КИЇВ (QHA) -

Українська держава тільки на четвертий рік війни наважилася на закриття російських соціальних мереж і деяких сайтів. Обгрунтовується це необхідністю убезпечити громадян від пропагандистського впливу з боку агресора. Однак у нашій країні продовжує активно діяти інший потужний канал впливу Росії на уми і душі українців — Українська православна церква Московського патріархату (понад 12,5 тисяч філій).

Не можна сказати, що українська влада взагалі нічого не робить, щоб нейтралізувати цей провідник впливу РФ. Нещодавно у Верховній Раді були зареєстровані два законопроекти. Один з них (№ 4128) прописує процедуру зміни церковної юрисдикції, спрощуючи перехід від УПЦ МП до проукраїнськи налаштованих УПЦ Київського патріархату або Української автокефальної православної церкви, тобто встановлює особливий статус для церкви, центр якої знаходиться в країні-агресорі Росії. Зазначимо, що найбільше неприйняття даних документів було на Одещині — там навіть зібрали 52 тисячі підписів проти законопроектів. Тому як приклад для аналізу УПЦ МП ми взяли її Одеську єпархію.

Керівником УПЦ МП в Одесі є митрополит Агафангел. Це етнічний росіянин, архієрей зі старого покоління духовенства, який отримав найвищий церковний сан ще за часів Радянського Союзу. Остання обставина свідчить про те, що він не міг не співпрацювати з тодішньою владою. Протягом усіх 25 років української незалежності ієрарх відстоював тут російські інтереси. Встиг навіть побувати народним депутатом I скликання (1991-1993 рр.). Саме він зображений на панно в українському парламенті — в чорній рясі спиною до глядача. 2006 року Агафангел був першим номером у списках Партії регіонів на місцевих виборах в Одеську обласну раду.

Митрополит є послідовним критиком політики української національної пам'яті та прагнення віруючих до церковної незалежності. Він засуджував державу за націоналізм і утиск прав нацменшин (в період каденції Ющенка через його антиросійську політику).

Не дивно, що за подібне відстоювання російських інтересів в Україні Агафангел був нагороджений безліччю орденів і медалей керівництвом РФ і РПЦ. Глава асоціації православних експертів Кирил Фролов, пошту якого у грудні 2016 року зламала команда українських хакерів з Cyber-Allience, вважає його найбільш проросійським кандидатом на пост глави УПЦ МП.

Довідка. Кирил Фролов — російський пропагандист. Відстоює ідеї домінування Росії в регіоні та у світі. Основним інструментом впливу РФ він бачить православ'я. Працює в Інституті країн СНД у Москві, курирує український напрям. Входить до вищих церковних кіл.

Попереджаючи резонне запитання, зауважимо, що Фролов сам підтвердив достовірність зламаної пошти, а отже і всіх відомостей, що містяться в ній.

Альтернативою Агафангела цікавилося вища політичної керівництво РФ. 2011 року його навіть викликали на килим до Сергія Наришкіна, який на той час був главою адміністрації Президента РФ. Путінська команда вже тоді будувала плани з просування «свого» кандидата на престол Київських митрополитів. На зустрічі між Агафангелом і Наришкіним обговорювалися різні сценарії виборів майбутнього глави Української православної церкви. Нагадаємо, що в Україні на той час президентське крісло займав Янукович, який проводив політику фаворитизації церкви Московського патріархату, при цьому демонстративно ігноруючи інші конфесії в країні.

Те, що Росії дуже важливо мати свою людину на посту УПЦ МП, сумнівів не викликає. На відміну від пересічних парафіян, можновладці бачать у даній церковній структурі надійні канали впливу на уми українців. Показова фраза з листування Фролова:

— Мережа УПЦ МП ідеальна для масової пропаганди проти НАТО.

І слово «пропаганда» тут — не перебільшення і не епітет. Ось, наприклад, той же самий Фролов пише офіційному спікеру РПЦ Володимиру Легойді:

Бери владу в медіа просторі, ставай Геббельсом при нашому духовному фюрері Патріарху.

Одеська філія УПЦ МП активно брав участь у подіях 2014 року. Для цього в кінці лютого цього року Фролов приїздив до Одеси обговорювати кошторис. Виділялися серйозні гроші на наметовий табір на Куликовому полі. Як повідомляє український Інформнапалм, суми сягали кількох сотень тисяч доларів і розподілялися між групами одеських сепаратистів.

Бажане фінансування — 400 тис. $ (Дозволить придбати 2000 комплектів хорошого екіпірування)

Лист Глазьєву, 13.03.2014

Фінансування духовенства здійснювалося через секретаря єпархії — отця Андрія Новікова.

10 квітня Служба безпеки викликала Новікова на допит, але той останнім рейсом встиг відлетіти до Москви. Отцю Андрію є чого боятися: схоже, одеська трагедія 2 травня сталася саме тому, що Кремль, випустивши з уваги Харків, сфокусував увагу на Одесі, накачавши грошима різні угруповання бойовиків, які не здатні домовитися між собою.

Зараз у Москві Новіков вважається не просто політичним біженцем — його поставили настоятелем великого приходу в центральній частині міста, так би мовити, на «рибне місце». Пізніше дана громада стала центром збору українофобських елементів. Там постійно тиняються особистості типу байкера Залдостанова, відомого нам Фролова та інших. Характерно, що саме в цей храм приїздить помолитися і поставити свічку за так званих «ополченців Новоросії» сам Путін.

З пошти Кирила Фролова стало відомо також і про наміри одеського духовенства на чолі з Агафангелом:

— Ще раз передаю зміст дзвінка митрополита Одеського Агафангела Новикову (втік з Одеси в Москву у квітні-травні 2014 року) на початку листопада цього року. Митрополит Агафангел дзвонив з чеського номера і сказав наступне: «Доведи до Путіна, що я і вся Одеська єпархія чекаємо рішучих дій щодо Одеси. Єпархія мене підтримує і готова до бою. Я готовий духовно та ідейно очолити повстання».

У дампі пошти є і такий лист:

— Я прошу тебе довести до самого верху прохання митрополита Агафангела. Він готовий діяти! Нова агентура в Одесі — о. Іоанн Тетерько, це ревний патріот Новоросії, настоятель храму Стрітення Володимирської ікони Божої Матері у Чорноморці, православні монархісти протоієреї Володимир Корецький та Георгій Городенцев, єпископ Овідіопольський Аркадій (досі обіймають свої посади, — ред.), у нього потужні структури фізичного захисту храмів, тобто православні бойовики та ін. А у Москві - о. Сергій (Рибко).

Характерно, що всі ці повідомлення Фролов писав у «Фонд новомучеників і сповідників російських» — організацію, що разом із іншими російськими компаніями потрапила під санкції президента України від 16 травня. Серед заходів фонду встановлення каплиці на Савур-Могилі, окупованій російськими військами, Хресна хода на Донбасі з іконою Тихвинська-Ополченська (липень 2014 року), а також участь в організації привезення в Україну «Дарів Волхвів» (січень 2014 року). Цікаво, що в делегації з даною реліквією в революційну Україну прибули тоді маловідомі Ігор Гиркин і російський олігарх, що пізніше спонсорував терористів Л/ДНР, Костянтин Малофєєв. Саме під прикриттям перебування святині у Сімферополі дані громадяни РФ проводили переговори про анексію Криму, про що у своєму інтерв'ю розговорився екс-віце-прем'єр Криму Рустам Теміргалієв.

Таким чином, в даному світлі владика Агафангел постає не тільки молитовником, а ще й хитрим політиком. Не відстає преосвященний архієрей і у фінансових питаннях. Наприклад, взимку 2017 року в Одесі була проведена піар-акція «Мощі св. Пантелеймона». Керівництво церкви заздалегідь широко сповістило громадськість про нібито унікальну подію привезення до Одеси останків святого. Тільки ось священнослужителі «забули» уточнити, що такі ж мощі вже є у трьох найбільших і найвідоміших монастирях Одеської області. В підсумку церква змогла непогано заробити. Реліквію відвідали понад 100 тисяч прочан. На жаль, немає достовірної інформації про кількість чистого прибутку, але це проблеми українського законодавства. Показово, що ряд релігійних експертів вже висловлюється за встановлення фінансової звітності для релігійних організацій.

Інший приклад. Нещодавно одеські блогери писали про те, що протягом останніх п'яти років кафедральному собору Одеси з бюджету виділено 4,6 млн гривень, хоча храм перебуває у власності єпархії юридично релігійної організації. Більше того, коли собор будували, він був у комунальній власності, та тільки на його внутрішнє оздоблення було витрачено понад 4 млн доларів США. І це при тому, що згідно із 35-ю статтею Конституції України, на яку так люблять посилатися критики релігійних законів, церква відділена від держави. Цікаво, що ст. 5 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» прямо забороняє державне фінансування релігійних організацій, але це ніколи не бентежило ані митрополита Агафангела, ані місцеву одеську владу (до якої теж є багато питань).

А тепер, коли держава, що раніше щедро фінансувала цю церкву, раптом вирішила її проконтролювати, ініціювавши релігійні закони, церковні ієрархи різко спротивилися. Все це нагадує відому приказку: «І рибку з'їсти, і ніг не замочить».

Остап Сидоренко

Думка редакції може не збігатися з думкою автора.

QHA