КИЇВ (QHA) -

2018 рік, на відміну від попереднього, буде не найбільш насиченим на політичні події, які можуть значно вплинути на Євросоюз. Проте на деякі з них варто звернути увагу. 4 березня відбудуться найважливіші європейські вибори цього року — італійці обиратимуть парламент, на основі якого з'явиться новий уряд Італії.

Після виходу Великобританії з ЄС Італія стане третьою економікою Євросоюзу. Правда, не надто «здоровою». Уже зараз у країни гігантський зовнішній борг у 2,3 трлн євро, що становить 135% ВВП і понад 20% держборгу всієї єврозони. Крім того, накопичилися проблеми у банківській системі і з податковими надходженнями, не кажучи вже про те, що Італія є головними воротами для африканських мігрантів до ЄС.

Те, яким чином будуть вирішуватися ці проблеми, вплине на стійкість і стабільність усього Євросоюзу.

Фігури

За місця в парламенті борються три головні сили: правоцентристська коаліція партій, які, щоправда, йдуть нарізно, але вже оголосили, що об'єднаються в парламенті на чолі з партією «Вперед, Італія!» Сільвіо Берлусконі, лівоцентристська Демократична партія на чолі з колишнім прем'єр-міністром Маттео Ренці та «Рух 5 зірок», очолювана заступником голови нижньої палати парламенту Луїджі Ді Майо.

За даними останніх перед виборами опитувань, у "Руху 5 зірок" 27-29%. Весь "табір Берлусконі", крім "Вперед Італія!", це "Ліга Півночі" Маттео Сальвіні, "Брати Італії" Джорджиї Мелоні та «Ми з Італією» Мауріціо Лупі, підтримує 35-38% італійців. Ну а правляча нині Демократична партія може розраховувати на 22-24% голосів.

Крім того, на цих виборах вперше будуть обрані і мажоритарники. Згідно з новим законом про вибори, який набув чинності минулого року, лише 63% місць будуть сформовані за списками партій, а решта 37%  з одномандатних округів. В абсолютних цифрах це 232 з 630 депутатів Палати представників і 116 з 315 членів Сенату.

Додаткову невизначеність вносять італійці, які ще не визначилися, а їх зараз близько 40%.

Порядок денний

Головні теми передвиборчої кампанії суто внутрішні: оздоровлення банківської системи, податкова реформа і, що найважливіше в контексті ЄС, міграційна політика.

За 4 роки в Італію потрапило близько 600 тис. біженців, здебільшого з Північної Африки. За 2017 рік їхній потік трохи скоротився завдяки домовленості уряду з деякими польовими командирами в Лівії, але ця проблема все ще залишається актуальною. Для її вирішення в усіх свої рецепти.

Демократична партія має намір і надалі продовжувати усталену політику: скорочення потоку мігрантів через укладення двосторонніх угод з країнами їхнього походження. Крім того, прихильники Маттео Ренці давно виступають за тиск на ті країни ЄС, які відмовляються розподіляти мігрантів, які прибули до Італії. Йдеться, в першу чергу, про Польщу та Угорщину. Втім, без особливого успіху.

"Рух 5 зірок" же відрізняється порівняльної поміркованістю. Партія виступає за збільшення кількості поліцейських і зміцнення контрольно-пропускних пунктів, часткову репатріацію нелегальних іммігрантів, а також збільшення штату органів, які надають дозвіл на притулок в Італії.

"Табір Берлусконі" радикальніший. Його прихильники пропонують знову депортувати сотні тисяч людей назад до Північної Африки, блокувати прибуття і накладати суворіші критерії надання гуманітарного захисту мігрантів. У той же час Берлусконі і компанія висувають ідею "плану Маршалла" для Африки, який створить умови для того, щоб мігранти залишалися у своїх країнах.

Варіанти

Уже зараз зрозуміло, що жодна з сил не набере більшості місць і доведеться домовлятися про формування коаліції. Найгіршим сценарієм могло б бути об'єднання "Руху 5 зірок" із "табором Берлусконі". Але, якщо з міграційного питання їхні позиції схожі, то з інших — різко розходяться.

Такі популістські заходи, як різке зниження податків на бізнес, а також надання безумовного доходу до 780 євро в місяць всім "бажаючим шукати роботу" вже були розкритиковані Берлусконі і компанією. Головний аргумент полягає в тому, що вони потягнуть занадто великі витрати бюджету, який і так має величезний дефіцит. Тобто з «Рухом 5 зірок» ніхто не об'єднуватиметься і він, як і в нинішньому скликанні італійського парламенту, буде в опозиції.

У зв'язку з цим дуже вірогідний німецький сценарій, за яким сформувалася коаліція у ФРН: коли право- і лівоцентристи об'єдналися і домовилися сформувати спільний уряд.

Ренці і Берлусконі — досвідчені політики, і знають, як іти на компроміси. Крім того, слід відзначити, що сам Берлусконі через кримінальні справи не може більше обіймати посад в уряді. Це знімає потенційну суперечливість навколо фігури прем'єра. Дуже ймовірний сценарій, коли уряд знову очолить Ренці, а Берлусконі відіграватиме роль, схожу з тією, яка зараз у Ярослава Качинського в Польщі. Останній, формально не обіймаючи ніяких посад, де-факто є одним з найвпливовіших людей в країні.

Чи все погано

За винятком Демократичної партії, всі лідери передвиборчої гонки в Італії є прихильниками Росії. Представники і «Руху 5 зірок», і «Ліги Півночі» не раз висловлювалися на підтримку політики, яку проводить Росія, і навіть відвідували окупований Крим. Та й сам Берлусконі давно відомий дружбою з Путіним. QHA детально писало про їхню співпрацю.

Але, за всієї своїєї проросійської заангажованості, Берлусконі і його команда, особливо в союзі з Демократичною партією, можуть виявитися не такими вже й небезпечними, особливо в найближчі рік-два. Росія, та й в цілому Східна Європа — це аж ніяк не те, що зараз хвилює італійців. Новий уряд буде змушений займатися внутрішніми проблемами і менше часу приділяти зовнішній політиці. Уже зараз головним пріоритетом італійського МЗС є врегулювання ситуації у Лівії. Несподівано там Італія виявилася одним з ключових зовнішніх гравців. І ця тенденція буде лише посилюватися. Навіть якщо і з'являться нові заклики зняти з Росії санкції, то вони матимуть черговий характер, без реальних спроб це зробити.

Роман Кот

QHA