КИЇВ (QHA) -

Про створення в Україні реєстру пільговиків, недоліки у проведенні децентралізації для громади Києва, стимули перетворення пільг на адресні грошові виплати в інтерв’ю для радіо «Hayat» розповіла співзасновниця БО "БФ допомоги батальйону "Донбас", помічниця народного депутата Олеся Цибулько.

Радіо «Hayat»: Монетизація пільг потрібна для економії бюджетних коштів, які на сьогодні майже неконтрольовано виділяються на оплату ЖКП, субсидій, перевезення громадян у громадському транспорті, зокрема, столичного метро і призводять до деградації міського транспорту й корупції.  На вашу думку, чи існують такі проблеми?

Олеся Цибулько: Так, ці проблеми існують. Щодо транспорту, саме відмови брати пільговиків у приватному транспорті, який не є глобально-державним, пов’язані саме з системою компенсації проїзду пільговиків і надання фактично цих пільг. Там навіть є корупційна складова, яка полягає у тому, що фактично визначається кількість тих, хто проїхав завдяки пільгам, опосередковано. Відсутня можливість достовірно перевірити, чи проїхала вказана кількість людей і яка їхня частина є пільговиками.

Ситуація ускладнюється перш за все тим, що на сьогодні в Україні не створено реєстру пільговиків, а преференції надаються за посвідченнями. Отже, не знаємо точну кількість на сьогодні пільговиків, де вони проживають, яким транспортом користувалися. Ми знаємо тільки те, що є відповідні рахунки від перевізників, які претендують на оплату проїзду для пільговиків. 

І якщо на сьогодні для "Укрзалізниці" це питання більш-менш вирішене, то коли доходить до приватних перевізників, маршрутні автобуси, які отримують компенсації за перевезення пільговиків від місцевої влади, починається багато запитань. Адже існує багато випадків, коли гроші за пільговий проїзд розподіляються, як кажуть, серед своїх. І от ми маємо таку ситуацію, коли виплата грошей не відповідає адресності. Певна частина пасажирів користується правом безкоштовного проїзду, але є підробки посвідчень, користуючись якими, порушники також їздять транспортом, що є шахрайством.

Радіо «Hayat»: Чому на 28-му році незалежності нашої країни досі не створено реєстр пільговиків, невже це важко зробити технічно?

Олеся Цибулько: Тут питання, як цей реєстр після цього наповнити. Технічно створити такий реєстр пільговиків неважко, але більш складне питання полягає у тому, щоб забезпечити системну роботу щодо його наповнення. Зокрема, оперативно вносити дані щодо усіх цих пільговиків. 

Фактично, більшість країн світу здійснюють наповнення відповідних реєстрів паралельно з процесом монетизації пільг. Тобто, щоб на момент отримання людьми адресної допомоги відбувалося отримання відомостей про пільговика. До речі, відповідно до інформації, отриманої з відкритих джерел, в країнах ЄС користуються пільгами менше 5% населення з 28 незалежних держав-членів економічного і політичного союзу.

Є країни, які взяли за основу надання електронних карток, по Україні зараз вже є приклади, коли місцеві громади пішли таким самим шляхом. Але слід розуміти, що це дороге задоволення. Оскільки потребує забезпечення усіх видів транспорту зчитувачами електронних карток. Один з різновидів подібної монетизації — існуюча у столиці картка киянина. 

До речі, подібний підхід до розв’язання проблеми монетизації пільг має певні вади через неузгодженість національного законодавства. Виявляється, що у подорожуючих з інших областей нашої країни чи переселенців, немає картки киянина, хоча за українським законом пільговики будь-якого куточку нашої держави мають право на безкоштовний проїзд. Для врегулювання потрібна комплексна реформа, обов’язково зі змінами до законодавства, що потребує злагодженої роботи багатьох вітчизняних міністерств і відомств.  

Радіо «Hayat»: Децентралізація у відношенні Києва унеможливила його швидке зростання як столиці, бо 60% власних надходжень він віддає державі. Таким чином, замість того, щоб самому розвиватися, вирішувати соціальні проблеми киян (пенсійні, пільгові — ред.) він став донором для інших, менш розвинених міст України. Чому держава застосувала такий дискримінаційний підхід до розподілу грошей київської громади? 

Олеся Цибулько: Так, у столиці ще головна проблема — це місце реєстрації, яку давно потрібно реформувати. У нас нібито змінили назву «прописка» на місце реєстрації, але не саму сутність, адже саме за місцем реєстрації фактично розподіляють податки і фінансують пільги.

Добре, що хоча б після медичної реформи люди можуть піти лікуватися не тільки за «пропискою». Але стає зрозумілим, що місце реєстрації має втратити свій статус основного чинника під час розподілу і грошовому забезпеченні пільг.

Радіо «Hayat»: Яка установа — МінТОТ, Мінсоцполітики чи МЕРТ мають взяти на себе функції, які стосуються пільг і субсидій, та стати центром ухвалення рішень, зокрема, щодо створення реєстру пільговиків?

Олеся Цибулько: Важко сказати, завжди буде існувати конкуренція між міністерствами. А тут потрібна спільна робота усіх. Щодо реєстру, для нього потрібен принциповий підхід конкретної громади з проведення монетизації: електронні картки або гроші. 

Наприклад, у селі, де для запровадження електронної картки потрібні значні витрати, очевидним буде доцільність монетизації за рахунок сплати грошей. У великих містах — інша річ, інфраструктура розвинена, що дає змогу застосовувати на повну всі існуючі переваги електронних платіжних засобів.

Радіо «Hayat»: Деякі противники монетизації кажуть, що пільги лишаються завжди, а на монетизацію колись може просто не вистачити коштів у бюджеті. Чи поділяєте ви подібні побоювання? 

Олеся Цибулько: Така сама історія може бути з пільгами, тобто, на забезпечення безкоштовного проїзду громадян чи сплату платіжок з опалення взимку, можуть банально не виділити бюджетні кошти. Це одразу відчують «Укрзалізниця», «Київський метрополітен», і ми будемо спостерігати відмови від перевезень по всій країні пільговим категоріям громадян.

Подібний сценарій дуже небажаний, бо наслідки непередбачувані. Отже, стабільність передбачає, що виділені на рівні Закону кошти треба використовувати винятково за призначенням. Інше питання, це існування багатьох видів пільг, що не користуються попитом, але заважають, наприклад, отримати субсидію. Взяти хоча б безкоштовне встановлення міського номеру телефону або радіо точки. Коли такі преференції включаються у дохід, люди самі відмовляються від них. Отже, не виключено, що впорядкування переліку пільг і скорочення цих списків, стане першим природним кроком для наступної монетизації.

Інтерв’ю провів Едуард Солодовник

QHA