КИЇВ (QHA) -

Президент Петро Порошенко всередині березня цього року почав демонструвати рішучість. Чого варті тільки резонансні і життєво важливі для України укази і законопроекти, а також екстрене засідання РНБО, яке продемонструвало рішучість Гаранта у відстоюванні територіальної цілісності України.

Однак давайте спробуємо розглянути ініціативу ввести санкції щодо дочірніх російських фінустанов з усіх боків, щоб зрозуміти політичну та економічну підоснову цього рішення. Також ми розглянемо, які наслідки несе рішення Порошенка для України як країни, де чекають іноземних інвесторів, і одночасно воюють на Донбасі з ворогом, що вдесятеро перевершує нас у плані озброєння.

Що запропонував НБУ і затвердив Президент?

Виконуючи рішення РНБО, регулятор запропонував ввести санкції щодо українських банків з російським державним капіталом. Згідно із пропозицією НБУ, санкції будуть введені стосовно п'яти банків: — ВАТ «Ощадбанк»; ВАТ «ВТБ»; ПАТ «Промінвестбанк»; ВАТ «БМ Банк» і ВАТ «ВіЕс Банк».

Завдяки впровадженню санкцій українські банки з державним російським капіталом не зможуть якимось чином виводити за межі країни кошти на материнські компанії з РФ, наголосив перший заступник голови регулятора Яків Смолій.

При цьому прес-служба НБУ нагадала, що в українських банках з державним російським капіталом куратор регулятора постійно працює з 2014 року.

Отже, що ж заборонено зазначеним вище банкам? Здійснення будь-яких активних операцій, виплату дивідендів, відсотків, повернення кредитів і депозитів, грошових коштів з коррахунків, субординованого боргу, а також розподіл прибутку і капіталу. Роблячи заяву для ЗМІ, НБУ особливо відзначив, що на сьогодні українські дочірні банки російських держбанків, що потрапили під санкції, ліквідні і мають достатньо фінансових коштів для виконання перед вкладниками взятих зобов'язань.

Головний фінансовий аналітик рейтингового агенства «Експерт-Рейтинг» кандидат економічних наук Віталій Шапран, коментуючи для QHA ситуацію, що склалася, зазначає, що рішення Порошенка не зовсім політичне. На його думку, це такий «попереджувальний постріл в повітря офіційного Києва про те, що він має наміри щодо цих активів тут, в Україні».

— Всі розуміють, що після реалізації рекомендацій НБУ з боку влади можуть бути зроблені наступні, жорсткіші кроки, аж до націоналізації банків. І якщо поки умов для таких дій немає  фінустанови країни агресори не звинувачуються у тероризмі, у держави Україна немає жодних підстав для націоналізації. Але ж ви розумієте, що якщо їм відрізали можливість оперативного повернення капіталу, то за наявності будь-яких доказів фінансування тероризму цілком може бути і націоналізація, вважає Шапран.

Чи можуть санкції для банків вплинути на українську економіку?

На питання щодо непрямого впливу українських банків з російським капіталом на національну економіку, зокрема на підприємства, які брали багатомільйонні кредити, Шапран філософськи зауважує, що «є велика кількість українських держкомпаній з кредитами у Росбанку».

Вони реструктуризують там свою заборгованість. Але назвати ці підприємства можуть тільки самі банки-кредитори, якщо опублікують список боржників. Або якщо про це заявить власник підприємства, яке брало кредит, оскільки поняття банківської таємниці ще ніхто не відміняв. Але можу сказати, що там не тільки Укрзалізниця, а й інші українські компанії, довірливо пояснює він.

Довіри словами експерта додає те, що в 2012-2013 рр ці компанії оголошували тендери, а отже банки з російським капіталом офіційно фігурували в документах. Однак дані про те, який обсяг впливу даних установ на національну економіку, яка їхня питома вага, широкому колу громадян України невідома.

Дещо незвично прозвучала також думка Віталія Шапрана про те, що злагоджені дії Президента, РНБО та НБУ стануть давно очікуваним дзвіночком для тих інвесторів, які вже 3-4 роки сюди їздять і чекають великих розпродажів.

— Бо російські банки продавалися, цього ніхто не приховував. Більш того, їхні офіційні особи навіть анонсували, що банки перебувають у режимі продажу. І зараз, коли ввели санкції то їм дали чітко зрозуміти, що цим банкам тут не раді. І, по ідеї, власники цих банків мають стати поступливішими, щоби продати ці банки не торгуючись, так, як це робили півроку тому, зазначив аналітик.

Депутати вірять, що українські банки захистять суди і договори

Заступник голови комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності Руслан Демчак у коментарі для QHA вважає, що інвестиційні ризики в умовах, коли вже третій рік йде неоголошена гібридна війна з РФ, виправдані.

— Санкції стосовно банкам РФ — це вимушений крок. Інше питання  інвестиційна репутація України. Але, я думаю, щодо РФ цей показник не має жодного значення. У цій ситуації показник інвестиційної привабливості далеко не на першому плані,  зазначив Демчак.

Народний обранець також наголосив, що на території нашої країни, на боці українських підприємств, в разі якщо останні зіткнуться зі спробами змусити їх достроково оплатити взяті кредити, будуть укладені раніше договори і місцеві суди.

Якщо вони (банки РФ, що потрапили під санкції, — ред.) терміново зажадають повернення кредитів, то для цього є договори та є суди, тому це вигадана проблема. Тим більше, що завжди можна перевести кредит. Тим паче в українській банківській системі переліквідність. Тому на сьогоднішній момент 2017 року це вже не проблема, 2014 року та була проблема,  вважає Демчак.

А ось, розмірковуючи про природу нинішніх санкцій, законотворець, який є заступником голови профільного (банківського,  ред.) парламентського комітету, відповідає однозначно. На його думку, новий список санкцій обумовлений перш за все політичними причинами.

 Російські банки докапіталізувалися і повністю виконували вимоги НБУ з більшої частки нормативів. Зокрема, у забезпеченні прозорості, достатності капіталу і щоб не було жодних фінансових оптимізацій. Всі ці критерії виконувалися,  пояснює він.

На думку нардепа, рішення президента було, певною мірою, превентивним та дозволило попередити економічні наслідки для України. Зокрема попередити швидкий вивіз капіталу з нашої країни. Така можливість була знівельована національним регулятором.

Про те, що санкційне рішення дійсно мало швидше політичне підґрунтя, свідчить і той факт, що президент України, вводячи заборони на виведення за межі нашої країни коштів на материнські компанії з РФ, зобов'язав МЗС нашої держави поінформувати компетентні органи ЄС, США та інших держав про введення санкцій. Також гарант зобов'язав зовнішньополітичне відомство поставити перед ними питання про застосування аналогічних обмежувальних заходів щодо відповідних юросіб.

Чимало експертів схилялися до думки, що дані санкції щодо банків з російським капіталом, які діють на території України, слід було вводити ще три роки тому. І такі зауваження аналітиків мають під собою грунт. Адже саме зайва гнучкість керівництва країни вже призвела до того, що у Києві та інших містах-мільйонниках можливо саме з подачі і за фінансової підтримки фінустанов з центрами управління десь у Москві реалізовувалися такі плани як «Шатун» і багато інших.

І ще, нинішня ситуація зі спробою витиснути з України російський капітал і банки РФ як великих інвесторів, частка яких на українському ринку ще 2015 року становила (за різними підрахунками) від 15 до 20%, повинна мати логічне завершення. Адже святе місце порожнім не буває, і природа не терпить порожнечі.

При цьому дуже хочеться, щоб на багатостраждальну українську землю прийшли іноземні (головним чином європейські) інвестори зі своїми банками. В першу чергу тому, що нинішній національний банківський ринок настільки стереотипний та корумпований, що надії на заповітні кредити для бізнесу з 1-3% річних (так само як і на непідйомну нині іпотеку) можуть перебувати виключно ц полі діяльності європейських фінансово-кредитних установ.

Едуард Солодовник

ФОТО: інтернет

QHA