КИЇВ (QHA) -

15 листопада один з провідних аналітичних центрів США — Атлантична рада (Atlantic Council) — опублікував доповідь "Троянські коні Кремля 2.0" (The Kremlin's Trojan horses 2.0), присвячений російському впливу в країнах Південної Європи: Греції, Італії та Іспанії. QHA відібрало найцікавіші тези доповіді.

Греція

Кремль може використовувати Грецію, члена НАТО і ЄС, для розхитування єдності між членами цих організацій. У короткостроковій перспективі це означає ослаблення загальної політики ЄС щодо санкцій, які мають бути схвалені всіма державами-членами Євросоюзу.

Складна соціально-економічна ситуація стала родючим грунтом збільшення російського впливу у Греції. Правляча коаліція, очолювана дружньою Росії партією "СІРІЗА", поряд з її партнером - праворадикальної партією "Незалежні греки" скористалися кризою, який багато в чому дискредитував старий політичний істеблішмент країни.

Залучення Греції в російську орбіту є персональним проектом Путіна: використання православних релігійних інституцій, зустрічі з грецьким політичним керівництвом і використання будь-яких доступних можливостей для російського бізнесу в країні. Як президент РФ ясно дав зрозуміти в травні 2016 року під час свого візиту в Грецію, позиція уряду, очолюваного "Сіріза", відкриває можливості для посилення стратегічної співпраці для двох країн.

Уряд Алексіса Ціпраса (лідер партії "Сіріза",  ред.) зробив відносини з Росією пріоритетом і частиною своєї антиєвропейської платформи. Так, у січні 2015 року Ціпрас висловив «невдоволення» заявою ЄС про те, що Росія несе відповідальність за атаку на Маріуполь. Відповідаючи на переважаючі настрої в ЄС і введення економічних санкцій стосовно Москви після окупації Криму і вторгнення на Донбас, Ціпрас у своїй першій офіційній зовнішньополітичній заяві розкритикував антиросійські санкції.

Не менш важливим агентом впливу РФ є міністр оборони Панос Камменос, лідер партії "Незалежні греки". За його каденції міністерство підписало меморандум про взаєморозуміння з Російським інститутом стратегічних досліджень (РІСД), який пов'язаний зі Службою зовнішньої розвідки РФ.

У проектуванні російського впливу важливу роль відіграє олігарх Іван Саввіді, уродженець Грузії, наполовину грек, наполовину росіянин, він є одним з найбагатших людей Росії. Саввіді активно інвестує у стратегічні галузі промисловості Греції і ЗМІ. Зокрема він володіє футбольним клубом ПАОК (Салоніки), найбільшим виробником сигарет у Греції Sekap, і, що найважливіше — йому належать акції телеканалів MEGA і E Channel, а також кілька великих грецьких газет.

Італія

Виникнення проросійських політичних партій в Італії тісно пов'язане зі зростанням впливу популістів, які за останні чотири роки докорінно змінили політичну систему Італії. Ключовим фактором у цьому сплеску була економічна криза, яка 2011 року сильно вдарила по країні, провокуючи різке зниження рівня життя значної частини населення Італії, особливо середнього класу. Зростаюче розчарування і гнів італійців підживлювалися не тільки соціально-економічним стресом, але і страхом перед неконтрольованою імміграцією, широко розповсюдженою корупцією в політичній еліті країни і зв'язком між політикою та організованою злочинністю.

Проросійський табір в Італії складається з партій, що представляють "анти-істеблішмент", які піднялися на хвилі популізму: ультраправої Ліги Півночі (Lega Nord або LN); Руху "5 зірок", крайньоправих Fratelli d'Italia — Alleanza Nazionale (Брати Італії Національний Альянс); неофашистських Casapound і Forza Nuova; і крайньолівої Комуністичної партії Італії.

Всі ці політичні сили підтримують і поширюють російські стратегічні наративи, включаючи антизахідні та антиамериканські, послідовно підтримують зовнішню політику Москви і пропонують зовнішню політику для Італії, яка була б вигідна Кремлю, а також підривають згуртованість ЄС і НАТО.

Проросійські партії Італії, особливо LN і M5S, але також певною мірою неофашистські партії, отримують політичну підтримку від Москви, про що свідчать зустрічі між їхніми лідерами і високопоставленими представниками уряду Росії і правлячої в РФ партії "Єдина Росія". LN і Єдина Росія в березні 2017 року навіть підписали угоду про співпрацю. Крім того, вони отримують підтримку у засобах масової інформації, підконтрольних Кремлю. Однак немає даних, які б свідчили про те, що Москва надавала приховану або явну фінансову підтримку цим політичним силам.

Контакти LN з Росією почалися після того, як лідером партії у грудні 2013 року став Маттео Сальвіні. У 2013-14 роках LN також налагодила зв'язки з чиновниками, близькими до православного російського олігарха Костянтина Малофєєва, зокрема, з Олексієм Комовим, представником Всесвітнього конгресу сімей в Росії і СНД, і керівником міжнародних проектів Фонду Василя Великого, що належить Малофєєву (16 травня 2017 року рішенням РНБО України проти фонду введені санкції за підтримку сепаратизму в Україні, — ред.). В цей час Комов відповідав за зв'язки Єдиної Росії з іноземними партнерами.

У LN за зв'язки з Москвою відповідають три фігури: Джанлука Савойні президент Російсько-італійської культурної асоціації, Клаудіо Д'Аміко колишній депутат від LN в італійському парламенті, та Лоренцо Фонтана член Європейського парламенту, відповідальний за зв'язки з іншими європейськими правими партіями.

Рух "5 зірок" підпав під вплив Росії навесні 2015 року. Раніше партія часто критикувала авторитарний режим Путіна і систематичні порушення прав людини у Росії. На відміну від LN, яка відкрито заявляє про свою проросійську позицію, M5S заперечує, що підтримує відносини з Росією і в цілому прагне підтримувати конфіденційні контакти з російськими посадовими особами.

Ключову роль у співпраці партії з Москвою відіграють: Алессандро Ді Баттіста, заступник голови Комісії у закордонних справах Нижньої палати парламенту, Манліо Ді Стефано, лідер групи M5S у Комісії із закордонних справ Палати Депутатів, якого часто називають можливим міністром закордонних справ у майбутньому уряді M5S, і Віто Петрочеллі лідер групи M5S у Сенаті.

M5S і LN, в разі приходу до влади, можуть змінити традиційну атлантистськоу орієнтацію Італії і спробують побудувати свого роду стратегічний альянс із Москвою. Ця призведе до послаблення взаємної довіри між Європою і США, з негативними наслідками для трансатлантичного діалогу і співпраці.

Іспанія

Іспанія донедавна не була пріоритетною метою для гібридних заходів Москви, на відміну від Німеччини, Італії або деяких центральноєвропейських країн. Проте, як одна з найбільших країн Євросоюзу і центр іспаномовного світу, вона важлива для Кремля.

Хоча в країні поки немає впливових "троянських коней" Кремля, в Іспанії є багато так званих Russlandverstehers (ті, що розуміють Росію, — нім.): людей, які співчувають і поділяють основні елементи світогляду і наративи Кремля. Вони являють собою різношерсту групу, яка включає вчених, державних службовців, політиків майже всіх таборів, які наголошують, що треба «зрозуміти» дії Росії у Сирії, Україні або десь іще.

Політичні сили, які є відкрито проросійськими, здебільшого є право- або ліворадикальними. Всі вони захищають та/або підтримують Росію, хоч і з різних причин.

Правий сегмент складають маргінальні партії та рухи, зокрема, Соціальне республіканський рух (Movimiento Social Republicano MSR) і Платформа для Каталонії (Plataforma per Catalunya). Крім того, російські наративи часто звучать від лідерів правої партії Vox (Голос), що набирає популярності. У неї поки немає парламентського представництва, але в доступному для огляду майбутньому воно, ймовірно, з'явиться.

Лівий сегмент представвляє, перш за все, Podemos (Ми можемо! — ісп.). Росія (і зовнішня політика) не є основою політичної платформи цієї сили. Замість цього Podemos розглядає російську модель як втілення антизахідного наративу. Це єдина головна іспанська сторона, яка виступає за невідкладне беззастережне зняття санкцій з Росії.

Підготував Роман Кот

QHA