму не має принципового значення. Якщо ідеться про можливість якихось зловживань з боку громадян, які перебувають поза контролем уряду України, то це так само можливо стосовно цієї категорії внутрішньо переміщених осіб.

Зараз пішла нова хвиля, коли банки вимагають від своїх клієнтів, які вже три роки живуть тут, довідку про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи. Є навіть чиновники, які є внутрішньо переміщеними особами, яким банк блокує рахунки, тому що немає довідки про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи. Навішування ярличка «нерезидент» створює певне напруження в суспільстві. Воно тягне ситуацію, коли банки, користуючись рішенням Національного банку, пробують не повертати депозити. Найбільш характерно це для Приватбанку. Ситуація з Приватбанком зараз навіть погіршилася. Коли сталася окупація, Національний банк України ухвалив рішення про припинення роботи банківських філій на окупованій території, більшість банків розрахувалися зі своїми кредиторами. Фактично Приватбанк є одним з небагатьох банків, який там не розрахувався. Але тоді це доволі складно було вибудувати в термінах прав людини. Як правило, всі ці справи виграються на національному рівні. Приватбанк робить все, щоб затягувати розгляд цих справ. Коли ми говоримо про цю проблему в контексті прав людини, це теж є дискримінацією, тому що у цього банку таке ставлення лише до кримчан, можливо, до внутрішньо переміщених осіб з Донбасу, але наша організація більше сфокусована на захисті прав людини в контексті окупації Криму. Після націоналізації Приватбанку ситуація дещо змінилася. Якщо раніше держава могла казати, що ми встановили певні правила, певні банки виконують, певні не виконують, звертайтеся до суду, то після націоналізації фактично це вже є державним банком, за його рішення відповідає держава, яка фактично нічого не змінила, Приватбанк продовжує не повертати кошти. Це створює загрозу того, що в Європейському суді може бути визнане порушення. Якщо зараз ідеться просто про повернення грошей, які були внесені до банку, то після розгляду справи Європейським судом на ці суми буде нарахована додаткова компенсація.

Радіо Hayat: Та славнозвісна постанова Кабміну щодо в’їзду на територію материкової України ще діє? Закон про вільну економічну зону не скасований?

Сергій Заєць: В Україні відсутня єдина і зрозуміла стратегія стосовно окупованих територій. Якщо ми подивимося на структуру, текст закону про вільну економічну зону Крим, то там є дві частини. Прикінцеві та перехідні положення за обсягом та за значенням більші за основну частину. Цей закон виглядає, як троянський кінь, коли до нейтральної загальної частини додали перехідні положення, де прописали певні негативні і певні позитивні наслідки. Скасування цього закону створює загрозу виникнення нових проблем. Наприклад, це мораторій на сплату податків, на нарахування процентів за іпотечними кредитами. Потрібний новий закон, або ці положення треба перенести до закону про тимчасово окуповану територію.

Радіо Hayat: Хто повинен бути ініціатором в цьому процесі?

Сергій Заєць: Не знаю. На мій погляд, з самого початку, з 2014 року, певні речі пішли не так. Це підзвітність влади суспільству, коли влада пояснює, що вона робить, для якої мети. Дуже часто у нас ухвалюються рішення, які є незрозумілими.

До цього часу стоїть питання існування України як держави, коли кількість викликів і зовнішніх загроз така, що на все ресурсів не вистачає. Наш уряд обрав шлях економії ресурсів. Тим, чим можна не займатися, ми не займаємось. Так не можна робити в державі, бо зараз фактично створюються проблеми на майбутнє.

У 2015 році ми проводили конференцію для того, щоб якось зрозуміти, де ми опинилися, куди нам рухатися далі, на ній були представники Грузії та Молдови. З 2008 для Грузії пройшло 7 років, але грузини сказали: "Не робіть так, як це у вас розпочалося. Не відривайте Крим!". Ми за ці 7 років не пам’ятаємо, що ми були однією державою. Те, що зараз у нас робить уряд, фактично направлено на розірвання зв’язків з Кримом, які існували.

Радіо Hayat: Давайте уявимо, що у вас є відповідні повноваження. Які б ви кроки здійснили, щоб нейтралізувати цю ситуацію?

Сергій Заєць: Треба розробити стратегію. Вона має бути спрямована на підтримання тих зв’язків, які є, на встановлення нових зв’язків. Наприклад, надання пільг для навчання кримських дітей на материковій частині України. РФ дуже сильно таким чином обмежила український вплив в Криму і отримала монопольний доступ до мізків людей, які там проживають. Нам треба конкурувати за це. Нам треба включатися в ситуацію, коли йдеться про якісь проблеми кримчан в третіх країнах, заявляти, що це громадяни України.

Не варто жалітися на проблеми, варто намагатися їх вирішувати. На мій погляд, доволі ефективним способом є винесення цих проблем на міжнародний рівень. Можна говорити, що внутрішнє переміщення не є проблемою лише України, а ставити це питання в контексті відповідальності РФ, яка спровокувала таке переміщення через збройний конфлікт, через порушення прав людини. Все не так погано, треба працювати.

Радіо Hayat: "Хаят" перекладається як життя. Що для вас життя?

Сергій Заєць: Рух вперед.

QHA