КИЇВ (QHA) -

Дипломатичний скандал між Туреччиною і Нідерландами не обмежиться низкою погроз і ультиматумів з обох сторін. Він охоплює набагато більше, ніж взаємини тільки двох цих країн. Перед нами виникає конфлікт Європи, поки в особі кількох держав, і Турецької Республіки.

Що сталося?

Причиною такої ситуації є вже відомий референдум у Турецькій Республіці, призначений на 16 квітня. Його головним питанням є прийняття нового основного документа країни, який передбачає перехід до президентської форми правління. Робота над новим проектом конституції почалася після проваленої спроби військового перевороту, зробленої терористичною організацією Фетхуллаха Ґюлена (FETÖ) 15 липня 2016 року.

У разі, якщо турецький народ підтримає на референдумі конституційні поправки, президент Туреччини перестане виконувати лише представницькі функції — його повноваження будуть суттєво розширені.

З метою мотивації турецької діаспори за кордоном взяти участь у референдумі були заплановані візити турецьких політиків до низки держав. І Нідерланди в цій черзі були не першими.

Історія із заборонами турецьких мітингів за референдум почалася 8 березня у німецькому Гамбурзі. У той день міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу мав зустрітися з представниками діаспори у районі Вільгельмсбург. Однак німецька сторона раптово заборонила виступ Чавушоглу, і міністру довелося перенести мітинг на територію резиденції консула.

А 11 березня виступ Чавушоглу було заплановано у Нідерландах. Проте влада країни вибрала радикальніший шлях запобігання турецькому мітингу — вони заборонили літаку глави МЗС Туреччини здійснити посадку в аеропорту.

Через дуже короткий час під тиск нідерландської влади потрапила і міністр у справах сім'ї та соціальної політики Туреччини Фатма Бетуль Саян Кайя: її охорону затримали співробітники правоохоронних органів, а її саму видворили назад до Німеччини, звідки вона прибула на мітинг у голландському Роттердамі. Більше того, тисячі представників турецької діаспори у Нідерландах були розігнані із застосуванням кінних нарядів і собак. Мер Роттердама ввів у місті надзвичайний стан.

У відповідь МЗС Туреччини попросило посла Нідерландів у Республіці, який перебуває у відпустці, тимчасово не повертатися до своєї роботи.

Наступною державою, що скасувала візит турецького політика, стала Австрія. І вже з'явилася інформація про те, що влада Швейцарії також не поспішає видавати дозволи на турецькі мітинги на підтримку референдуму 16 квітня.

В чому причини?

Нерозумно ігнорувати той факт, що Європа неодноразово демонструвала упереджене ставлення до Турецької Республіки. Мабуть, історія цього питання тягнеться ще з моменту початку переговорів Анкари і Брюсселя щодо членства у Європейському Союзі. Але якщо буквально рік тому обидві сторони домовилися про міграційну угоду і безвізовий режим для турецьких громадян, що у відносинах сторін виглядало як світле майбутнє, то протягом року ці відносини стрімко погіршувалися.

Європейські держави завжди любили критикувати Туреччину в тому, що стосується демократії, свободи слова і дотримання прав людини. Але сьогодні Європа, яка вважає себе демократичним зразком і прикладом для решти світу, прикриваючись дріб'язковими приводами, забороняє проведення мирних мітингів турецької діаспори.

Як можна було помітити, особливо відзначилися три країни — Німеччина, Нідерланди та Австрія. Швейцарія поки не настільки відкрито висловлює негатив стосовно Туреччини, однак і там спостерігаються негативні тенденції. Це держави, де популярність правих сил зростає з кожним днем. А разом зі зростанням їхньої популярності посилюються ксенофобія та ісламофобія.

На думку влади багатьох європейських держав, у Європі відбувається капітальна ісламізація, яка почалася ще після Другої світової війни. Кількість мусульман і вплив ісламу у західних державах зросли в першу чергу через імміграцію, а у другу — через природний приріст нащадків перших поколінь тих самих іммігрантів. Якщо говорити про турків, то їхня імміграція почалася у ХХ столітті, коли вони були дешевою робочою силою в тій же Німеччині.

На сучасному ж етапі причиною активного поширення серед європейців ксенофобії та ісламофобії послужила міграційна криза, адже практично всі біженці є вихідцями з мусульманських держав.

Щоб зупинити процес ісламізації, Європа вдавалася до різних методів, починаючи із заборон на будівництво мечетей і закінчуючи заборонами на носіння хіджабу. Цього разу мусульманам у Європі не дають провести мітинг.

Цілком очевидно, що в цих заборонах є і політична підоснова. Вже півстоліття Туреччина веде переговори з Європою про вступ до ЄС, однак процес затягується. За Реджепа Таїпа Ердогана офіційне ставлення Республіки до членства змінювалося кілька разів, що ігнорувати неможливо. Зараз Туреччина вже не так наполегливо рветься до лав європейських держав, вважаючи за краще дражнити Захід своєю «дружбою» з Росією і відверто заявляючи, що Європейський союз їй вже не потрібен. Можливо, європейських лідерів лякає сама ідея референдуму про розширення прав турецького президента, адже, на їхню думку, легше буде домовитися з новим главою країни, ніж з Ердоганом.

Такий собі плювок у бік Туреччини європейські держави роблять ще й у вигляді видачі дозволів на мітинги активістів турецьких партій, які виступають проти референдуму за зміну конституції.

18 лютого голова Палати спілки адвокатів Туреччини Метін Фейзіоглу виступив перед представниками турецької діаспори у Роттердамі, закликавши голосувати на референдумі проти поправок.

24 лютого у Берліні під проводом трьох партій — Республіканської народної партії (CHP), Демпартії народів (HDP) та Партії свободи і солідарності (ÖDP) відбувся мітинг під гаслом «Берлін каже "ні"».

Оголошена у розшук депутат від Демпартії народів Тугба Хезер Озтурк 4 березня виступала у Нідерландах також із закликами не підтримувати нові поправки до турецької конституції.

Прикладів європейської упередженості і політики подвійних стандартів — більш ніж достатньо.

Реакція Туреччини?

Першою на дипломатичний скандал відреагувала турецька сторона в особі президента Ердогана, який пообіцяв відповідні заходи відразу після референдуму.

— Подивимося, як після цього ваші літаки будуть приземлятися у Туреччині. Звісно, я маю на увазі дипломатичну сферу, а не поїздки пересічних громадян. Це окреме питання, що вимагає розгляду, наголосив турецький президент.

Однак відповідні заходи вже почалися.

Перший крок — рада зовнішньополітичного відомства Туреччини наказала послу Нідерландів, що саме перебуває у відпустці, тимчасово не повертатися до Республіки і не приступати до своїх обов'язків.

У наступній заяві Ердоган вже акцентував увагу на тому, що події останніх днів — це відкрита демонстрація ісламофобії Заходу. При цьому методи, якими діяли європейські держави, він прирівняв до фашистських.

У Європі процвітає расизм. Чому Євросоюз не реагує на ксенофобію та сепаратизм? А потім їм не подобається, коли президент Туреччини критикує ЄС! Звісно ж, у них є причини для занепокоєння... Раніше я вважав, що нацизм переможений, але це було моєю помилкою. Нацизм відродився на Заході, заявив Реджеп Таїп Ердоган.

Міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу у свою чергу заявив про те, що Туреччина готова за необхідності звернутися до міжнародних судових інстанцій, а заодно попередив Нідерланди, що вибаченнями справа не вичерпається.

— Ми плануємо контрзаходи, які прийматимуться доти, доки Нідерланди не принесуть вибачень, сказав Чавушоглу.

Крім цього, міністр у справах сім'ї та соціальної політики Туреччини Фатма Бетуль Саян Кайя привернула увагу громадськості до хамського ставлення до неї з боку представників нідерландських правоохоронних органів, а також акцентувала увагу на обмеженні свободи слова у Роттердамі.

У Нідерландах, де полюбляють вказувати Туреччини на важливе значення захисту свободи слова, журналісти зіткнулися із жорстким тиском. Представників ЗМІ цькували собаками, їх намагалися відтіснити кінними нарядами поліції. У Нідерландах вчора вночі оголосили негласний режим НС, заявила міністр.

Дипломатичний конфлікт Туреччини з Європою, наслідки якого напевно принесуть збитки всім сторонам, тільки розгортається. Чи зможуть його призвідники визнати власне лицемірство і помилковість дій — покаже найближчий час.

Настя Бєлова, Роман Кот

ФОТО: інтернет

QHA