КИЇВ (QHA) -

Завтра, 26 лютого, виповнюється три роки з моменту початку збройної агресії Росії проти України. В ніч з 26 на 27 лютого 2014 року спецназ РФ захопив державні установи Автономної Республіки Крим. Всі подальші голосування і референдуми під дулами російських автоматів, що відбулися після цього акту агресії, безумовно, були поза законом.

Ні Україна, ні світова спільнота не змирилися із цим грубим порушенням норм міжнародного права. На рівні ООН, ОБСЄ, Ради Європи були прийняті резолюції, що засуджують анексію та систематичні порушення прав людини в анексованому Росією Криму.

Серед тих, хто найбільшою мірою зазнав приниження і утисків у окупації, виявилися кримські татари — корінний народ Криму, у якого знову відібрали Батьківщину. І нехай відносини між центральною владою України і кримськими татарами до 2014 року були неоднозначними, але коли Росія розпочала збройну агресію, корінні жителі півострова показали силу свого духу. Кримські татари не змирилися і не змиряться з новою, вже третій в історії спробою Росії тотально русифікувати Крим, знищивши мову, культуру та історію його народу.

Кримські татари споріднений з турками народ, у Туреччині їх часто називають «кримськими тюрками» або просто «киримли». Туреччина завжди надавала допомогу кримським татарам: створюючи проекти технічної допомоги, фінансувала будівництво шкіл, культурних центрів, бібліотек, мечетей. Зрозуміло, що Турецька Республіка не могла залишатися осторонь, коли Росія почала захоплення Криму. Свідком подій тих днів був Надзвичайний і повноважний посол України у Туреччині у 2008-2016 роках Сергій Корсунський.

QHA: Сергіє Володимировичу, якою була перша реакція Туреччини на агресію Росії у Криму?

Сергій Корсунський: Я дуже добре пам'ятаю події лютого 2014 року. Ми в Анкарі з величезним занепокоєнням спостерігали за тими кричущим порушенням норм міжнародного права, що відбувалося у Сімферополі, за протистоянням між неозброєними людьми і російськими окупантами, за ганебним, під дулом автоматів голосуванням у парламенті Криму, і потім — так званим референдумом. Зрозуміло, його результати не мали жодних правових наслідків.

«В умовах масштабної хвилі російської пропаганди наше завдання було виконане...»

Те, що ми могли і мали зробити в тій ситуації, — це інформувати офіційну владу Туреччини про те, що в реальності відбувається в Україні, сприяти лідерам кримськотатарського народу Мустафі Джемілєвц і Рефату Чубарову в організації зустрічей із турецьким керівництвом, наполягати на однозначній підтримці територіальної цілісності України.

Буквально в перші дні окупації ми спільно з одним із активних діячів кримськотатарської громади Туреччини, головою Фонду розвитку Криму У.Шелітом організували просто у посольстві прес-конференцію, на якій зібрали практично всі провідні ЗМІ телеканали, інформаційні агентства, газети Туреччини. Після цього пішли десятки інтерв'ю, виступів, зустрічей на всіх можливих рівнях від університетів і політологічних центрів до членів уряду, метою яких було забезпечити чітку і однозначну позицію Туреччини на підтримку України. Навіть в умовах масштабної хвилі російської пропаганди ця задача була виконана. За активного сприяння Мустафи Джемілєва першим міністром закордонних справ, який відвідав Київ у ті дні, був Ахмет Давутоглу.

Як ви знаєте, Туреччина з самого початку зайняла і по сьогодні займає тверду позицію: Крим окупований незаконно, Крим це Україна, утиски та порушення прав кримських татар мають бути припинені. Я знаю, що ці питання обговорювалися не тільки між Україною і Туреччиною, а й між Туреччиною та Росією.

Існує думка, що якби Україна зробила більше для зміцнення державності кримських татар, наприклад надала їм свого часу можливість створити у Криму національну автономію, то захоплення Криму не відбулося б.

Хочу чесно зізнатися, що до приїзду в Туреччину 2008 року я не усвідомлював проблеми кримськотатарського народу так глибоко, як розумію їх зараз. Лише коли навесні 2009 року наближався День пам'яті жертв депортації 18 травня, мої колеги в посольстві сказали мені, що цього дня кримськотатарська громада, керівники дернеків з різних міст Туреччини приносять до посольства чорний вінок на знак скорботи, але жодних спільних заходів не проводиться. І тоді я написав листа всім лідерам кримськотатарських організацій і запросив їх до посольства.

Вони прийшли, і так я познайомився з чудовою людиною Ахметом Іхсаном Киримли — тоді він був ще живий, з його сином, професором Бількентского університету Хаканом Киримли, керівниками місцевих громадських організацій кримських татар. На першій зустрічі їх було чоловік сім або вісім, на другій близько 20, на третій більше 30, а потім ми зустрічалися і на мітингах пам'яті, які щорічно проводяться в Анкарі.

Повертаючись до вашого запитання я пам'ятаю, як у відповідь на критику своїх же колег на адресу України, а вона лунала, Ахмет Киримли сказав: Україна повернула нам наш дім, запросила повернутися до Криму, і ми повинні підтримувати цю країну і цей народ. Я дуже радий, що встиг познайомитися з цією мудрою людиною. Коли Ахмет Киримли покинув цей світ, церемонія прощання відбувалася у турецькому парламенті.

Відтоді ми будували відносини з кримськотатарськими організаціями Туреччини як друзі і партнери.

Але я також мушу зізнатися, що це правда: за часів попередньої влади ми отримували сигнали з Києва, що масштабна допомога кримським татарам небажана, зокрема висловлювалися побоювання в «ісламізації» півострова через допомогу цьому народу. Не хочу зображати героя, але скажу так  ми підходили по-своєму і всіляко сприяли реалізації проектів технічної допомоги кримським татарам по лінії ТІКА у Криму. 2010 року ми підтримали здійснення візиту міністра закордонних справ Турецької Республіки Ахмета Давутоглу не тільки до Києва, але і до Криму. Я його супроводжував у поїздці. Було дуже важливо продемонструвати керівництву АРК, що Туреччина підтримує кримських татар. Наскільки я розумію, це було вперше, коли міністр закордонних справ Туреччини відвідав Крим.

Все змінилося, коли в Україні сталася Революція Гідності, і новий президент України та Верховна Рада підтримали визнання кримських татар корінним народом, що має право на адміністративно-територіальну автономію.

«За Януковича з кримськими татарами лише загравали...»

Безумовно, все це мало статися раніше, але за Віктора Януковича кримських татар розглядали лише як електоральний чинник, загравали з ними, але не давали реалізувати жоден масштабний проект. Тоді існувала і певна недовіра до посольства з боку кримськотатарських організацій, з огляду на відомі висловлювання тодішнього кримського керівництва на адресу кримських татар. Ми день за днем ​​працювали з місцевими організаціями, щоб довести, що для нас кримські татари  невід'ємна частина українського народу, і ми готові допомагати, чим тільки можемо.

Я пам'ятаю, як непросто було прийняти рішення навіть про показ у Анкарі фільму про Мустафу Джемілєва та «Хайтарми». У посольстві регулярно проходили вечори кримськотатарської культури. У мене склалися дуже добрі відносини із кримськотатарським дернеком Ескішехіром, де я бував неодноразово. Було відновлено діяльність анкарського Товариства українсько-турецької дружби, до якого увійшли кримські татари із Генерального центру. Зараз це здається досить очевидним і зрозумілим, але за попередньої влади все виглядало зовсім інакше. Ми багато разів за власною ініціативою обговорювали можливості розширення спектру і обсягів фінансування проектів технічної допомоги з керівниками МЗС Туреччини, ТІКА, Директорату з релігійних справ, Управління з питань закордонних тюрків та споріднених угруповань при прем'єр-міністрі Туреччини.

2012 року за активної підтримки посольства президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган здійснив дуже важливий візит в Україну  два з половиною дні, з яких півтора дні він провів у Криму. Він виступив тоді на відкритті конференції Ялтинської європейської стратегії, відвідав кладовище турецьких вояків під Севастополем і був надзвичайно зворушений, що воно утримується в ідеальному порядку. В аеропорту Бельбек відбулася грунтовна розмова Ердогана та його найближчих радників із тодішнім керівництвом Криму, з лідерами кримських татар Мустафою Джемілєвим та Рефатом Чубаровим. Ердоган та його дружина були дуже задоволені візитом і висловили нам подяку за його організацію. Це лише один із прикладів.

Саме наші багаторічні спільні з організаціями кримських татар зусилля стали запорукою того, що і сьогодні, незважаючи на активну співпрацю з Росією, Туреччина продовжує підтримку територіальну цілісність України, кримських татар і не визнає анексію Криму.

Далі буде…

ФОТО: інтернет

QHA