КИЇВ (QHA) -

Голова Нацради України з питань телебачення та радіомовлення Юрій Артеменко розповів в інтерв’ю Радіо Hayat розповів про свої досягнення за три роки на посаді.

Радіо Hayat: Ви вже три роки на посаді. Які завдання вирішували? Що вдалося?

Юрій Артеменко: Організація стандартна для країн Європи. У Європі та у світі таку організацію називають регулятором. Вона регулює відносини між суспільством та телерадіокомпаніями, вибудовує систему. У нас з періоду незалежності не все будувалося правильно. Бо правильно з чистого аркуша: зібралися, провели аналітику і кажуть, що країні потрібне одне музичне радіо чи телебачення, одне спортивне, одне дитяче, два інформаційних, три якихось інших; оголосили конкурс; хто переміг, той переміг. У нас же свого часу будувалося так: приходить олігарх до президента, той за якісь певні преференції наліво і направо роздавав. У нас з’явилося багато загальнонаціональних телеканалів. Вони схожі один на одного, відрізняються власниками. Зараз ми плануємо оголосити конкурс на форматну радіостанцію класичної музики. В європейській країні немає радіостанції, яка транслює класичну музику. Я розумію, що слухачів у неї буде небагато, більшість буде слухати рок, шансон чи попсу, але це неправильно. Головне наше завдання – виробити правила гри, а не поділити ринок. Правила гри – це виконання закону, українська мова. Це має бути різноманітність радіостанцій.

Я вважаю, що кримськотатарських радіостанцій має бути більше, хай вони конкурують за свою аудиторію.

Якщо раніше були порушення, то власники приходили, може, не до президента, а до керівників Нацради, вибачалися та пропонували ефір, гроші тощо. Зараз ми кажемо, що закон один для всіх. Порушив норму української музики хоч на один процент в ефірі – заплати штраф.

Також основне завдання – це інформаційний захист країни. Склалося так, що ми живемо у той час, коли на Сході йде війна, Крим відібрали, маса людей є вимушеними переселенцями. Тому донести слова України до захоплених територій – це теж одне з найголовніших завдань. Я вітаю вас з тим, що ви нарешті отримали хоча б одну частоту, в Херсонській області, але я і мої колеги будемо робити все, щоб таких частот було більше.

Радіо Hayat: Окрім вашої організації, є ще Державний комітет з питань радіо і телебачення та Міністерство інформаційної політики. Чи не відбувається дублювання функцій?

Юрій Артеменко: Мухи окремо, котлети окремо. Я виступав і виступаю за те, що Міністерство інформаційної політики потрібне. Міністерство інформаційної політики – це такий собі генеральний штаб. Кому дати, де дати, де прорахувати частоту – ми це маємо робити разом з Міністерством інформаційної політики. Є така комісія щодо мовлення на прикордонних територіях, бо я виступаю більше як технічний орган. А ось Міністерство інформаційної політики має визначати, що в пріоритеті у держави. У нас дуже добра співпраця з міністром Стецем.

Щодо  Державного комітету з питань радіо і телебачення є велике питання. Я не хочу, щоб ображався мій колега пан Наливайко, який очолює цей комітет, але його функції на сьогодні мінімальні, тому що свого часу це був радянський прообраз Держтелерадіо чи Міністерства інформації. Зараз він нього відібрали функції контролю над державними телерадіоорганізаціями. Вона перейшла до Суспільного телебачення. Програма «Українська книга» відійшла до Міністерства культури. Я знаю, що вони взяли на себе аналіз, контроль російських книжок, які заходять до нас. Вони вирішують, яку книжку заборонити. Можливо, ця функція потрібна. Нещодавно я мав жорстку розмову з представниками Держтелерадіо. Вони заборонили книги Акуніна. Треба або ліквідовувати комітет, або дати йому нові функції.

Радіо Hayat: Чи дотримуються радіостанції квот? Чи стало з 2014 року більше якісного українського контенту?

Юрій Артеменко: Питання квот на українських радіостанціях я завжди наводжу як гарний приклад. Я пам’ятаю, як це почалося. Ініціаторами були ми, коли ми поїхали до Польщі, подивилися, як вони захищають свою мову, кожна третя пісня має бути польською мовою. Ми запропонували цю норму. Колеги сказали, що треба 70%. Ми сказали, що це просто вб’є, бо є і кримськотатарські пісні, і російські, і англійські. Як компроміс було прийнято норму, що перший рік 25%, другий рік 30%, третій рік 35%.

Навіть сьогодні, за норми 25%, щоб не потрапити під санкції, радіокомпанії перевиконували в середньому на 7%. З минулого місяця 30%. Ми очікуємо, що норма буде 35 – 37%. Коли це починалося, крутили тільки Славка Вакарчука, старі архівні пісні. Хлопці, дівчата бачать, що є куди розмістити пісню. Майже не в гаражах, підвалах з’являються українські гурти. Коли багато гуртів, то буде якість.

Радіо Hayat: Від чого залежить вартість ліцензії?

Юрій Артеменко: Офіційна вартість ліцензії не залежить від території. Вартість ліцензії залежить від потужності передавача. Чим більша потужність передавача, тим більша вартість ліцензії.

У вас є одна частота, ви хочете збільшити потужність, ви знаходите  точку, де, на ваш погляд, ви могли б встановити передавач, і надсилаєте до нас форму, у якій пишете, що на певній висоті хочете встановити передавач певної потужності. Ми направляємо цю заявку в Український державний центр радіочастот. Спеціалісти прораховують, що, наприклад, передавач потужністю 2 кВт заважатиме іншим, що його зовсім не можна ставити. Погоджується міжнародна координація, тобто країни-сусіди мають сказати, що їм сигнал не заважає (окрім Росії). Тоді ми виставляємо на конкурс. Далі дивимося, хто найближче до людей, краще може запропонувати, кому цікавіше слухати. Якби  Hayat претендувало би на частоту в Закарпатті, то я 100% не проголосував би, тому що там більш угорське населення. Коли це відбувається, платиться цей ліцензійний збір, починає працювати. Що стосується вторинного ринку, коли ви не справляєтесь, а інший бізнес хоче купити, то це договірні процеси.

Радіо Hayat: Є такі випадки, коли хтось вам телефонує з Банкової і рекомендує не накладати штраф чи подовжити ліцензію?

Юрій Артеменко: Президент ніколи не дзвонив. Якщо президент не дзвонить, то хто візьме на себе ризик подзвонити? Народні депутати дзвонять, але це не в ультимативній формі: «Юр, подивіться». А я відповідаю, що це конкурс. Перевага в тому, що я не один, нас 7 людей. Дзвінки були, це не були погрози. Я спокійно до цього ставлюся. Право кожної людини подзвонити і попросити.

Ми інколи беремо до уваги, коли є рекомендаційні листи органів влади. Наприклад, конкурс на мовлення в селі. Коли приходить комунальне підприємство і бізнесмен, то за бізнесменом сьогодні гроші є, а завтра він збанкрутів. Якщо комунальне підприємство приносить лист підтримки районної ради, то ми розуміємо, що громада зацікавлена, що вони виділять гроші, що є стале майбутнє, підкріплене грошима.

Радіо Hayat: Загалом яка в технічному сенсі база наших передавачів? Скільки всього зареєстровано? Коли приймали закон про цифрове телебачення, планувалося, що з 2018 року повністю перейдуть з аналогового на цифру, але потім термін продовжили. Чи буде практика телебачення розповсюджуватися на радіо?

Юрій Артеменко: Я не згадаю кількість ліцензіатів. Мова йде про сотні радіостанцій, провайдерів. Технічна база різна. Хтось використовує старенькі. Свого часу нам допомогли Литва, США, які безкоштовно давали передавачі. Хтось купує нові. Запрацював потужний український виробник, який виготовляє передавачі.

Що стосується цифрового мовлення, то я думаю, що ми йдемо до того, щоб перенести термін введення цифрового мовлення ще пізніше. Що стосується цифрового радіо, то сьогодні в Києві немає цифрового радіо. Це новий тренд, який почався у світі. Норвегія перейшла на цифрове радіо.

Ми хочемо оголосити конкурс на цифрове радіо в Києві, тому що Київ – це набагато багатіше місто за інші.  Це буде своєрідний експеримент. Є певні проблеми: немає апаратури в кількості, щоб воно приймало. Або люди будуть купувати приймачі, або радіокомпанії почнуть акції.

Радіо Hayat: Коли ви вітали громадян з Днем працівників радіо, телебачення та зв'язку, передусім ви привітали відеоблогерів. Чому вони зараз цінні?

Юрій Артеменко: Цінні всі, цінні ви, ви – герої. Я зичу вам розвиватися. Ви ж не поставили ультиматум: дайте нам частоту в Києві, а ми за це будемо мовити в Херсонській області.

Чому я звернув увагу окремо на відеоблогерів? Тому що дуже швидко розвиваються технології.

Радіо Hayat: Ви бали активістом ще першого, Помаранчевого майдану. За ці роки свобода слова, роль ЗМІ зросла в Україні?

Юрій Артеменко: Звичайно. Ви подивіться, які ефіри були при Януковичі. Спробував би хтось сказати на нього якесь слово, сиділи б завтра в тюрмі, або морди були б побиті. Стільки справедливої і несправедливої критики на владу, як зараз, ніколи не було. Часто це зловживання свободою слова. Але я оптиміст. Переживемо і вийдемо на стандарти справжньої журналістики.

Я виступав на конференції медіаправа і казав, що нам дуже потрібне саморегулювання. Але у нас ще живуть рудименти совковості, ми боїмося щось сказати своєму власнику, нам треба зробити так, щоб телерадіокомпанії жили по грошах. Треба продовжувати у своєму житті Майдан, але не базар.

Радіо Hayat: Як в напрямі Донбасу іде робота?

Юрій Артеменко: На Донбасі є, було і буде українське мовлення. Технології не заборониш. Було б бажання людей дивитися. Наші радіостанції та телекомпанії добивають до Донецька, але у багатьох людей є страх, їм треба повернути тарілки в сторону Києва, вони знають, що до них завтра прийдуть у плащах і заберуть, вб’ють їх.

Ми працюємо над тим, щоб збільшити мовлення.

Радіо Hayat: «Хаят» перекладається як життя. Що для вас життя?

Юрій Артеменко: Життя – це кожен день, треба радіти кожному дню, треба бути оптимістами. В житті стільки зараз поганого, журналістам треба давати людям оптимізм.

QHA