КИЇВ (QHA) -

Унікальність 45-го американського вибору

Президентська кампанія 2016 року в США багато в чому незвичайна. Вперше жінка, а саме — кандидат від Демократичної партії Хілларі Клінтон має реальні шанси стати президентом Америки. Причому не просто жінка, а дружина колишнього (42-го за рахунком), ще не покійного господаря Білого дому (з 1991 по 2000 рік) Білла Клінтона.

У разі її обрання велика трійка лідерів Західного світу явно порушить гендерну рівновагу, оскільки у Британії новим прем'єром нещодавно стала Тереза ​​Мей, а у Ангели Меркель є чималі шанси після парламентських виборів наступного року залишитися на посаді канцлера Німеччини ще на одну виборчу каденцію.

Розмірковуючи про парадокси «світового політичного матріархату», американський політолог, директор міжнародної некомерційної організації «Євразійська демократична ініціатива» Пітер Залман в інтерв'ю «Обозревателю» зазначив, що бачить паралель між сьогоднішнім кандидатом від демократів і британським прем'єром від консерваторів Маргарет Тетчер, яку свого часу охрестили «залізною леді»:

— У переможній для Великобританії війні з Аргентиною 1982 року Тетчер показала себе як жорсткий і сильний лідер. Ймовірно, від Хілларі можна очікувати такої ж «гри м'язами», яка має відразу нейтралізувати будь-яких критиків. Очевидно, для України Хілларі — більш прийнятний кандидат, — зазначив експерт у бесіді з журналістом.

Хоча, якщо проводити якісь політичні аналогії між Великобританією та її колишньою американською колонією, то слід зазначити, що набагато частіше схожість із традиційно консервативним курсом британських торі у США демонстрували не демократія, а саме республіканці.

І знамените «У Британії немає постійних друзів, але є постійні інтереси» як девіз більше личить саме республіканцям, недарма емблемою їхньої партії вважається слон — уособлення сили, тоді як демократичний віслюк символізує впертість, зайвий раз підкреслюючи вірність не стільки інтересам, скільки принципам. Найяскравіший приклад цього — політика президента-демократа Джиммі Картера.

Але нинішня кампанія багато в чому будується на розриві шаблону: Клінтон намагається «грати м'язами», тоді як Трамп поставив на те, що виборцям набридло робити вибір на користь традиційного істеблішменту.

Можливо, для любителів нумерології і астрології було б цікаво згадати і про вік колишніх президентів і нинішніх кандидатів. Ще живі Джордж Буш-старший і Джиммі Картер — 1924 року народження, Білл Клінтон і Джордж Буш-молодший — теж ровесники, що народилися 1946 року, їм зараз по 70 років. Восьмий десяток нещодавно (14 червня) розміняв і кандидат від республіканців Дональд Трамп, а його демократична конкурентка Хілларі Клінтон свій 70-річний ювілей відзначить 26 жовтня наступного року. Тож чинний нині президент Барак Обама, що відсвяткував нещодавно всього лише 55-річчя, значно молодший за будь-кого з них.

Не так часто в один кадр потрапляють всі п'ятеро живих американських президентів.

А 2013 року, коли 43-й президент США Джордж Буш-молодший відкрив у Південному методистському університеті Далласа у Техасі Президентський центр і фонд свого імені, в урочистій церемонії взяли участь всі нинішні екс-президенти і чинний президент США з дружинами. На фото: Джиммі і Розалін Картер, Джордж Буш-старший і Барбара Буш, Білл і Хілларі Клінтон, Джодж Буш-молодший і Лора Буш, чинний глава Білого дому Барак Обама з дружиною Мішель.

Права, ліва – де сторона? Непроста альтернатива в епоху гібридних воєн

Як свідчать результати соціологічних досліджень, з якими згодна більшість експертів, переможе Хілларі Клінтон. Однак згаданий вище гіпотетичний жіночий тріумвірат (Клінтон, Меркель, Мей) кандидат від республіканців Дональд Трамп цілком може зруйнувати. Адже багато що залежатиме від фінального виборчого спурту, зокрема від результатів проведення третього туру телевізійних дебатів, які заплановані на 19 жовтня.

Президентські дебати в США не є конституційною вимогою, але де-факто є складовою виборчого процесу. Існує думка, що саме вони визначили результат деяких президентських виборів — наприклад теледебати Річарда Ніксона і Джона Кеннеді 1960 року.

У двох перших президентських дебатах Хілларі Клінтон виглядала переконливіше, хоча в одному з турів спарингу кандидатів на пост віце-президента США, на думку експертів, перемога залишилася за республіканцями. Втім, телевізійні поєдинки — це, звісно, ще не голосування на виборчих дільницях і не остаточний підрахунок голосів.

За межами США Клінтон і Трампа знають всі, а от кандидатів на пост віце-президента Тімоті Кейна від демократів (на знімку - ліворуч) і однопартійця Трампа Майкла Пенса — хіба що експерти-міжнародники.

Хоча кандидату від республіканців, епатажному Дональда Трампа відмовили в підтримці чимало впливових однопартійців, зокрема колишній держсекретар США Кондоліза Райс і екс-губернатор Каліфорнії Арнольд Шварценеггер, які в контексті оприлюдненого сексистського компромату на Трампа навіть закликали замінити його на респектабельнішого кандидата, сам республіканець добровільно сходити з дистанції не збирається.

Нагадаємо, що крім кандидатів від двох провідних партій претендувати на заняття Овального кабінету Білого дому, а до цього — на внесення свого імені до виборчого бюлетеню, можуть представники й інших партій, а також незалежні претенденти. Але, як показує практика, через специфіку американської виборчої системи, що включає в себе механізм колегії виборців з кожного окремого штату, вже понад сто років перемагають виключно кандидати від демократичної або республіканської партій, чиї імена з'ясовуються в ході праймеріз на партійних форумах.

У минулі часи навіть радянські журналісти-міжнародники типу Валентина Зоріна визнавали, що шансів на перемогу у кандидата в президенти від Компартії США Геса Холла або на посаду віце-президента Анджели Девіс — замало, але відзначали, що «для американських комуністів важливіше донести виборцям правдиве слово лівих сил, які засуджують гонку озброєння і всевладдя капіталу». До речі, незважаючи на фактичну двопартійність американської влади, політичне життя у США (в рамках пропаганди різних ідей) постійно нуртує і вирує: самих лише лівацьких партій, включаючи троцькістські, на федеральному рівні — більше десятка, а ще ж є і чисто регіональні партійні проекти.

Відомий постулат, що головною відмінністю демократичних країн від авторитарних, а тим більше - тоталітарних, є непередбачуваність результату виборів глави держави.

У цьому плані Україна ближча до Америки, ніж Росія. У наших північно-східних сусідів інтрига непередбачуваності трапилася лише одного разу — 1996 року, коли хворому Єльцину протистояв комуніст Зюганов. Пізніше цю кальку — «не дуже популярний чинний глава держави проти комуніста» — російські політтехнологи повторили в Україні 1999 року, коли Леонід Кучма переміг лідера КПУ Петра Симоненка.

В якійсь мірі схема нинішньої президентської кампанії в США нагадує вищезгадану, оскільки обидва кандидати мають великий антирейтинг, і перед американськими виборцями стоїть звична для нас альтернатива — вибір меншого з двох зол.

Про труднощі нинішнього вибору американців на недавньому тематичному круглому столі в Інституті Горшеніна говорив Олександр Сушко, науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва:

— Обидва кандидати уразливі, кожен по-своєму. Головною особливістю цих виборів є те, що переважає голосування за менше зло, чого зазвичай в Америці не було. Зараз велика частина прихильників Клінтон каже, що підтримують її, щоб не допустити Трампа. Тоді як прихильники Трампа говорять: «Ми голосуємо за нього, тому що хто завгодно — аби не Клінтон».

Експерт пояснив, що американці позиціонують Клінтон як політика минулого століття, а Трампа — як сучасного непередбачуваного популіста:

— Так, Клінтон — досвідчений політик, але в той же час вона дуже давно на політичній сцені. Вона компетентна, і в той же час вона потрапляла в багато історій. Це приблизно так, як би у нас балотувався Леонід Макарович Кравчук. Це щось таке з ХХ століття. Ну а Трамп — це їхній Ляшко. Зрозуміло, на які емоції він б'є.

Не варто списувати Трампа з рахунків завчасно

Багато експертів, погоджуючись з тим, що Хілларі виглядає явним фаворитом президентських перегонів, визнають, що у Трампа теж є шанси на перемогу. При цьому вони нагадують про нещодавній феномен — несподіваний результат референдуму у Британії: згідно з попередніми соціологічними опитуваннями і авторитетними експертними прогнозами, більшість англійців було налаштоване на те, щоб Об'єднане Королівство залишилося у складі Європейського Союзу. Але в ході «брексіту» перемогли консерватори з острівною психологією, що забезпечили трохи більшу явку на виборчі дільниці прихильників ізоляціонізму.

Цілком можливо, що у Сполучених Штатах напередодні голосування спливе черговий компромат, схожий на ікс-файли від Ассанжа або Сноудена, який змінить симпатії частини американців, і ці кілька відсотків переваги виявляться в результаті кампанії вирішальними. І навіть не факт, що це вкидання буде справою рук американців...

Засновник WikiLeaks Джуліан Ассанж вже пообіцяв найближчим часом у Берліні оприлюднити компромат про виборчу кампанію кандидата від демократів Хілларі Клінтон.

На користь цілком можливої ​​перемоги Трампа говорять і аналітичні розрахунки відомого в Америці професора політичної історії Аллана Лічтмена, який раніше зумів правильно передбачити результат президентських виборів з 1984 по 2012 роки.

Лічтмен є автором і співавтором дев'яти книг та більше ста статей. Його методика «Ключі від Білого дому» заснована на кореляції зазначених в них пунктів з результатами виборів президента США з 1860 по 1980 роки. Даний метод дозволив Лічтмену передбачити, зокрема, і перемогу Джорджа Буша-молодшого на виборах 2000 року, коли той набрав менше голосів виборців, ніж його суперник-демократ Альберт Гор, але все одно виграв у результаті сумарного підрахунку голосів колегії виборців по кожному окремому штату .

В інтерв'ю для The Washington Post, уривки з якого дуже люблять цитувати в російській пресі (не приховуючи своїх симпатій до Трампа), експерт визнав, що висунення мільярдера кандидатом від Республіканської партії зробило результат виборів найбільш важкопрогнозованим за останні 32 роки:

— Ми ніколи раніше не бачили кандидата, подібного до Дональда Трампа, і Трамп цілком може розірвати історичні шаблони, що існували з 1860 року, — зазначив він.

За словами Лічтмена, на поразку демократів поки що вказують 5 з 13 «ключів»: перемога республіканців на проміжних виборах до Конгресу 2014 року, неможливість участі у передвиборчих перегонах чинного глави держави Барака Обами, відсутність серйозних внутрішніх перетворень і помітних успіхів у зовнішній політиці під час його другого президентського терміну, а також недостатня харизма у кандидата від демократів Хілларі Клінтон.

Згідно з методикою Лічтмена, демократи втратять шанс перемогти на виборах, якщо проти них виявиться шість «ключів». Шостим ключем може стати, наприклад, участь у виборах конкурентів від інших партій. Скажімо, якщо за кандидата від Лібертаріанської партії Гері Джонсона проголосує не менше п'яти відсотків виборців. Адже ідеологія цієї партії значно симпатичніша виборцям, які традиційно голосують за демократів, ніж республіканський консерватизм. А Трамп хоч і республіканець, але, як уже зазначалося, нетрадиційний, що бореться проти істеблішменту всіма доступними методами.

До речі, цілком можливо, що представник Лібертаріанської партії США виявиться дійсно самостійним гравцем. У нас наявність третіх сил на виборах найчастіше означала технологію введення технічного кандидата з боку одного з фаворитів з метою розбити голоси електорату суперника. В Америці ж вирішальним може стати і вибір виборців з так званих «штатів-гойдалок», в яких жодна з двох найбільших партій США не має стійкої підтримки більшості і за голоси ведеться інтенсивна боротьба. До списку «штатів-гойдалок»  у ході нинішньої виборчої кампанії входять Невада, Арізона, Колорадо, Айова, Вісконсин, Мічиган, Огайо, Пенсільванія, Флорида, Джорджія, Вірджинія, Північна Кароліна та Нью-Гемпшир.

А кореспондент BBC у США Ентоні Зуркер в одному зі своїх «президентських» оглядів так оцінив шанси епатажного республіканця:

«штатів-гойдалок» Нью-йоркському бізнесменові знадобиться неймовірна удача, щоб він зміг включити Білий дім у свою імперію нерухомості.

Сьогодні, 19 жовтня, відбудеться третій тур теледебатів між кандидатами. Наскільки скоротиться або, навпаки, збільшиться дистанція між ними? Ми слідкуємо за розвитком подій.

У другій частині огляду, присвяченого американській президентській виборчій кампанії, буде висвітлена частина програм кандидатів і фрагменти їхньої передвиборчої риторики, які стосуються взаємин сторін у чотирикутнику «Вашингтон — Москва — Брюссель — Київ» і розглянуті прогнози про наслідки американського вибору для України.

Олександр Воронін

ФОТО: інтернет

QHA