КИЇВ (QHA) -

Наслідки і перспективи, що відкрилися перед нашою країною після підписання 6 липня президентом Петром Порошенком Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зовнішньополітичного курсу України» №6470, і активізація зусиль у напрямку євроатлантичної інтеграції по-різному трактуються експертами.

(Закінчення. Першу частину матеріалу читайте тут)

Закон про НАТО приведе до ладу військову доктрину

Директор аналітичної групи «Да Вінчі АГ» Анатолій Баронін не бачить безпосереднього зв'язку між підписаним президентом законом і якимось викликом Росії або протистоянням України з РФ:

— Я просто знаю ситуацію з проведенням даного законопроекту. Ми приводимо свою до ладу згідно з тими умовами, які були до 2010 року, коли режим Януковича в екстреному порядку міняв законодавство, яке орієнтувалося на інтеграцію до євроатлантичної структури безпеки.

За словами Бароніна, до 2010 року в законодавчому полі йшла мова про досягнення критеріїв членства. Однак досягнення критеріїв ще не є бажанням вступити в альянс.

Експерт проводить паралель з 2013 роком, коли Україна була за крок від підписання угоди про асоціацію з ЄС. І незважаючи на те, що наша країна фактично досягла критеріїв членства у Євросоюзі, угоди про асоціацію підписано не було. .

— За допомогою закону встановлюють певні жорсткі рамки для того, щоб виробити певну єдність у розумінні подальшого євроатлантичного руху вперед. Це своєрідний запобіжник на той випадок, якщо до влади прийдуть інші персоналії, щодо того, що Україна не змінить курсу до НАТО, — пояснює директор аналітичної групи «Да Вінчі АГ».

На його думку, підписаний Порошенком Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зовнішньополітичного курсу України» необхідно розглядати як основу для подальшого розвитку доктринальних документів. Зокрема військової доктрини. Такими документами передбачено, що ми повинні досягти стандартів НАТО до 2020. Експерт вважає, що цього можна досягти.

З іншого боку, Анатолій Баронін впевнений, що це досить сильний сигнал для партнерів нашої країни по НАТО про те, що Україна має досить серйозні наміри. Вони полягають не тільки у тому, щоб досягти критеріїв членства, але і безпосередньо стати членом організації.

— У нас вже розвинена система участі радників серйозного рівня МОУ та ряду інших силових структур, де наші партнери з альянсу не тільки допомагають, але і ведуть моніторинг реформування сектора безпеки і оборони України до стандартів НАТО, уточнює він.

За словами експерта, сьогодні для України вже зовсім не важливо, як на активізацію її євроатлантичних прагнень відреагує Росія.

Поріг погіршення відносин між Росією і Україною вже пройдений 2014 року. На сьогодні РФ окупувала майже 10% території нашої країни, в безпосередній близькості до нашого кордону присутнє розгорнуте угруповання військ Російської Федерації, а співробітники ФСБ переходять кордон на плавзасобах. Крім того, на території України ведеться активна агентурна робота, а у центрі Києва підривають машини високопоставлених співробітників силових органів. Тому в найближчі роки Україна йтиме власним шляхом, без Росії,  вважає він.

Україна використовуватиме досвід НАТО, співпрацюючи з Туреччиною

Заступник начальника штабу Військово-морських сил України капітан 1-го рангу Андрій Риженко у коментарі QHA розповів, що спільно з експертами НАТО ВМСУ вже розробляють план протидії можливій агресії РФ з моря.

У штабі ВМС України розроблено стратегію реформування ВМСУ за стандартами НАТО, включаючи зміну системи управління зі значним зменшенням чисельності працівників штабу. Розроблено систему підготовки та проведення морських операцій, а також ведення спостережень у Чорному морі. Також ВМС України значно наростили війська берегової оборони, повідомив він.

Втративши значну кількість корабельного складу, національні ВМС сьогодні, за необхідності витрат майже в 10 млн грн в день на ведення гібридної війни на Донбасі, навіть за умови виділення 5% ВВП на потреби оборони (члени НАТО в середньому виділяють близько 2% національного ВВП) відчувають певні труднощі з будівництвом нових кораблів.

Українські корабели не раз ставили питання про те, щоб використовувати потужності відроджуваного «Нібулоном» Миколаївського суднобудівного заводу для виробництва сучасних військових кораблів. Однак, як не дивно, на сьогодні для цього, судячи з усього, немає ані політичної волі, ні достатніх фінансових ресурсів.

— Нам би дуже знадобився досвід таких країн членів НАТО, як Болгарія і Туреччина. До слова, турецькі ВМС сьогодні мають сильні позиції на території Чорноморського басейну, оскільки значна частина кордону Туреччини припадає на морську акваторію. Турки мають сильні суднобудівні позиції, успішно модернізують власний військовий флот, і з їхньою військовою присутністю в Чорному морі рахується навіть Росія, — повідомив Олексій Риженко.

Відзначимо, що, згідно з даними аналітиків за 2016 рік, чисельність ВМС Туреччини досягає 50 тисяч осіб. Це найсильніший флот на Чорному морі. Кістяком корабельного складу ВМС Туреччини є здебільшого бойові кораблі іноземного виробництва. Головна ударна сила турецького флоту — 16 фрегатів і 8 корветів.

Підводні човни ВМС Туреччини  14 дизельних субмарин німецького виробництва, зокрема 8 «Превезе» і 6 «Атилай». У ВМС Туреччини є одна бригада морської піхоти і морського спецназу  п'ятий загін SAS (протидиверсійні бойові плавці) і дев'ятий загін SAT (бойові плавці-диверсанти). Крім того, є морська авіація  10 базових патрульних літаків CN-235м, 24 протичовнових вертольоти S-70В, 29 вертольотів і 9 транспортників.

Головний штаб ВМФ Туреччини розташовується у столиці країни Анкарі, штаб командувача флотом — в Ізмірі, штаб Південного морського району розташований в Анталії. Основні турецькі військово-морські бази на середземноморському узбережжі і в районі проток — Гельджюк, Бююкдере, Чанаккале, Ердек, Фоча, Ікендерун, Карамюрсель і Мерсин. На Чорному морі використовуються ВМБ Синоп і Самсун.

Отже, закон про НАТО активізував пошук аргументів на користь необхідності членства ув блоці і, сподіваємося, стане для ВПК України тим каталізатором, який дозволить швидко перевести її збройні сили на євроатлантичні стандарти.

Зміна національних доктринальних документів, перспектива тіснішої співпраці з країнами-членами блоку, реформа оборонного сектора — всі ці заходи мають посилити міць українського війська для захисту від гібридної агресії РФ і можливих територіальних домагань інших країн, що мають спільний кордон з Україною.

Едуард Солодовник

ФОТО: інтернет

QHA