КИЇВ (QHA) -

Підтасовки, маніпуляції, підміна понять і предмету обговорення, спроби перекласти з хворої голови на здорову – судячи з усього, саме такими звичними методами Росія вирішила нейтралізувати міжнародні моніторингові місії, які мають поїхати до Криму на виконання Кримської резолюції Генасамблеї ООН. Як варіант – Кремль намагатиметься завезти до Криму лояльних  собі міжнародних спостерігачів, які озвучуватимуть лояльні йому висновки, і, водночас, перешкоджатиме допуску незалежних міжнародних спостерігачів, в тому числі від ООН.

Принаймні, до такої думки підводять і дії Росії в Криму, і заява фейкового депутату Держдуми РФ Руслана Бальбека, що пролунала наприкінці минулого тижня. Він пропонує завезти до окупованого Криму якусь міжнародну місію, яку спочатку погодити з МЗС РФ, і яка, на думку «псевдодепутата» повинна засвідчити законність "окупендуму" 2014 року, а відповідно й узаконити анексію. «Місія, яка пройде всі процедури узгодження в МЗС Росії, може безперешкодно відвідати півострів, щоб переконатися, що всі події, які пов'язані з возз'єднанням Криму з Росією, грунтувалися на думці абсолютної більшості кримчан", пропонує Бальбек, розповідаючи про відкритість Криму до моніторингу. Взагалі, колізія, коли фейковий депутат (вибори в Криму до Держдуми офіційно не визнані ніким, крім Росії) пропонує створення фейкових місій – це додатковий привід для іронії і сарказму.

Вже через кілька днів отримуємо підтвердження припущення, що Росія спробує підмінити предмет розмови і перекласти з хворої (російської) голови на здорову (українську) відповідальність за порушення прав людини в Криму. Член окупаційного кримського уряду Заур Смирнов повідомив, що Крим підготував проект резолюції в ООН про порушення прав людини в Республіці в період, коли Крим був частиною України. Перше, що спало мені на думку: ну давайте вже остаточно підхопимо цей фарс і підготуємо ще один проект резолюції ООН в Криму - про період, коли Крим був в складі РСФСР (тобто, до 1954 року). Так-так, саме про той період, коли радянська (російська) влада фактично вчинила акт геноциду проти корінного кримськотатарського населення, здійснивши в 1944 році насильницьку депортацію. На фоні цього злочину, приєднання Криму до України в 1954 році взагалі можна розглядати як спробу порятунку кримськотатарської нації. Цікаво, чи не пожаліє Росія сама, що почала «копати вглиб часу» в питанні дотримання прав людини в Криму?

Втім, відкинемо іронію і сарказм вбік, якось потім потішимось із вміння Кремля танцювати на граблях, щоразу нариваючись на проблеми від своєї брехні та маніпуляцій. Наразі ми отримали чітке розуміння - одним із ключових елементів кримської Резолюції ГА ООН є заклик забезпечити безперешкодний доступ міжнародних правозахисних механізмів на тимчасово окупований півострів для здійснення моніторингу та звітування про ситуацію відповідно до їхнього мандату. А судячи із заяв представників окупаційної російської адміністрації на півострові, Росія  вже зрозуміла, що міжнародний моніторинг – невідворотний і далі вона не матиме можливість його гальмувати. Зрозуміла, і все ж таки намагається якимось чином протидіяти йому, хоч і озвучує свої наміри поки що не сама, а вустами своїх місцевих поплічників.

Спробуємо розібратись із підґрунтям і  можливими наслідками нової тактики Кремля щодо захисту права на окупацію Криму, зваживши, на фоні яких подій вона проявилась.

Для Росії торік почалась «кримська зима»…

Подієвий фон в «кримському питанні» останні місяці для Росії дуже «холодний» і з кожним днем «холоднішає» ще більше. Росія майже місяць мовчала, ошелешена самим фактом прийняття в грудні минулого року ООНівської резолюції про права людини в Криму, де РФ відкрито і чітко назвали «окупантом» українського півострова і визначили необхідність допуску міжнародних моніторингових місій до Криму для вивчення ситуації із порушенням прав людини. Експерти зауважували: Росія була настільки впевнена, що резолюція або взагалі не буде прийнята, або буде прийнята з м’якими, «ніякими» формулюваннями і такими самим «ніякими» наслідками, що не виробила власну стратегію дій в нових умовах.

Після «крижаного душу» на Генасамблеї, атмосфера навколо Криму для Росії стає ще більш «зимною». В грудні 2016 р. Євросоюз продовжив санкції проти РФ за Крим ще на півроку. З американського континенту теж нічого втішного не лунає. Заяви Дональда Трампа не несуть очікуваних Росією месиджів, а заяви потенційних членів нової адміністрації США взагалі недвозначно натякають, що Крим – це таки Україна і сподівання Росії зіскочити з теми – марні. Для ще більшої переконливості американські сенатори підготували законопроект про посилення економічних антиросійських санкцій, а Барак Обама наприкінці минулого тижня продовжив ще на рік, до березня 2018 року, американські санкції, які були введені саме за окупацію Криму. І все це відбувається під гуркіт натівських танків, які висаджуються в Польщі, та під марширування натівських військ, присутність яких збільшується  в країнах східної Європи і Балтії.

Зрештою, навіть Кремлю довелося змиритися і визнати, що тиск світової спільноти і в тому числі, наслідки прийняття Кримської резолюції, скоро набудуть реальних і малоприємних для Росії обрисів. І міжнародні місії таки поїдуть до Криму, самим фактом свого приїзду демонструючи, що питання Криму не закрите, як того воліла б Росія. І, вочевидячки, спостерігачі поїдуть не для «легалізації окупендуму», а для фіксації порушень прав людини. Тож спроби Росії включити в порядок денний роботи місій вивчення законності приєднання і визнання Криму російським, можуть розглядатись лише як  спроби «заговорити» тему, підмінити предмет розмови, аби якимось чином відтермінувати остаточну серйозну «розборку» на тему «Крим – не ваш».

Втім, як бачимо, Росія й надалі намагатиметься відмотати історію назад і переконати світ в правильності окупації, бо нічого іншого їй не лишається. Це підтверджує і відповідь речника російського президента Дмитра Пєскова претенденту на пост держсекретаря США Рексу Тіллерсону, який не визнав право Росії на Крим. «Ми будемо аргументовано пояснювати свою позицію» по кримському питанню, каже Пєсков, тримаючи на думці, що а раптом вдасться вторгувати із США визнання Криму російським.

Інерційно Росія намагається діяти так, начебто реальність не змінилась, і ті методи, які спрацьовували раніше, можуть спрацювати й зараз. Скажімо, що «вежливую оккупацию» можна буде виправдати, зазвавши/завізши до Криму «вежливые миссии», що складаються з «вежливых наблюдателей». І, водночас, не допустити на окупований півострів реальних міжнародних незаангажованих моніторщиків. 

Саме тому, й пролунала згадана заява Бальбека про погоджені з Росією міжнародні місії, яка, ймовірно, є першою в потоці подальших заяв схожого спрямування.

МЗС України: заяви Росії про відкритість Криму для міжнародних спостерігачів є маніпулятивними

Маніпулятивну вибірковість підходів Росії до допуску делегацій спостерігачів на окупований півострів акцентували і в Міністерстві закордонних справ України, до якого агентство QHA звернулось з проханням прокоментувати заяви держдумців.

В МЗС нагадали, що моніторинг АР Крим має здійснюватися у повній відповідності з Резолюцією ГА ООН "Територіальна цілісність України" та Резолюцією ГА ООН «Ситуація з правами людини у Автономній Республіці Крим та місті Севастополь».

Росія, як країна-окупант, зобов’язана надавати безперешкодний доступ міжнародним моніторинговим місіям, однак, на практиці вона чинить спротив і не допускає на півострів навіть місію ООН, підкреслили в прес-службі МЗС.

- Відповідно до міжнародного гуманітарного права, Російська Федерація як країна-окупант несе відповідальність за забезпечення безпеки та прав людини всього населення незаконно окупованих АР Крим та м. Севастополь та має надавати безумовний та безперешкодний доступ діючим конвенційним та стандартним моніторинговим механізмам ООН, Ради Європи, ОБСЄ, а також відповідним органам інших міжнародних та регіональних організацій, в тому числі в рамках регулярних моніторингових циклів України.

В МЗС нагадали, що у листопаді 2016 року Росія відмовила у доступі до АР Крим та м.Севастополь делегаціям Європейської комісії проти расизму і нетерпимості (ECRI, п’ятий моніторинговий цикл), Консультативного комітету Рамкової конвенції про захист національних меншин (четвертий моніторинговий цикл) та Комітету експертів Європейської хартії регіональних мов та мов національних меншин. Крім того, Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні, що діє на запрошення українського уряду з березня 2014 року та має у своєму мандаті моніторинг ситуації з правами людини у Криму, до сьогодні не отримала доступу до окупованого Росією півострова. 

Таким чином, заяви російської сторони про відкритість Криму для міжнародних спостерігачів є маніпулятивними, підсумовують в українському зовнішньополітичному відомстві.

- Будь-які заяви представників державних органів РФ щодо начебто відкритості АР Крим для міжнародних моніторингових механізмів та можливості здійснення моніторингу за ситуацією з правами людини на півострові на сьогоднішній день є маніпулятивними та не відповідають дійсності.

Прямо протирічить українському законодавству і запропонована Бальбеком процедура провезення міжнародних місій: «місія, яка пройде всі процедури узгодження в МЗС Росії, може безперешкодно відвідати півострів». Вочевидячки, що людина публічно вводить в оману потенційних спостерігачів щодо «безперешкодності» потрапляння на півострів без дозволу на те українських офіційних органів.

В Міністерстві закордонних справ України наголосили, що Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є невід’ємною частиною України, що підтверджено Резолюцією ГА ООН 68/262 «Територіальна цілісність України», а, відповідно, міжнародні моніторщики зобов’язані в поїздках туди дотримуватись українського законодавства.

- Міжнародні моніторингові місії та делегації, незалежно від їхнього мандату та належності до тієї чи іншої міжнародної чи регіональної організації, мають дотримуватись українського законодавства, зокрема, при в’їзді/виїзді на/з території АР Крим члени делегацій мають дотримуватись постанови Кабміну України "Про порядок в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї (№ 367).

Як бачимо, Росія розділила міжнародні моніторингові місії на «бажані» і «небажані». І якщо першим буде максимум сприяння з боку окупаційної влади, то другим не те що працювати, але й ступити на кримську землю досить проблематично.

Можна також згадати, що не має можливості працювати в Криму й Спостережна моніторингова місія ОБСЄ, яка працює в Україні майже від початку російсько-українського конфлікту. В розмові з кореспондентом QHA перший заступник керівника Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні Александр Хуг засвідчив, що наразі в Криму немає жодного спостерігача від СММ.

- Я можу підтвердити, що наразі в Криму немає жодного співробітника СММ ОБСЄ. Але у нас є команда в Херсоні, яка здійснює патрулювання вздовж адміністративної межі між півостровом Крим та материковою частиною України.

Водночас, Александр Хуг нагадав, що СММ ОБСЄ була направлена в Україну ще 21 березня 2014 р. консенсусом 57 державами-учасницями ОБСЄ, включаючи Україну і РФ, і мандат місії поширюється на всю територію України, яка визнана міжнародною спільнотою

- Я ще раз хотів би відзначити важливий момент, що наш мандат поширюється на всю територію України, яка є міжнародно визнаною.

І хоча прямо Хуг не сказав, що «Крим – це Україна», але міжнародна спільнота вважає Крим де-юре українською територією, тимчасово окупованою РФ, що й було зафіксовано в «кримській» Резолюції ООН в грудні минулого року.

Втім, попри всі перепони, українська сторона продовжує роботу по залученню міжнародних місій, намагаючись, спільно із зарубіжними партнерами, таки просунути моніторщиків до Криму. Наприкінці грудня торік віце-прем`єр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе в розмові з QHA розповіла, що Україна веде активні перемови про надсилання місій міжнародних організацій на територію Криму. Зокрема, гуманітарних організацій, які могли б моніторити ситуацію з порушенням прав людини, надавати об’єктивну інформацію про те, що відбувається в Криму, міжнародним організаціям, іншим країнам – членам міжнародних організацій. І йдеться саме про довготривалі місії, тобто такі, які реально розберуться в ситуації і яких Росія не зможе обдурити постановочними сюжетами про «щасливе життя кримчан» в окупації. Віце-прем’єр також висловила сподівання, що, зрештою, Росія таки змушена буде допустити міжнародних спостерігачів до Криму. А також, що міжнародна спільнота знайде механізм, аби не дозволити Росії заблокувати рішення про направлення моніторингових місій чи характер їх мандатів, зокрема, зловживаючи консенсусним правилом в ОБСЄ або правом вето в Радбезі ООН. 

Зі свого боку, українські незалежні експерти також акцентували, що закріплені в кримській Резолюції порушення прав людини зрештою повинні «відкрити двері» до окупованого півострова щонайменше для представників ООН, у першу чергу, Комісара з прав людини. 

Меджліс: «потьомкінські дєрєвні» Росії не допоможуть.

Представники Меджлісу кримськотатарського народу акцентують на марності спроб Росії легалізувати те, що легалізувати не можна, а саме – незаконний референдум і окупацію. Коментуючи коресопнденту QHA заяву Бальбека про те, що міжнародні місії приїдуть в Крим і, можливо, побачать, яким «правильним» був референдум про приєднання до РФ, член Меджлісу кримськотатарського народу Гаяна Юксель нагадала, в яких умовах відбувався референдум в березні 2014 року. В умовах, які прямо виключають таке поняття, як «вільне волевиявлення».

- Ніяке прибуття міжнародних моніторингові місії в Крим, яким би важливим і потрібним зараз воно не було, не зможе виправдати або легітимізувати незаконнний референдум, який пройшов в Криму 16 березня 2014 року. Юридичних підстав для проведення подібних заходів немає ані в українському, ані в російському законодавстві. Слід врахувати і те, як проходив цей референдум - масове введення військ, розгул "самооборони", зникнення і смерті активістів. Тому у окупантів Криму і їх поплічників не вийде шляхом демонстрації "потьомкінських дєрєвєнь" легалізувати те, що було зроблено всупереч всім міжнародним і українським законам.

Гаяна Юксель також нагадала, що рік тому російська окупаційна влада вже намагалась постановочними методами переконати міжнародних спостерігачів в правильності своїх дій, зокрема, в тому, що Росія принесла на півострів радість і процвітання. Однак, ці спроби виявились марними – очолювана спецпредставником Генерального секретаря Ради Європи Жераром Штудманом місія Ради Європи з прав людини тихо-мирно все промоніторила і… оприлюднила реальну, дуже неприємну Росії, картину з порушеннями прав людини. Постановочні сюжети і «потьомкінські дєрєвні» не допомогли, зауважує Гаяна Юксель.

- Росія свого часу намагалась застосувати цей метод на прикладі місії ЄС на чолі з паном Штудманом. Але демонстрація "щасливих кримчан", процвітаючого півострова пройшла безуспішно в тому плані, що обдурити міжнародне співтовариство у них не вийшло. Крим залишається сірою зоною, де панує беззаконня, і це буде очевидно для будь-якої об’єктивної міжнародної місії.

Представник Меджлісу також акцентувала, що прибуття міжнародних місій в Крим має узгоджуватися з відповідними державними органами нашої держави, оскільки півострів є тимчасово окупованою територією України.

Росія дообманювалась до повної втрати довіри… І втрати Криму?

«Можна вічно обманювати одну людину, але не можна вічно обманювати всіх людей» – Росії треба частіше згадувати цю відому фразу… А на додачу, можна згадати ще й відоме українське прислів’я «Обманом світ пройдеш, та назад не вернешся». Минулий рік позначився тим, що від фіксації факту окупації Криму світ перейшов на новий щабель - до обговорення питання «як вирішити кримську проблему?». І не «як легалізувати анексію», а саме «як припинити російську окупацію», або «як відновити український суверенітет і територіальну цілісність». Тож до уваги російських діячів варто донести – визнання Генасамблеєю ООН дій Росії  в Криму як «окупації» остаточно закриває шлях для будь-яких спроб легітимізувати як псевдо-референдум по приєднанню до РФ в 2014 році, так і сам факт анексії. Світове співтовариство остаточно визначилось в своїх оцінках і зафіксувало це документально: Крим і Севастополь – то тимчасово окупована Росією українська територія; Росія – є окупантом (з усіма зобов’язаннями, які накладає це «почесне» звання); ситуація з порушенням прав людини на окупованій території буде під постійним міжнародним моніторингом. І всі країни-члени ООН будуть керуватися саме цими настановами.

Тож предметом для обговорення відтепер можуть бути лише питання, по-перше, дотримання прав людини окупаційною владою в Криму до моменту завершення окупації; припинення репресій проти кримських татар, українців, інших громадян України, які опинились на окупованій території; припинення розповсюдження звичайної, і тим більше, ядерної чи хімічної зброї на територію Криму. І саме для контролю цих питань до Криму поїдуть реально сформовані міжнародні моніторингові місії, які матимуть відповідні мандати міжнародних організацій і погодження доступу, в першу чергу, від України. І Росія буде змушена їх прийняти. В підсумку це означає бесперспективність намагань Росії завезти до Криму якісь «приручені», «вежливые» місії спостерігачів для отримання вигідних для себе висновків. Так само бесперспективними будуть спроби перевести розмову з порушень прав людини російськими окупантами на якісь уявні «порушення прав людини при Україні».

Про те, що все це може статись дуже швидко, свідчить розкрутка подій. Свіженькі «вишеньки» на антиросійський тортик – приїзд до Києва американського віце-президента Джо Байдена з його засвідченням спадковості підтримки суверенітету України новою адміністрацією США; подача Україною до Міжнародного суду ООН в Гаазі позову щодо порушення Росією Конвенції ООН з протидії фінансування тероризму та Конвенції з ліквідації усіх форм расової дискримінації, а також активізація позиції ОБСЄ, новий голова якої, Себастіан Курц, прямо заявив про намір обговорювати із Москвою практичний доступ до Криму спостерігачів СММ ОБСЄ.

Сподіваймося, що вже найближчим часом на порядок денний буде винесено не лише питання моніторингу порушень прав людини російськими окупантами, але й питання визначення шляхів і термінів деокупації Криму. І це станеться незалежно від того, наскільки потужно Кремль гальмуватиме міжнародне втручання в залагодження  російсько-українського конфлікту.

Тетяна Іваневич (QHA)

QHA