КИЇВ (QHA) -

Нещодавнє продовження Радою Європи «кримського пакету» санкцій проти Росії, розширення санкцій Мінфіном США, розширення європейських секторальних санкцій прогнозовано викликає з боку самої Росії нову хвилю спроб дискредитувати санкційну ідею як таку та, зрештою, добитись їх пом’якшення або й скасування. Як кажуть у Росії «не мытьем, так катаньем». Причому, добитися не шляхом ліквідації причини введення санкцій – у даному випадку, шляхом відновлення територіальної цілісності України, а шляхом тиску, маніпуляцій, торгів, без ліквідації першопричини тиску.

Ймовірно, що й після останнього літнього посилення санкції Росія активно задіє пропагандистський антисанкційній арсенал. Зазвичай, він не дуже різноманітний, але час від часу з’являються нові тренди та інструменти.  

Російська пропаганда щодо санкцій за окупацію Криму та частини Донбасу ґрунтується переважно на трьох тезах. З одного боку, просувається теза, що санкції – абсолютно безпідставні, необґрунтовані, незрозуміло за що введені, і завдають суттєву шкоду «простим росіянам» (так-так, не державі, не бізнесу, а простим людям – так жаліслівіше). Також звучить месидж, що насправді санкції корисні для РФ, оскільки стимулюють російську економіку до диверсифікації та винахідливості у пошуках методів виживання у підсанкційному режимі. Ну і ще один напрямок російської пропаганди – санкції, у першу чергу, найбльше шкодять не Росії, а самій Європі-Америці, ну й Криму.

Залежно від того, яка теза буде просуватись в інформпросторі, і «підбирається» претендент-меседжер для їх озвучки. Час від часу з’являються або навмисне створюються нові персони чи організації, яких Росія прагне використати для просування власних інтересів. Скажімо, потрібен певний впливовий або вхожий до впливової структури експерт чи чиновник (штатний або позаштатний), який стане «рупором» потрібних месиджів.

У кримському питанні Росія намагається задіяти назви ТОПових світових інституцій, зокрема ООН. У цьому плані варто нагадати, що офіційна позиція ООН щодо Криму чітко була висловлена в грудні минулого року в «кримській Резолюції» Генасамблеї: Крим визнано українською територією, тимчасово окупованою РФ, а Росію названо «державою-окупантом». Тому на офіційному ООНівському рівні Росії вочевидь нічого на «світить».

Однак до назви «ООН» підв’язано дуже багато різних позаштатних посад і структур, серед яких, за бажання, можна знайти окремих персон, лояльних до тієї чи іншої точки зору. Або спробувати нав’язати комусь вигідну собі точку зору на події в якомусь далекому-далекому регіоні.

Тінь ООН: нова постать під старі завдання

Наприкінці квітня поточного року привернув увагу спалах активності в інформаційному просторі такого собі спеціального доповідача Ради ООН з прав людини з питань негативного впливу односторонніх примусових заходів на права людини Ідріса Джазірі. У квітні цього року він відвідав Росію з заявленою метою з’ясувати наслідки антиросійських санкцій.

В принципі, нема нічого поганого в тому, що спецдоповідач ООН хоче об’єктивно розібратись у питанні в межах свого мандату і виїжджає для цього, так би мовити, «на місце». Ключове слово – «об’єктивно». Однак заяви Джазірі за підсумками цієї поїздки надто вже пропахли «руським духом»,  зводились до того, що санкції виявились неефективними, що «Росія адаптувалась до санкцій», що «вже можна побачити вихід рос.економіки з кризи», а країни Заходу зазнали вдвічі більших збитків, ніж Росія. Загальну суму втрат самої Росії Джезайрі при цьому оцінив у 52-55 млрд дол.,  втрати країн, що оголосили санкції – у 100 млрд дол.  Джазірі також зауважив, що від санкцій страждає ні в чому не винне російське населення, а найбільше від них постраждав Крим.

 — 100 млрд дол. плюс 52-55 млрд дол. — це приблизно 150 млрд дол. — це втричі перевищує ВВП Ефіопії, чи не можна знайти краще застосування цим грошам?  Заходи покликані бути стримуючим фактором для Росії, але вони ризикують бути лише стримуючим фактором для міжнародної спільноти підприємців, роблячи негативний вплив у Росії лише на ті вразливі групи, які взагалі не мають відношення до кризи.

Водночас, в Москві Джазірі оминув у своїх заявах інформацію про природу появи цих санкцій, жодним словом не обмовився про офіційну позицію ООН у кримському питанні.

Наостанок він повідомив пресі, що планує відвідати Крим для більш детального вивчення питання. Однак висловився дипломатично — якщо надійде відповідне запрошення від усіх зацікавлених сторін.

Подібність його заяв до кремльовської пропаганди, власне, і викликали сумнів у тому, що спецдоповідач справді намагався розібратись у суті питання. Ще один варіант – російські ЗМІ дуже вибірково транслювали його заяви в Москві, внаслідок чого складалось враження заангажованості. Тож, навмисне або мимовільно, Джазірі на той момент виявився ще одним інструментом у руках РФ для лобіювання зняття санкцій, а його заяви сприяли дезорієнтації світового співтовариства щодо ситуації в Криму і щодо реальної шкоди від санкцій.

Детальну доповідь за підсумками своїх поїздок до Москви Джазірі планує представити Раді з прав людини ООН у вересні цього року. Чи поїде він в цьому часовому проміжку до Криму, яким саме чином, і чи буде його доповідь настільки ж проросійська, як і московські заяви – стане зрозуміло вже найближчим часом.

МЗС: спецдоповідач має керуватись позицією ООН щодо Криму

Наскільки ефективним і впливовим є такий діяч, як «антисанкційний» (назвемо його так) спецдоповідач Ради ООН з прав людини (РПЛ), і наскільки його позицію можна трактувати як позицію ООН, ми розпитали в Міністерстві закордонних справ України.

Виявляється, посада антисанкційного співдоповідача з’явилась у 2014 році – вже після початку російської агресії проти України. Мандат Спецдоповідача з питань негативного впливу односторонніх примусових заходів на права людини був заснований резолюцією Ради ООН з прав людини (РПЛ) 27/21 «Права людини та односторонні примусові заходи». У цій резолюції вказується, що односторонні примусові заходи суперечать міжнародному праву, міжнародному гуманітарному праву та у довгостроковій перспективі ці заходи можуть спричинити соціальні проблеми.

Ідріс Джазірі (громадянин Алжиру) став першим утримувачем мандата «антисанкційного» спецдоповідача Ради ООН з прав людини — він вступив на посаду 1 травня 2015 р. У МЗС роз’яснюють, що відповідно до мандату, він має збирати та вивчати інформацію щодо негативного впливу санкцій на реалізацію прав людини. До речі, не лише стосовно Росії. Крім того, спецдоповідач може висловлювати рекомендації щодо шляхів попередження, мінімізації та виправлення шкідливого впливу санкцій на права людини.   

У МЗС зауважили на цікавому моменті – найбільше в світі не люблять санкції ті країни, які вирізняються порушенням основних прав і свобод людини.

— Зазвичай резолюції про засудження односторонніх примусових заходів, до яких відносять санкції, тривалий час ініціюються в рамках РПЛ (до цього – Комісії ООН з прав людини) країнами, що мають певні проблеми із забезпеченням прав людини.

Тож не дивно чути засудження санкцій з боку Росії, в якій права людини порушуються не лише на її міжнародно визнаній території, але й на тих територіях країн-сусідів, які вона фактично окупувала – у Криму і на частині українського Донбасу. Так само не дивує, що Росія спробувала максимально використати «антисанкційного» співдоповідача для реалізації своїх інтересів, запросивши його до Москви фактично напередодні перегляду санкційних заходів проти РФ.

Водночас, судячи з відповіді нашого МЗС, українське зовнішньополітичне відомство тримає руку на пульсі подій і прискіпливо відстежує усі рухи за кордоном, які так чи інакше можуть стосуватись українських інтересів. Тож і візит І.Джазірі до Москви, який відбувся 26-28 квітня п.р. на запрошення Росії, супроводжувався, так би мовити, запобіжними інформаційними заходами з боку України.

Зокрема, ситуацію навколо цього візиту одразу після того, як він був анонсований, відстежувало Постійне представництво України при Відділені ООН та інших міжнародних організаціях в Женеві, розповідають у МЗС. І не просто відстежувало. Виявляється, з Ідрісом Джазірі зустрічались українські представники, доказово роз’яснюючи йому – що саме зумовило введення антиросійських санкцій.

— Перед згаданим візитом та після нього були проведені зустрічі з І.Джазірі з метою ознайомлення його з фактами агресивної політики Росії проти України, які, власне, і стали причиною запровадження низкою країн відповідних санкцій проти агресора і залишаються єдиним шляхом забезпечення повернення РФ у міжнародне правове поле, деокупації Автономної Республіки Крим, запобігання подальшої російської агресії проти України, зокрема, в ОРДЛО, припинення порушень прав людини на українській території з боку окупаційної влади Росії та підконтрольних їй незаконних озброєних угруповань.

Таким чином, можна припустити, що до Росії спецдоповідач ООН поїхав додатково поінформованим про причини введення тих санкцій, шкоду від яких він мав вивчати.

Той проросійський акцент заяв, які Джазірі зробив у Москві, дещо здивував і насторожив. Однак наразі такі заяви можуть розглядатись лише як приватна думка одного з позаштатних ООНівських чиновників, але аж ніяк не як позиція цієї організації. Хоча російські ЗМІ активно і масово використовували у заголовках над заявами Джазірі саме абревіатуру «ООН». Втім, така інформаційна маніпуляція вплинула хіба що на самих росіян і на частину прихильників російської політики за її межами.

В українському МЗС вважають, що говорити про впливовість чи невпливовість посади Спеціального доповідача є некоректно.

— Він є незалежним експертом, і його доповідь (як і заяви) не відображає точку зору ООН, допоки вона не затверджена відповідними резолюціями, — зазначили МЗС.

Крім того, у МЗС акцентували, що як спецдоповідач РПЛ ООН І.Джазірі повинен обов’язково керуватися резолюціями ГА ООН 68/262 «Про територіальну цілісність України» та 71/205 «Стан з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)». Тобто резолюцією, в якій Крим визнано тимчасово окупованою територією, а Росію названо окупантом.

— Ситуація з правами людини в Криму може бути відображена в доповіді Спецдоповідача лише за умови обов’язкового підкреслення статусу АРК, визначеного згаданими документами ООН.

Таким чином, можна припустити, що виклад позиції Джазірі, яку він планує представити у доповіді у вересні, буде суттєво відрізнятись від заяв, усно виголошених ним у квітні у Москві. Якщо у Москві перед журналістами він міг дипломатично уникати слів про статус Криму як окупованої території відповідно до документів ООН, то в стінах самого ООН, в офіційній доповіді він навряд чи проявить подібну "дипломатичність". Не стільки через власне бажання чи небажання, скільки через певні рамки, в яких він знаходиться, попри те, що він є позаштатним співробітником. І так чим інакше, у доповіді, напевне ж, буде відсилання і до минулорічної «кримської резолюції», і до резолюції ООН щодо Криму від 2014 року.

Слизька дорога до Криму…

Дражливим лишається питання – чи поїде Ідріс Джазірі до Криму, як він про те заявив у Москві, і якщо поїде – то яким саме шляхом. Тобто – чий суверенітет він підтвердить: України чи Росії?

Коментуючи перспективи ймовірної поїздки Джазірі до Криму в обхід українського законодавства, у МЗС зауважили, що зараз робити якісь висновки або прогнози передчасно, оскільки було заявлено лише про намір такої поїздки, без вказування жодної конкретики у датах чи шляхах пересування. Водночас, на цей момент Джазірі не звертався до МЗС за дозволом відвідати Крим.

— За дозволом відвідати Крим І.Джазірі до МЗС України не звертався, він лише висловився за доцільність здійснення такого візиту у майбутньому.

Втім, у МЗС сподіваються, що чиновники ООН будуть дотримуватись українського законодавства.

Глава Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України Рефат Чубаров у розмові з кореспондентом QHA також висловив сподівання, що спецдоповідач ООН якщо й відвідуватиме Крим, то лише через Україну.

— Я не думаю, що спецдоповідач ООН буде заїжджати до Криму в інший спосіб, ніж через Україну. Інших шляхів для перебування в Криму для будь-яких чиновників ООН, ніж порядок, встановлений законами України, я просто не бачу і виключаю. І особливо після того, як ООН 19 грудня 2016 року ухвалила Резолюцію щодо ситуації в Криму, де вперше назвала незаконною анексією Криму те, що відбулася у 2014 році. І тепер ця трактовка, принаймні, для всіх чиновників і структур у межах ООН є обов’язковою нормою.

Крім того, Рефат Чубаров висловив сподівання, що у разі, якщо Джазірі таки вирішить відвідати Крим у законний спосіб – через Україну, то Меджліс обов’язково знайде можливість зустрітися зі спецдоповідачем ООН. Зокрема, щоб пояснити важливий нюанс – санкції саме і введені за те, що Росія порушує в окупованому Криму базові права людини – безпідставно саджає в тюрми, виселяє, викрадає. І саме на таких порушеннях прав людини варто представникам ООНівських структур сконцентрувати свою увагу.

— Якщо він буде заїжджати через Україну, я думаю, ми обов’язково з ним зустрінемось і поговоримо.  Думаю, що коли він буде в Україні, у нас буде можливість поговорити про причини і джерела санкцій і суть цих санкцій. Бо не можна говорити про санкції, відокремивши їх від прав людини, від тих, хто сидить в тюрмах, від тих, кого насильницьки викрали. Все це має бути взаємопов’язане.

Справді, порушення права якогось пересічного росіянина внаслідок дії антиросійських санкцій (не зможе щось придбати в магазині) не йде в жодне порівняння із порушенням прав людини, яких припускається Росія в Криму щодо кримських татар чи українців. Адже в останньому випадку йдеться про втрату здоров’я або й життя.

Власне, у разі заїзду спецдоповідача до Криму через Україну лишається відкритим питання – а чи впустить його туди Росія, яка принципово не пускає до Криму міжнародних чиновників, які намагаються не порушувати українське законодавство.  Адже тоді сам факт такої поїздки красномовно свідчитиме – спецдоповідач ООН вважає Крим українським. Тож втрачається сенс усіх його можливих подальших заяв, з яких Росія хотіла б отримати для себе зиск. Як написали б у соцмережах — «запасаємось поп-корном» і чекаємо: поїде-не поїде і якою дорогою.

Спецдоповідач для РФ: «Много шума и – ничего…»

Спостерігаючи за спробами Росії залучити міжнародні структури для лобіювання власних інтересів, можна припустити, що персоналії на кшталт Джазірі залучаються нею винятково для створення інформаційного шумового ефекту, пропагандистського словесного супроводу паралельно із якимись більш серйозними діями.

Вочевидь, що бажаного  стратегічного результату – зняття або пом’якшення санкцій — Росії не вдасться добитися за допомогою позаштатних спецдоповідачів ООН, які не є працівниками цієї організації та працюють на добровільних засадах, виступаючи як незалежні експерти з певних питань.  

Однак такі «інструменти» цілком згодяться для створення інформаційного шуму для загалу, у першу чергу, для внутрішнього використання — подальшого зомбування саме російського населення, яке ще з часів Совєцького Союзу свято вірить у магічні три літери «ООН». Схожий вплив можна припустити і для проросійських (пост-совкових, як кажуть) спільнот за межами Росії.

Тож будь-яка маніпуляція, подана під соусом «ООН», припаде до смаку невибагливому російському/проросійському споживачу іфнормації, чи точніше — пропаганди. У даному випадку,  на етапі, коли спецдоповідач ООН у Москві висловлював приємні для Росії месиджі, у російських ЗМІ широко та активно їх висвітлювали, намагаючись максимально використати залучену персону.

Але згадаємо зауваження МЗС – що до офіційного затвердження резолюцією ООН, будь-які заяви чиновників цієї організації лишаються не більше, ніж їх приватною думкою. А шлях до резолюції ООН — ой який довгий і тернистий, і пройти його ініціаторам різнопланових антисанкційних заяв просто і легко не вдасться. І на затвердження може бути винесений документ, який суттєво відрізняється від початкових начерків. Крім того, почасти ініційовані документи взагалі не доходять до остаточного обговорення.

На такий випадок у російської пропаганди теж є варіант дій. Якщо вже у вересні на Раді з прав людини ООН той же Джазірі раптом виступатиме із не дуже солодкими для Росії тезами, російська пропаганда просто «прикрутить вентиль» і до росіян така інформація не надійде – російські ЗМІ займуть сліпо-глухо-німу позицію. Такий підхід застосовується досить часто, зважаючи, що у російського суспільства нема внутрішньої потреби докопуватись до істини у тих питаннях, де у Росії хиткі позиції.

Якщо говорити про вплив поза межами РФ, то марними будуть сподівання розкачати заяви позаштатного спецдоповідача до рівня впливу на серйозні світові чи європейські інституції або політиків. Власне, Росія і не намагається це зробити, вірніше, вона цитує вигідні їй месиджі (інколи висмикнуті з контексту) на міжнародних майданчиках різних рівнів, але як то кажуть – для годиться. І хоча Росія «пострілює» в інформаційному просторі заявами політиків, чиновників, експертів різного гатунку і громадянства, однак то, скорше, «непокоячий вогонь», який дратує, але реальної шкоди не завдає.

Є ще один делікатний момент — імідж тої людини, яку Росія спробувала залучити до своїх інформаційних війн. Кожен, хто вплутується в ці тенета, має розуміти – його використають, а у разі чого – викинуть без жалю і підтримки, із спаплюженим іміджем і без надії відновити своє добре ім’я. Щось подібне відбувається навколо глави ПАРЄ Педро Аграмунта.

Власне, заяви Джазірі нагадали про деякі події піврічної давнини. Напочатку року і в РФ, і в окупованому Криму, активно зазвучали заклики до міжнародних організацій присилати своїх спостерігачів до Криму, аби вони могли переконатись, що півострів в окупації «процвітає», нічиї права там не порушуються тощо. Однак запрошення обставлялось такими умовами, що жодна організація чи експерт, яка дорожить своєю репутацією, не наважилось би ним скористатись. Фактично, йшлося про те, що заїхати до Криму зможуть тільки лояльні до позиції РФ організації або представники. Тоді агентство QHA аналізувало цю ситуацію в матеріалі «Росія хоче затягнути до Криму «вежливых наблюдателей”.

Варто зауважити, що за ці місяці щось не знайшлось тих, хто скористався б таким самовбивчим запрошенням. Однак Росія продовжує виловлювати в міжнародних структурах потенційних творців «шумових ефектів» для своїх антисанкційних спецоперацій, намагаючись перекрити кількістю невисоку ефективність подібних «шумотворців». Втім, чим довше триває російська агресія проти України, чим більше в світі довідуються про справжню природу російсько-українського конфлікту, тим важче російській пропаганді знаходити за кордоном інформаційні інструменти. І тим менш ефективними стають російські антисанкційні спецоперації.

 

Тетяна Іваневич

QHA