КИЇВ (QHA) -

Метал та сільгосппродукція — це дві найбільші позиції, якими Україна представлена на зовнішніх ринках. Нажаль, як сама продукція, так і слабке політичне позиціонування держави грають на пониження доходу бізнесу. Проти України, майже у довільному порядку, світові лідери використовують різноманітні торгівельні обмеження, при цьому лобіюючи для себе вигідні умови. Ні ЄС, ні США, ні Китай не зацікавлені в становленні України, як сильної держави. В стабільності, так, зацікавлені. Але ця стабільність не має переступати межі продавця сировини та споживача їхньої готової продукції.  

Метал

Україна довгий час залишалася у десятці світових лідерів-експортерів металу. Поступово вона змістилася у 2016 році з 8 місця на 10, а в минулому році залишила десятку лідерів. Звичайно, політична ситуація в Україні впливає на виробництво та продажі, породжуючи нестабільність та падіння об’ємів експорту, але з іншого боку, саме війна збільшує воєнні замовлення, а відповідно зростає потреба в металі. Найвищої своєї ціни метал досягає, коли він у виробах і найнижча його ціна, коли він просто після виплавки залитий у певні форми.

Минулий 2017 рік для українських експортерів чорних металів був досить вдалим. Вони збільшили експорт на 19,6% до 8,6 млрд дол порівняно з 2016 роком, коли заробили 7,2 млрд дол. У той же час, виручка від металовиробів становила майже 897 млн дол. І хоча вона збільшилася у порівняні з 2016 роком на 30%, це у 10 разів менше, ніж продаж сировини. Іншими словами, якби й інший метал був проданий, як металовироби, то Україна заробила б не 8,6 млрд дол, а десятки мільярдів. І навіть у цій, не зовсім виграшній ситуації, продаж чорних металів за кордон дає країні 20% валютних доходів. Виручка ж від експорту металовиробів у 2017 році становила лише 2% у загальному надходженні валюти. Це ще раз демонструє Україну, як сировинну державу, яка програє десятки мільярдів доларів через невдалу торгову політику.

У той же час, у 2017 році, Україна імпортувала чорних металів на 1,1 млрд дол і металовиробів на 800 млн отримавши від’ємне сальдо з чорних металів. Що заробили — те віддали і, навіть більше.

А зараз про питання, чи вплине американська політика бар’єрів на збут українського металу.

Коли Трамп почав відгороджуватися від зовнішнього світу, ми перший раз радіємо нашим малим квотам до США. 
Структура українського збуту більше торкається третіх країн. Доступ наших компаній на європейський та американський ринок дуже обмежений. Тому Україна, на відміну від Європи, насьогодні, майже не страждає від закриття ринків, чи то загрози їхнього закриття.

Навпаки, це може стати вигодою для України. У пошуках нових партнерів ЄС вимушені будуть дивитися на нашу економіку, як на таку, що у випадку її ефективної роботи, європейські підприємці матимуть потужний ринок збуту, а відповідно потрібно інвестувати у її відновлення. 

Аграрний напрямок

Україна декілька років поспіль збирає рекордні врожаї зернових.

Насьогодні, зібраний в країні врожай дозволяє протягом року годувати 500 млн чоловік. З поганою матеріально-технічною базою, з відсталими технологіями українські фермери збирають більше 60 млн тонн зернових. Взагалі ж, за прогнозами аграрних аналітиків, потенціал українського поля сягає 100 млн тонн зернових на рік. Отже, Україна спроможна прогодувати таку країну, як Китай, або Європу та Росію разом узятих.

Яким же чином американські торгівельні баталії вплинуть на Україну. Для України, за великим рахунком, це вигідна ситуація, оскільки, закриваючи країну від імпорту Трамп обмежує і її експорт. Адже на прикладі Китаю ми бачимо, як він дошкульно відповідає Штатам і ті втрачають потенційні мільярдні контракти та працюючі угоди. Ніхто не буде спокійно спостерігати американський демарш. Відповідь буде дзеркальною. Для чого, наприклад, Китаю купляти кукурудзу в США, коли вони вороже налаштовані, а не закупити у відкритої для співпраці дружньої країни ті ж об’єми.

Американські фермери є світовими лідерами у виробництві зернових. У минулому році вони були на першому місці з експортним об’ємом пшениці у 26 млн тонн. У 2017/2018 МР на перше місце вийшла Росія, другими стали країни ЄС, третіми Канада. Україна займає шосту сходинку з експортом 16,5 млн тонн (у минулому році це було більше 18 млн тонн).

У випадку реалізації американської трампівської політики закритості держави, для України потенційно з’являються нові ринки збуту своєї сільськогосподарської продукції.

Проте слід зауважити, що світові ціни на продукти повільно, але падають, особливо на сировину. Тому Україні слід більше зосередитися на переробці і продавати напівфабрикати, чи готові вироби.

Торгова війна між Китаєм та США

Напруженість торгових відносин між Сполученими штатами Америки та Китаєм все більше зростає. Президент США з його новим баченням своєї країни часто йде на конфлікти у зовнішніх стосунках не озираючись на дипломатію і можливі наслідки. Він обрав агресивну форму поведінки, закритість у стосунках та протекціонізм з гаслом: «Америка для американців». Дональд Трамп ініціював призупинення чи розрив низки великих торгових домовленостей.

Так він перешкодив китайському мільярдеру Джеку Ма купити «МаніГрем» (MoneyGram). Підприємець пропонував 1,2 млрд дол, але продаж було заборонено комітетом з іноземних інвестицій США розцінюючи її, як загрозу національним інтересам.

До того Трамп не допустив придбання компанії «Латіс Семікондактор (Lattice Semiconductor), яка випускає напівпровідникові елементи китайською компанією «Канйон Брідж Кепітал Партнерс» (Canyon Bridge Capital Partners), яка фінансується урядом Китаю. За компанію було запропоновано 1,3 млрд дол.

Цікавим став демарш американської компанії «Ей Ті енд Ті (AT&T), яка відмовилася продавати китайські смартфони «Хуавей» некоректно звинувачуючи їх у тому, що вони будуть шпигувати за своїми користувачами.

Сьомий рік зберігається опозиція до китайської телекомунікаційної компанії «Чайна Мобайл». І всі американські компанії неофіційно попереджені, що хто буде співпрацювати із «Хуавей», чи «Чайна Мобайл» не отримають від урядових організацій жодних контрактів.

Жорстко США налаштовані і проти імпорту металу з Китаю, зокрема алюмінію. Адміністрація Трампа самостійно почала розслідування наслідків імпорту алюмінію з Китаю, хоча жодна конкуруюча американська компанія не зверталася зі скаргами. Трамп пояснює свою поведінку захистом національних інтересів та безпеки.

Американо-китайський пінг-понг торкнувся збільшення мита на сонячні батареї з Піднебесної, у відповідь Китай підняв мито на комплектуючі для цих батарей, які завозяться зі США.

Урізав Китай заробітки американським постачальникам сої, коли висунули умову, щоб присутність бур’янів не перевищувала 1%. Додаткова обробка значно підняла ціну на продукт і об’єми продажу скоротилися.

Дошкульною стала відмова Китаю брати на переробку сміття зі США та Європи. Втрати Китаю лише через розірвання домовленостей з американцями перевищили 5 млрд дол, але насолода бачити, як багато виробничих компаній призупиняють свою діяльність тому, що не мають де подіти сміття, набагато приємніша, ніж навіть мільярди доларів.

США мали домовленість і сподівалися продати Китаю 300 літаків «Боїнг» на 37 млрд дол. Зараз китайський уряд розмірковує над закупкою літаків в іншій країні.

Погіршення відносин між двома країнами впливає на ще одну статтю прибутку — це туризм. За підрахунками, 1 млн китайських туристів дає економіці Штатів 11 млрд дол. Країну відвідує приблизно 3 млн туристів на рік і це становить 33 млрд дол. Загострення стосунків вплинуло і на настрої подорожуючих. Вони все більше надають перевагу Європі позбавляючи США заробітків.

Слід врахувати, що Китай щороку дає світу 200 млн туристів.

Навіщо союзники воюють

За великим рахунком, Європі не слід було б так розчаровуватися, коли Трамп ввів для неї мита на сталь та алюміній. Президент США давно оголосив про свою політику протекціонізму та закритості. Якщо ЄС думав, що це їх не стосується і Штати будуть чубитися, то з Китаєм, то з Кореєю, або ще з кимось, то він помилявся. Настав його час. І це співпадає із відкрито заявленою політикою. Мрія про зону вільної торгівлі поки що залишатиметься мрією.

Штати, оскільки їхнє виробництво сталі занепало, є найбільшими її імпортерами. У 2017 році вони закупили майже 37 млн тон. Запровадження 25% мита на імпорт сталі та 10% на імпорт алюмінію вдарить по багатьох країнах. Серед основних постачальників Канада — 16%, Бразилія  13,2%, Мексика  10%, Південна Корея  9,2%, Росія  8,1%, Туреччина  5,6%, Японія  4,9%, Німеччина  3,7%, Тайвань  3,2%, Китай  2,9% та Індія  2,4%.

Як бачимо, з іншого боку, президент США готовий піти на конфлікт із серйозними державами, аби лише дати змогу розвиватися американському бізнесу і, таким чином, покращувати життя громадян держави. Це, звичайно, навіть викликає повагу, але, чи насправді це покращить життя американців — питання відкрите, адже європейці вже підготували адекватну відповідь. У Брюсселі склали список 50 позицій американських товарів, на які погрожують запровадити мито. Якщо чесно, це такий собі списочок більше для шантажу, ніж серйозного впливу на економіку США. Мають надію домовитися.

Однак Трампа це ніяк не налякало і, тим більше, не зупинило. Він навпаки, перейшов до більш войовничої риторики і заявив, що введе мито на європейські автомобілі.

З іншого боку. Майже 24% сталі та алюмінію до США постачають держави-союзники і, ось, вони отримують таку недружну дію. Для багатьох стало зрозуміло, питання не у тому, що Трампу хтось не подобається, чи він хоче дуже комусь дошкулити, питання у тому, що американський лідер та його прибічники на перше місце поставили власний конформізм та егоїзм.   

Сергій Огін

QHA