КИЇВ (QHA) -

5 грудня 2017 року в Росії відбулося відкриття першого російського заводу зі зрідження природного газу в Арктиці "Ямал-ЗПГ", в якому брав участь сам Путін.

Російська пропаганда піднесла це як перемогу, адже проект реалізовувався на тлі введених проти РФ за захоплення Криму і агресію на Донбасі санкцій, які обмежили західні інвестиції в проект. Це дійсно перемога російського керівництва, як не прикро це визнавати.

— Над проектом працювало безліч підприємств у Росії і за кордоном, значну підтримку і допомогу надала нам держава, — заявляв на відкритті гендиректор НОВАТЕК компанії-власника "Ямал-ЗПГ" Леонід Міхельсон.

Міхельсон і Путін на відкритті "Ямал-ЗПГ"

Без державної підтримки "Ямал-ЗПГ" не вдалося б реалізувати. Для проекту були залучені інвестиції з російського Фонду національного добробуту — 2,6 мільярда дол., а також Сбербанку і Газпромбанку 4,4 мільярда дол.

До питання, де Кремль узяв гроші, ми повернемося пізніше, ну а зараз зафіксуємо факт  «Ямал-ЗПГ», а також інші подібні російські проекти, які найближчими роками розпочнуть роботу, істотно змінюють баланс на світовому ринку газу і створюють додаткові переваги для Росії.

Хто, як і за які гроші

Даний проект буде експортувати газ з Південно-Тамбейського родовища, яке розташоване на півострові Ямал в районі Карського моря. Загальні обсяги газу на ньому оцінюються в 1,3 трлн кубічних метрів.

Контрольний пакет (51%) акцій "Ямал-ЗПГ" належить найбільшій в РФ "незалежній" компанії НОВАТЕК. У свою чергу її пов'язують із близькими до Кремля олігархами Леонідом Міхельсоном і Геннадієм Тимченком. Решта частин розподілена між французькою Total (20%), Китайською національною нафтогазовою компанією CNPC (20%) і Фондом Шовкового шляху (9,9%). До слова, про близькість НОВАТЕК до Кремля говорить як мінімум той факт, що і Міхельсон, і Тимченко потрапили до "кремлівської доповіді" Мінфіну США.

Всі три лінії розташованого на півострові заводу, з яких поки працює тільки одна, мають виробничу потужність 16,5 млн тонн на рік, тобто близько 23 млрд куб метрів природного газу. Друга черга має бути введена в дію вже 2018 року, третя — в кінці 2018 або на початку 2019 року.

Начебто не такі вже й великі обсяги. Проблема, одначе, у тому, що крім "Ямал-ЗПГ", в розробці перебувають й інші: "Арктик ЗПГ-2" — 18 млн тонн зрідженого газу на рік, "Печора-ЗПГ" 8-10 млн тонн, третя черга "Сахалін-2" 5 млн тонн, "Владивосток-ЗПГ" і "Балтик-ЗПГ"  обидва по 10 млн тонн. Якщо всі вони увійдуть в дію, Росія стане одним з ключових постачальників зрідженого природного газу у світі. Нагадаємо, що світовий ринок ЗПГ  це 30% всієї торгівлі газом і близько 600 млрд кубічних метрів в абсолютних обсягах.

Раніше в РФ діяв лише один завод зі зріджування "Сахалін-2", дві лінії якого випускають по 4,8 млн тонн на рік, що забезпечувало РФ частку 4-5% світового виробництва ЗПГ, а після запуску намічених потужностей Кремль зможе розраховувати на 20% світового виробництва.

Це зробить Росію набагато гнучкішою і менш залежною від конкретних імпортерів, оскільки на відміну від трубопровідного, скраплений газ можна постачати в будь-яку точку світового океану, головне, щоб у імпортера був термінал з прийому ЗПГ, що вже було наочно продемонстровано.

Перша партія ямальського ЗПГ була доправлена ​​в... США. Де-юре, російський газ був куплений малайською компанією Petronas, а потім перепроданий французькій Engie, яка, власне, і доправила його в Америку. Тобто формально США його не купували у РФ, але в кінцевому підсумку прибуток все-одно дістався пов'язаній з Кремлем компанії. Але головними імпортерами російського ЗПГ в найближчі 30 років будуть Китай, а також країни ЄС. Довгострокові контракти вже укладені з іспанською Gas Natural Fenosa  2,5 млн тонн ЗПГ на рік, китайської CNPC  4 млн тонн на рік, Газпромом 2,9 млн тонн, і французькою Total 3 млн тонн. У цій ситуації, м'яко кажучи, дивує позиція європейських компаній. З одного боку, в ЄС з кожної праски говорять про необхідність диверсифікації поставок енергоносіїв, щоб зруйнувати залежність від Росії, а з іншого  з тією ж Росією укладають нові довгострокові контракти.

Китайський інтерес

Запуск проекту навряд чи відбувся без кредитів Китаю. Зокрема, Експортно-імпортний банк Китаю і Китайський банк розвитку виділили 11,4 млрд дол. І 1,63 млрд дол. відповідно у вигляді кредитів на 15 років. Крім того, китайська CNPC купила 20%, а Фонд Шовкового шляху придбав ще 9,9% акцій "Ямал-ЗПГ".

Китай включився в нього з кількох міркувань. По-перше, КНР сама зацікавлена ​​в імпорті російського ЗПГ, оскільки через курс на відмову від вугілля на користь газу енергетичні потреби в країні лише зростають, а нарощування внутрішнього виробництва не встигає їх покрити.

По-друге, участь у проекті — це частина загальної лінії з нарощування китайської присутності в Арктиці, причому не лише російській. Під час останнього візиту Трампа до Китаю зокрема були досягнуті домовленості про китайські інвестиції у схожий з російським проект Alaska-LNG в розмірі близько 50 млрд дол. Піднебесна, закріпившись за полярним колом, розраховує також налагодити транспортні маршрути для своїх товарів у рамках концепції "Один пояс — один шлях ". Північна частина такого маршруту під назвою "Крижаний шовковий шлях", за деякими оцінками, дозволить КНР доправляти у Європу до 15% всього експорту.

Таким чином, як не прикро визнавати, Росія, будучи відрізана санкціями від кредитів Заходу, знайшла альтернативні джерела фінансування. І з цим треба щось робити. Кожен отриманий від продажу долар РФ витрачатиме на ведення гібридної війни на Донбасі, в Сирії, Афганістані або десь інде. Поки що обсяги експортованого з Арктики газу незначні, але з часом вони лише наростатимуть, все більше розширюючи поле для маневру путінському режиму. Зараз же, залишається сподіватися, що за потраплянням власників "Ямал-ЗПГ" до "кремлівського списку" Мінфіну США підуть і персональні санкції проти них, які змусять Китай відмовитися від співпраці з РФ у Арктиці.

Роман Кот

QHA