КИЇВ (QHA) -

Дві війни — в Україні та Сирії, що належать до найважливіших конфліктів нашого часу, тісно пов'язані між собою, хоча цей зв'язок часто і не усвідомлюється, або ж зводиться до участі в обох випадках Росії. На ділі не тільки сам хід подій в обох країнах, але і можливі результати військових криз виявляються тісно пов'язані один з одним.

Аж ніяк не випадково війни у Сирії та Україні, здавалося б далекі і несхожі одна на одну, перетинаються хронологічно, в плані одного з основних локомотивів військових криз в обох випадках Росії, а також демонструють чітку взаємозалежність стратегічно важливих подій. Саме 2015-й, рік закінчення «гарячої фази» конфлікту на Донбасі і другої Мінського угоди, став також роком офіційного введення російських військ до Сирії. Як ми побачимо, ця кореляція тут аж ніяк не була звичайним збігом, і надалі навіть супроводжувалася прямням перекиданням людей, що воювали на Донбасі, на новий для Кремля фронт  у Сирію. Саме зараз, коли добігло кінця протистояння за найбільший оплот ІД у східній Сирії, місто Дейр-ез-Зор, і до нас приходять все нові повідомлення про російські втрати на сирійській землі, перед нами постає необхідність пояснити, чому сирійська війна так важлива, і яка існує безпосередня взаємозалежність між нею і війною в Україні.

Сполучні ланки між Україною та Сирією

Сирія є основним напрямком нинішніх військових зусиль Росії, яка воює на боці уряду Асада і зазнає там відчутних втрат. В першу чергу це стосується досвідчених військовослужбовців, що мали раніше досвід війни на Донбасі. Так, нещодавно внаслідок бойових дій у Сирії загинули командувач 5-ю армією РФ генерал-лейтенант Асапов і командир 61-ї бригади морської піхоти СФ РФ полковник Федянін. Обидва раніше засвітилися у війні в Україні, а генерал Асапов  навіть у статусі командувача 1-м армійським корпусом «ДНР».

Нещодавно опублікований Reuters матеріал, заснований на документах російського консульства у Сирії, свідчить про смерть у Сирії 131 громадянина РФ тільки за перші 9 місяців 2017 року. Водночас до цього списку не увійшли власне регулярні війська, а тільки найняті цивільні і бійці так званого «ПВК Вагнера», хоча частина, очевидно, і включає в себе громадян РФ, які померли з небойових причин. Точні дані про втрати РФ у Сирії, зокрема санітарні, засекречені, проте за наявними даними ми можемо зробити висновок, що у сирійській війні вона зазнає відчутних втрат саме цінних і досвідчених військових фахівців, зокрема офіцерів і бійців, які пройшли «обкатку» у війні в Україні.

Останні події на фронтах, зокрема втрати серед командування, участь росіян у наступі проурядових військ углиб Сирії ознаменували повномасштабне втягування РФ у сухопутну кампанію в Сирії. Невипадково участь російських військ у форсуванні Євфрату у складі авангарду проурядових військ збіглося із захопленням двох полонених росіян бійцями ІД » російські підрозділи разом із їхніми союзниками вже дуже глибоко зайшли у Сирію, що відбилося на уразливості комунікацій діючих військ. Якщо спочатку, в ході офіційного введення російських військ до Сирії 2015-го, йшлося про те, що росіяни будуть здебільшого підтримувати Асада з повітря і охороняти свої бази у західній частині країни, то зараз, коли обставини вимагали від РФ значно активнішої участі у війні, можна говорити про те, що росіяни втягнулися в кампанію на суходолі і поки не мають можливості виходу з неї.

(На фото Дейр-ез-Зор зараз)

Зіткнення важковаговиків

Сирія є простором, де стикаються інтереси Росії, США і Туреччини. Кожна із зазначених країн бере активну участь у конфлікті і підтримує «своїх» у сирійській війні: Росія спільно з Іраном Асада і шиїтські збройні формування, зокрема «Хезболлу», США сирійські демократичні сили і частина повстанців, Туреччина частину повстанських угруповань, зокрема «Ахрар аш-Шам» і туркменів.

Сирія зараз є одним з основних театрів бойових дій на Близькому Сході, вона є надзвичайно важливим напрямом зовнішньополітичних і військових зусиль Туреччини та одним із найважливіших напрямків для США. Туреччина на даний момент контролює частину території Сирії в районі Ель-Баба, нещодавно ввела війська у провінцію Ідліб. Обидві ці країни, щільно залучені у сирійську війну, входять у двійку «стратегічних партнерів» України, чий статус відображає важливість цих країн для української зовнішньої політики.

Саме у сирійському піску лежать камені спотикання між найважливішою глобальною і регіональними силами, і саме там можуть ховатися ключі для їхнього вирішення. Сирію неминуче запропонують ділити, і в даному випадку поступки з боку Росії можуть дати привід Москві для спроб домогтися для себе вигідніших умов на іншому напрямку власних військових і політичних зусиль — в Україні.

Останні події на фронтах, в умовах нинішнього кризового для Сирії моменту, також піднімають значущість сирійської війни, а отже і ймовірність потенційного торгу Росією своїх позицій у Сирії в обмін на преференції в Україні. Маються на увазі більшість територій ІД, взяття під повний контроль Ер-Ракка сирійського демократичними силами і Дей-ез-Зора проурядовими силами, на боці яких воює Росія, а також перемога шиїтів у протистоянні з курдами в Іраку.

Теперішній переломний момент

Внаслідок останніх подій відбулося значне посилення позицій одного із союзників РФ у регіоні Ірану. Фактично він став претендувати на роль повноцінного регіонального лідера, в першу чергу лідера для шиїтів, завдяки посиленню його впливу в Сирії та Іраку. Внаслідок виходу лояльних до нього формувань сирійського та іракського уряду до сирійсько-іракського кордону відбулося геостратегічне оформлення шиїтської осі впливу Ірану: Тегеран-Багдад-Дамаск-«Хезболла». Така перемога підтримуваних Росією шиїтів це величезна загроза для балансу сил на Близькому Сході. Перш за все для найважливіших союзників США у регіоні Ізраїлю та Саудівської Аравії. І в цілому це величезний удар по позиціях США і лояльних до них сил. Особливо з огляду на величезний потенціал створених Іраном проксі-сил шиїтських збройних формувань, таких як «Хезболла» і «Хаш аш-Шааб», організованих, підтримуваних і озброєних Іраном, зокрема за допомогою сил Корпусу Вартових Ісламської Революції. Надалі цей інструмент збройної боротьби не можна буде просто так відкласти убік  це десятки тисяч людей, яких неминуче будуть використовувати для війни та експансії у неспокійному регіоні.

(На знімку ситуація на сирійсько-іракського кордону: шиїтські формування з обох боків вийшли до лінії старого кордону і встановили безпосередній контакт)

За цих умов Москва може спробувати, і неминуче спробує домогтися для себе поступок з тим, щоб виступити посередником і притримати неспокійного союзника. На цьому тлі видається важливим візит міністра оборони РФ Шойгу до глави оборонного відомства найважливішого союзника США у регіоні міністра оборони Ізраїлю Авигдора Лібермана. Одним із приводів для візиту якраз було створення «буферної зони» на кордоні Ізраїлю, куди не мали бути допущені іранські сили або «Хезболла». Безумовно, вірогідніші спроби торгу позиціями на сирійському напрямі в обмін на український.

Газ і війна

Ще однією сполучною ланкою України та Сирії є важливість в обох випадках газового питання. Ще у березні 2014 року, до офіційного введення російських військ до Сирії і на тлі російської агресії у Криму, Близькосхідний центр Карнегі відзначав «газовий» інтерес Росії в обох конфліктах. Уже тоді Москва активно підтримувала Асада, зокрема зброєю, технікою і дипломатичними засобами, особливо у серпні 2013 року, коли саме позиція Кремля багато в чому, зокрема у Радбезі ООН, дозволила Башару Асаду уникнути інтервенції з боку військ США і Франції, як відповідь на здійснене режимом застосування хімічної зброї.

Річ у тім, що Україна є важливою транзитною державою для експорту російських вуглеводнів до Європи. Сирія у свою чергу залишається потенційно важливим транзитером газу з району Перської затоки, в першу чергу з Катару, до Європи. Існували й існують проекти таких трубопроводів і готовність інвесторів у них вкластися, що могло завдати сильного удару по інтересах російських експортерів газу на ринки ЄС і призвести до вкрай тяжких наслідків для економіки РФ.

Кримський вузол

Крим є буквально найважливішою сполучною ланкою між Сирією і РФ, стратегічно важливим логістичним хабом, через який іде постачання військового угруповання на Близькому Сході. Саме через Крим йде потік людей, техніки, зброї та боєприпасів для російських військ та їхніх союзників у Сирії. Важливо відзначити безпрецедентний характер такої заморської операції не тільки для РФ, але і для СРСР, тому справа ця подвійно складна, зокрема у плані постачання і підтримки військ, які борються на далеких берегах.

Роль «дороги життя» для російських військ, а також частково і для підтримуваних росіянами союзників виконує зокрема так званий «сирійський експрес»  налагоджена естафета перекидання вантажів з Росії до Сирії морським шляхом, провідну роль у якій виконує саме Чорноморський флот РФ, що базується у Криму .

(На фото — судно Чорноморського флоту РФ ВДК «Азов» проходить Босфор. Цей корабель — один з учасників «сирійського експресу»)

Без перевалочної базу ву Криму і контролю над півостровом проведення операції у Сирії виявилося б ускладненим ще сильніше. Таким чином, без Криму, цілком ймовірно, не було б сирійської авантюри РФ у нинішніх масштабах.

Що це означає для України

Логіка проксі-війни і політики, яку веде Росія, пов'язує між собою дві війни в Україні і Сирії, робить їх взаємозалежними у сьогоденні і майбутньому. Такий зв'язок диктує один із головних принципів сучасної політики Росії справедливості немає, є тільки завоювання. Дві війни, які веде Кремль в Україні та Сирії, покликані вирішувати проблеми внутрішньої і зовнішньої політики РФ. У внутрішній — дати громадянам «маленьку переможну війну», згуртувати їх в умовах конфлікту проти зовнішнього і внутрішнього ворога, домогтися максимально можливої ​​консолідації суспільства. У зовнішній  домогтися більшої лояльності союзників, в першу чергу на пострадянському просторі, закріпитися у стратегічно важливих для РФ районах, а також зміцнити свої позиції на міжнародній арені як сили, з якою необхідно домовлятися для вирішення у проблемних регіонах криз, створенню яких сам же Кремль і сприяє.

Сучасний глобалізований світ створює безліч зв'язків між точками напруги на планеті. У свою чергу тісне переплетення зовнішньополітичних і внутрішньополітичних мотивів РФ робить зв'язок між війнами у Сирії та Україні ще тіснішим. Росія вже продемонструвала, що може перекидати свої сили і людей з України для активізації військових дій на сирійському театрі військових дій. Відповідно не доводиться сумніватися, що в разі необхідності Кремль вдасться і до перекидання сил, зосереджених нині у Сирії, на територію України. А отже, можливий переможний вихід Росії з сирійської кризи несе в собі пряму небезпеку для української держави.

Варто уважно стежити за подіями у Сирії в нинішній переломний момент, оскільки розвиток подій там матиме прямий вплив на загальну політику Росії, як щодо мусульман, зокрема і кримських татар, так і щодо всієї України.

Денис Москалик

QHA