КИЇВ (QHA) -

Справа з повернення в Україну Надії Савченко стала, напевно, найгучнішою в кар'єрі російського адвоката Марка Фейгіна. Принаймні, саме тоді він запам'ятався українцям, адже звільнення льотчиці мало загальнонаціональне значення.

А в Росії Марк Захарович прославився захистом активісток скандального гурту Pussy Riot, а також військового журналіста і прозаїка Аркадія Бабченка.

Ще з одним журналістом, але вже українським, доля звела його на початку жовтня 2016 року, коли стало відомо про затримання у Москві кореспондента видання «Укрінформ» Романа Сущенка. Як зазначив журналісту QHA сам адвокат, небезпек і труднощів у цій справі — хоч греблю гати.

З Марком Фейгіним ми поговорили про те, чим же було мотивоване затримання Романа Сущенка і чи існує перспектива його повернення на батьківщину, а також спробували дізнатися, чи можна порівнювати процес журналіста Сущенка, якого російська влада звинуватила у шпигунстві, з кейсом Надії Савченко.

QHA: В одному з інтерв'ю Ви заявили, що затримання Романа Сущенка пов'язане із тим, що його хочуть використовувати як «обмінний матеріал». Однак раніше Ви говорили, що його обмін малоймовірний. Чим же мотивований арешт і судовий процес над українським журналістом?

Марк Фейгін: Я Вам так скажу: ми, звіcно, завжди трохи гадаємо. Я не можу зняти трубку і запитати: «Навіщо ви це зробили?» Тобто це певна реконструкція. Але минуло вже п'ять місяців, скоро буде шість. І мої висновки підтвердилися. По-перше, Сущенка точно обміняють. Це станеться. По-друге, для цього є передумови — вже йдуть переговори, які проходять без моєї прямої участі. Я адвокат. Я не політик, не дипломат. Але вони йдуть. І моя задача була спровокувати ці переговори. Результату досягнуто.

Інше питання — коли це станеться? Сущенку за звинуваченням загрожує 20 років в'язниці максимальне покарання за особливо тяжкий злочин. Це один момент. Другий завжди, раз по раз, у переговори і взагалі у процес ходу попереднього слідства втручаються всякого роду сторонні чинники. Ну, наприклад, як це не дивно, вибори президента Трампа на якийсь момент, до речі, не тільки в кейсі Сущенка, а й ряду інших політв'язнів, і навіть загострення в Авдіївці теж зіграло свою роль. Кремль на якийсь момент відчув деяку впевненість у тому, що можна певним чином призупинити цю діяльність, ігноруючи взяті зобов'язання з Мінської угоди. Це відбувалося протягом певного часу, після інаугурації, до інаугурації, ну, може, з моменту виборів. А зараз ситуація змінилася. Ясно, що Росія втрачає глобальні козирі, можна сказати, контакти з американською адміністрацією. І тепер шанси того, що ці переговори закінчаться поверненням Сущенка додому, зросли.

QHA: У Вашій професійній діяльності, пов'язаній з Україною, фігурують два гучних прізвища Роман Сущенко та Надія Савченко, у процесі повернення якої Ви брали пряму активну участь. Чи можна порівнювати ці дві справи?

Марк Фейгін: Я не брав участі у справі Савченко безпосередньо в переговорах. Але в момент, коли вони перебували у точці завмирання, завдяки деяким моїм окремим зусиллям я їх певним чином стимулював. Нажив собі чимало ворогів на цьому і в Україні, і в Росії — це зрозуміло. Але, тим не менш, цим процесом можна було керувати. Там був кейс публічний. Справа Савченко повністю велася під об'єктивами камер. І там було дуже легко направляти громадську думку і сприяти якраз певному цугцвангу з боку Кремля для того, щоб він змушений був реагувати на міжнародний тиск.

У справі Сущенка все складається інакше. Взагалі справи не схожі одна на іншу. Якщо хтось вважає, що є якась єдина методологія, то це не так. Все це інструментально. Публічність це не самоціль. Це певний інструмент для досягнення результату у справі.

У справі Сущенка за звинуваченням у шпигунстві, а це стаття Кримінального кодексу РФ, присутня держтаємниця. Про це відібрані відповідні підписки під кримінальну відповідальність. Я не можу розголошувати відомості, що містяться у справі, і так далі. Там є склад, який можуть мені інкримінувати. Ну або просто вивести зі справи. Тому в тій мірі публічності, в якій була справа Савченко, вести справу Сущенка неможливо. Не можна розповісти всю фабулу справи. Неможливо розкрити всі її деталі для того, щоб абсурдність цієї справи була очевидна оточенню. Це пастка в даному разі. Влада, силові органи, які ведуть цю справу, а її веде слідче управління ФСБ Росії, звісно, користуються цим. Але, тим не менш, навіть незважаючи на це, вдається привернути увагу до долі Романа Сущенка як українського журналіста. В кінцевому підсумку, важливий результат. Якщо Сущенка обміняють, то яка різниця, як ішла справа?

Справді, в ці переговори залучені спецслужби двох країн. І це дещо змінює характер і порядок переговорів і причетності до них безпосередньо адвокатів або певних осіб із правозахисних організацій, громадських об'єднань. Звісно, це звужує поле для можливостей, але, повторюю, все це — суто інструментально. Це має значення виключно для результату. Якщо так корисніше для результату, значить, так і треба робити. Тому порівнювати справи Сущенка та Савченко неможливо ні щодо персоналій, ні по суті висунутих звинувачень, ні за характером того, як ці справи йдуть. Небезпеки і складності, з якими я стикаюся у справі Сущенка, в чомусь більші, набагато більші, ніж були у справі Савченко.

QHA: Ви підтримуєте стосунки з Надією Савченко?

Марк Фейгін: У нас немає з нею ніяких стосунків з червня місяця, коли ми дуже посварилися у зв'язку зі створенням міжнародного комітету з повернення військовополонених і політв'язнів. Вона підтримала ідею, яка була дійсно мною запропонована. Ми склали список, кого треба залучити до роботи, щоб чинити тиск на Кремль у переговорах з облікового обміну. А Савченко мала очолити цю роботу. Вона ж була до того моменту ще делегатом ПАРЄ і мала неймовірний авторитет в Україні. Її публічні можливості були дуже великі. Але вона від цього відмовилася.

Причому ми бачимо, заради чого вона відмовилася. Вона відмовилася заради якоїсь сьогочасної політики. В її нинішньому становищі реально допомогти звільненню політв'язнів вона не може. І я це прямо і ясно їй сказав.

Тим, що я даю їй такі оцінки, я рятую її тим самим. Тому що, якби вона прислухалася до мене, коли я критикував її вперше публічно після її поїздки до Москви, то, можливо, вона б не поїхала до Мінська зустрічатися із Захарченком та Плотницьким і не поїхала б до Донецька. Але вона до мене не прислухалася. Вона прислухалася до інших людей, розумієте? І ось результат.

Набагато гірше те, що мені зараз роблять закиди, і це ускладнює захист Сущенка. Тим ступенем довіри, який надала їй українська громадська думка, тепер мені докоряють. А довіра ж необхідно. Мені у справі Сущенка вона дуже необхідна, щоб люди довіряли тому, що я говорю. Багато хто ставить такі питання, на які я не можу відповісти. «Навіщо вона туди поїхала?». Я ж бо знаю, навіщо вона туди поїхала, але не можу про це сказати. Якщо я кажу, що Сущенко поїхав і збирався зробити речі, які були в інтересах України, то до мене мало хто прислухається, вважаючи, що це повторення історії з Савченко, ви розумієте? Тому високий ступінь довіри — це умова роботи адвоката утаких справах. Я вважаю, що ще не втрачена надія, що Надія Вікторівна прислухається до тієї критики, почує мене і припинить вельми і вельми провокаційні дії, що заважають роботі зі звільнення українських політв'язнів.

QHA: Як Савченко представлена ​​зараз у російському інформаційному просторі?

Марк Фейгін: Вони зараз висловлюють, скажімо так, не те щоб симпатію або співчуття якесь, мова не про це. Громадська думка не так швидко змінюється. Швидше Савченко, можливо, і без її відома, використовують у пропагандистських цілях. Зараз там якраз говорять про те, що Савченко дійсно здатна звільнити політв'язнів і вона значно більше еталонний політик, аніж керівництво України, і так далі. Її діяльність обговорюють у комплементарному сенсі, а російські медіа з підтримкою висвітлюють її провокаційні заяви.

От тільки різниця вся в тому, що в Росії немає вільних і незалежних ЗМІ. У Росії вони всі підконтрольні Кремлю. І говорити про те, що це думка якоїсь частини російського суспільства, громадянська чи громадська думка, — так говорити не можна. Це думка Кремля. І Кремль тим самим показує, що він зацікавлений у такій діяльності Савченко. І це дуже негативно позначається на всьому процесі обміну, переговорів.

QHA: Ви також ведете справу Мустафи Джемілєва проти ФСБ. Зараз Вами готується позов у ​​цій справі до Європейського суду з прав людини. На своїй сторінці у Facebook Ви зазначили, що «хорошого для Кремля там не буде». Що Ви мали на увазі?

Марк Фейгін: З Мустафою-аг'а ми зустрілися 2014 року. Познайомилися ми у Києві, і знаєте, деякий час він критично ставився до можливості оскарження у російських судах його заборони на в'їзд. Чому? Тому що він не визнавав окупації Криму, ніколи не вважав себе російським громадянином. Але річ у тім, що аби довести до європейського суду це питання, треба було вичерпати всю національну юрисдикцію. І це все при тому, що на руки йому не видали жодного документа.

Ви розумієте, взаємини Джемілєва з російською владою, ну і попередньо з СРСР — довгі і особливі. Вони його весь час цькували і садили, переслідували все його життя. Ну і в цій ситуації я, звісно, взявся судитися з ФСБ. Ми пройшли дві інстанції. Звісно, передбачуваний результат  вони відмовили. Але зараз з'явилася можливість поскаржитися до ЄСПЛ на порушення європейської конвенції щодо Мустафи Джемілєва. Річ у тім, що там дуже великі формалісти, і їх цікавить насамперед процесуальний бік, а не політичний сенс. Неможливо буде апелювати до окупації Криму, оскільки це не підпадає під дію європейської конвенції. Тут треба говорити про те, що самі ж російські закони щодо Джемілєва були порушені, а разом з тим і європейська конвенція.

Саме тому нічого хорошого Кремлю не світить. Він потрапить однозначно в не дуже хорошу ситуацію, пояснюючи у європейських інстанціях, на якій підставі Джемілєву був заборонений в'їзд на територію Криму. Я сподіваюся, що це не дуже затягнеться, хоча, звісно, це не пріоритетна скарга, адже загрози життю немає. Але, тим не менш, це створить практику. Адже ви розумієте, крім Джемілєва, заборона на в'їзд поширюється ще на ряд осіб. Чубаров не просудився. Причому він ніби чекатиме результату цієї справи у європейському суді щодо лідера кримських татар.

І мені здається, що це дуже важливо. Тому що були й інші критичні думки про те, що не треба визнавати російських інстанцій, не треба там судитися. А я вважаю, що треба це робити для того, щоб свою позицію підкріпити сильніше. І не можна ігнорувати судових міжнародних інстанцій там, де це можливо. Зокрема зараз іде процес, що розпочався в суді ООН — це теж іще один зі способів, які в кінцевому підсумку повинні призвести до результату, якого прагнули. Право не можна ігнорувати. Тому я вважаю, що скарга дуже своєчасна і необхідна.

Скарга зараз дописується, і подавати ми її будемо з України. На жаль, я маю сказати, що російський персонал, який працює з такими скаргами, які приходять до ЄСПЛ, повністю підконтрольний ФСБ.

Спілкувалася Медіне Аєдінова

QHA