КИЇВ (QHA) -

Народний депутат трьох скликань, поет і громадський діяч Іван Драч розповів журналістові Олександру Вороніну в ефірі Радіо Hayat про референдум 1991 року та ситуацію в Криму.

Радіо Hayat: Коли ви дізналися про трагічну долю кримських татар?

Іван Драч: Про трагічну долю кримськотатарського народу я дізнався не одразу. Я знав, що є татари на білому світі – волзькі, казанські, кримські, а потім став цікавитися, хто ж це такі. Про кримських татар я дізнався вже згодом і полюбив своїх двох друзів — Рефата Чубарова та Мустафу Джемілєва, з того часу я кримськотатарський патріот. Написав навіть статтю, яка називається «Моя кримськотатарська доля», бо все це дуже для мене близьке і дороге.

Радіо Hayat: Ви стояли біля джерел нашої незалежності та були першим керівником Народного руху разом із В’ячеславом Чорноволом. Ця ідея Народного руху була калькою балтійських рухів чи вона визрівала в лоні України?

Іван Драч: Вона йшла з Європи. Коли впала Берлінська стіна, то пішло за інерцією на схід, почалася Польська солідарність, а потім ці балтійські фронти. Таким чином ми мусили робити таку структуру. Це все було після Чорнобиля, де в мене тяжко захворів син. Я собі тоді подумав: «Що ж це таке? Я вірою та правдою служу країні, а тут немає ані сімейного щастя, ані щастя в державі». Таким чином, я вирішив разом зі своїми колегами створювати Народний рух України.

Радіо Hayat: Як ви вважаєте, чому у 1991-му році за незалежність України проголосували 91%, у тому числі 57% — у Криму, але росіяни змогли так легко забрати Крим? Чому не спрацювала наша армія та наші патріоти?

Іван Драч: Хто тоді очолював Україну? Турчинов? Якби він твердо стояв на державницьких позиціях і якби він дав можливість загинути навіть кільком десяткам чи кільком сотням у Криму, коли б вони відбили цих «зелених чоловічків», не було б в нас захоплення Донбасу. А так одна подія накладається на іншу. Люди повинні бути рішучими, щоб там не було. Я служив в армії та знаю, що коли стоїш на посту, кажеш: «Стій, сріляти буду». І стріляєш. Це ж елементарні речі.

Ви знаєте, мене вражає трагічна і прекрасна доля кримськотатарського народу, міцного, як кинджал, який входить у будь-яку систему і може її розрубати, і може їй дати раду.

Радіо Hayat: Я не хочу бути адвокатом Турчинова, але він був виконувачем обов’язків, та й чинився певний тиск з боку Заходу. Можливо, якщо б у Турчинова була надія на армію у Криму, але ж 90% військових там виявилися зрадниками та колаборантами.

Іван Драч: Я це все знаю, але 10% — вони ж були. Ті люди, як проходили з українським маршем, не здавалися, вони могли ж і стріляти. Якби вони відкрили вогонь, то все це було інакше зовсім. Це моя точка зору.

Радіо Hayat: Що нам потрібно зробити, аби повернути і Крим, і Донбас?

Іван Драч: По-перше, треба починати з Криму, а не з Донбасу. Мені так видається, що треба було б нашій державній системі за допомогою світової спільноти добиватися того, щоб Крим був кримськотатарською окремою державою. Щоб це була нейтральна держава під наглядом Росії, України, Туреччини і світової спільноти, і щоб відбулося виведення всіх військ з Криму. Щоб це був курорт. Пабло Неруда казав: «Крим – це орден на піджаку Землі».

Зараз, мені здається, обов’язково потрібно, щоб на території Херсонської області зробити ареал чи район, і назвали його кримським ареалом, щоб концентрувати там всі сили, які тільки можна, ближче до Криму. А звідти вести пропаганду, дати можливість людям туди приїздити, бо до Криму ж неможливо приїхати і вшанувати кримських татар.

Радіо Hayat: Влаштувати вільну економічну зону там?

Іван Драч: Так, щоб життєвий рівень там був високий.

Радіо Hayat: Як би ви оцінили нинішню каденцію Верховної Ради і ті реформи, які вона проголосувала?

Іван Драч: Багато є цікавого і важливого. Але найбільше вражає, що є два цих блоки – Порошенка і «Народний Фронт». І вони, начебто, мають повну силу і повну владу, нехай би і вони за все це відповідали. А так всі претензії йдуть до Порошенка, якого не завжди слухають навіть депутати з його власного блоку. Через те він мусить так цікаво філігранно грати у своїй політичній грі, щоб частково залучати і Опозиційний блок, і інші системи, щоб проводити свою лінію. І це непроста гра. Багато іронії та скепсису виникає в душі, коли дивишся на роботу цього парламенту.

Радіо Hayat: Дехто вважає, що позачергові вибори неминучі, проте більшість експертів вважає, що вибори  відбудуться у призначений строк. А як ви думаєте?

Іван Драч: Якщо народ витерпить, то вони будуть тоді, коли призначено, а якщо не витерпить, то буде черговий Майдан, адже терпіння небезкінечне.

Радіо Hayat: Вам доводиться спілкуватися з молодими авторами. Чи є серед них такі імена, з якими варто нам ознайомитися?

Іван Драч: Про молодих авторів поки важко ще щось казати, про них поки ніхто нічого не знає. Проте в нас взагалі проблеми з літературою. Зараз засідає комітет щодо Шевченківських премій. Очолює його шанований діяч – Юрій Щербак. Я подивився на список висунутих людей і не знайшов там цікавих особистостей. А, наприклад, Оксана Забужко ходить без премії, Василь Шкляр має тільки народну цю Шевченківську премію, Дереш — не має премії, Жадан – найзнаменитіший із сучасних літераторів — не має Шевченківської премії! Як же ви хочете, щоб розвивалася українська література, коли найвидатніші письменники від Ліни Костенко до Сергія Жадана не мають Шевченківської премії? Мені здається, що це проблеми нашої еліти, керівництво нашим гуманітарним блоком дуже слабе та недолуге.

Радіо Hayat: Як українцям бути оптимістами?

Іван Драч: Якщо в нас кримські татари оптимісти, то гріх українцям не бути оптимістами.

Джерело: Радіо Hayat

QHA