АНКАРА (QHA) -

Одна з найменш вивчених і невідомих історій — історія кримськотатарської діаспори. Ми живемо у ній. Це історія в моментах і розповідях, які нам у дитинстві нашою мовою розповідали предки. Це досі невивчена історія, якій не присвятили безліч робіт. Єдиними джерелами інформації про неї залишаються книга професора Хакана Киримли «Поселення кримських татар та ногайців у Туреччині» та дисертації декількох молодих вчених.

Для кримськотатарської діаспори ця праця Киримли, якій він віддав довгі роки роботи, є однією з найважливіших. Це найперше джерело для тих, хто займається дослідженнями цього питання. Всі спроби прийти до певних висновків будуть неповними, якщо не відвідати поселення кримськотатарської діаспори, яка дотримується шляху автора, викладеного в книзі, і не прочитати саму працю.

*   *   *

Така натура людини, що при переселенні на нове місце проживання, залишаючи середу, до якої він звик, де прожив життя і відчував себе в безпеці, йому дуже важко демонструвати сміливість. Людина відчуває якусь тяжкість на душі, коли покидає свій будинок і переїжджає в інший район або навіть на іншу вулицю.

Повно прикладів, коли одна особа або ціла група людей покидає своє рідне середовище і переселяється до іншого краю. Є безліч внутрішніх і зовнішніх причин, які штовхають людину до подібного переміщення. Серед них — клімат, голод, хвороби, війна, окупація, звірства, геноцид і ще безліч інших причин, які ми і не порахуємо. Саме вони змушують людей залишати землю, до якої вони звикли, і переселятися в інші місця, де він зможе почуватися у більшій безпеці.

Ми можемо сказати, що жодна людина або ціла спільнота не захоче залишати своє місце проживання, якщо не зустрінеться з подібними серйозними проблемами. Такі переселення відбувалися з вагомих причин або мотивів, і аж ніяк не були добровільними.

Кримськотатарська діаспора почала своє формування саме з подібних вагомих причин.

Окупація Батьківщини покінчила зі щасливими і світлими днями для кримських татар, які жили до анексії на своїй землі і під своїм прапором у мирі, процвітанні і безпеки. Гноблення і жорстокість, що почалися відразу після анексії, стали причиною того, що кримські татари полишили свою Батьківщину, де більше не почувалися у безпеці, і переселилися в інші місця.

Саме так людство стало свідком того, як сформувалася кримськотатарська діаспора. І щоб розуміти цю діаспору, необхідно провести серйозний аналіз саме процесу її формування. Він почався не з того, що один з наших прадідів прокинувся рано вранці і вигукнув: «Збираємо валізи і гайда в дорогу». Це не добровільне рішення. Це рішення, прийняте під потужним пресингом загарбника. Звісно, ще однією причиною такого рішення стало бажання жити у безпеці.

Всі, хто бажає зрозуміти кримськотатарську діаспору, зобов'язані в об'єктивній і академічній формі провести аналіз відразу ряду питань: чому і як сформувалася діаспора; які процеси вона пережила; що відчувають люди, які були змушені через бажання жити у безпеці покинути свою Батьківщину і оселю; що відбувалося під час вимушеної міграції; з чим діаспора зіткнулася на нових місцях поселення; які історичні та соціальні процеси вона пережила; і чому досі кримськотатарська діаспора називає Батьківщину саме «батьківщиною».

Сподіваюся, що на таких бесідах ми поговоримо саме про ці питання.

Секретар Світового конгресу кримських татар
Намик Кемаль Баяр

ФОТО: інтернет

QHA