КИЇВ (QHA) -

Ще донедавна мало хто був готовий говорити про розширення ЄС в будь-якому вигляді. Brexit, Каталонська криза, міграційна криза, зростання правого популізму викликали у багатьох побоювання, чи зможе Євросоюз взагалі зберегтися, не кажучи вже про включення нових країн. Проте останні події демонструють, що ЄС рано ховати. 6 лютого Єврокомісія затвердила оновлену стратегію розширення ЄС та інтеграції західно-балканських країн (Албанія, Сербія, Чорногорія, Македонія, Боснія і Герцоговина, а також Косово)

Хоча в документі окреслено перспективи для всіх цих країн, мабуть, головною сенсацією є те, що він передбачає вступ до ЄС вже до 2025 року Сербії та Чорногорії.

— У разі наявності сильної політичної волі до проведення реальних і стійких реформ і остаточного вирішення суперечок із сусідами, вони могли б бути готові до членства в перспективі 2025 року, йдеться у документі.

Що там на Балканах

Балкани завжди були і залишаються надзвичайно важливим регіоном для ЄС. І хоча цей регіон зараз не можна назвати "пороховою бочкою Європи", яка свого часу призвела до Першої світової війні, тут сходяться інтереси всіх ключових гравців. Виходячи з цього, Балкани надто важливі для Європи, щоб так просто їх віддавати на відкуп геополітичним супротивникам. Крім того, інтеграція цих країн це відмінний засіб для внутрішньої пропаганди, призначений відновити похитнуту віру європейців у спроможність проекту ЄС.

— Перспектива членства в ЄС не тільки у ваших інтересах, але також відноситься до політичних, економічних інтересів ЄС. Це геостратегічні інвестиції у стабільну, сильну і об'єднану Європу, заявив 8 лютого у Белграді Європейський комісар з питань розширення та політики добросусідства Йоганнес Ган.

Йоганнес Ган і Александар Вучич

І для цієї мети вони, на відміну від інших "кандидатів" на приєднання країн Східного партнерства (Україна, Молдова, Білорусь, Грузія, Вірменія та Азербайджан), дуже добре підходять.

Хоча зараз там встановилася стійка стабільність, конфліктний потенціал, в першу чергу через сербів, розкиданих по всьому регіону, все ще зберігається. З точки зору ЄС, тримати ситуацію під контролем буде набагато простіше, якщо країни регіону будуть у складі Євросоюзу.

Для вступу до ЄС зараз найкращі позиції у Чорногорії. Це і малий розмір країни, який не надто вплине на розклад в ЄС, і членство у НАТО з 2017 року, і прогрес у реформах, і нарешті підтримка населенням євро інтеграції. Останнє, до речі, забезпечила, сама того не бажаючи, Росія, спробувавши організувати переворот в країні восени 2016 року.

Набагато гірше виглядають перспективи для Сербії. В країні не вирішені проблеми з верховенством права, не реалізовані реформи силових структур, судів, системи держзакупівель, антикорупційних відомств, виборчого законодавства, а також не врегульовано питання з Косово. Сербія досі не визнає його незалежною країною, чого вимагає Євросоюз.

Щодо останнього питання сербське керівництво опинилося між двох вогнів. З одного боку, визнання незалежності Косово зараз викликало б суспільне невдоволення, з іншого єврочиновники чітко дали зрозуміти, що без цього про членство в ЄС можна забути.

Для вирішення проблеми президент Сербії Александар Вучич висунув ініціативу "Внутрішнього діалогу про Косово і Метохію", в рамках якої провідні сербські правознавці, політики та громадські діячі повинні знайти вирішення проблеми. Планується, що їхня доповідь з'явиться вже в березні цього року.

На противагу Росії

Нове розширення ЄС варто розглядати і в площині протистояння Росії, яка після виборів Путіна у березні виходить на новий раунд наступу проти Заходу. Саме Сербія завжди вважалася оплотом РФ на Балканах, в силу культурної та цивілізаційної спорідненості. Крім того, дається взнаки і однаковий світогляд частини еліти в обох країнах, що сприймає світ через призму відновлення своїх імперій.

— Ми уважно стежимо за ситуацією на Балканах, де Росія намагається надзвичайно активно працювати, дестабілізуючи весь регіон, і намагаючись зашкодити його європейській та євроатлантичній інтеграції, зокрема щодо Сербії. І ми це знаємо, заявив міністр закордонних справ України Павло Клімкін 22 січня.

За даними белградського Центру Євроатлантичних досліджень, в країні діє більше сотні неурядових організацій, асоціацій та засобів масової інформації, безпосередньо пов'язаних із російським лобі.

З власне російських, котрі не приховують своїх намірів, у Сербії діють Фонд "Русский мир", Фонд Андрія Первозванного, Центр Національної слави. Переважно вони роблять ставку на освітні програми та зміцнення міжправославних зв'язків.

Крім того, РФ володіє у Сербії цілою мережею підконтрольних, але офіційно не пов'язаних з нею громадських об'єднань, студентських організацій та політичних рухів. Більшість із них мають яскраво виражену антиєвропейську спрямованість і, як правило, сповідують націоналізм. Само собою, вони виступають за зближення з Росією, яку вважають найважливішим політичним та економічним партнером. Це Сербський народний рух "Наші", до слова, створений за образом і подобою однойменного прокремлівського руху в Росії, Сербський патріотичний рух, Сербський народний рух 1389 року, Косівський Фронт та багато інших.

Проте, незважаючи на жахливі зусилля, Росія програє Сербію з об'єктивних причин. Вся зовнішня торгівля країни давно і міцно зав'язана на ЄС. Частка Євросоюзу в сербському експорті становить 61,6%, в той час як Росії — всього лише 5,35%.

Як і інші країни-сусіди ЄС, Сербія джерело трудової міграції для Євросоюзу. Це означає, що багато сербів встигли на власні очі переконатися в очевидній привабливості ЄС, в той час як РФ сприймається як щось, хоч і рідне, але дуже далеке. Як наслідок, у січні цього року кількість сербів, які підтримують євроінтеграцію країни, вперше перевищила кількість противників зближення з ЄС.

Ми проводимо опитування кожні шість місяців. У минулому році вони були 47% за і 49  проти, а тепер вони показують 52% (підтримки,  ред.),  заявила 22 січня міністр європейської інтеграції Сербії Ядранка Йоксимович.

Таким чином, рішення про приєднання до ЄС Сербії та Чорногорії має, крім економічних, і політичні причини. Навіть якщо Белград і Подгориця і не зможуть виконати всіх вимог Єврокомісії, існує висока ймовірність того, що їх все одно приймуть до Євросоюзу. Свого часу так було зроблено з країнами Центрально-Східної Європи, коли з політичних міркувань вони отримали вступ до ЄС авансом. Навіть зараз, як показують події в Польщі, перетворення в цих країнах не завершені. І чому б не зробити це тепер, тим більше, що в разі якихось ексцесів наслідки для ЄС будуть набагато меншими.

Роман Кот

QHA