КИЇВ (QHA) -

Ситуація з базовими правами людини в окупованому Росією Криму — катастрофічна. Декларація прав людини, яку 10 грудня 1948 року прийняла Генеральна асамблея ООН, наразі на півострові не більш ніж декларація — практично біля кожного з переліку прав можна ставити позначку "не дотримується". Окупаційна російська влада повністю "виправдовує" свою назву — системно і послідовно чинить репресії, утиски, переслідування проти мешканців півострова.

Агентство QHA поспілкувалось з координатором Кримської правозахисної групи Ольгою Скрипник про те, якими "здобутками" відзначають річницю Декларації з прав людини в Криму, чи можуть зараз, в окупації, кримчани реально боротися за свої права; чи дає якісь результати міжнародний тиск на Росію і що повинна зробити Україна для захисту своїх громадян в поки що окупованому Криму.

"Маємо в Криму порушення всіх фундаментальних прав людини..."

QHA: Ольга, триває четвертий рік окупації Криму Росією. Немає сенсу запитувати, чи порушуються права людини в Криму, адже відповідь очевидна — порушуються. Розкажіть, будь ласка, які саме права людини на півострові знищені найбільше.

Скрипник Ольга:  Наслідком окупації Російською Федерацією Криму стало саме те, що ситуація з правами людини різко погіршилась. На сьогодні ми маємо в принципі порушення всіх фундаментальних прав людини в Криму. Здебільшого вони пов’язані саме з політичними мотивами. Найбільш брутальне — це питання, пов’язані з політичними в’язнями. На сьогодні політв’язнів у Криму, які або залишаються в Криму, або вже переведені до Росії, вже більше п’ятидесяти, а якщо в цілому порахувати, то за період окупації 70 людей з кримськими політично мотивованими справами були незаконно позбавлені волі в рамках кримінальних проваджень.
Наступне – це постійне порушення свободи зібрань. Десятки і десятки людей пройшли в рамках адміністративних справ лише за те, що вони виходили на мирне зібрання, виходили з різними плакатами на захист кримських мусульман, кримських татар, українців. До цих людей, приміром, застосовувались адміністративні штрафи, а до деяких навіть застосовували адмінарешти від 2-х до 15-ти діб.
Також погіршився стан з захисниками. На сьогодні  окупаційна російська влада навіть намагається переслідувати адвокатів. Одна з таких справ — це справа Еміля Курбедінова, якого позбавили волі на певний час і це також є переслідування. 

Далі — питання дискримінації за національною ознакою, безумовно. Наша група (КПГ— ред.) збирає для Міжнародного суду ООН докази дискримінації відносно українців і дискримінації кримських татар за ознакою їхньої національної приналежності. І це питання більш конкретно буде розглядатися наступного року, коли Україна буде представляти в суді свою позицію.

Також, в цілому, треба зазначити, що ситуація в сфері охорони здоров’я серйозно погіршилась – як у місцях позбавлення волі, так і в лікарнях.

І ще з таких фундаментальних речей – це питання свободи слова. На сьогодні Росія намагається повністю контролювати інформаційний  простір. Для цього вона знищує незалежні ЗМІ і багато українських ЗМІ вже залишили Крим. Інші працюють лише підпільно і навіть вони під великим ризиком. Крім того, Росія створює підконтрольні ЗМІ, які формують потрібний їй інформаційний простір. Також на території Криму блокується багато українських сайтів та інформаційних ресурсів, які надають кримчанам альтернативну інформацію. Такі, приміром сайт вашого агентства (QHA), сайт «Крим.Реалії», багато інших Росія намагається на місцевому рівні блокувати, щоб мешканці Криму не мали доступу до цієї інформації.

QHA: Нещодавно експерти оприлюднили катастрофічні цифри: за роки російської окупації в Криму в 30 разів скоротилась кількість українських класів – до 28, кількість учнів, що навчаються українською мовою, зменшилася майже в 35 разів – до 371 учня. Красномовне свідчення, порушення прав на освіту рідною мовою.

Скрипник Ольга: Так. Щодо освіти, то ми саме подавали до Міжнародного суду ООН інформацію в квітні про те, що в Криму майже знищена українська освіта, люди не мають доступу до освіти українською мовою, знищені майже всі школи з українською мовою навчання. Також обмежується можливість викладання кримськотатарською мовою. І інший ризик у цій ситуації, що крім того, що знищують українську культуру та мову, також дуже високий рівень  ворожнечі проти українців і проти всього, що пов’язано з Україною. Тобто людей залякують, щоб вони боялись навіть розмовляти українською або говорити про свою українську ідентичність.

QHA:  З ваших прикладів виходить, що в Криму фактично всі вікові категорії страждають від «дотриманням прав людини російським методом» — від школярів, які не можуть навчатися рідною мовою, до старих людей, які виходять на одиночні пікети, і яких за це затримують.

Скрипник Ольга:  Так, дійсно – де-факто /окупаційна/ влада ігнорує будь-які стандарти і може ув’язнити будь-яку людину.  Ну наприклад, як ми бачимо за справою того ж Сервера Караметова — незважаючи на те, що він людина дуже похилого віку, все одно його навіть позбавили волі, проти нього був застосований адміністративний арешт. Або як у справі, яка була відкрита 23 листопада, коли за гратами опинились чотири людини – активісти кримсько-татарського національного руху, коли трагічно померла Веджіє Кашка. Тобто людям, які потребують медичної допомоги, чий поважний вік не дозволяє перебувати в СІЗО, все одно обрали саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою. Так, це саме говорить про те, що будь-яка людина може стати жертвою політично мотивованого переслідування.

"Світ має тиснути на Росію, і вона змушена буде і далі звільняти людей..."

QHA: Чи є зараз хоч якась можливість  у міжнародних організацій захистити права кримчан?

Скрипник Ольга:  Проблема в тому, що на сьогодні жодна міжнародна організація не працює постійно на території Криму – там нема офісів ОБСЄ, ООН або Ради Європи. Є окремі візити, як наприклад, від Ради Європи або від інших міжнародних організацій, але цього недостатньо. У Криму, наприклад, не працює Комітет проти тортур ООН, куди можна звертатись.  

QHA:  При цьому, і Україна, і міжнародні організації, постійно чинять тиск на Росію за порушення прав людини в окупованому Криму. У квітні Міжнародний суд  ООН прийняв проміжне рішення, яким зобов'язав Росію, зокрема, відновити освіту українською мовою, припинити порушення прав кримських татар. Чи Росія зважає на ці заклики і судові рішення? Чи  зменшується кількість порушень прав людини в Криму, чи нічого не змінюється?

Скрипник Ольга:  Важко сказати. Наприклад, при втручанні Туреччини двох політв'язнів звільнили – це Ільмі Умеров та Ахтем Чийгоз. Водночас, у цілому перелік політичних в’язнів збільшився. Тобто, з одного боку, Росія тиск послабила, а з іншого боку – посилила. 

Але все одно всі ці міжнародні правові механізми треба використовувати, бо це також правова підстава для того, щоб посилились санкції проти Російської Федерації. Щоб там не заявляла Росія, але санкції роблять свою справу. Економічний та політичний тиск все одно впливає на Російську Федерацію, і нарешті це має дати свої результати – Росія буде звільняти людей. Але тут треба бути більш активними і, на мій погляд, міжнародній спільноті треба впроваджувати більш жорсткі санкції, які саме пов’язані з правами людини, і не лише секторальні санкції, які стосуються економічних питань, але й персональні санкції до людей, які стоять за переслідуваннями, за катуваннями тощо. Це також оголошення людей до міжнародного розшуку, щоб їх розшукували не лише в Україні, але й по всім іншим країнам. Ще інше питання важливе — необхідне звертання до Міжнародного кримінального суду, тому що саме цей суд має можливість у подальшому притягати до відповідальності таких людей, як Путін, Шойгу, Бастрикін, які стоять саме за організацією агресії, за переслідуваннями наших людей і за страшними порушеннями прав людини.

Публічність, єдність і ненасильницький спротив — головна "зброя" кримчан для захисту своїх прав

QHA: Але поки оця вся міжнародна правозахисна машина запрацює, у Криму щодня відбувається порушення прав людини; фактично щотижня відбуваються хаотичні обшуки і затримання кримських татар. Чи є зараз можливість у людей в окупації хоч якось захистити свої права?

Скрипник Ольга: За всіх наявних обставин, захистити свої права все одно можна — шляхом співпраці з правозахисниками. І тому дуже важливо тримати зв’язок з правозахисниками, які працюють на цих територіях, вони саме допомагають комунікувати з ООН, РЄ. Або, наприклад, наші колеги допомагають людям подавати скарги до Європейського суду з прав людини. І це важливо робити.
По-друге, це місцевий рівень захисту. І тут питання, в першу чергу, про роботу адвокатів.  Ми всім людям радимо – якщо до вас приходять з обшуком або викликають на допит, або, не дай боже, відкрили кримінальну справу проти вас, – обов’язково звертайтесь до адвокатів або до правозахисників, щоб вам надали правову допомогу — часто це як раз дозволяє знизити ризик і допомогти. У певних справах політичних в’язнів допомога адвоката і правозахисників призвела до того, що людей хоча б перестали катувати або почали надавати їм медичну допомогу, або побачення з родичами. Тому це дуже важливі моменти. І важливо повідомляти про те, що з вами сталося, – якщо прийшли з обшуком, то напишіть у Фейсбуці або в соцмережах, щоб громадські активісти, небайдужі люди в Криму і тут, на материку, встигли зреагувати, звернутись до міжнародних органів. Тому що дуже часто публічність теж є одним із механізмів захисту наших людей, які там залишилися.

Практика показує, що якісь речі /щодо захисту своїх прав/ можна робити в Криму і зараз. Ми бачимо, що, наприклад, люди виходили на масштабну акцію проти переслідування кримських мусульман і кримських татар. Тому ті речі, які люди все ж таки продовжують робити, – це форма ненасильницького спротиву, форма мирного захисту своїх прав. Наприклад, коли вони приходять до будівель суду під час судових засідань, підтримують політичних в’язнів – це також є важливим інструментом захисту людей.

QHA: При тому, що право на мітинги, на зібрання в Криму теж обмежені, і кожен, хто виходить на такий мітинг або й одиночний пікет, сам ризикує бути загратованим...

 Скрипник Ольга: Так, обмежене /право на зібрання/, але все одно, коли людина бачить, що в залі судового засідання є родичі, є активісти, – це важлива підтримка. І це також тиск на суддів – це все ж таки на них впливає. Багато хто з суддів залишається місцевими, кримськими суддями. Інколи вони замислюються, чи варто їм посилювати якісь там санкції проти людей. Наприклад, справа Рената Параламова показала, що коли люди згуртувалися, пішли шукати його – вони все ж таки допомогли його звільнити з лап ФСБ, які його катували майже всю ніч. Тобто є позитивні моменти, коли люди разом захищають один одного. Це не так часто, але все ж таки буває.

QHA: Скажімо, Володимира Балуха нещодавно відпустили під домашній арешт...

Скрипник Ольга:  Так, це маленька перемога. Або, наприклад, Мустафа Дегерменджі та Алі Асанов — все ж таки в квітні вони також були переведені під домашній арешт, а до цього були два роки позбавлені волі у СІЗО. Тому треба продовжувати боротися — і нам тут на материку – за всіх людей у Криму, і людям, які там залишаються, хоча для них це дуже важко. І все одно сила в тому, щоб вони єдналися, шукали один одного, підтримували один одного – це допомагає людям і на емоційному рівні, і на рівні захищеності.

QHA: Ви розповіли, як протидіяти політичним утискам. А з приводу таких базових прав, як право на освіту рідною мовою, право на медичну допомогу – чи можуть самі люди впродовж окупації щось вчинити, щоб вже зараз забезпечити їхнє дотримання в Криму?

Скрипник Ольга:   Я б не сказала, що люди повністю позбавлені цих можливостей – люди єднаються, вони добиваються дотримання своїх прав, вони виходять з мітингами на вулицю. Вони все одно вимагають, щоб створювали українські школи або українські класи. Я думаю, все одно важливо, щоб люди не здавалися, а єдналися і разом добивалися якихось змін. Тому що від їхньої активності також дуже багато чого залежить. Так – непросто змінити систему, але все ж таки, я думаю, що не можна повністю опустити руки, а якісь можливості зберегти українську культуру є. Ми знаємо, що є, наприклад, і Український культурний центр, який працює, є кримськотатарські школи, які продовжують працювати. Тому, в принципі, все ж таки це можливо, але це дійсно, дуже серйозний тиск на цих людей, і для них дуже важлива підтримка з боку держави. У першу чергу, я маю на увазі, української держави і міжнародної спільноти. 

QHA:  І в чому може проявитися така підтримка кримчан з боку держави Україна?

Скрипник Ольга:  По-перше, українським парламентарям необхідно прийняти законопроект про підтримку жертв політично вмотивованого переслідування, який зареєстрований у ВРУ. Далі – це внесення змін до постанови, яка стосується діяльності консульських установ – це надасть можливість того, щоб консульські установи в РФ допомагали нашим в’язнями, які опинилися в Росії. Як, наприклад, справа проти кримських мусульман, за якою позбавили волі Руслана Зейтуллаєва. Зараз йдуть засідання за справою Еміра-Усеїна Куку, які вже на території РФ будуть відбуватися, тому наші консули зможуть захищати і допомагати в цих питаннях. Але для цього треба, щоб Україна виділила додаткові кошти – для цього треба  затвердити зміни і затвердити бюджет, де будуть ці кошти. По-третє – президент України і взагалі українська влада повинні створити єдиний координаційний орган, який буде опікуватись питаннями звільнення політв’язнів, спілкуватися з родичами, правозахисниками та правоохоронними органами, щоб була єдина політика. І четверте – це все ж таки прийняти нормальну Концепцію захисту прав людини на окупованих територіях – це засади державної політики: як і що саме всім державним органам  треба робити, щоб захистити людей на окупованих територіях. Такої стратегії й досі нема, тому у нас багато норм законодавства суперечить одне одному, і в питанні захисту наших людей в окупації нема єдиної політики України як держави.

Дякую за Інтерв'ю.
Спілкувалась Тетяна Іваневич

Від редакції: попри всі намагання, Росії не вдається приховати кричущі порушення прав людини в Криму. І світ продовжує не просто брати це до відома, але й вживати заходів. Так, у жовтні п.р. Верховний Комісар ООН з прав людини Зеїд Раяд аль-Хусейн відзначив значне погіршення ситуації із забезпеченням прав людини у Криму після його анексії Росією.

— Жахливі порушення прав людини, пов'язані з арештами і затриманням громадських активістів, їхні зникнення, тортури і непрозора система їхнього засудження характеризують ситуацію у Криму, — вказав він.

Доповідь Верховного комісара мала суттєвий вплив на сприйняття країнами-членами ООН дій Росії на окупованій нею території.  Вже в листопаді на Третьому комітеті з прав людини Генеральної асамблеї ООН був схвалений проект "оновленої кримської резолюції", яка містить дуже жорсткі вимоги до країни-окупанта. Наприкінці грудня проект резолюції буде винесений на голосуванння Генасамблеї ООН.

QHA