КИЇВ (QHA) -

Депутат Верховної Ради України Аркадій Корнацький розповів журналістові Оксані Бєляковій в ефірі Радіо Hayat у програмі «Анатомія життя» про його нинішню політичну діяльність.

Радіо Hayat: Звідки ви?

Аркадій Корнацький: Я народився у селі в Миколаївській області. Останнім часом доводиться часто згадувати це, тому що в Україні зараз йде медична реформа. Я, мої молодші брат і сестра народилися у сільському фельдшерсько-акушерському пункті. Переважна більшість сільських дітей народжувалися саме у фельдшерсько-акушерському пункті, тому що не треба було їздити у райони у родильний будинок. Коли настав час, я пішов в армію, після неї пішов навчатися в університет у Москві. Там я жив після закінчення навчання, працював аж до 2005 року, потім повернувся на Батьківщину, рідна країна покликала. Я тепер тут живу і працюю понад 10 років.

Я – юрист. Я закінчив дуже цікавий навчальний заклад, який був унікальним свого часу. Називався він тоді Університет дружби народів імені Патріса Лумумби. Я закінчив факультет економіки і права за спеціалізацією «Міжнародне право». Так склалося, що за дипломною спеціалізацією «Міжнародне право» я пропрацював всього пару років після закінчення університету у 1980 році. Потім довелося іти заробляти на життя, на сім’ю, я пішов працювати з радянським, російським правом, а потім українським.

Радіо Hayat:  До таких вишів був шалений конкурс?

Аркадій Корнацький:  Конкурс був. Рекомендації були у всіх абітурієнтів без винятку. Конкурс створювався спеціально, щоб мати можливість відбирати. На юридичну спеціальність було близько 5 людей на місце. Попри те, що був блат та інші корупційні способи, прості люди без родинних зв’язків вступали.

Коли я ще до армії вступав в Київський державний університет імені Тараса Шевченка і дуже вперто намагався потрапити на юрфак (тоді не брали простих випускників середньої школи на юридичні факультети), декан факультету запитав, чи є у мене впливові родичі. Я відповів, що один родич працює бригадиром у колгоспі. Закінчилося тим, що я таки не вступив до нашого українського державного університету.

Радіо Hayat:  Як зараз вас сприймають у вашому рідному селі, коли ви приїздите на якісь свята? Дають вам настанови, за кого голосувати?

Аркадій Корнацький:  Родинні і дружні зустрічі у моєму селі и довколишніх селах фактично ніяк не змінилися, окрім того, що я став набагато старший, ніж був тоді, дехто звертається до мене на «ви», а не на «ти». Як був там Аркадієм, так і залишаюся Аркадієм. Близькі друзі називають мене Аркашею.

Звичайно, в українському селі багато чого змінилося на гірше, зокрема і в моєму селі, яке називається Чаусове Друге, хоча в ньому працює досить потужне підприємство – наша сімейна «Агрофірма Корнацьких». Це підприємство намагається робити все для підтримки соціальної сфери, але потужностей підприємства не вистачає, тому що держава за останні пару десятків років довела село до такого стану, що тільки нова державна політика може врятувати щось. Задля цього я зараз працюю і в форматі народного депутата, і  в форматі громадсько-політичного діяча. Я зараз працюю над тим, щоб створити потужний громадсько-політичний рух, який призведе до кардинальних змін в Україні. Те, що відбувається останні 20 років, не може далі продовжуватися, це все суцільний злочин проти народу.

У політиці були бандити. Вони прийшли до влади не у 2010 році, тоді прийшло тільки чергове покоління бандитів. Вони прийшли в середині 90-х років. Це все банда, яка називається українським політикумом або політичною елітою. Саме ця політична «бандота» змусила мене зрозуміти: поки ти сам і такі , як ти, не підуть у політику і не зроблять так, як має бути, ніхто цього не зробить. Тому я і пішов у політику.

Радіо Hayat: Ваша рідна область знаходиться близько до Криму. Як позначилась анексія Криму на економічних зв’язках, житті у вашій області?

Аркадій Корнацький: Відторгнення Криму відобразилося на всій Україні. Напруга там, безумовно, була вищою, ніж в центральних, західних або північних регіонах України. Я так розумію, що певні стратеги небезпідставно розглядали і Миколаївську, і Одеську, і Херсонську області як черговий транш розвалу України. Це було продемонстровано багатьма подіями.

Коли я йшов вперше на вибори, у 2012 році, то мені казали: «Куди ти лізеш?». Всі вважали, що тут пройдуть тільки регіонали і комуністи. Ця область була запресована чиновницько-олігархічно-кримінальною номенклатурою.

Питання Криму для України є тестовим, показовим. Я б почав розкривати цю тезу з часу, коли було прийняте рішення про повернення кримських татар на історичну Батьківщину. Українська влада на 100% показала, наскільки вона завжди була антинародною, тому що кримськотатарський народ більше, ніж представники усіх інших національностей, які проживали в Криму, відчув на собі цю антинародність передусім через земельне питання. Відколи кримські татари почали повертатися до Криму, відтоді влада веде з ними війну, щоб не надати їм землю, на яку вони мають подвійне право: не просто визначене законом, а дане Богом, бо це корінний народ Криму. Я буду дуже здивований, якщо хтось надасть мені бодай один приклад нормального надання або повернення землі кримськотатарським сім’ям у Криму. Не було такого! Я багато разів був у Криму, спілкувався з моїми знайомими кримськими татарами. Вони навіть вимушені були робити самозахоплення земель.

Якщо мене почують кримські татари, я хочу, щоб вони зрозуміли, що не тільки вони одні так жахливо тероризувалися чиновниками. Те ж саме роблять чиновники у всіх областях України. Але коли люди повертаються на голе місце, зустрічати їх тим, що не давати і шматка землі, де вони можуть оселитися і власними руками збудувати житло, - це злочин, який потребує покарання. Це для мене дуже болюча тема. Я займаюся земельно-правовими проблемами і питаннями земельної реформи дуже багато років, зараз працюю над законодавством з цього приводу.

Свого часу я співпрацював з місцевими мешканцями Криму, я придбав у власність земельні ділянки, почав займатися сільським господарством. Але потім все закінчилося, коли почалися події 2014 року, тому земельне питання – це перше питання, яке потрібно буде вирішувати після повернення Криму. Першими отримати землю у Криму для всіх потреб повинні кримські татари. Влада повинна сама принести людям документи на право власності на землю і вибачитися перед ними за десятиліття мук, які терпіли люди.

Радіо Hayat: Так зване російськомовне населення нібито вважало, що прихід Путіна зробить життя кращим. Єдиними, хто не зрадив, виявилися кримські татари. Наскільки ми готові знайти аргументи, щоб переконати інших мешканців Криму в тому, що повернення - єдиний шлях для розвитку?

Аркадій Корнацький: Я би не став казати, що там всі росіяни чи українці день і ніч сиділи і думали, щоб хтось прийшов. Це досить локальні групи впливу або локальні настрої, вони були і є не тільки в Криму, на Сході України. Вони є і на Закарпатті. Давайте поставимо собі питання, чи є у Києві такі категорії людей, які кажуть, щоб хтось прийшов. Я сподіваюся, що нема, але мене дивує, чому практично весь Київ розмовляє російською мовою. Я вважаю, що багато наших співгромадян всерйоз не думають, що вони роблять, що вони висловлюють. Так, мабуть, було і з багатьма мешканцями Криму до 2014 року.

Найголовніша причина, чому люди мали певну алергію на українськість і на Україну, полягає у державній українській політиці. Хтось може навести приклад , щоб чиновник зробив щось так, як має робити слуга народу? Увесь апарат є антинародним. Це просто окрема каста, яка утворилася в Україні завдяки чіткому плану. Я переконаний, що ця стратегія була вигадана у середині 90-х років і була чітко закріплена Конституцією 1996 року. Це стратегія узурпації влади. Тоді було вчинено головні антидемократичні дії, зокрема викреслено сільські, міські, селищні ради, їх назвали органами місцевого самоврядування, але це повинні бути органи державної влади. Таким чином влада була узурпована у Києві. А потім створили районні державні адміністрації, обласні державні адміністрації і дали їм функції наглядача, розпорядника майном, а всіх інших поставили перед ними на коліна. Реалізація цього плану зараз закінчується тим, що сільради знищують через так звану децентралізацію.

Влада в Україні практично повністю недемократична. У людей немає доступу до правосуддя,  справедливості. Я кажу це до того, що ми маємо це змінити. Я переконаний, що скоро це буде змінено. Український народ кілька разів показав, що довго такого терпіти не може. Усі свідомі українські громадяни терпіти того, що зараз відбувається, не будуть. Коли відбудуться ці зміни, тоді зміняться настрої навіть в українських громадян у Криму. Я думаю, що тоді вони отримають мотивацію для добровільного і радісного повернення у склад України.

Радіо Hayat: Депутати весь минулий тиждень працюють над поправками до кодексів. Що чекає на людей, коли все гамузом буде проголосовано?

Аркадій Корнацький: Тільки загрози для українського суспільства несе практично вся діяльність нинішньої Верховної Ради. Я уже три роки є народним депутатом. Як професійний юрист я заявляю, що все, за винятком кількох законопроектів, які вносив президент України, є макулатурою або величезною шкодою.

Радіо Hayat: Що робити людям, яких жахають тим, що заберуть квартиру за несплату комунальних платежів?

Аркадій Корнацький: У цивільно-правових стосунках є певні аксіоми, які у цивілізованих країнах ніколи не порушуються. Людину не можна позбавляти житла. В Україні навіть ці засади порушуються. Від того, що впроваджуються приватні виконавці, стане гірше. Я не скажу, що державні виконавці були ідеальними, це практично злочинці, які працюють під керівництвом штабу корупції і злочинності, яке називається Міністерство юстиції України. Оце їхній головний штаб. Там за останні три роки були осучаснені методи грабування, корупції та здирництва. Стане гірше. Але треба бути до того готовим, протриматися рік-два, поки не буде відсторонена від влади вся та мафія, яка зараз є у владі, поки не будуть відновлені справедливість і законність. Це не тривалі процеси, як багато хто думає. Це все можна зробити в один день. Корупція може бути припинена в один день, свавілля державних органів, зокрема й правоохоронних, які я називаю правопохоронними, може припинитися один день. Це змінюється, коли керувати системою приходять чесні люди.

Тим людям, яким загрожує позбавлення житла, треба чинити спротив. Для того, щоб цей спротив був успішний, треба об’єднуватися за місцем проживання. Сусіди не повинні дозволяти ображати або позбавляти майна цих людей. Отут дуже показовим є приклад кримськотатарського суспільства, тому що я знаю безліч випадків, коли на захист однієї людини поставали не тільки всі сусіди, поставало все суспільство. Не треба чекати поблажки від бандитів, тому що влада зараз – фактично бандити.

Радіо Hayat: Ви вважаєте, що у вас є ресурс однодумців, яких можна буде згуртувати, щоб виконати всі ваші плани?

Аркадій Корнацький: Я зараз говорив не стільки про себе, я говорив про всіх громадян, які не хочуть миритися зі свавіллям. Безумовно, такий ресурс є у всіх. Якщо прямо відповідати на ваше питання, такий ресурс у мене є в усіх областях України.

Радіо Hayat:  Деякі люди втомилися, вони бачать, що результатами революцій користуються не найкращі представники народу. Їх знову треба переконувати розправити плечі.

Аркадій Корнацький: Я думаю, що ви маєте рацію, але така втома триває в Україні 100 років, тому що перша революція, яку зробив український народ, сталася у 1917 році. У лютому 1917 року царизм був повалений українськими селянами у солдатських шинелях царської армії. Більшовики потім осідлали рух солдатських рад, як у 2014 році у владу в’їхали ті, хто зараз творить антинародне горе, яке називається черговими реформами. Я думаю, що ця втома повинна перерости у гнів, у дію. Цього разу навчені трьома великими революціями українці уже не схиблять, але для того ще треба попрацювати, не стільки всіх умовляти, а прийняти новий закон про вибори.

Джерело: Радіо Hayat

QHA