КИЇВ (QHA) -

«Кримська» Резолюція, яку на початку цього тижня прийняла Генасамблея ООН, спрощує виконання низки дипломатичних завдань, пов'язаних з Кримом, і стане додатковим і вагомим важелем у боротьбі України за допуск уповноважених міжнародних спостерігачів до Криму для моніторингу ситуації з правами людини і свободами. Так чи інакше, але Росії доведеться зважати на цей документ. Про це у бліц-інтерв’ю кореспонденту QHA розповіла віце-прем`єр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе.

— Пані Іванно, «кримська» Резолюція, проголосована Генасамблеєю ООН, є юридично зобов’язуючим документом. До яких практичних кроків у питанні деокупації Криму дозволить перейти її прийняття?

— Надзвичайно великим кроком  вперед є те, що Генасамблея ООН  прийняла Резолюцію саме  в такому формулюванні, на якому ми наполягали. Тобто те, що в цій Резолюції Російська Федерація визнається окупантом. Це дає нам  можливість опиратися на дане рішення ГА і використовувати Резолюцію як правовий документ, що надасть можливість перейти до процесу деокупації Криму.

Ми наразі активно спілкуємось з усіма нашими партнерами у рамках різних міжнародних організацій, щоб зосередити зусилля на переході  до реальних кроків, до «дорожньої карти» деокупації Криму.

— Керівництво Росії неодноразово заявляло, що питання Криму закрите. Але міжнародна спільнота вкотре показала, що ситуація інакша і розмова про Крим не завершена… Зокрема, фактом прийняття «кримської» Резолюції.

— Думаю, що Росія взагалі не розраховувала, що така Резолюція пройде в Генасамблеї ООН. Вона активно працювала на те, щоб всі, хто міг, не проголосував за неї в рамках ГА.

І Росія може вважати все, що хоче, але вона буде змушена в якийсь момент визнати, що повністю порушила міжнародне право, всі свої зобов’язанная. Вона зараз вигадує такі аргументи, в яких просто на «чорне» кажє «біле», а на «біле» – «чорне». Скажімо, вони придумали нову історію стосовно того, що в принципі в Біловезькій угоді не було пункту про те, що Крим буде автономною республікою в складі України. І це чомусь, з їхньої точки зору, нібито надає право говорити про те, що вони мають право на Крим. Але придумані Росією  аргументи  не тримаються купи, і це зазначають і юристи, і фахівці-міжнародники, і партнери.

— Щодо «дорожньої карти деокупації». Пріоритетом буде звільнення заручників чи допуск міжнародних місій?

— Робота із звільнення заручників не припинялась. І паралельно ми ведемо перемови про надсилання місій міжнародних організацій на територію Криму. Зокрема, гуманітарних організацій, які могли б моніторити ситуацію з правами людини, з порушенням прав людини, допомагати нам надавати об’єктивну інформацію про те, що відбувається в Криму, міжнародним організаціям, іншим країнам – членам міжнародних організацій. Це дозволить забезпечувати співпрацю з тим, щоб ми могли захистити наших громадян, а ми розглядаємо кримчан як наших громадян, захистити їх від тих безчинств, які на данний момент творить там російська влада.

— Чи можна вже сказати, місії від яких саме міжнародних організацій найближчим часом зможуть почати роботу в Криму?

— Зараз тривають  перемови, тож  складно  прогнозувати, хто стане першим. Ймовірно, моніторинг може початися місіями не політичних організацій, а гуманітарних, таких,  як Червоний Хрест. Тобто ми будемо діяти покроково.

Скажімо, всі звернення, які можна, ми вже зробили: від ВР, від МЗС, до ОБСЄ, до ООН, до Ради Європи та до країн-партнерів. Тепер треба знайти критичну масу тих, хто буде готовий підтримати і долучитися до того, щоб ця місія була підтримана фінансово, і  отримала допомогу юридичну, фахівцями. Адже має бути не тільки рішення стосовно створення місії, але одночасно і готовність забезпечити її інструментарієм. Нам треба знайти цей пул країн, які допоможуть нам спільно просунути цю ідею. Самі ми нічого не просунемо.

— Але чи вдасться протиснути потрібні рішення, зважаючи, що Росія блокує всі питання по Україні, зловживаючи і правом вето в ООН, і консенсусним правилом в ОБСЄ?

— Так, нам найскладніше проводити рішення про відрядження якихось місій до України, до Криму у тих організаціях, в яких  представлена Росія  і де діє консенсусне правило прийняття рішень. Очевидно, що вона працює з іншими членами цих організацій, з тією ж Білоруссю, з тим же Казахстаном, ми бачимо, як вони голосували в ООН, бачимо, як, на жаль, попри те, що вони розуміють, що є загроза по суті й їхній територіальній цілісності, вони, разом з тим, намагаються поки що грати під дудку Росії.

— Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв застеріг, що на міжнародні місії в Криму може очікувати небезпека дезинформування, оскільки люди в окупації просто бояться говорити правду про реальний стан речей із дотриманням їх прав, побоюючись зазнати репресій. Як варіант він пропонує довготривалі місії, які не обмежаться швидким опитуванням громадян.

— Ми це враховуємо. І так, ми хочемо щоб були саме довготривалі місії. Взагалі, у питанні деокупації ми знаходимось у тісному спілкуванні з кримськотатарською спільнотою.

— Чи існує небезпека, що Росія не захоче допустити моніторингові місії до окупованого Криму, який вважає своїм, чи є якийсь механізм, аби цьому запобігти?

— Будуть змушені  допустити місії. І ми будемо боротись за мандати цих місій.

— Дякую за інтерв’ю.

Розмову вела Тетяна Іваневич

* * * 

Довідка: 19 грудня 2016 року Генасамблея ООН ухвалила Резолюцію «Стан з правами людини в Автономній Республіці Крим і місті Севастополь (Україна)». У Резолюції Росія юридично визнана державою-окупантом; ООН не визнала анексію Криму і за АР Крим та м. Севастополь офіційно закріплений статус окупованої території, Резолюція зобов'язує Генерального секретаря ООН відшукати можливості для забезпечення безперешкодного доступу правозахисників на півострів і створення регіональних і міжрегіональних механізмів моніторингу. Також Верховному комісару ООН з прав людини доручено створити окремий тематичний звіт про ситуацію в Криму.

QHA