Перші протести проти визнання президентом США Єрусалиму столицею Ізраїлю були кровопролитними. І надалі, на думку експертів, рішення Трампа сприятиме протистоянню в регіоні. Українське МЗС відгукнулося на рішення американського лідера практично реплікою про необхідність дотримуватися міжнародного права. Багатьом українцям така реакція здалася недостатньо чіткою і зрозумілою.

В Україні з часів Радянського Союзу живуть тисячі вихідців з Палестинської автономії та інших арабських держав. Саме тоді радянська пропаганда формувала образ Ізраїлю-агресора. Одночасно культивувався і образ арабів, що ведуть справедливу боротьбу за створення незалежної палестинської держави. З початку російської окупації Криму і війни на Донбасі ставлення до єврейської держави змінилося: досвід боротьби невеликої держави з кількісно переважаним противником зацікавив українців. Посилила симпатії до ізраїльтян їхня участь у війні на Донбасі на боці України.

У той же час активізувався ісламський чинник у внутрішній політиці України. Наші громадяни почали сприймати трагедію чеченського народу і російський терор проти мусульман Кавказу через досвід війни з Росією, а не з повідомлень московських ЗМІ. Та й самі українські мусульмани все гучіше заявляють про себе: багато з них підтримали Революцію Гідності, на вулицях столиці з'явилися біл-борди з цитатами з Корану і хадіси. А головне — окупація Криму нагадала, що саме кримські татари мусульмани, проявили себе найпослідовнішими патріотами. Україна демонструє відносно безпроблемне співіснування представників трьох авраамічних релігій. Поодинокі прояви ісламофобії та антисемітизму погоди в суспільстві не роблять. Але ось заява Трампа про визнання Єрусалиму столицею Ізраїлю нагадало українцям різних віросповідань: їхні одновірці у Палестині вбивають один одного у війні за право контролювати свої релігійні святині.

Єрусалим за рішенням ООН від 1947 року мав стати міжнародним центром під керуванням цієї міжнародної організації. Це пов'язано з його сакральним значенням для представників ісламу, іудаїзму і християнства. Але рішення так і залишилося невиконаним. Боротьба за місто розгорнулася між мусульманами та юдеями. В результаті війни в кінці 40-х років Ізраїль захопив контроль над західною частиною міста. А перемога Ізраїлю в Шестиденній війні 1967 року призвела до втрати арабами (Йорданія) контролю над східною частиною міста. Ізраїль оформив своє завоювання законом 1980 року. На той час урядові установи вже розташувалися у місті. ООН вважає такі дії Тель-Авіва незаконними.

Дональд Трамп рішення перевести посольство США в Єрусалим обґрунтував необхідністю визнати фактичний стан справ. Для українців і кримських татар аргумент непереконливий — така логіка може призвести до визнання Криму російським... При цьому різко висловлюватися про рішення президента США Київ не може в протистоянні російської агресії підтримка американців необхідна. Тому МЗС і обмежився загальними словами про необхідність дотримуватися міжнародного права і відновити переговорний процес сторін конфлікту. За майже сімдесят років з початку протистояння у Палестині не знайшлося дієвих механізмів для пошуків компромісу в питанні про статус Єрусалиму. А головне цього компромісу не хочуть самі учасники протистояння. Тому заява офіційного Києва декларативна. Інакше офіційний Київ поводитися не може. Адже встати на чиїсь бік в історії з Єрусалимом означало б пересварити українських громадян. А так мусульмани та юдеї України можуть морально підтримувати своїх одновірців у Палестині і при цьому залишатися патріотами своєї країни.

Редакція QHA може не поділяти позиції авторів

QHA