КИЇВ (QHA) -

Політолог Михайло Басараб у студії Радіо Hayat розповів журналісту Олександру Вороніну про можливі наслідки введення миротворців на Донбас, а також про деокупацію не лише Донбасу, а й Криму.

Радіо Hayat: Чи все було зроблено в 2014-у році, щоб відстояти наші інтереси на Донбасі?

Михайло Басараб: Будь-які події не можна розглядати вирваними з реального контексту. Ми повинні згадати, якою була Україна на момент завершення Революції Гідності, втечі Януковича і початку російської агресії. Армія була знищена, спецслужби були наводнені російською агентурою, а держава перебувала у скрутному фінансовому становищі. Нещодавно відома дослідницька організація провела фактчекінг заяв екс-прем’єра Яценюка про наповнення Державного казначейства на момент його приходу до влади. І дослідники підтвердили, що на момент приходу нової влади у Держказначействі було трохи більше 100 тисяч гривень. Крім того, командири частин, зокрема у Криму, відмовлялися виконувати накази, хтось каже про те, що таких наказів і не було. Я дуже сподіваюся, що згодом слідчі дадуть відповідь на запитання, хто давав злочинні накази, хто вчиняв злочин, хто не виконував наказів. Але в даному випадку ми маємо говорити, що сталося так, як сталося, а ми повинні виходити з того, що ми маємо на сьогодні, які є нинішні реалії та обставини, і як ми маємо зараз діяти.

Олександр Воронін: Чи потрібно було вводити воєнний стан в той час?

Михайло Басараб: Я залишаюся прихильником тієї думки, що потрібно вводити воєнний стан за відповідною процедурою, виписаною в законодавстві. Але треба подивитися на ті події, які відбувалися: Турчинов був виконуючим обов’язки президента, країна готувалася до президентських виборів, і, ймовірно, тоді він не наважився дати такий наказ.

Хтось каже про те, що введення воєнного стану не міняє ситуації. Противники такої думки наголошують, що із введенням воєнного стану ситуація була б зовсім іншою.

На мою думку, якщо ми визнаємо, що це збройна агресія РФ, то, безумовно, в таких випадках законодавством передбачена процедура введення воєнного стану. Тому, я вважаю, що державні посадовці мали ввести воєнний стан.

Радіо HayatЧи вирішують зараз щось контактні групи в рамках Мінських домовленостей?

Михайло Басараб: Мінські домовленості давно називають мертвим майданчиком. Росія використовує їх для затягування переговорного процесу, адже РФ вважає, що сьогодні час працює саме на Кремль. Те, як поводиться Кремль у Мінську, показує, що в Росії ще є запас міцності, і вони можуть собі дозволити затягувати час. Крім того, у провладних коридорах більше року лунає інформація, що Мінські переговори залишилися лише формальним майданчиком. А майданчиком, де відбуваються справжні переговори, є негласна контактна група, яка складається із зрадників і зовнішньополітичних представників глав держав. Рік тому йшлося про те, що найактивніші переговори відбуваються на рівні лідерів держав Нормандської четвірки. Від України там Костянтин Єлисєєв, від Росії — Сурков та відповідні представники від Німеччини і Франції.

Радіо Hayat: Чи пожвавиться врегулювання конфлікту на Донбасі після виборів у Німеччині, на Вашу думку?

Михайло Басараб: Поки що ми бачимо, що воно не може пожвавитися в ключі інтересів України, адже зараз дуже активно обговорюють тему миротворців. І тут велике запитання — це вирішення проблеми чи шлях до її загострення?

Радіо Hayat: Я так розумію, це залежить від того, де будуть стояти миротворці — на державному кордоні чи на лінії розмежування?

Михайло Басараб: Таке враження, що ідея з миротворцями отримала нове життя не з ініціативи нашого президента. Швидше за все заяві Порошенка передували якісь негласні домовленості, можливо навіть у форматі двосторонніх переговорів Волкер-Сурков, що створює додатковий сумнів щодо цієї ініціативи. Бо дивним чином Порошенко вийшов з цією ініціативою знову після 2015 року, коли вона була сприйнята Заходом прохолодно. А зараз дуже швидко відреагував Путін зі своєю зустрічною пропозицією і проектом резолюції. А потім була блискавична реакція Заходу. Проте тут є цікавий нюанс: першим цю кулю запустив Порошенко, Потім на цю ідею підсів Путін, але з альтернативною пропозицією, і Захід вже реагував не на ініціативу Порошенка, а на ініціативу Путіна, яка була після заяви Порошенка.

В чому полягає гра? Західні політики, які вважають цю ініціативу ініціативою Путіна, грають на його боці, оскільки вони, фактично визнаючи, що ця миротворча ініціатива Путіна, створюють для нього алібі і репутацію миротворця. І віддаляють його від відповідальності за збитки, завдані на Донбасі і в Криму. Отже, вони ліплять з Путіна миротворця — простежте за заявами міністра закордонних справ Німеччини Зігмара Габріеля, який називає це миротворчою ініціативою не Порошенка, а Путіна. Це робиться підготовка для того, щоб Путін з нинішньої халепи, яку він вчинив на Донбасі і в Криму, вийшов не агресором, а миротворцем.

Ми повинні розуміти, що ця ініціатива з миротворцями ООН на Донбасі є складною до реалізації як з політичних, так і з технічних міркувань, оскільки рішення ухвалюється Радою Безпеки ООН, де Росія має право вето. А Росія ніколи не проголосує за такий формат миротворчої місії на Донбасі, який не буде влаштовувати Росію.

Також ми не знаємо, чи ця миротворча місія принесе на Донбас мир, чи вона призведе до ще більшого загострення ситуації в Україні і не лише в Україні, а й у Європі. Тому що намагання реінтегрувати до України Донбас, який перебуває і перебуватиме під фактичним контролем Російської Федерації, — це означає розпалити потужне громадянське і політичне протистояння, і цей конфлікт може перерости в континентальний. Українське суспільство не прийме такого насильно повернутого Україні Донбасу, який перебуватиме під фактичним контролем Росії. А сьогодні все йде до того, що хочуть швидко досягти певних компромісів щодо формату і до мандату цієї миротворчої місії, якось провести вибори на Донбасі і формально вивісити там синьо-жовтий прапор. Повірте, сьогодні ще не та ситуація, коли Захід може диктувати Росії умови. В Росії достатньо можливостей впливати на формат цієї миротворчої місії. А українське суспільство цього не прийме, і буде відповідна реакція з відповідними наслідками для Європи.

Ще один важливий момент. Коли президент говорить про миротворчу місію ООН на Донбасі, але в цей же момент мовчить про Крим, він виявляє свою непослідовність і йде у форматі дискурсу, запропонованого Путіним, що проблеми Донбасу і Криму потрібно розглядати окремо. А ще коректніше сказати — Путін взагалі не визнає проблеми Криму, він каже, що потрібно вирішувати тільки проблеми Донбасу. А українська позиція має полягати в тому, що Україна розглядає проблеми окупованих територій лише в пакеті, тобто проблеми Криму і Донбасу не повинні розділятися. А якщо ці проблеми з одного кейсу, то миротворці мають іти і на Донбас, і у Крим. Тим більше, жителі Криму зараз зазнають тих самих наслідків російської агресії, яких зазнають мешканці окремих районів Донецької та Луганської областей: політичні репресії, мілітаризація, є свідчення, що російські військові перетинають адміністративну лінію розмежування між Херсонською областю і АРК.

Крім того, ми маємо розуміти, що ідея миротворців не повинна стати причиною для скасування санкцій проти Російської Федерації. Адже санкції мають бути зняті не в момент припинення агресії, а лише після того, як будуть погашені збитки за наслідки, завдані російською агресією.

Радіо Hayat: В нас досі немає нового закону про окуповані території. Той законопроект, який запропонувала Оксана Сироїд, завис у повітрі. Як Ви вважаєте, чому?

Михайло Басараб: В нас є чинний закон, предметом якого є окуповані території, але там йдеться лише про Крим, а про Донбас там не сказано жодного слова. Це все наслідки непослідовної позиції держави, яка рухається в кремлівській парадигмі, коли Крим і Донбас ми розглядаємо окремо. З абсолютно послідовною державницькою позицією виступила Оксана Сироїд і група народних депутатів, які створили відповідний законопроект. Він пройшов детальне обговорення в комітеті із залученням громадськості та широкими дискусіями. Але цей законопроект ще досі не ухвалений, тому що Петро Порошенко персонально проти цього закону, адже він не вписується в парадигму його мирного плану. У нього чомусь є ілюзія, що з Кримом ми розберемося потім, а зараз потрібно розібратися з Донбасом. Він думає, що з Кремлем можна якось домовитися, але ми повинні розуміти, що з Кремлем можна домовитися лише на вигідних для нього умовах.

Радіо Hayat: Як Ви ставитеся до блокади на Донбасі? Чи вона мала б відбутися в такий спосіб, в який відбулася з відповідними наслідками, чи можна було б вчинити якось раціональніше?

Михайло Басараб: В аналітичних роботах продемонстровано, що внаслідок впровадження на державному рівні блокади ОРДЛО Україна не постраждала або збитки є незначимими в масштабах цілої держави. Мало того, ми повинні розуміти, що коли ми перебуваємо в умовах війни, наші дії не можуть зумовлюватися винятково економічною логікою. Адже вона інколи може суперечити політичній логіці ухвалення рішень. Підтримуючи зв’язки з окупованими територіями, ми заохочуємо окупацію цих територій та агресора до нарощування тиску на державу Україна, збільшення зони окупації. І якщо вільна територія співіснує з окупованою, це свідчить, що ми визнаємо за нормальне окупацію наших територій, і допомагаємо агресору їх утримувати.

Андрій Клименко з «Майдану закордонних справ» на конкретних прикладах показав, яких збитків Російській Федерації завдала блокада Криму, яку ініціювали громадські активісти. Агресор ніколи не відступиться від своїх намірів завдати тобі збитки, якщо ти демонструватимеш, що його дії проти тебе не зазнають жодної відповіді з твого боку.

Радіо Hayat: Чи призведе врешті-решт до юридичних наслідків збиття Boeing MH 17?

Михайло Басараб: Заперечувати об’єктивні факти буде складно. Всі розуміють, що це була диверсія РФ проти громадян західних держав. Рано чи пізно цей факт буде підтверджено внаслідок судового процесу. Чи стане це підставою для відповідних політичних рішень західних еліт проти кремлівського керівництва, побачимо. Це, звісно, трагедія — збиття лайнера з цивільними громадянами, але таких «Боїнгів» за оцю кількарічну історію взаємин Заходу і України з РФ було дуже багато. Проте Захід не скористався цим як нагодою, щоб зробити санкції проти Російської Федерації такими, проти яких керівництво Кремля капітулювало б.

Радіо Hayat: Яким, на Вашу думку, буде шлях деокупації наших земель? І скільки часу на це потрібно?

Михайло Басараб: Ми повинні зрозуміти, що політичного вирішення цієї проблеми не існує. Донбас і Крим повернуться до України лише тоді, коли Україна буде в змозі відібрати їх у Російської Федерації силою. Або Росія буде настільки слабкою, що вона не зможе надалі утримувати ці території, і туди повернеться Україна. Скільки часу для цього знадобиться — невідомо. Все залежить від того, наскільки послідовним буде тиск України і міжнародної спільноти на керівництво РФ, і якими темпами деградуватиме авторитарний режим Володимира Путіна. На жаль, політичне врегулювання цієї проблеми на сьогодні можливе лише на вигідних Росії умовах.

Тому зараз Крим і окремі райони Донецької та Луганської областей потрібно визнавати окупованими внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладати всю відповідальність за утримання цих території і за завдані збитки на Російську Федерацію та готувати основу для вимагання відшкодування цих збитків від РФ. 

Джерело: Радіо Hayat

QHA