КИЇВ (QHA) -

Росія в окупованому Криму сама себе поставила на жорстку розтяжку — бажання утверджувати окупаційний режим на півострові всіма доступними репресивними методами наштовхнулося на необхідність підтримувати ліберально-демократичний імідж влади, в першу чергу перед світовою спільнотою.

З одного боку російські окупанти хочуть проводити (і проводять) політику деукраїнізації, репресій проти етнічних українців та кримських татар, політику витіснення всього, що не вкладається в шаблон «русского міра» і всього, що так чи інакше заважає перетворювати півострів на повноцінну військову базу.

З іншого боку в окупаційної влади час від часу виникає необхідність продемонструвати ідилічну картинку проживання у Криму всіх «вільних серед вільних, рівних серед рівних». Переважно така потреба виникає напередодні якихось знакових міжнародних подій, в результаті яких Росія намагається домогтися зняття або пом’якшення санкцій, введених у першу чергу за окупацію Криму. Останнім часом побільшало подієвих приводів, які змушують Росію прикидатись «білою і пухнастою».

Знаковою подією, яка змушуватиме Росію маскувати дискримінаційну політику, стало прийняття у грудні минулого року Генасамблеєю ООН резолюції щодо порушення прав людини у Криму і Севастополі. В цьому документі півострів був визнаний тимчасово окупованою територією України, а Росія — державою-окупантом (тобто тим, на кого покладено відповідальність за все, що відбувається на окупованій території). Крім того, було визнано необхідність направлення до Криму міжнародних моніторингових місій для вивчення ситуацій на місці.

А тепер у Росії нова «біда» — маскувати погані дії хорошими словами її спонукатиме ще й український позов до Міжнародного суду ООН, поданий у січні цього року. Про Крим у позові йдеться саме у контексті дискримінації етнічних українців та кримських татар, проведенні політики культурного знищення цих громад. Питання репресій на півострові лишатиметься актуальним у найближчий місяць — адже 6-8 березня у суді відбудуться попередні слухання, на яких Україна вимагатиме виконання від Росії певних тимчасових заходів до розгляду справи по суті. Зокрема припинення репресій і утисків української та кримськотатарської спільноти, а також скасування заборони діяльності Меджлісу.

Також наближається третя річниця початку російської окупації Криму і березневого  «окупендуму» — тобто події, на тлі яких Росія воліла б мати позитивний імідж.

Таким чином у Росії зараз на порядку денному дуже складне завдання  не знижуючи рівень тиску в Криму, переконати світ, що цього тиску не існує взагалі.

Перший заступник міністра інформаційної політики України Еміне Джеппар у коментарі QHA зауважила, що Росія скрізь вишукує «симпатиків Російської Федерації» і активно фінансує не лише пропагандистські ЗМІ, але й експертні, академічні, спортивні кола, спікерів різного рівня. Причому це робиться не лише у самій Росії, а й на рівні Європи, де існують такі собі «адвокати Кремля».

 Не тільки ЗМІ зараз ефективні (для пропаганди), а й усі рівні експертів: академічні кола, культурні кола, мистецькі кола, музейні кола. Все це є засобом відпрацювання тих месиджів, які формуються у Кремлі.

І хоча з кожним місяцем окупації Росії все складніше приховувати за брехливими словами свої дії, однак звичка брехати у вічі і у питанні Криму змушує Росію вперто діяти у «чуркінському» ключі. 

Сюр-реальність, або життя, намальоване «аквафрешем».

Про те, що російська пропаганда системно взялася за створення образу Криму як взірцевої території, де відсутні такі проблеми як утиски за расовою чи національною приналежністю, свідчать виступи різноманітних російських діячів, що почастішали як на загальноросійському рівні, так і у Криму. Основна теза ситуація із ксенофобією та расовою нетерпимістю покращується скрізь по Росії, і в Криму зокрема.

Так, цього тижня в Москві відбувся круглий стіл на тему: «Шляхи подолання агресивної ксенофобії та екстремізму», в ході якого була представлена доповідь Московського бюро з прав людини «Агресивна ксенофобія та радикальний націоналізм у Росії 2016 року: форми, прояви, реакція влади». Цікавим моментом у заході було те, що питання учасникам круглого столу могли ставити лише журналісти у студії та журналісти за прямим включенням із окупованого Симферополя. Така от знакова увага саме до Криму з-поміж усіх багатонаціональних регіонів Російської Федерації. А ще цікавіше прозвучало питання від симферопольської студії, яке зводилось до того, що от зараз скрізь поширюється неправдива інформація, ніби в Криму існують якісь утиски кримських татар чи українців, і — увага — «як вам вдається спростовувати(!) інформацію про утиски українців і кримських татар на міжнародних(!) майданчиках?».

Відповідь учасника круглого столу вразила не менше, ніж формулювання запитання. Голова Духовного управління мусульман Москви та Центрального регіону, заступник голови Координаційної ради з протидії тероризму при Громадській палаті РФ Альбір Крганов зауважив:

— На міжнародних майданчиках піднімають тему дискримінації кримських татар, зокрема вони звинувачують нас у тому, ніби дуже багато кримських татар зникло, нібито їх вбивають, вони зникають. Так от, із загальної кількості безвісти зниклих, це десь 800 осіб (які вважаються зниклими безвісти в Криму,  ред.) виявилося, що кримських татар пропало 18 осіб із 800 осіб в цілому. Тобто ці показники, якщо подивитися на кількість населення, не такі вже й великі.

А завершив свій спіч Альбір Крганов  взагалі дивними словами:

 Ставлення сьогодні до кримських татар воно хороше, народ задоволений цими відносинами, які у нас і з муфтіятом Криму, і з іншими релігійними організаціями. Довгоочікувана мрія кримських татар  це мечеть у Сімферополі, де розпочалося будівництво, їм велику суму грошей виділено і ще багато іншого робиться для розвитку кримських татар у нас.

Складно коментувати слова російських пропагандистів про хороше життя кримських татар в окупованому Криму. Варто нагадати, що слова про «гарне ставлення до кримських татар» звучать від російської пропаганди на фоні плачу дітей і крику жінок, коли російські спецслужби вриваються в домівки людей, проводячи обшуки і затримуючи людей за надуманими звинуваченнями. І цим «гарним ставленням» зумовлені плакати про зниклих безвісти «Де Ервін?» та затримання ФСБ адвоката кримськотатарських політв’язнів Еміля Курбедінова, чия «провина» перед окупаційним режимом полягає просто у чесному виконанні своїх професійних обов’язків. А заборона діяльності Меджлісу, напевно, є просто вершиною "гарного ставлення "окупантів до кримських татар. Слухаєш російських діячів і згадуються слова Еміне Джеппар про використання експертних спільнот у пропагандистських цілях. Зауважимо, що російські експерти ніяк не висвітлюють таку проблему, як прояви расової дискримінації з боку російської держави як такої щодо окремих національних спільнот. А саме такий прояв державницької дискримінації є найактуальнішим для Криму.

І хоча дискримінаційна політика Росії, яка проявилася у забороні діяльності Меджлісу кримськотатарського народу, хвилі зникнень, вбивств, самовільних обшуків, затримань, вже була засуджена Генеральною Асамблеєю ООН, російська пропаганда продовжує нав’язувати Європі і світу свою, намальовану «аквафрешем», картинку кримської реальності. До речі, для посилення пропагандистського ефекту на вже згаданому круглому столі повідомили, що представники Ради при Президенті РФ з питань міжнаціональних відносин у березні планують приїхати до Криму, щоб спільно з Громадською палатою Республіки і правоохоронцями провести зустріч щодо недопущення проявів ксенофобії та екстремізму. Не треба бути ворожкою, щоб спрогнозувати, кого накриє шквал звинувачень від російської пропаганди.

Джеппар: Росія стирає в Криму «файли» України

Втім, навіть зараз ставити репресії «на паузу» Росія не збирається. РФ діє за звичною схемою – не припинити свої порушення, а зробити вигляд, наче їх не існує, одночасно підсунувши картинку зі штучно створеної паралельної реальності. І чим більше твориться репресій, тим голосніше говориться про нормалізацію ситуації.

Набір інструментарію у російської влади не такий вже й великий, зокрема у самому Криму активізуються і просуваються лояльні до окупантів етнічні, релігійні та культурні організації, в першу чергу, псевдоукраїнські та псевдокримськотатарські. Їхнє завдання, попри реальні репресії, стверджувати, що все добре, утисків нема. Разом із тим небажані для окупантів організації цілеспрямовано дискредитуються із використанням брехливих чи підтасованих звинувачень: держава-терорист намагається назвати терористами всіх навколо. Варто згадати, як торік Росія обізвала «екстремістською організацією» і під надуманими приводами заборонила діяльність Меджлісу кримськотатарського народу. У вже згаданій доповіді Московського бюро з прав людини «Агресивна ксенофобія і радикальний націоналізм у Росії 2016 року: форми, прояви, реакція влади», за словами учасників круглого столу, «йдеться про негативну діяльність Меджлісу». Що цілком вкладається в канву дій російської влади щодо системної дискредитації цієї організації.

Схожа ситуація відбувається і стосовно незалежної преси. Окупаційна влада змусила виїхати з півострова незалежні кримські та українські медіа, а їхні сайти заблокувала у Криму (зокрема і сайт QHA); так само заблоковані сайти українських інтернет-ЗМІ. Можна згадати, що всеукраїнська громадсько-політична літературна газета «Кримська світлиця», яка була останньою україномовною газетою у Криму, змушена була переїхати на материк і з липня минулого року почала виходити у Києві.

Український інститут масової інформації повідомляв, що загалом у Криму зафіксовано понад 300 випадків порушень свободи самовираження, включаючи тиск на медіа та журналістів, яких переслідують за несприйняття російської окупації, захист прав людини та професійну журналістську діяльність. І змінювати свою дискримінаційну політику стосовно медіа Росія не планує — про це свідчать слова екс-прокурорші Криму Поклонської про намір блокувати український телесигнал на півострові.

Водночас, витіснивши незалежні українські та кримськотатарські медіа, Росія намагається перекрити їх створенням лояльних місцевих ЗМІ, які мають стати ретрансляторами потрібної «картинки» про кримське життя. Скажімо, минулого тижня з’явилися повідомлення, що окупаційна влада Криму створить на півострові україномовну газету. І можна було б довго сперечатися та іронізувати  навіщо раптом оккупантам «солов'їна», однак цей крок також цілком вкладається у канву «хорошей мины при плохой игре». З одного боку, окупанти отримують засіб пропаганди і запудрювання мізків місцевим кримчанам, і разом з тим з різних трибун представники РФ тепер будуть розмахувати лояльним україномовним виданням, яке видається в Криму, і заявляти про відсутність репресій і утисків українства на півострові. Навряд чи світова спільнота (що досі не може розгледіти російські танки на українському Донбасі, або прояви репресій в Криму) буде присікуватися до нюансів виходу і змісту цієї газети.

Щось подібне відбувається і з культурно-просвітницькими українськими організаціями на півострові. Нещодавно кримський активіст Андрій Виноградов розповів, що переслідування співробітниками ФСБ патріотів України з організації «Український культурний центр» в окупованому Криму змушує їх замислитися про переїзд на територію материкової України. За його словами, місцеві жителі бояться відвідувати лекції та кінопокази УКЦ, оскільки через це на них можуть завести справу співробітники російських спецслужб.

Якщо окупантам вдасться витіснити і УКЦ, то можна прогнозувати штучне створення якогось «малоросійсько-шароварного» культурного центру у Криму, який російська влада використовуватиме у пропагандистських цілях і демонструвати світовій спільноті.

У підсумку справжнього українства в Криму стає все менше, і ще більш погіршила ситуацію практика російських спецслужб звинувачувати саме українців у терористичній загрозі — вона розпочалася влітку минулого року зі справи Євгена Панова, якого ФСБ звинуватила у приналежності до якоїсь уявної «укро-ДРГ». За словами Еміне Джеппар, сьогодні потенційно кожен українець, будь то офіційна особа, громадський діяч чи просто пересічний громадянин може стати для окупаційної влади в Криму диверсантом чи шпигуном. І це системна політика, спрямована на витіснення або недопущення українського елементу до Криму.

— З одного боку можна констатувати, що вони видавили все українське, роблять так, аби всі ті, хто у Криму, мовчали, а з іншого боку щоб кожен українець сьогодні боявся заїхати до Криму. Тобто це вся така політика зі стирання «файлів» України. В принципі для Російської Федерації за різних часів її правління це стандартна практика, коли вона винищує, коли вона паразитує на історії, на культурі інших народів, і Україна в цьому сенсі не є винятком, — зазначила Джеппар.

До речі, нещодавно журналісти центру «Миротворець» побували в окупованому Криму, відвідали палац-музей у Лівадії і переконалися, що він використовується як майданчик для антиукраїнської та антисемітської пропаганди. Як розповідається у репортажі: 

— На першому поверсі раніше був сувенірний магазин, його прибрали під приводом того, що це була класна кімната цесаревича Олексія. Але відновлювати обстановку того часу не стали, а зробили там інтерактивні дошки. Оскільки ця кімната завершує огляд, то люди там можуть затриматися і самостійно ознайомитися із запропонованими матеріалами. Літнім тіткам і дядькам це нафіг не треба, а дітям цікаво… Так от, такої махрової чорносотенної антисемітської та антиукраїнської пропаганди, зосередженої в одному місці, ще треба пошукати! І все це вкладається в дитячі душі. Загалом, на думку великоросів, у всьому винні євреї, це вони зробили революцію і створили, як вони прямо там кажуть, «недодержаву» Україна. Екскурсоводи самі не говорять про це, але антисемітизм та антиукраїнізм в інтерактивному поданні навіть наочніше, краще проникає у свідомість дітей.

На думку журналістів, такі дії мають ознаки злочину і повинні зацікавити міжнародні правозахисні організації. Такий невеличкий штрих до декларованої начебто відсутності проявів ксенофобії у Криму. 

Росія шукає українських нардепів для засвідчення «покращень» в Криму

Варто зазначити, що у намаганні створити собі алібі на міжнародній арені, Росія виходить на нові, не просто захмарні, а якісь космічні, висоти пропаганди. Зараз вона намагається отримати підтвердження відсутності репресій проти українців і кримських татар у Криму саме від представників українського політикуму.

В цьому контексті показовою є нещодавня заява глави прокремлівської кримськотатарської організації «Кирим бірлігі» («Єдність Криму») Сейтумера Німетуллаєва. В інтерв’ю російському інформагентству він запросив народних депутатів України побувати у Криму, щоб на власні очі переконатися у покращенні життя на півострові після окупації. Німетуллаєв навіть запропонував особисто бути «екскурсоводом» для українських нардепів, аби лишень хтось приїхав і допоміг розвіяти «міфи» про життя у Криму.

Цей месидж явно орієнтований на конкретний перелік можливих кандидатур і політичних сил у Верховній Раді України — тих, які радо приїхали б до Криму і сказали пару приємних для окупантів фраз. Ймовірно, читачі самі можуть назвати цих потенційних «екскурсантів». 

Втім, чи спрацює цей пропагандистський хід — ще невідомо. На думку Еміне Джеппар, складно припустити, щоб українські депутати їхали зараз до Криму, зокрема зважаючи на наявні списки персон (зокрема і нардепів), яким російська влада заборонила в’їзд на півострів. Водночас, вважає вона, є певні перестороги, що така людина може говорити вжеу Криму як офіційна особа:

— Є ряд нюансів, які регламентується законами України  якщо він публічно закликає до порушень територіальної цілісності, до екстремізму.

Тобто навіть відгукнувшись на заклик і приїхавши до Криму, не кожен український народний депутат зможе озвучити бажані для Росії месиджі.

Глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, який прокоментував QHA ініціативу Німетуллаєва, був жорсткіший і категоричніший у своїх оцінках. З одного боку, він припустив, що у Верховній Раді таки достатньо проросійських депутатів, які могли б виступити адвокатами дій Кремля.

— Я думаю, що у Верховній Раді України є деякі депутати, які б залюбки приїздили до Криму, оскільки вони мають симпатії до Росії, до Путіна і їм байдуже, що відбувається з Україною.

З іншого боку, за словами Рефата Чубарова персона самого Німетуллаєва настільки неоднозначна і, м’яко кажучи, маловагома, що запрошення від його імені нічого не варті.

— Я не думаю, що депутати будуть саме на прохання Німетуллаєва в’їздити до Криму. Щодо Німетуллаєва, він має усвідомити, що час, коли настане реальне покарання стосовно нього, наближається щоденно. Тому я б на його місці подумав не про те, щоб когось запрошувати в гості, а щоб самому готуватися перебувати у дуже некомфортних умовах протягом 10-15 років. 

Глава Меджлісу також звертає увагу на існування проблеми із російською пропагандою, спрямованою на зовнішній світ, та її маріонетками.

— Окупанти зараз для себе з точки зору такого демонстрування зовнішньому світові близьких до себе кримських татар, знайшли для себе такого собі Руслана Бальбека і будуть його використовувати.

До речі, Руслан Бальбек псевдо-депутат, обраний торік до Держдуми РФ у Криму, і Україна не визнає його повноваження, оскільки вважає ті вибори нелегітимними. Він нещодавно відзначився тим, що запросив відвідати Крим якісь міжнародні місії, які мали б спочатку пройшли погодження у МЗС РФ, а, приїхавши до Криму  засвідчити позитив «референдуму-2014». Агентство QHA аналізувало причини та негативні наслідки подібних «ініціатив» у матеріалі «Росія хоче затягнути до Криму «вежливых наблюдателей». Водночас системність і послідовність заяв Бальбека дотично підтверджує слова Чубарова, що Бальбек є тим «демонстраційним матеріалом», який Росія пропонуватиме світу, і який озвучуватиме потрібні месиджі.

Говорячи про можливість візиту когось із народних депутатів України до Криму, Рефат Чубаров акцентував на тому, що українські парламентарі якщо і повинні їхати на окуповану територію, то не на запрошення окупантів, а винятково із певними повноваженнями і місією від української держави.

— Якщо депутат в'їде до Криму із власних міркувань, а не з міркувань української держави, якщо він не матиме при цьому якісь повноваження, покладені на нього українською державою, я особисто вважатиму його таким же ватником, як Аксьонова та інших.

Тобто можна припустити, що пропагандистська ідея із приїздом до Криму чинних українських нардепів таки застопориться персональні ризики можуть переважити всі інші доводи.

Ще один цікавий пропагандистський приклад. Нещодавно Росія спробувала продемонструвати не просто налагодження відносин між кримськими татарами у Криму та на материковій Україні, а налагодження цих відносин начебто з ініціативи саме «материкових» кримських татар. Так званий глава держкомітету Криму з міжнаціональних відносин і справ депортованих громадян Заур Смирнов озвучив таке:

— До нас надходить інформація про бажання української діаспори (кримських татар), що проживає у Херсонській області, налагодити активну співпрацю з Кримом, вбачаючи позитивні зміни на півострові у питаннях реабілітації та соціального облаштування кримських татар.

Більше того — кримські татари, які проживають у Херсонській області, просять владу дозволити їм отримувати з Криму пресу кримськотатарською мовою, розповідає Смирнов. Можемо оцінити красу пропагандистського месиджа — кримські татари на материковій Україні самі(!) хочуть читати російську пропаганду. Настільки нонсенс, що не вартий спростування, напевно подумали у Мінстеці і в самій українській кримськотатарській спільноті і… не стали спростовувати. А дарма.

Апофеозом свіжих витворів російської пропаганди з відвернення уваги від власних репресій можна назвати нещодавню заяву того ж Заура Смирнова. За його словами, окупаційна кримська влада підготувала Проект кримської резолюції в ООН по Україні, в якому «відображений широкий період всіх подій, пов'язаних зокрема із порушенням прав людини у Криму в український період». Тобто Росія намагається переключити увагу, щоб розмова крутилася не навколо порушень прав людини в Криму з боку окупаційної влади, а навколо подій, скажімо так, історичних; щоб не Росія, а Україна виправдовувалася за щось. Варто порадити росіянам не надто «копати» вглиб історії, а то так вони докопаються до 1944 року — коли Крим був у складі РРФСР і коли проти кримськотатарського народу був вчинений безперечний акт геноциду  примусова депортація. І тоді з жодної трибуни вони не зможуть довести відсутність репресій Кремля щодо корінного етносу Криму.

Підсумовуючи, варто зазначити: наведено лише останні приклади свіжої пропагандистської задумки РФ щодо Криму. Зважаючи на посилення міжнародної уваги до ситуації у Криму, Росія і надалі вестиме масовану пропагандистську кампанію, спрямовану на ретушування кримської реальності. З усіх пропагандистських рупорів литиметься пропаганда про відсутність утисків, проявів ксенофобії і расової дискримінації на окупованому півострові, про розквіт націй у Криму після анексії (особливо української та кримськотатарської). Кампанія буде широкоформатною, спрямованою як на жителів Криму, так і на українське суспільство та міжнародний загал. Однак будь-які заяви окупаційної влади не тягнуть за собою гальмування реальних репресій проти кримськотатарської та української спільноти. Просто пропагандисти сподіваються, що за словесним туманом не буде видно реальних фактів. 

І можна лише висловити жаль, що українська контрпропаганда майже непомітна на фоні агресивної інформаційної війни Росії. Тим більше це засмучує тому, що Україні не треба вигадувати якихось вишуканих месиджів, а достатньо просто говорити правду і вчасно розвінчувати російські фейки та маніпулятивні заяви.

Тетяна Іваневич

QHA