АНКАРА (QHA) -

Процес утворення діаспор спирається на безліч причин і факторів. Деякі діаспори формуються з соціально-економічних причин. І в більшості випадків такі діаспори створюються з доброї волі і бажання самих людей або груп, які до неї входять.

Саме так сталося у діаспорах, які оселилися на американському і європейському континентах з надією як на квітуче життя, так і на прекрасне і багатообіцяюче майбутнє. Як приклад можемо навести китайську, італійську, українську та діаспори інших народів у Америці. Досить велику діаспору сформували турецькі робітники як у Європі, куди приїхали заради роботи, так і в інших країнах світу. Тобто діаспори, сформовані з соціально-економічних причин, досить звична справа.

Але кримськотатарська діаспора потрапила до рідкісних типів діаспор. Як і діаспори Східного Туркестану і кавказьких народів, кримськотатарська діаспора утворилася не з власної волі і соціально-економічних причин. Вона сформувалася з чужимого примусу.

Росія з самого початку окупації Криму розпочала політику русифікації та ліквідації будь-яких кримськотатарських проявів на півострові, наскільки це дозволяли можливості XVIII століття. Політика ліквідації полягала у конфіскації майна, примусовому наверненні в іншу релігію, позбавленні будь-якої можливості отримання освіти, поневоленні, знищення лідерів народу та інших методах. Таким чином, крок за кроком у найстисліші терміни поставлена ​​мета щодо знищення кримськотатарського буття була досягнута. Російський державний терор встановив у Криму ідеологію, з якою кримськотатарський народ не зміг жити через свої національні і релігійні переконання.

Вимушена еміграція кримськотатарського народу у вигляді одиноких емігрантів або цілих груп, що почалася ще у 50-х роках окупації, почала перетворюватися на масове явище через збільшення тиску на кримських татар в період Кримської війни (1853-1856), коли російський режим закріплював своє становище напівострові. Саме тоді вперше російський режим обговорював питання депортації кримських татар. Однак через недостатню технічну інфраструктуру проект депортації цілого народу з Криму було відкладено на 80 років. Тяжка поразка Османської імперії у російсько-турецькій війні 1876-1877 року розбила всі надії кримських татар. У той же час вона стала приводом і причиною виникнення останніх масових хвиль міграції з Криму.



У них увійшли ті кримські татари, які зазнали утисків з боку Росії, спрямованої на позбавлення їх земель, зубожіння, неможливість отримання освіти, насильницьку русифікацію, примусову зміну віросповідання і вербування в армію.

У зв'язку із тим, що неможливо точно підрахувати кількість кримських татар, які залишили Крим у ході депортації, і кількість загиблих у ній людей, ці процеси особливо не обговорюються. За різними оцінками, у примусовій еміграції (яку не називали депортацією) більше мільйона кримських татар були змушені виїхати з Криму, покинувши свої домівки, поселення, сусідів і, що найголовніше — Батьківщину. Тисячі з них загинули через похилий вік, хвороби, голод і втому. Гинули і через кораблі, що перекинулися у Чорному морі.

В одній з історій дідів професора Ахмета Іхсана Киримли були такі випадки, коли вся сім'я була готова вирушити в дорогу, діди збирали своїх дітей і онуків і говорили: «Діти мої. Я залишуся на Батьківщині. Моя могила буде в цьому селі. І на ній ростимуть квіти. І одного разу мої правнуки повернуться сюди, щоб насолодитися ароматом цих квітів!». Саме так змушені покинути Крим зберігали надію повернутися на Батьківщину...

Секретар Світового конгресу кримських татар
Намик Кемаль Баяр


ФОТО: інтернет

QHA