КИЇВ (QHA) -

Міжнародний суд ООН у Гаазі ухвалив рішення про тимчасові заходи щодо двох міжнародних конвенцій, що стосуються дискримінації українців і кримських татар, та здійснення терористичних актів на Донбасі.

Суд відмовився задовольнити позовні вимоги України про тимчасові заходи проти Росії за спонсорування тероризму, оскільки Україна надала мало доказів щодо фінансування тероризму на Донбасі Росією.

У той же час Москва повинна припинити тиск на кримських татар, а також дозволити Меджліс. Крім того, згідно з рішенням суду, Росія має забезпечити доступність освіти українською мовою.

Кореспондент QHA поспілкувався з юристом-міжнародником Антоном Кориневич про прийняті Міжнародним судом ООН рішення і про те, як Україна поводитиметься на суді, коли справа розглядатиметься по суті.

QHA: Чи можна змусити Росію  виконувати рішення Міжнародного суду ООН, адже РФ може послатися на своє законодавство і сказати, що подібні рішення йдуть урозріз із ним?

Антон Кориневич: Такий прецедент можливий. Якщо ми говоримо з точки зору міжнародного права, то ми повинні розуміти, що РФ є членом Організації Об'єднаних Націй, тому вона зобов'язана виконувати будь-які рішення Міжнародного суду ООН у справі, де вона є відповідачем, будь то фінальне рішення по суті або рішення про тимчасові заходи .

З точки зору міжнародного права Російська Федерація зобов'язана виконувати ці рішення, і про це заявив Міжнародний суд ООН.

Якщо РФ використовує свій статус постійного члена Ради безпеки ООН, застосувавши всілякі кляузи зі свого національного законодавства щодо невиконання рішень або ще щось, то це стане ще однією підставою для України говорити про посилення санкцій проти РФ.

Більше того, ми повинні розуміти, що Міжнародний суд ООН — це найвищий судовий орган у міжнародному праві. Відповідно, при всій повазі до всіх інших документів, які у нас сьогодні є
його рішення мають найбільшу вагу і є головним аргументом.

Я думаю, що Російська Федерація просто так не відмовиться, вона намагатиметься якимось чином виконувати рішення Міжнародного суду.

QHA: Все ж Росія дуже часто, особливо останнім часом, іде на конфронтацію із Заходом, накладаючи вето у Раді Безпеки ООН на ті чи інші рішення, які йдуть урозріз із її політичними інтересами. Чи може в такому випадку РФ загострити ситуацію і заявити, що вона не буде нічого робити?

Антон Кориневич: Теоретично це можливо. І якщо РФ ігноруватиме рішення про тимчасові заходи, не виконуючи його, тоді Україна повинна взяти це рішення в руки і стукати ним у двері всіх міжнародних організацій і держав-партнерів із закликом максимально посилити санкції проти держави, яка не виконує рішення Міжнародного суду.

Але я не думаю, що вона його ігноруватиме.

QHA: Тобто Росія може найближчим часом послабити репресії проти кримських татар в Криму, або навіть відкриє кілька українських шкіл, демонструючи світові «виконання рішень Міжнародного суду ООН»?

Антон Кориневич: Я б не виключав такий варіант, але це вже не юридична матерія, а політична. Росія спробує активізувати роботу з кримськими татарами, дозволивши провести у Криму масштабні національні кримськотатарські свята, акції або ще щось. Але це все буде показухою.

QHA: І все це вони проводитимуть із колаборантами...

Антон Кориневич: Так, там же є організації, такі як «Кирим бірліги» та інші, які можна використовувати саме з цією метою. І я б не виключав варіант, що вони дійсно можуть відкрити якісь класи з української мови в Криму і показати, що у них все гаразд і українська мова офіційно представлена в Криму разом із російською і кримськотатарською.

Я думаю, що Росія
насправді може  зробити щось подібне.

QHA: Багато українських експертів і політиків говорять, що прийняття подібного рішення Міжнародним судом ООН — це перемога української дипломатії. Ви теж так вважаєте?

Антон Кориневич: Чи є це успіхом української дипломатії? Я скажу так — це точно не перемога Російської Федерації. Тепер РФ вплуталася у тривалий судовий процес з Україною у важкій справі.

Чи можна вважати це перемогою для України — мені важко сказати. Ми стоїмо на порозі важкого судового процесу у Міжнародному суді ООН, який затягнеться на роки. І це рішення для України гарне тим, що деякі українські прохання і запити про тимчасові заходи були задоволені.

Для нас важливим є те, що є окрема згадка в рішенні про Меджліс, і мені здається це особливо важливим для організації кримськотатарського народу, яка тимчасово втратила зв'язок із територією, зі своєю землею. Це важливо, мати підтримку на всіх рівнях міжнародної спільноти, де тебе визнають як повноцінного представника кримськотатарського народу.

Те, що відмовлено у тимчасових заходах у конвенції по боротьбі з фінансуванням тероризму, — я б не сказав, що це велика поразка, тому що ця конвенція застосовується вперше на практиці. Прецедентів у попередніх роботах до цієї конвенції у міжнародних судових органах немає. Завжди важко бути першими, тобто це не зрада і не поразка, а це нормальний робочий процес, який накладає певні зобов'язання на РФ, відчиняючи нам двері до великої юридичної боротьби.

QHA: Незважаючи на те, що Міжнародний суд відхилив рішення про тимчасові заходи у боротьбі з фінансуванням тероризму на Донбасі, РФ все ж стала повноцінною стороною Мінських угод. Що це дає для України?

Антон Кориневич: Справді, в цьому рішенні Міжнародний суд підкреслює важливість Мінських домовленостей. Він, по суті, не говорить про те, що зобов'язує його виконувати, він говорить про те, що вважає, що держави повинні виконувати Мінські домовленості, бо вони викладені у резолюції Ради Безпеки ООН.

Ми ж пам'ятаємо, що правова природа Мінських домовленостей незрозуміла, але вони введені до міжнародного права завдяки тому, що їх підтримала резолюцію Ради Безпеки ООН, яка є по суті нормою прямої дії для всіх держав світу.

Це добре, що РФ визнається державою, яка повинна виконувати Мінські домовленості, і якщо ми пам'ятаємо, то Мінські домовленості стосуються України і тих, хто воює на Сході. Це по суті ще одне непряме підтвердження того, що самі по собі організовані збройні угруповання — так звані «ДНР» і «ЛНР»
 нічого не варті, це проект РФ, який здійснює ефективний контроль над ними, тому Росія зобов'язана їх виконувати. Адже Російська Федерація поставила там свій підпис як країна-спостерігач, а не прямий учасник конфлікту.

А перевага України в тому, що вона не заперечує Мінські угоди, а дотримується їх.

QHA: В чому, на вашу думку, був прорахунок української сторони в резолюції про фінансування терористів, яка була відхилена в Гаазі?

Антон Кориневич: По-перше, я не бачу тут прорахунків, я розумію, яка важка юридична робота стоїть за всім цим. Це дві дуже важкі конвенції, особливо конвенція про боротьбу з тероризмом, оскільки це перше її практичне застосування. Ми відкрили «скриньку Пандори» і ми не знали, як із цим працювати, бо у нас не було попередньої судової практики.

По-друге, це не прорахунок України, це проблемний момент у цій справі. По суті, коли ми говоримо про збройний конфлікт на Донбасі і конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму — ми маємо на увазі, що на Донбасі є великий збройний конфлікт. Але позов не стосується збройного конфлікту, а позов стосується здійснення конкретних терористичних актів проти цивільного населення під час збройного конфлікту.

У міжнародному праві теоретично визнається, що під час збройного конфлікту одного правового режиму можуть бути здійснені терористичні акти проти цивільного населення. Але як довести, що конкретні дії — це не просто ведення війни, а конкретні терористичні акти, спрямовані проти цивільного населення? Що їхньою метою було не завдати поразки ЗСУ, Національній гвардії або комусь з українського боку, а їхньою метою було залякати і тероризувати населення?

Що ракета у Краматорську впала не тому, що вона цілилася у штаб АТО, а це був свідомий напад, спрямований проти цивільного населення? Що ракетний залп «Граду» по мікрорайону Східному у Маріуполі
це був не помилковий удар, а це було свідоме залякування цивільного населення? Це дуже важко доводити.

Власне кажучи, я думаю, що для української юридичної команди це сигнал того, що якщо це було важко довести на етапі тимчасових заходів, то на етапі вирішення справи по суті це буде ще важче.

QHA: На вашу думку, як Україна поводитиметься надалі при розгляді справи по суті, як у випадку ліквідації всіх форм расової дискримінації, так і у разі фінансування терористів Росією?

Антон Кориневич: Ми повинні бути ідеально підготовленими, маючи вивірені чіткі юридичні аргументи. Це дуже важка справа.

QHA: Якою має бути доказова база?

Антон Кориневич: Стосовно Криму, то тут буде легше, і накладені тимчасові заходи це доводять. Міжнародна спільнота бачить, що у Криму відбуваються
певні дії проти кримських татар і українців, як проти окремих національних груп, а це підпадає під дію конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.

Надалі Україні потрібно максимально показувати і доводити, що все, що відбувається у Криму — це не тому, що люди мають інші політичні погляди, які підтримують проукраїнську позицію або відносяться до іншої національної групи, а тому що це — кримські татари. Тому треба доводити мотив національної ідентичності. І я думаю, що Україна саме так і робитиме.

Щодо першої конвенції про збройний конфлікт на Донбасі треба буде доводити момент терористичних актів, спрямованих проти місцевого населення і свідомого наміру сепаратистів та російських військовослужбовців здійснювати терористичні дії, спрямовані проти цивільного населення. А тут проблема.

Взяти ту ж справу МН17, де сепаратисти вже говорять, що вони хотіли поцілити в український військовий літак, тому якщо не було наміру поцілити у цивільний літак, то це не тероризм. Саме тому українській стороні необхідно буде шукати цей намір і опитувати людей, вишукуючи якісь непрямі докази. Тому цей намір буде дуже важко встановити.

QHA: Сюди можна було б притягнути свідків, тобто жителів Донбасу, які постраждали від сепаратистських обстрілів, під час яких загинули їхні родичі?

Антон Кориневич: Безумовно. Частина позову по Донбасу не стосується відповідальності Росії за дії на Донбасі, а стосується конкретно тероризму проти цивільного населення, тому треба доводити її вину усіма засобами та інструментами, які ми зараз маємо.

QHA: На Вашу думку, яку лінію захисту вибере Росія, крім тверджень, що в Україні йде «громадянська війна», тому вони не можуть стояти осторонь, коли «страждає російськомовне населення» Донбасу?

Антон Кориневич: Ви абсолютно праві. Російська Федерація говорить, що терористичних актів на Сході України немає і вся справа — надумана. І взагалі вона не повинна розглядатися, оскільки в Україні йде громадянська війна, викликана утисками російськомовного та російсько-етнічного населення на Донбасі, яке піднялося і повстало проти гніту Києва, Львова та інших міст. І це вже священна війна і жодного терору проти цивільного населення там немає.

А їхній головний аргумент: що «мирні ополченці Донбасу» не вбивають мирне населення, а відстоюють свої права у боротьбі із ЗСУ, Нацгвардією, прикордонниками.

QHA: Як тоді Росія доводитиме, що вона не постачає зброю, якщо сепаратисти використовують сучасне російське озброєння, а не тільки радянське?

Антон Кориневич: Навіть якщо суд встановить, що це важке озброєння («Гради», «Смерчі», «Урагани», «Бук») привозиться на Донбас Росією — це не буде перевагою для України. Треба довести, що воно привозиться саме на Донбас із метою атаки на мирне населення, щоб здійснити терористичні акти.

QHA: Тобто Україна, незважаючи на всі людські і матеріальні втрати, не може притягти Росію до відповідальності за створення на Донбасі військового конфлікту, а лише за тероризм?

Антон Кориневич: Зараз ми торкаємося дуже важливого юридичного питання: чому Україна обрала тільки ці дві конвенції? Насправді Міжнародний суд ООН не має обов'язкової юрисдикції в усіх справах, тобто якби Україна подала позов щодо інших конвенцій, то РФ сказала, що вона не хоче вирішувати суперечки в Міжнародному суді, а запропонувала б вирішувати суперечки шляхом політичних переговорів. А ці політичні переговори тривали б століттями.

Ці дві конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та про ліквідацію всіх форм расової дискримінації є єдиними конвенціями, які стосуються того, що відбувається у Криму та на Донбасі, і які ратифіковані обома державами, що містять клаузулу (положення) про те, що якщо сторони іншими мирними засобами не домовляться, то вони передадуть справу до Міжнародного суду. І Росія вже не може сказати, що вона не хоче або не може, бо вона зобов'язана взяти участь у судовому розгляді. Завдяки клаузулі Україна обрала ці дві конвенції.

QHA: Чи можливо зараз у міжнародних судах створити ще одну конвенцію щодо гібридних війн?

Антон Кориневич: Це дуже складне питання, бо в міжнародному праві вже є велика частина під назвою «Міжнародне гуманітарне право. Право збройних конфліктів», яка ділить конфлікти на дві частини: міжнародні збройні конфлікти між державами та немеждународні конфлікти між державами та організованими збройними групами, або міжнародними збройними групами, які воюють між собою.

Тобто концепція гібридної війни — це концепція не правова. З точки зору права збройного конфлікту — це міжнародний збройний конфлікт або неміжнародний збройний конфлікт. Тому зараз міжнародна спільнота не готова вигадувати конвенцію про гібридні війни.

Продовження інтерв'ю читайте завтра

Спілкувалася Еліна Сулима

ФОТО: інтернет

QHA