КИЇВ (QHA) -

Для того, щоб приватизація в Україні зрушила з «мертвої точки», необхідна success story (історія успіху), для реалізації навіть найпозитивнішого приватизаційного закону необхідна політична воля.

Таку думку висловив виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко, коментуючи на брифінгу прийняття у першому читанні законопроекту «Про приватизацію в Україні», передає кореспондент QHA.

На думку експерта, під критерій «історія успіху» підпадає стратегічний актив у найцікавіших для інвесторів галузях — енергетика або транспорт.

— Мені здається, що «Укрзалізниця» могла б бути таким варіантом, не вся, але окремі підрозділи цілком варто було б виставити на приватизацію. Варто зберігати у держвласності колії та шпали, а щодо рухомого складу, то, зважаючи на конкуренцію на цьому ринку, виставлення його на продаж було б більш ніж доцільним. Крім того, я вважаю, що претендувати на цю «історію успіху» в плані проведення приватизації може «Центренерго».

Олег Устенко зазначає, що успішний продаж великого активу ефективному власнику може дати країні в цілому додаткові дивіденди: як у вигляді іміджевого позитиву такий продаж свідчитиме про реальні зрушення в економічному житті країни, так і у вигляді зростання ВВП внаслідок залучення значних інвестицій.

— Може йтися про велику історію успіху, тому що йдеться про первинну інвестицію, яка може нагнітати ажіотаж з приводу ринку: велике підприємство приватизоване, країна рухатиметься шляхом реформ, це може давати можливість залучити додаткові інвестиції в країну. Варто зазначити, що залучення 1 млрд доларів інвестицій в країну може давати приріст українського ВВП близько 0,5%. Тобто, якби вдалося залучити 10 млрд доларів — це було б ще плюс 5% до тих 3% економічного зростання, яке прогнозується на наступний рік.

Водночас деякі великі відомі підприємства з різних причин навряд чи можуть претендувати на «історію успіху» — або внаслідок суперечливого передприватизаційного бекграунду, або через те, що навряд чи будуть найближчим часом виставлені на приватизацію. Скажімо, на його думку, Одеський припортровий завод навряд чи може стати такою історією успіху. А НАК «Нафтогаз», який міг би стати рушієм приватизації, навряд чи виставлять на продаж, принаймні у найближчому часовому проміжку.

Олег Устенко також зазначив, що приватизація це просто нагальна необхідність у країні, де вона фактично увесь час не проводилася на належному рівні. Величезний державний сектор близько 3,5 тисяч підприємств  супроводжується високим рівнем корупції, і це стримує економічний розвиток. Крім того, якщо не проводити приватизацію зараз, то треба бути готовим до того, що вартість активів буде  на низхідному тренді, додав Устенко.

— Україна є винятковою країною у світі і Європі, яка продовжує утримувати такий величезний сектор державної економіки на фоні висококорумпованої економічної моделі, яка працює у країні. Власне, непроведення приватизації є одним з пояснень чому Україна так і не дійшла до рівня 1991 року. Зараз говорять, що ми знаходимся на рівні 70% від рівня 1991 року, тоді як світова економіка, світовий ВВП виріс більше ніж вдвічі. Це саме тому, що не створювалося реальних механізмів для розвитку економіки. Експлуатувалася давня модель в якій ми жили раніше і продовжуємо жити зараз, ми експортно орієнтована країна, та ще й експорт у нас сировинний 65% становлять метали, хімія, зерно.

Експерт заявив, що, зважаючи на високий рівень корупції, Україну не варто порівнювати з іншими країнами, в яких також висока частка державної власності. Наприклад, Китай, в якого теж великий державний сектор, посідає 70-е місце зі 176 країн за рівнем корупції в рейтингу Трансперенсі інтернешнл, а Швеція  на 30-у місці цього рейтингу, на відміну від України, яка має великий державний сектор і посідає 131-е місця. І хоча, за його словами, великий державний сектор підживлює корупцію, сама лише приватизація не вирішить проблем і не зможе викорінити корупцію. Необхідно розвивати паралельно демократичні інституції, а також органи влади, які запобігатимуть корупції.

У тих скандинавських країнах, де є великий державний сектор, паралельно ефективно працюють інші інституції, які запобігають корупції, тому Швеція посідає 30-е місце цього рейтингу.  Якщо ми не будемо розвивати демократичні інституції, які стримують корупцію, то подолати її лише за рахунок проведення приватизації неможливо. Хіба що знижувати рівень участі держави у бізнесі, паралельно відкриваючи, наприклад, антикорупційні суди.

Позитивно оцінюючи прийнятий у першому читанні приватизаційний законопроект з точки зору запровадження прозорих і привабливих для інвестора процедур, експерт наголошує, що багато що залежатиме від того, чи вдасться реалізувати положення закону на практиці.

— Закон можна прийняти, але, як показує українська практика, для того, щоб будь-який закон був реалізований, необхідна політична воля. А от саме наявність цієї політичної волі, наскільки це буде реалізовано, побачимо після того, коли цей закон буде повністю проголосований.

Як повідомляло QHA, 9 листопада Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроект “Про приватизацію державного майна” (№7066), розроблений Міністерством економічного розвитку в торгівлі. Він вносить зміни у процедуру продажу державних підприємств і сприяє підвищенню прозорості приватизації. Після ухвалення у другому читанні і підписання Президентом, цей законопроект зможе замінити сім чинних окремих законів про приватизацію.

В МЕРТі вважають, що ухвалення законопроекту допоможе розширити коло потенційних інвесторів, оскльки посилить захист їхніх прав. Збільшення кількості учасників аукціонів одночасно сприятиме зростанню конкуренції та фінальної ціни продажу об’єктів державної власності. При цьому законопроект забороняє брати участь у торгах компаніям та особам, що пов’язані з країною-агресором. Новий законопроект також дозволить перейти до ринкового ціноутворення на об’єкти державної власності. Законопроект встановлює єдиний прозорий алгоритм продажу великих державних об’єктів та єдину процедуру продажу малих. 

QHA