КИЇВ (QHA) -

Питання відновлення суверенітету України та повернення Криму та Донбасу, здається, найближчим часом вийдуть на новий, вищий і комплексніший рівень. І «виштовхнуть» їх на цей рівень саме Сполучені Штати Америки і деякі їхні союзники по «ядерній коаліції». Причому не стільки для обговорення, скільки для формування конкретного порядку денного із процедурами і термінами виконання. І саме питання повернення Криму нарешті отримає належний рівень міжнародної уваги. Принаймні до такої думки підводять знакові заяви, які озвучив минулого тижня від спецпредставник США по Україні Курт Волкер та глава Пентагону Джеймс Меттіс.

Рушійною силою для американських посадовців, ймовірно, стало усвідомлення небезпеки розповсюдження ядерної зброї у світі і намагання зупинити ці тенденції. Загострила сприйняття проблеми непередбачувана поведінка північнокорейського керівництва, яке вирішило «погратися» із ракетами, і почало погрожувати локальним ядерним конфліктом, зокрема, США.

Крім того, мілітаризація окупованого Криму, яку системно і демонстративно проводить Росія, також дратує США і НАТО. Особливо на фоні чуток про те, що Росія потайки завезла до Криму як мінімум тактичну ядерну зброю.

Зупинити розповзання «ядерної плями» можна лише змусивши виконувати домовленості про нерозповсюдження ядерної зброї та інші міжнародні документи, які накладають і на «нерозповсюджувачів», і на ядерні держави певні обов’язки. В цьому контексті надихає, що той же Курт Волкер публічно визнав, що вторгнення Росії в Україну є свідченням "провалу" підписантів Будапештського меморандуму. Подібні заяви просто так не лунають: зазвичай озвучення проблеми має наслідком її вирішення.

Тож Україна, яка вже давно з докором нагадує партнерам про існування Будапештського меморандуму, брутально порушеного Росією, отримує нагоду побачити, як «папірець» перетворюється на реальну «зброю» для відновлення її територіальної цілісності. 

«Будапештський меморандум» — реінкарнація?

Найзнаковішим моментом стало повернення в риторику американських державних діячів терміну «Будапештський меморандум». Згадка про документ, підписаний майже 23 роки тому, як про інструмент регулювання подій у сучасній політиці стала позитивом. Особливо на фоні практично повного уникання адміністрацією Барака Обами обговорень цього документу в контексті порушень прав України і відповідальності Росії. Злі язики подейкують, що в останній рік роботи обамівської адміністрації ці два слова — «Будапештський меморандум» взагалі намагалися (просили?) не згадувати на високому міждержавному рівні.

І от впродовж одного тижня, коли Україна відзначала День Незалежності, і Курт Волкер, і Джеймс Меттіс раптом в унісон заговорили про цей Меморандум.

Глава Пентагону Джеймс Меттіс на спільній прес-конференції з Петром Порошенком у День Незалежності заявив, що США та їхні союзники тиснутимуть на Росію доти, доки вона не виконає свої зобов’язання перед Україною за Будапештським меморандумом. Меморандумом, яким Росія разом із США та Великобританією гарантувала Україні недоторканність її кордонів в обмін на відмову від ядерної зброї.

— Меморандум забезпечує Україну гарантіями, що всі сторони поважатимуть її незалежність, суверенітет та наявні кордони… В цьому меморандумі Росія також пообіцяла утримуватися від загрози застосування сили.

До речі, Маттіс виявився таки злопам’ятним: він нагадав, що Росія порушила щодо України не лише Меморандум, але й основоположний акт НАТО-Росія. Підписавши його 1997 року, Росія погодилася утримуватися від загрози застосування сили проти будь-якої держави або суверенітету, територіальної цілісності і політичної незалежності інших держав. В підсумку Меттіс зазначив, що Росія не дотрималася міжнародних зобов'язань.

На фоні засудження Росії, яка порушила свої зобов’язання за Будапештським меморандумом, представники США наполегливо артикулювали думку про правильність рішення України відмовитись від ядерної зброї та про недоцільність відновлення українського ядерного потенціалу.

Спецпредставник США по Україні Курт Волкер минулого тижня в інтерв’ю одному з українських телеканалів висловився в тому ключі, що відмова від ядерної зброї 23 роки тому була «хорошим»  і «правильним» рішенням для української влади, навіть попри те, що з часом виник конфлікт, який призвів до втрати її суверенітету над частиною території.

— Якби Україна не приєдналася до країн, які відмовилися від ядерної зброї, то це не було б хорошим рішенням. Не думаю, що ядерна зброя була для України чимось позитивним, — заявив він.

При цьому Волкер, услід за Маттісом, додав, що не бажав би, щоб Україна відновила свою ядерну програму.

Така наполегливість у намаганнях відмовити Україну від відновлення ядерного потенціалу свідчить, зокрема, й про те, що американці цілком припускають спроможність українців це зробити. І тому зауважують, що робити це небажано, убезпечуючи в першу чергу себе від потужного і рівноправного ядерного партнера/конкурента. Не так просто це зробити, зважаючи, що багато хто в Україні і поза її межами вважає, що ядерний статус міг би убезпечити Україну від російської агресії і втрати 7% території. Скажімо, торік колишній генсек НАТО Джордж Робертсон висловлював думку, що ідея ядерного роззброєння не виправдала себе, і особливо це видно на прикладі України. На думку Робертсона, втрати Криму і бойні на Донбасі не сталося, якби Україна не пішла шляхом одностороннього роззброєння.

— Чи законно запитати: чи був би Крим захоплений і схід України окупований, якби українці зберегли частину свого ядерного потенціалу? запитає Робертсон.

Тепер США лишається переконати Україну практичними діями, що вона зможе відновити свою територіальну цілісність, і для цього їй геть не потрібно відновлювати власну ядерну зброю. Переконати в цьому можна лише одним методом — змусити Росію піти з Криму і Донбасу. Без цього простого і очевидного результату, який засвідчить дієвість міжнародних домовленостей, всі заяви іноземців про недоцільність ядерної зброї для України сприйматимуться як блюзнірство.

І слова Волкера, що «1994 року ніхто і не думав, що Росія може так вчинити» навряд чи можуть розглядатись як вмотивоване виправдання слабкості і бездіяльності підписантів, яку Україна спостерігає від 2014 року.

Втім, через кілька днів в ще одному інтерв'ю Курт Волкер акцентував важливий момент — відповідальність самих США та світової спільноти перед Україною. За його словами, вторгнення Росії в Україну є "провалом" і міжнародного співтовариства, і країн-підписантів Будапештського меморандуму:

— Це /відновлення української ядерної програми/ однозначно погана ідея. Для України володіння ядерною зброєю - нереалістично і не допоможе зміцнити її безпеку, Можливо, ефект буде швидше зворотним. Я думаю, що це провал міжнародного співтовариства в частині вторгнення Росії і захоплення частини української території. Але це ще і провал Сполучених Штатів, Великобританії, Франції і більш широкого міжнародного співтовариства в тому, що вони дали Україні гарантії безпеки і потім не виконали їх. Тому тут важливо не здаватися і спробувати відновити цілісність України.

Таким чином, можна сподіватись, що усвідомлення і публічне визнання цієї відповідальності є першим етапом на шляху усунення "провалів".

«Ядерне запалення»: мілітаризація Криму і вибрики КНДР

Втім, схоже, що США та інші ядерні країни нарешті вирішили навести лад у ядерних справах на цій планеті. Ймовірно, світ ступив на якусь межу безпеки, після перетину якої ситуація може почати розвиватися за некерованими і непрогнозованими сценаріями.

Припустимо, що повернення американських посадовців до питання Будапештського меморандуму цілком могло бути зумовлене небезпечною ракетною активністю КНДР. Погрози Ким Чен Ина завдати в середині серпня ракетного удару по американській базі на острові Гуам стали шоком для цивілізованого світу. Нагадаємо, Гуам — це суверенна територія США у Тихому Океані. На аеродромі базуються літаки морської авіації США, в порту ядерні субмарини. На острові також розташована батарея протиракетної повітряної оборони. Небезпека атаки була настільки реальна, що місцевим мешканцям на острові почали роздавати брошури про правила поведінки у разі завдання ядерного удару.

Однак у «день Х» керівництво КНДР вирішального рішення не прийняло, хоча, як засвідчили подальші події, і від своїх атакувальних планів не відмовилося. Буквально днями КНДР здійснила запуск ракети в бік Японії. За версією японців, удар міг бути націлений на Гуам, однак ракета пролетіла над Японією і впала в Тихому океані. Експерти і політичні діячі назвали цей запуск одним з найнебезпечніших. В будь-якому випадку регіон набув ознак гострого запалення.

Втім, схоже, одіозний лідер КНДР своїми спробами розпочати ядерну «войнушку» із США трошки передав куті меду. В підсумку, американці усвідомили, що «немирний атом» починає виходити з-під контролю небагатьох обраних держав і стає забавкою в руках, м’яко кажучи, непрогнозованих режимів. Набуває обрисів реальність, коли ядерна зброя у невмілих або зловмисних руках може легко знищити (зробити непридатним для людського проживання) цілий континент. І Договір про нерозповсюдження ядерної зброї аж ніяк не захистить решту світу. Нагадаємо, Договір 1970 року підписали 5 країни (СРСР, США, Великобританія, Китай, Франція), однак ті країни, від яких зараз становлять ядерну небезпеку, не поспішають до нього приєднуватися, а тим більше згортати власні ядерні програми.

Тож лідерам світових ядерних держав необхідно зупинити поширення ядерної зброї по світу, зокрема демонструючи, що ті країни, які добровільно відмовилися від неї, не зазнають від цього жодних втрат.

Однак історія України і порушення Росією Будапештського меморандуму зводять нанівець всі намагання запевнити менші країни в тому, що міжнародні гарантії «великих гравців» працюють. І доки не буде виправлена ситуація, доки Росія не припинить порушувати Будапештський меморандум, не відновить територіальну цілісність України, будь-яка країна, якій пропонуватимуть не запускати власну ядерну програму, зможе посилатись на трагічний досвід довіри України до сили міжнародного зобов’язання. Окупаційні війська ЗС РФ в українському Криму (відверто) і на українському Донбасі (приховано) — це красномовне і переконливе свідчення «проти» ядерного контролю і ядерного роззброєння. Прибрати це «свідчення» світові ядерні країни можуть лише вивівши Росію за межі міжнародно визнаних кордонів України.

До речі, не лише КНДР, але й агресивна мілітаристська поведінка самої Росії, особливо в окупованому Криму, спонукає міжнародну спільноту до активніших і послідовніших дій. Західний світ вже четвертий рік поспіль з острахом і обуренням спостерігає за мілітаризацією Криму, за перетворенням мирного курорту на суцільну військову базу.

Віце-прем'єр-міністр з питань європейської інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе в своєму ФБ навела інфографіку мілітаризації Криму. Водночас, вона акцентувала, що Росія сильна й зухвала доти, доки їй не чинять опору, а Україна наразі здатна чинити цей опір. 

— Окупувавши Крим, Росія заповнила його такою кількістю зброї, яку має далеко не кожна європейська країна. У багатьох куточках світу Москва створила зони небезпеки і страху, за допомогою яких дестабілізує різні регіони планети. Чи справді вона така сильна? Ні. Як і вся сучасна Росія, її армія теж є радянським спадком із минулого. Сила Росії в її зухвальстві і нерішучості вільного світу. Вона сильна доти, доки їй не чинять опору. Навіть найслабший може перемогти хулігана, коли починає справедливо відстоювати свою гідність та права. А ми - далеко не найслабші.

Але одна річ, коли відбувається злочинне поширення звичайних озброєнь. І геть інша, коли тишком-нишком відбувається поширення хімічних або ядерних озброєнь. А останнім часом експерти зазначають, що Росія планує перекинути (або вже перекинула) до Криму як мінімум установки, здатні нести ядерні боєголовки і навіть розконсервовує давні радянські шахти для зберігання таких озброєнь.

Правда це чи ні, важко сказати, оскільки доступ на півострів для міжнародних спостерігачів закритий. Однак раптова різка згадка американців про Будапештський меморандум підводить до думки, що американська розвідка могла отримати певну негативну інформацію також щодо ядерної мілітаризації Криму Росією.

Між іншим, після запуску північнокорейської ракети над Японією відбулася досить знакова реакція президента США Дональда Трампа, який заявив, що його адміністрація розглядає будь-які (!) варіанти впливу на КНДР. 

Цікаво подивитися, що саме мається на увазі під словом «будь-які» і чи стане одного разу випробований спосіб впливу універсальним. Можна навіть припустити, що на прикладі приборкання войовничого ядерного Кім Чен Ина північному сусіду Північної Кореї продемонструють можливий сценарій дій світової спільноти і проти «старшого ядерного брата». У разі, якщо він також вийде за межі безпечного і дозволеного.

Реакція Росії: увімкнути «стрілочника»

Варто зазначити, що Росія також боїться відновлення ядерної програми України, тож останніми днями ЗМІ в РФ з особливим задоволенням акцентують увагу на тезі, що «США поставили хрест на ядерних амбіціях Києва».  

Крім того, в російських ЗМІ активно проштовхується теза, що «переворот» у Києві 2014 року начебто автоматично знецінив зобов’язання країн-гарантів за Будапештським меморандумом. Зрозуміло, що таким чином намагаються виправдати порушення з боку Росії її загарбницькі дії, зокрема анексію Криму. Тим більше, що решта підписантів свої зобов’язання не порушували.

Ще однією родзинкою в «ядерному коктейлі» стала спроба дискредитувати Україну як країну, що сумлінно виконує свої зобов’язання щодо ядерного роззброєння.

Деякі експерти припускають, що стаття у «Нью-Йорк Таймс», в якій Україну намагалися зробити винною у нарощенні ядерного потенціалу КНДР, приписавши їй поставки ракетних двигунів і технологій, була зініційована не без участі Росії. Класичний метод «переведення стрілок», аби відвернути увагу від власної причетності до скандального інциденту з поставками в КНДР. Подібний метод Росія і проросійські бойовики активно використовують у конфлікті на Донбасі обстрілюючи мирні українські міста, російсько-терористичні війська в лояльних ЗМІ і заявах звинувачують у власних злочинах ЗСУ. Зрештою, деякі фахівці заявили, що скорше за все поставки до КНДР могли бути здійснені саме з території Росії. Сподіваємося більше інформації отримати в результаті міжнародного розслідування, на доцільності якого наголошує Україна.

Крім того, президент України Петро Порошенко на Facebook назвав ці звинувачення «фейком» і «абсурдом» і наголосив на відданості України власним зобов’язанням:

— Україна сумлінно дотримується міжнародного режиму нерозповсюдження. Добровільно позбувшись третього за потужністю ядерного потенціалу у світі, ми зробили унікальний внесок у міжнародну безпеку і ніколи б не дозволили собі поставити під сумнів нашу відданість міжнародним зобов’язанням.

Ну а якщо вже дати волю фантазії, то можна припустити, що літнє «ядерне запалення» на корейському півострові також спровоковане не без підказки з Росії. Для чого? Та хоч би заради відвертання уваги світу від можливого перекидання російської ядерної зброї до Криму. Або заради демонстрації США, що у світі можуть з’явитися набагато серйозніші проблеми, і США доцільно не розсварюватись із Росією. І справді — на фоні некерованого Ким Чен Ина з ракетою Володимир Путін має вигляд договороспроможного і слухняного хлопчика. Принаймні поки що.

«Ядерний коктейль»: кому — отрута, кому — ліки.

Але повернемося до ключового інтересу України відновлення територіальної цілісності, повернення Криму та ОРДЛО.

Згадуються слова когось із мудрих: «якщо маленька держава вступає у двобій з великою, вона програє. Але якщо за маленьку державу починають боротися дві великі держави, вона виграє». Приблизно в такій ситуації наразі опинилася Україна.

Той же Курт Волкер безапеляційно і чітко заявив: США не роблять відмінності між російською анексією Криму та окупацією Донбасу, «присвоєння» Росією Криму незаконне і США ніколи не змириться із цим. Так само як і не погодяться на «заморозку» питання по Криму.

— Ми ніколи не визнаємо анексію Криму. ЄС не визнає анексію Криму. Не існує варіантів, як це можна зробити. Щодо Криму і Донбасу у нас дуже схожі позиції з ЄС. Не існує такого варіанту,  сказав він.

За його словами, США зацікавлені у встановленні миру на всій території України і у поверненні Криму.

Більше того, Волкер поставив в цілому відносини між США та РФ у залежність від ситуації в Україні. За його словами, ці відносини «кульгатимуть» доти, доки проблема в Україні не буде вирішена. Це дуже важливо, оскільки означає, що США прийняли певне стратегічне рішення і дотримуватимуться його аж до повного виконання. Якими будуть тактичні кроки задля досягнення стратегічної мети — це вже інше питання.

Крім того, Волкер дуже чітко артикулював, що другою стороною конфлікту на Донбасі є не якісь там місцеві «шахтарі і трактористи», а саме Росія, довівши таким чином марність намагань Росії обговорювати російсько-український конфлікт на Донбасі як якусь «громадянську війну». Фактично американський представник виставив Росію як головну і єдину, саме зовнішню причину українських безпекових проблем. Тож можна припустити, що питання витіснення Росії з української території вирішуватиметься в комплексі і з Криму, і з Донбасу, оскільки і там і там є один агресор і причина нестабільності.

Не думаю, що США забули «погрозу», висловлену російським пропагандистом Кисельовим: «Росія єдина країна у світі, яка спроможна перетворити Америку на радіоактивний попіл». Сміх сміхом, але… Відгомін ядерних заварух на північно-корейському півострові змушує США серйозно сприймати ядерну небезпеку і протидіяти їй. І, як писалось вище, зупинити ці ядерні заварухи багато в чому спроможне відновлення дії Будапештського меморандуму стосовно України. Світ має показати, що може не лише встановлювати правила гри, але й контролювати їхнє дотримання і карати за порушення. Інакше всі міжнародні угоди не варті паперу, на якому вони написані.

Можна припустити, що для тиску на Росію щодо Криму буде створено формат за участю підписантів Будапештського меморандуму. Саме тому, що у випадку з Кримом порушення міжнародних домовленостей і суверенітету іншої країни не просто крищущі, але й документально визнані самим агресором, внесені їм до Конституції. Власне, злодій визнав свій злочин крадіжку чужої території.

Волкер сказав про це дипломатичніше:

— Я не бачу різниці між російським вторгненням і окупацією як Криму, так і Донбасу. Крім того, у випадку з Кримом росіяни також заявили про анексію цієї території, не тільки про її окупацію, але і про її присвоєння. Я не думаю, що ми повинні сприймати або легітимізувати будь-які з цих дій.

Деякі експерти припускають, що в цій ситуації цілком логічним може бути створення спільного формату «Нормандський + Будапештський». Тобто Україна, Німеччина, Франція, Росія плюс США та Великобританія. Очевидно, що в рамках цього формату Росія не матиме свободи для переговорних маневрів і буде затиснута в лещата своїми супротивниками.

До цієї думки підводять і слова Волкера, що США не планують приєднуватися чи тим більше очолювати «Нормандський формат». Втім, що США планують робити — поки офіційно не оголошується і все лишається у площині прогнозів.

В будь-якому випадку, стає очевидним, що наразі формується потужна антиросійська коаліція (поки що переговорна) і тим країнам, які намагаються діяти за принципом «і вашим, і нашим», доведеться чітко визначити свою позицію. Адже коли розмова переходить у площину «хто не з нами, той проти нас»  не кожен захоче стати супротивником блоку, на чиєму боці виступає одна зі світових супердержав (не Росія, зрозуміло). Крім того, здається, вже нікого не лякає, що Росія раптом не захоче увійти до якогось із переговорних форматів. 

Можна припустити, що великі держави таки спробують вдихнути життя й в ООНівські структури, приміром, в аморфний, малоефективний Радбез ООН, в якому Росія, зловживаючи "правом вето" повністю блокує будь-які корисні ініціативи щодо українського питання. Як мінімум, вже у вересні і на Генасамблеї ООН Україна планує представити нові інціативи щодо деокупації Криму.

Також варто зважати, що час грає не на користь Росії  щомісяця санкції «за Крим і Донбас» знекровлюють і виснажують російську економіку, зокрема підривають її обороноспроможність.

Ймовірно, що коли Росія ослабне до стану «клієнт дозрів», їй дуже жорстко нагадають про причини, що довели її до катастрофічного стану, і озвучать вимогу прибрати цю причину. Тобто виконати свої зобов’язання за Будапештським меморандумом і відновити територіальну цілісність України. Формула проста: «Поверни Крим, вийди з Донбасу матимеш зняття санкцій і відродження економіки». Відкритим залишається питання: чи буде виконувати цей ультиматум нинішня, чи якась інша російська влада.

Тетяна Іваневич

QHA