КИЇВ (QHA) -

Про діяльність Донецької обласної державної адміністрації щодо забезпечення миру та економічного зростання в інтерв’ю радіо «Hayat» розповіла радник голови Донецької обласної державної адміністрації, керівник обласної військово-цивільної адміністрації Лілія Олексюк.

Радіо «Hayat»: Пані Ліліє, нещодавно дізнався, що ви стали радником голови Донецької обласної державної адміністрації. Поділіться враженнями після того, як ви вивчили ситуацію, поспілкувалися з людьми. Та й взагалі, чому виникло бажання вийти, так би мовити, із зони комфорту та обійняти цю посаду?

Лілія Олексюк: Дякую за запитання, воно дуже гарне. Я на нього пробувала дати собі відповідь, коли подавала відповідні документи для участі в конкурсі радників на громадських засадах, але за сприяння UNDP ПРООН, які організували відповідний проект. У рамках його реалізації обирали декілька радників з різних питань. Коли мене запитули, чому я вирішила взяти участь в конкурсі, я відповідала, що люблю складні завдання, виклики, а оскільки Донеччина на сьогодні є, з точки зору екології, економіки, культурології та усіх інших, найскладнішим регіоном, мене це зацікавило. Моє завдання полягає у налагодженні взаємин між державними органами та громадянським суспільством, політичними силами, які присутні у регіоні. Як на мене, це надскладне завдання, але дуже цікаве тим, що поки що я не знаю таких альтернатив, де б ще собі влада, на регіональному рівні, ставила таке питання.

Щоб осягнути всю глибину цієї проблематики, треба спробувати вибудувати діалог і довіру між урядовими установами, з урахуванням того, що зона АТО нікуди не поділася, як би її не називали, та дуже складною громадою, яка там проживає. І за національним складом, складом доходів і видатків — це дуже важкий регіон.

Радіо «Hayat»: Ви спілкувалися з жителями Донбасу? Про що вони запитують? Яким бачать майбутнє України? Як ставляться до органів влади та чи достатні ці дії для мешканців, які опинилися на територіях українського прикордоння?

Лілія Олексюк: Скажу так: людина така істота, якій завжди чогось бракує. Тому, які б заходи влада не проводила, якщо не буде радитися з населенням, то завжди буде певна недовіра до її дій, навіть з найкращими побажаннями, мріями про те, як розквітла б Донеччина. Адже психоемоційно люди втратили віру в майбутнє і це дуже серйозно впливає на усі їхні рішення.

Люди, які в силу тих чи інших обставин залишилися на непідконтрольній території, вважають сьогодні, що вони зробили дуже велику помилку. При чому, такі думки мають не тільки мешканці які залишилися на території нашої держави, яка контролюється Україною, а й ті, кому доводиться співпрацювати з так званою окупаційною владою ОРДЛО.

У тих громадян України, в кого залишилися родичі на непідконтрольній території, кому не вистачило житла чи той, хто тут пожив і повернувся, дуже важко сплачувати комунальні послуги, оскільки тієї суми, яка виділяється державою на сплату послуг ЖКГ, недостатньо. Усі кажуть про одне — якби Уряд спробував щось зробити з житлом, вони б усі сюди напевне переїхали, незважаючи на війну, яка триває в Україні. Такі дії влади одразу б поклали край так званому пенсійному туризму, який на сьогодні ще має місце.

На мою думку, внутрішньо переміщені особи потребують зміни статусу на біженців за міжнародними статусами, адже вони втікали навіть не від якоїсь техногенної катастрофи. Запровадження статусу біженців дасть змогу іншим українцям зрозуміти, що ці люди не вороги, адже вони втікали від війни. Через те ці люди нещасні, бо вони втратили там все, навіть родинні фотокартки, і лишилися без минулого.

Ці люди вирвані з коренем з місця, в якому вони жили. Вони ображені та вважають, що для них мало що робить Уряд, їм здається, що ця війна ніколи не закінчиться. Велика проблема в тому, щоб повернути цим людям віру в майбутнє, в те, що у них буде можливість далі жити й працювати.

Радіо «Hayat»: Пані Ліліє, скажіть, будь ласка, якщо, наприклад, у цивільних на Донбасі будуть проблеми з водопостачанням чи допоможуть військові, які мають потужну техніку, вирішити цю проблему?

Лілія Олексюк: Вони завжди допомагають із вирішенням проблем, які стосуються водопостачання чи забезпечення електроенергією, коли в мирне життя втручається війна, та в електроопору, наприклад, потрапляє ворожий російський снаряд. Одного разу для вирішення проблеми пішли цивільні монтери, яких розстріляли з боку неконтрольованої території. Для жителів Донбасу залишається дуже серйозна проблема, що ворог не припиняє стріляти по об’єктах, які знаходяться на території України, ігноруючи навіть великі релігійні свята.

Радіо «Hayat»: Щодо програми «Український донецький куркуль»: у чому вона полягає і наскільки ефективно здійснюється?

Лілія Олексюк: По-перше, логіка цього процесу дуже цікава. Вона полягає у тому, що, на переконання влади Донеччини, наші українці не можуть бути бідними навіть в умовах, коли триває війна. Адже українці, по суті своїй, дуже працьовиті, мають охайну хатинку, і, як то кажуть і земельки під бурячки та цибульку посадить трошки. Тобто, відповідно до цієї логіки, український донецький куркуль — дуже цікаве явище, але це — звичайні люди, яких підтримує Донецька обласна держана адміністрація. Вони виставляють свої ідеї на конкурс, це цілеспрямована програма підтримки малого та середнього бізнесу від обласної влади.

У 2017 році фінансування цієї програми здійснювалося у співвідношенні 50% на 50%. Тобто, половину грошей дає обласна влада і половину — міська. Такий ринковий підхід дає змогу створити нові робочі місця, залучити до бізнес-процесів колишніх воїнів АТО і сприяє розвитку сільського господарства, сфери послуг Донеччини.

Радіо «Hayat»: Уряд і місцева влада у всіх ЗМІ кажуть про децентралізацію як досягнення та розповідають про її перевагу для регіонів України. Яким чином це позначилося на економіці Донбасу?

Лілія Олексюк: Ви знаєте, мені здається, що у цьому питанні треба було б посилити комунікацію з жителями Донеччини. З ними треба більше розмовляти і переконувати у перевагах децентралізації. Наприклад, є така тенденція щодо об’єднання територіальних громад, що передбачає укрупнення сіл. Але люди розуміють ці процеси однобоко і негативно. Зокрема, вважають, що внаслідок цих процесів, зменшиться кількість шкіл та лікарень. На їхнє переконання це погіршить їм життя. Хоча, насправді триває освітня і медична реформа, які поступово можуть змінити наше життя на краще, у тому числі для населення прифронтових сіл та містечок.

Інтерв’ю провів Едуард Солодовник

QHA