КИЇВ (QHA) -

Україна сподівається активізувати діяльність місії ОБСЄ у зоні російсько-українського збройного конфлікту на Донбасі, скориставшись початком головування Австрії в організації. Постійні зміни реалій на окупованій території, ескалація російської збройної присутності та військового протистояння і, зрештою, необхідність якось розв’язати цей конфлікт, вимагають коригування роботи Спостережної місії ОБСЄ, ставлять нові вимоги і завдання перед спостерігачами. Тим більше що очевидним стало те, що без виведення роботи ОБСЄ на новий щабель ефективності неможливе виконання Мінських домовленостей.

Наразі Україна вимагає посилення Спостережної місії ОБСЄ на Донбасі, розширення зони її спостережень на всю окуповану територію, зокрема виведення міжнародних спостерігачів на наш бік неконтрольованої ділянки україно-російського кордону, а також збільшення і покращення її кадрового і технічного забезпечення, аби можна було вести спостереження не лише вдень, але й уночі.

Саме про такі сподівання заявив міністр закордонних справ України Павло Клімкін після переговорів зі своїм австрійським колегою, чинним главою ОБСЄ Себастіаном Курцем, які відбулися вчора у Києві.

— Наші очікування від головування Австрії в ОБСЄ дуже амбітні, — сказав український міністр.

Подумалося, що історична пам’ять про аншлюс Австрії гітлерівською Німеччиною 1938 року (а саме такі аналогії проводять експерти із анексією Росією українських територій) могла б зокрема посприяти конструктивізації та активізації роботи ОБСЄ у російсько-українському конфлікті.

Показово, що новий глава ОБСЄ вже вдруге за останні два тижні відвідує Україну. В перших числах січня він поїхав на Донбас, до лінії зіткнення у районі Широкиного, де на власні очі побачив руйнівні наслідки війни. Тож продовження нинішніх переговорів у Києві із подальшим візитом Курца до Москви може підтверджувати — деякі питання, що гальмувалися останні роки, отримали можливість зрушити з мертвої точки. Зокрема таке ключове питання, як встановлення контролю над 400-кілометровою ділянкою українсько-російського кордону, яку український уряд не контролює вже понад два з половиною роки. Саме через неї залізничними й автомобільними шляхами в Україну, на окуповану частину Донбасу, ввозиться з російської території зброя, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали та інші засоби війни для проросійських найманців і російських регулярних військ, а також жива сила.

Однак, після зустрічей керівництва ОБСЄ в Москві так само прогнозовано з'ясувалося: Росія «стоятиме насмерть» і вийти на українсько-російський кордон ОБСЄ зможе лише після тривалих «боїв».

На кордоні — туман яром?

Варто нагадати, що відновлення українського контролю над кордоном є одним з пунктів Мінських домовленостей, підписаних у лютому 2015 року. Однак впродовж цього часу Росія — сама і руками проросійських сепаратистів блокує не лише відновлення контролю з боку українських прикордонників, але й розширення мандату ОБСЄ на всю ділянку кордону. Однак з часом, з накачуванням Донбасу російською зброєю, питання якщо не перекриття, то хоча б контролю набуває все більшої актуальності.

На третьому році війни стерлися на порох байки, якими у перші місяці конфлікту 2014 року сепаратисти «годували» світ начебто вони воюють зброєю, захопленою у ЗСУ. Зрозуміло, що нескінченний боєзапас, який щодня вистрілюють сепаратисти, та новітні танки, САУ, Гради, які вже сотнями налічуються на Донбасі, то є зовнішні поставки, хоч на них і затерті розпізнавальні знаки розійських ЗС, а на формах екіпажів сучасної військової техніки немає нашивок з триколорами. І хоч ОБСЄ офіційно у звітах не фіксує саме російське походження всього цього військового майна, однак очевидно, що джерело поставки може бути лише з території нашого східного сусіда.

Формально СММ ОБСЄ має мандат на спостереження на всій території України, зокрема у тимчасово непідконтрольних українському уряду районах, але формальність розбивається об суворі реалії. У розмові з кореспондентом QHA перший заступник голови СММ ОБСЄ Александр Хуг акцентував на тому, що на практиці СММ ОБСЄ, яка має моніторити територію ОРДЛО, зазнає постійних перешкоджань у своїй роботі, причому тим сильніших, чим ближче від лінії АТО до кордону з Росією вони просуваються.

Для місії передбачена повна свобода пересування на території України, включно у тих районах, які наразі не контролюються урядом України. На жаль, люди, які мають фактично контроль над непідконтрольною уряду України територією, часто перешкоджають нашому пересуванню. І зокрема у напрямку міжнародного державного кордону між Україною та Російською Федерацією. В підсумку наша спроможність здійснювати моніторинг обмежена. Однак ми фіксуємо присутність військової техніки, зокрема танків, у безпосередній близькості або на околицях лінії зіткнення.

Загалом же на неконтрольованій ділянці україно-російського кордону склалася парадоксальна ситуація: з російського боку спостерігачі мають можливість моніторити порушення, але не хочуть їх бачити, а з українського  хочуть моніторити, але не мають такої можливості.

З боку Росії кордон моніторить інша місія ОБСЄ  запрошена Росією ще у липні 2014 року. Її територіальні можливості також обмежені  ця місія працює на двох пунктах пропуску на кордоні  Гуково і Донецьк з російського боку.

А оскільки з українського боку моніторинг спостерігачів фактично відсутній, виникають анекдотичні ситуації, коли «гуківська» місія дуже специфічно фіксує, наприклад, вантажні перевезення з території РФ на територію України. Так, у звіті місії Гукового за 17 січня цього року в тому розділі, де вони пишуть про спостереження за залізничними перевезеннями вказується, що впродовж тижня з РФ до України заїхало 7 потягів. Однак, «візуальне спостереження не було можливим через смуги дерев, розташованих між залізничними коліями і пунктом спостереження, а також у зв'язку ыз несприятливими умовами освітленості». Іншими словами — повз спостерігачів прогуркотіло сім потягів, але що вони везли невідомо, бо спостерігачам було погано видно. І такі пояснення «сліпоти» повторюються зі звіту у звіт, незалежно від пори року і густоти чи й відсутності листяного покрову на деревах змінюється лише кількість потягів, що перетнули кордон. Поставимо риторично-іронічне запитання: а чи не варто запрошеним Росією ОБСЄшникам перенести свій пункт спостереження у таке місце, аби дерева і кущі не заважали побачити російські танки і гради на залізничних платформах, що їдуть з РФ в Україну? Втім, відповідь можна не озвучувати ясно, що якби було бажання побачити незаконне переміщення російської зброї на українську територію, то була б і відповідна дія з налагодження адекватного спостереження. І хоча місія з Гукового регулярно інформує СММ ОБСЄ в Україні про факт перетину кордону потягами, але… наразі побачити ці вантажі СММ ОБСЄ не дозволяють проросійські найманці, які дуже ревниво оберігають доступи до україно-російського кордону з боку окупованого Донбасу.

А от наявність постійних спостерігачів безпосередньо з українського боку кордону дозволила б їм побачити — що саме переміщується залізницею через кордон. І дерева з кущами не стали б на заваді.

Український міністр закордонних справ Павло Клімкін також підтверджує наявність у СММ ОБСЄ проблем із доступом до об'єктів спостереження.

Ми маємо інформацію про продовження постачання (з РФ через неконтрольовану ділянку кордону, ред.) боєприпасів, зброї, найманців, проводиться ротація військ… На сьогодні Росія блокує роботу місії, не дозволяючи доступ до значної територій Донбасу. Саме до тих, де знаходяться російська зброя і російські регулярні війська.

За його словами, всі наші спостерігачі у СММ намагаються робити важливу роботу, щоб виконати Мінські домовленості і принести мир на Донбас, але необхідно надати спостерігачам можливість виконувати свою роботу, нейтралізувати російське блокування.

На дорозі до кордону валуном лежить… Росія

Повернемося до початку — для виконання Мінських угод і для забезпечення безпеки на Донбасі як мінімум треба перекрити регулярні поставки зброї з РФ, а для початку встановити міжнародний контроль над неконтрольованим кордоном.

Саме тому вже майже два роки Україна вимагає встановити цей контроль хоча б силами місії ОБСЄ і зокрема з українського боку. Перебіг переговорів коротко звучить десь так: Україна  вимагає, ОБСЄ  готове, Росія  проти.

У липні минулого року спецпредставник ОБСЄ у Тристоронній контактній групі Мартін Сайдік заявив про доцільність обговорити питання про створення підгрупи з доступу представників Києва до неконтрольованої ділянки кордону на Донбасі.

Це питання давно обговорюється. Воно було підняте ще 2015 року, і є частиною Мінських угод. Зрештою, ми повинні приступити до вирішення цього питання, — заявив Сайдік.

Однак Росія весь час системно блокує будь-які  рішення, які можуть надати комусь іншому, крім неї самої, контроль над кордоном.

Учасник переговорного процесу у Мінську Євген Марчук влітку минулого року зазначав, що Кремль не згоден там бачити навіть міжнародних спостерігачів, не кажучи вже про українських прикордонників, і розмови про повернення цієї ділянки державного кордону України під контроль Києва навіть не проводяться.

Зараз у практичній площині переговори не ведуться, виставлена лише пропозиція української сторони, тому що доти, доки не буде хоча б найменшого доступу ОБСЄ до кордону, розмови не мають жодного смислу.

Він конкретизував, що Росія категорично проти доступу ОБСЄ до лінії кордону, бо організація одразу зафіксує, що РФ на регулярній основі постачає на тимчасово окуповані території Донбасу танки та інше озброєння. Водночас, за його словами, ОБСЄ готова розмістити мінімум дев’ять баз вздовж кордону, а також відповідні засоби відеоспостереження, включаючи інфрачервоні прилади, які будуть відслідковувати ситуацію, зокрема і вночі.

Наприкінці літа минулого року Павло Клімкін підтвердив, що ОБСЄ готова розмістити свої пункти спостереження на всіх ділянках, де є ризик поставок озброєнь і перекидання військ і найманців, на дорогах і залізничних коліях, зокрема з українського боку кордону.

На Нормандській зустрічі восени минулого року в Берліні питання доступу до неконтрольованого кордону також обговорювалося, і позиція Росії знов ішла всупереч позиції України, Франції та Німеччини. Павло Клімкін зазначив:

— Наша спільна позиція з Німеччиною та Францією і позиція Росії розходяться як у плані послідовності виконання заходів, так і чіткої гарантії їхнього виконання, у плані допуску ОБСЄ до територій окупованого Донбасу, у плані допуску ОБСЄ до неконтрольованої ділянки кордону.

Позиція України, Німеччини, Франції полягають у тому, що спочатку мають бути виконані безпекові домовленості, зокрема припинення вогню, надання повного доступу ОБСЄ до території окупованого Донбасу і до неконтрольованої ділянки кордону, має відбутись виведення російських військ, озброєння і найманців, а вже потім вестися розмови про інші питання (зокрема і вибори на Донбасі).

ОБСЄ може стати «кордоном» між РФ та окупованим Донбасом... Але Росія  проти

Здається, процес виведення спостерігачів на неконтрольований україно-російський кордон нарешті має всі шанси отримати потужний поштовх і практичну реалізацію — попри небажання Росії. І цей поштовх може дати перехід головування в ОБСЄ від Німеччини до Австрії, яке відбулося 1 січня 2017 року.

Згадаймо менше року тому Росія взагалі уникала обговорення питання контролю над кордоном, а зараз ми бачимо, що новий  глава ОБСЄ Себастіан Курц після двох поїздок до України їде до Москви, де говоритиме зі своїм російським колегою саме про спостерігачів на кордоні. І до російської сторони буде безпосередньо доноситися позиція української сторони та пропозиції з її практичної реалізації.

За словами Павла Клімкіна, ця позиція була обговорена вчора на переговорах із Курцем, і її Курц озвучуватиме у Москві. Місія ОБСЄ має отримати доступ до неконтрольованої ділянки українсько-російського кордону, і українська сторона має чіткий план, як це зробити: встановити бази вздовж неконтрольованої ділянки кордону, розмістити обладнання для спостереження і поставити представників ОБСЄ з української частини і дозволити їм робити інспекції. Український міністр окремо наголосив, що необхідно посилити кадровий та технічний потенціал місії, аби спостереження були ефективними цілодобово, а не лише у світлу пору доби.

Нам треба більше спостерігачів і більше засобів спостереження, зокрема для того, щоб забезпечити контроль цілодобово, оскільки обстріли здебільшого відбуваються вночі.

До речі, у розмові з журналістами Александр Хуг нещодавно роз’яснював, що місія ОБСЄ працює цілодобово, і, справді, більшу частину порушень Мінських угод фіксує вночі, але не за допомогою патрулів, а технічними засобами.

Протягом дня наші патрулі здійснюють наземне патрулювання. А протягом вечора й ночі ті ж самі люди фіксують усі події зі статичних місць, з офісів, які розташовані по обидва боки лінії зіткнення. Якщо у нас є технічні можливості — ми також їх застосовуємо, щоб здійснювати моніторинг у нічний час, для того, щоб проводити цілодобовий моніторинг. Насправді у багатьох випадках більшість зафіксованих порушень були зафіксовані у нічний час. І вся детальна інформація стосовно результатів моніторингу  у звітах.

Водночас широкий загал українців, особливо ті, хто живе неподалік від лінії АТО, військовослужбовці, волонтери впевнені  ОБСЄ «спить» десь із шостої вечора до восьмої ранку, і саме тоді починаються з боку сепаратистів обстріли, яких «не бачить» ОБСЄ. І дуже важко переконати їх, що насправді місія не спить і бачить, от тільки в межах наявних можливостей. Зокрема і тому, що спостерігачі ОБСЄ самі говорять про обмеженість свого мандату і про штучні перешкоди для спостережень, які переважно чинять «люди у формі на непідконтрольній українському уряду території».

«Розширити світогляд» і райони для доступу ОБСЄ аж до українсько-російського кордону і намагатиметься наразі Україна разом із новим главою ОБСЄ. Під час візиту до Києва Себастіан Курц також висловився за надання додаткових технічних можливостей наявній місії ОБСЄ та збільшення чисельності спостерігачів. І хоча висловлювання Курца були дипломатично обережними, однак було зрозуміло, що він обізнаний з викликами і проблемами, які очікуватимуть на починання ОБСЄ. Зокрема й те, що розширення мандату СММ ОБСЄ може не відбутися через «консенсусне правило», наявне при прийнятті рішень цією організацією (оскільки Росія може просто не проголосувати, заблокувавши невигідне їй рішення).

Себастіан Курц також наголосив, що активізувати діалог може активніше залучення політиків Києва та Москви.

— Для просування вперед необхідне не лише наше залучення до діяльності на сході України, але також залучення політиків у Києві та Москві для посилення діалогу.

І сьогодні, під час візиту до Москви, Себастьян Курц також заявив, що Росія може зробити значний внесок у врегулювання на сході України.

З моєї точки зору Москва тут несе дуже велику відповідальність.

Зрозуміло, що у поняття «відповідальність Москви» кожна сторона вкладає своє розуміння.

Поки що за першими підсумками сьогоднішніх переговорів Курца і Лаврова у Москві стало зрозумілим, що Кремль знову намагається «вибрати родзинки з булочки», тобто підтримує лише ті починання, які йому вигідні і намагається проігнорувати решту. Так, з одного боку російський міністр закордонних справ Сергій Лавров на підсумковій прес-конференції з Себастіаном Курцем схвально відгукнувся про розширення роботи місії ОБСЄ на вечірньо-нічні години. Однак категорично не сприйняв пропозицію ані про поліцейську місію, ані про відновлення контролю над неконтрольованою ділянкою українсько-російського кордону. За словами Лаврова, відновлення контролю над кордоном «є останнім кроком у виконанні Мінських домовленостей».

Хоча насправді Лавров дещо маніпулює і підмінює поняття: по-перше, у Мінських угодах йдеться про відновлення контролю з боку українського уряду («Відновлення повного контролю над державним кордоном з боку уряду України в усій зоні конфлікту…»), але це аж ніяк не стосується контролю над кордоном з боку СММ ОБСЄ (про який власне приїхав вести переговори Себастіан Курц); по-друге, пункти Мінських угод прописані так, що не передбачають жорсткої послідовності у їхньому виконанні, згідно з порядком їхнього викладу в угодах.

Таким чином, можемо прогнозувати, що Росія таки вкотре зловживатиме «консенсусним правилом» при ухваленні рішень щодо розширення мандату ОБСЄ і не дозволить допустити міжнародних спостерігачів до неконтрольованої ділянки кордону між Україною та Росією. А значить у місії ОБСЄ попереду тривалі "бої" за доступ до кордону і можливість реалізовувати їхні повноваження спостерігачів на належному рівні. Тож потужний старт нового керівництва ОБСЄ з вирішення проблем на Донбасі буде загальмований російською стороною у найпринциповіших для України і самого ОБСЄ питаннях. Чи зможуть Україна та ОБСЄ знайти спосіб протидії цьому гальмуванню — побачимо найближчим часом.

Тетяна Іваневич

QHA