КИЇВ (QHA) -

Про проблеми національного наукового центру Нікітського ботанічного саду і втрати української науки, у зв’язку із захопленням установи російськими окупантами, кореспондент QHA поспілкувався з доктором технічних наук, професором, академіком Української академії аграрних наук, екс-директором Нікітського саду Валерієм Єжовим, який очолював його останніх 15 років до окупації Росією.

QHA: Перше, що хочеться запитати, як ви залишили свою посаду і чи не сумуєте за Нікітським садом?

Валерій Єжов: Одного разу, коли окупанти вже зайшли до Криму, йдучи на роботу побачив над приміщенням Ялтинського міськвиконкому російський прапор. Мені в душі щось перевернулося. Я зрозумів, що не зможу тут більше ні працювати, ні жити. Вдома сказав дружині про бажання залишити посаду. Написав заяву і за місяць ми вже були у Києві. За ці чотири роки я жодного разу не пожалкував про своє рішення. Мені комфортно йти вільним містом, працювати з вільними людьми. Для мене честь дорожче посади.

QHA: Що втратила Україна після крадіжки Росією національного наукового центру Нікітський ботанічний сад?

Валерій Єжов: Давайте говорити так. У системі нашої Національної академії аграрних наук в Криму було три інститути: Нікітський сад, Науково-дослідний інститут винограду і вина Магарач та Інститут сільського господарства Криму. Назвати цифри матеріальних втрат я не можу, такий підрахунок ще не робили, а те, що втратила наука, навіть важко порахувати. По-перше, це унікальні бази і десятки років клопіткої роботи. Зауважимо, що саме держава Україна здійснювала їхнє фінансування. Про Нікітський ботанічний сад можу сказати, що у нього лише землі близько 260 гектарів, яка прилягає до моря. Одна сотка оцінюється десь у 10 тисяч доларів. Тобто землі Росія вкрала у Нікітського ботанічний саду на суму 260 мільйонів доларів, або 7 мільярдів 760 мільйонів грн.

Щодо інтелектуальної власності. Лише за період мого керівництва було захищено 8 докторських та 20 кандидатських дисертацій. Інтелектуальна праця цих працівників дісталася окупантам. Це наукова втрата. Ми займалися декоративними та фруктовими деревами. Так от, на період окупації, в державному реєстрі нараховувалося 200 сортів, які створили наші науковці. Росіяни, порушуючи усі цивілізовані норми авторського права, переєструвала ці сорти і зробили їх своєю власністю.

Під час обміну інформацією та співпраці з іншими установами, ми близько 100 сортів передали на материкову частину України. Хочу уточнити, що тут мова про зареєстровані сорти, а є ще робоча колекція, тому це десь 300 сортів. Таким чином, вони у нас є. Це стосується нових сортів винограду, які передавалися в Одеський інститут, ефіро-олійних культур, які ми завозили у Дослідне господарство «Новокаховське», що входило до структури Нікітського ботанічного саду. Таким чином, відсотків 30% ефіро-олійних культур НААН зберегла. Тут хочу зауважити, що «Новакаховське» приєднано до Інституту рису. Ефіро-масляними культурами займається одна людина і коли вона вийде на пенсію, то хто ж перейме її досвід. Це неправильний підхід до справи.

Частину колекції, особливо декоративних рослин, ми передали Прилуцькій дослідній станції, яка зараз входить до структури Інституту садівництва НААН. Ми продовжуємо з ними співпрацювати. У нас була програма «Декоративні рослини». Зараз вона дещо скоротилася і стала підпрограмою, але в ній продовжує брати участь 7 інститутів. Звичайно, це не порівняти з попередньою роботою, адже колекція квіткових культур Нікітського ботанічного саду нараховує 2000 сортів, плодових культур — 2000 сортів.

QHA: Ви очолювали Нікітський ботанічний сад 15 років, аж до окупації у 2014 році. Які позитивні зміни відбулися у цей період?

Валерій Єжов: Коли я прийшов на посаду директора, то зіткнувся із ситуацією, що науковий центр більш зосереджений на академічній науці. Тоді я поставив задачу зробити науку прикладною. Адже подібних Нікітському ботанічному саду ботанічних установ в Україні більше 20 і бути ще однією подібною на них, немає резону. Років через десять ми мали цікаве співвідношення державного фінансування і власного. Зауважу, що у нас був власний торговий дім. Ми заробляли приблизно 25 мільйонів гривень, а 10 мільйонів гривень давала нам держава. Якщо перевести у долари, то  це десь 1,2 мільйона надходило від держави і 1,8 мільйона доларів власних заробітків. У НААН це був один з найкращих показників. За моєю інформацією, зараз у Нікітському ботанічному саду все пішло назад. Він знову тяжіє до академізму. Прикладні роботи згортаються досить різко. Однією з причин можна назвати більше фінансування від Російської академії наук, куди його приєднали окупанти. За великим ж рахунку, а кому та наука в Росії потрібна. Вона як бантик на великому чолі держави.

QHA: Якою науковою роботою на материковій частині ви займаєтеся зараз?

Валерій Єжов: Велику колекцію квітів ми передали до Прилуцької дослідної станції, де за ці декілька років вже створили та зареєстрували 3 нових сорти квітів. У Києві є велика колекція айстр — 140 сортів. Так от, ми вже вивели і зареєстрували 16 нових сортів. Також ми почали займатися ефіро-масляними культурами. У нас є колекція лаванди. Говорили, що вона росте лише в Криму. Нічого подібного, ми створили сорт, який чудо себе почуває у Київській області. У цьому році будемо реєструвати. Навіть один фермер ризикнув і засадив поле на 2 гектарах. Експеримент пройшов вдало. Косметично-парфумерний ринок України працює практично на імпортній сировині і з великим задоволенням закупить масла у наших фермерів, аби вони лише виробляли його.

QHA: Російські ЗМІ пишуть про активну роботу Нікітського саду, а як останнє досягнення називають вирощування безвірусних рослин. Чи дійсно це реальне досягнення?

Валерій Єжов: Так, можна виростити рослину без вірусу. Для цього береться меристема — маленька частинка бруньки у декілька клітин з якої і вирощується повноцінна рослина, яка вільна від вірусів. Але ніхто не знає, що буде з цією рослиною за п’ять – десять років, а тим більше за двадцять. Коли її висаджують у відкрите середовище, то вона позбавляється штучного захисту. Навколо ґрунт, вода, повітря насичені мільярдами агресивних мікроорганізмів, бактерій, вірусів і ніхто не може сказати, чи витримає рослина таку атаку. Швидше за все, ні. Тому це все несерйозно.

У Нікітському ботанічному саду є біотехнологічна лабораторія, але вона ніколи не виходила на прикладний рівень. Для того, щоб заявити, що дослід відбувся, у даному випадку, потрібно пройти через теплицю, а тоді через відкритий ґрунт у полі. В Нікітському ботанічному саду такої теплиці не було і лише зараз вони пробують її зробити. Так що, такі заяви про безвірусні дерева, дуже передчасні.

А що до цінності такого відкриття, то і у нас в Інституті садівництва в лабораторії вирощують подібні безвірусні рослини.

QHA: Як би ви охарактеризували сільське господарство Криму сьогодні?

Валерій Єжов: Воно безнадійно відстало і перспективи немає. Візьміть Херсонщину, яка має воду і безводний Крим. Рис на Херсонщині росте, бо він забезпечений водою, а рисові поля в Криму пропали. Врожай зернових на Херсонщині у два рази вищий, ніж на півострові. Коли окупаційне керівництво загарбаного Криму вихваляється врожаєм зернових в 1 мільйон тон, то забуває додати, що раніше врожаї сягали 2 мільйонів тон. А як зараз без води виростити кормові культури без яких неможливо розвивати тваринництво? Немає кормів — немає тваринництва. Тобто, ця галузь безперспективна.

QHA: А заяви окупантів, що вони водогоном будуть поставляти воду з Кубані, наскільки вони реальні?

Валерій Єжов: По-перше, якщо таке станеться, то ця вода буде золотою. Її ціна у собівартості продукту зробить його неконкурентним. По-друге, а чи є на Кубані лишня вода? Там настільки зараз активно розвивається сільське господарство, що для Криму її не вистачить. Та й регіону більш вигідно виростити свою власну продукцію і поставити на півострів та продати. А ще, вони чудово розуміють, що рано чи пізно доведеться Крим повертати, то навіщо вкладати кошти у водогін та розвиток території? Краще продавати, таким чином, мати в руках додатковий фактор впливу на населення півострова.

Сергій Огін

QHA