КИЇВ (QHA) -

Новий 2018 рік приніс нестабільність до Північної Африки. Хвиля масових протестів охопила майже усі великі міста Тунісу. Спочатку мітинги відбувалися мирно, але вже з понеділка 8 листопада вони набули більш запеклого характеру, погрожуючи втягнути Туніс у хаос. Вже зараз більше 800 протестувальників арештовані, а один загинув.

Невдоволення народу викликав новий закон про фінанси, який набув чинності 1 січня та призвів до стрімкого зростання цін і великої інфляції. Ситуацію погіршує те, що більшість продовольства країна імпортує. Крім того, з нового року уряд підвищив ціни на бензин і податок на автомобілі, обклав додатковим зборами мобільних операторів та інтернет-провайдерів, які, як і годиться бізнесу, переклали додаткові витрати на звичайних громадян.

Усі ці заходи уряд реалізував у рамках реформ, на вимогу МВФ, з якими відкрив на початку 2017 року чотирирічну кредитну програму на 2,8 млрд доларів.

Ситуацію погіршує те, що уряд навіть і не думає йти на поступки демонстрантам і скасовувати, навіть частково, вжиті заходи.

— Люди повинні зрозуміти, що ситуація надзвичайна, і в їхньої країни є труднощі, але ми вважаємо, що 2018 рік стане останнім важким для тунісців роком, — заявив 11 січня прем'єр-міністр Тунісу Юсеф Шахед.

Але ситуація все більше виходить з-під контролю.

Історія (не) успіху

Туніс вважається чи не єдиним успішним прикладом встановлення демократії після Арабської весни. Так, у порівнянні з іншими країнами регіону, це чи не єдиний зразок ефективно діючої демократії у Північній Африці. Сусідня Лівія де-факто припинила існування, розпавшись на низку керованих місцевими варлордами територій, у Єгипті при владі військовий диктатор, а в Ємені який рік триває громадянська війна, посилена іноземною інтервенцією. Але в Тунісі далеко не все так добре.

Економіка Тунісу знаходиться в глибокій кризі з часів падіння режиму Зін Ель Абідіна Бен Алі у 2011 році, до того 24 роки правлячого країною. З того часу в країні змінилося 9 урядів, які, втім, не досягли значних успіхів у подоланні системної економічної кризи в країні. При цьому, відзначимо, що парламент Тунісу діє стабільно з 2014 року.

Останній за рахунком уряд був сформований коаліцією світської центристської партії Нідаа Туніс (Заклик Тунісу, — ред.) та помірно-ісламістською Ан-Нахди — очолюється Юсефом Шахедом. У свій 41 рік він є наймолодшим главою уряду і має репутацію технократа.

І справи в нього не дуже. Хоча країну і вдалося врятувати від економічного краху, протягом останніх років зростання теж залишилися мінімальними. За даними Euler Hermes, у 2016 році ВВП Тунісу зріс усього лише на 1,3%, а у 2017 — лише на 2%, з таким же прогнозом і на цей рік.

Показник безробіття станом на кінець 2017 року склав більше 15%, при цьому серед молоді він традиційно набагато вищий. Дефіцит бюджету на 2018 рік складе 4,9%, а у 2017 він був більше 6%. Для його покриття у влади немає інших засобів, окрім кредитів Міжнародного валютного фонду. Але він, у свою чергу, вимагає жорстких реформ, про частину з яких вже йшлося вище. Крім того, МВФ вимагає, щоб влада Тунісу на чверть скоротила державний апарат з 800 до 600 тис. чоловік.

За цих умов в країні потихеньку відбувається повернення старих кадрів і прихильників режиму Бен Алі. У вересні Юсеф Шахед майже на половину змінив склад уряду, замінивши 13 з 27 міністрів. З них троє займали високі пости за попереднього режиму.

Що далі

Протестна активність тільки зростає. Опозиційні партії вже поспішають скористатися ситуацією. Так, 12 січня лідер головної опозиційної партії "Народний фронт" Хамма Хаммамі заявив, що його політична сила цілком буде підтримувати протестувальників.

— Ми залишимося на вулиці і будемо збільшувати масштаби протестів до тих пір, поки не буде скасовано несправедливий закон.

Тим часом зростає й агресивність демонстрантів. 11 січня протестувальники спалили штаб правоохоронців у місті Тала і змусили поліцію відступити звідти.

Важливим моментом, який визначить подальший розвиток подій, буде неділя 14 січня, на яку запланована масштабна акція, присвячена сьомій річниці падіння режиму Бен Алі.

Судячи з дій правоохоронців, вони обрали ту ж модель поведінки, що й їхні іранські колеги трохи раніше — не притісняти мирні акції і жорстко присікати безлади.

Те, яким чином закінчиться криза, буде визначатися ще одним фактором. У 2019 році в Тунісі відбудуться президентські вибори, підготовка до яких йде вже зараз. Головними кандидатами виступають прем'єр-міністр Шахед і син чинного президента Беджі Каїда Ес-Себсі — Хафед, який обіймає нині посаду генерального секретаря Нідаа Туніс. Поки до виборів ще багато часу, прем'єр має намір по-швидкому провести болючі реформи, нехай навіть і викликаючи опір народу, і під завісу виборів, коли вони дадуть перші результати, отримати пост глави держави.

Цій же меті служить і антикорупційна кампанія, розв'язана ним у червні. За певним збігом обставин, більшість затриманих пов'язані з кланом президента. Зараз президент позбувся великої частини своїх фінансових якорів, які повинні були забезпечувати фінансування президентської кампанії його сина. У зв'язку із цим відзначимо, що незважаючи на те, що протести тривають вже більше тижня, глава держави досі не позначив свою позицію, даючи можливість народному обуренню зосередитися на прем'єрі-реформаторі.

Роман Кот

QHA